Постанова

від 21.10.2008 по справі 16/196-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 21 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

16/196-08 

   Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

Головуючого,

судді

Плюшко

І.А.,

суддів

Разводової

С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.

на

рішення

господарського суду Сумської області від 27.05.08р. та постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 29.07.08р. 

у справі

№

16/196-08

за

позовом

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1.

 до

ПП

"Тристан"

про

розірвання

договору оренди та виселення з нежитлового приміщення

та за

зустрічним позовом

ПП

"Тристан"

до

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1.

про

визнання

недійсним правочину за додатковою угодою та стягнення 104266,12 грн. зайво

сплаченої орендної плати

За участю представників

сторін

від позивача      не з'явилися,

від відповідача  Кутовий Я.А. дов. від 27.01.07р. № 362

В С Т А Н О В И В:

          ФОП ОСОБА_1. звернувся до

господарського суду Сумської області з позовною заявою до ПП «Тристан»про

розірвання договору оренди від 20.07.2004 року нежитлового приміщення,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ФОП ОСОБА_1. та ПП

«Тристан»та виселення ПП «Тристан»з нежитлового приміщення, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1

           ПП «Тристан»13.05.2008 року звернулося до господарського

суду Сумської області з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1. про визнання

недійсним правочину за додатковою угодою від 01.10.2006 року до договору оренди

нежитлового приміщення  від 20.07.2004

року, укладеного між ФОП ОСОБА_1. та ПП «Тристан»та про застосування відповідних

правових наслідків недійсного правочину і стягнення 104 266,12 грн. зайво

сплаченої орендної плати.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 27.05.2008 року у справі № 16/196-08

(суддя Мойсеєнко В.М.) в задоволенні вимог по первісному позову ФОП ОСОБА_1. до

ПП «Тристан»про розірвання договору оренди від 20.07.2004 року, виселення з

нежитлового приміщення, визнання дійсною додаткової угоди -відмовлено.

Провадження у справі за зустрічним позовом про стягнення 104 266,12 грн.

припинено. Визнано недійсним право чин за додатковою угодою від 01.10.2006 року

до договору оренди від 20.07.2004 року, укладений між ФОП ОСОБА_1. та ПП

«Тристан». 

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2008 року у справі №

16/196-08 (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.) рішення місцевого

господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Не

погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ФОП

ОСОБА_1. звернувся до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить змінити рішення

господарського суду Сумської області від 27.05.2008 року та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2008 року у справі №

16/196-08, а саме: задовольнити повністю позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про

розірвання договору оренди від 20.07.2004 року, виселення з нежитлового

приміщення, визнання дійсною додаткової угоди, в задоволенні зустрічного позову

ПП «Тристан»до ФОП ОСОБА_1. відмовити; в частині припинення провадження  у справі щодо стягнення  з ФОП ОСОБА_1. на користь ПП «Тристан»104

266,12 грн. рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись

на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм

матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 220, ст. ст. 526, 530,

629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального

кодексу України

 Заслухавши доповідь судді доповідача,

розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність 

застосування  судом  норм матеріального  та процесуального  права, 

колегія  суддів  Вищого господарського  суду 

України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних 

підстав.

            Як встановлено судами попередніх

інстанцій, згідно умов договору оренди(найму) нежитлового приміщення,

укладеного 20.07.2004 року між ФОП ОСОБА_1. та ПП «Тристан»позивач за

первісниим позовом -ФОП ОСОБА_1. передав відповідачеві за первісним позовом -ПП

«Тристан»у строкове платне користування нежитлове приміщення консервного цеху

(літера В-1), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 912,6 кв.

м. терміном на 7 років до 20.07.2011 року.

           Договір 20.07.2004 року був

посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розмір орендної плати нараховується з

20.07.2004 року до 20.10.2004 року -з розрахунку 5,47 грн. за 1 кв. м.

приміщення, загальною площею 912,6 кв. м. - 14 975,77 грн.; з 20.10.2004 року

до 20.07.2011 року -з розрахунку 10,95 грн. за 1 кв.м. приміщення загальною

площею 912,6 кв. м. -809 430,57 грн.

         Відповідно до п. 10.6 договору всі

зміни до договору регулюються додатковими угодами, які підлягають нотаріальному

посвідченню.

           Крім того, суди встановили, згідно

додаткової угоди від 01.10.2008 року до договору оренди нежитлового приміщення

укладеної між ФОП ОСОБА_1. та ПП «Тристан» змінено п. 5.1 договору та викладено

його в такій редакції: розмір орендної плати нараховується з 20.07.2004 року до

20.10.2004 року -з розрахунку 5,47 грн. за 1 кв.м. приміщення, загальною площею

912,6 кв.м. - 14 975,77 грн.; з 20.10.2004 року до 30.09.2006 року  - з розрахунку 10,95 грн. за 1 кв.м.

приміщення загальною площею 912,6 кв.м. -229 838 грн., з 01.10.2006 року до

31.12.2006 року -12 000 грн. за всю площу приміщення за 1 місяць, з 01.01.2007

року до 01.10.2007 року -15 000 грн. за всю площу приміщення за один місяць.

Пунктом 5.2 договору орендна плата сплачується в безготівкову порядку на

розрахунковий рахунок орендодавця (позивача) не пізніше 15-го числа наступного

поточного місяця.

            Відповідно до ч. 2 ст. 651

Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням

суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою

стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є

таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга

сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при

укладенні договору.

             Згідно ст. 654 Цивільного кодексу

України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й

договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або

законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

              Пунктом 3 ст. 291 Господарського

кодексу України встановлено, що договір 

оренди може бути розірваний за згодою сторін.  На вимогу однієї  із 

сторін  договір  оренди 

може  бути  достроково розірваний з  підстав, 

передбачених  Цивільним  кодексом 

України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею

188 цього Кодексу.

              Відповідно до ст. 783 Цивільного

кодексу України Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач

без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю

недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до

проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального

ремонту був покладений на наймача.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має

право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не

вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі

відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання

наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

             Суд апеляційної інстанції,

приймаючи оскаржувану постанову, вказав, що позивачем не було надано доказів

щодо виникнення у нього підстав для дострокового розірвання договору оренди

(найму) від 20.07.2004 року, виходячи з такого.

           Додаткова угода від 01.10.2006 року,

якою був збільшений розмір орендної плати, підписана від імені директора та

скріплена печаткою Сумської філії ПП «Тристан».

            В порушення ст. 654  Цивільного кодексу України та п. 10.6

договору від 20.07.2004 року додаткова угода не була посвідчена нотаріально. В

матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ухилення однієї зі сторін

від нотаріального посвідчення цієї додаткової угоди, доказів безумовного

виконання ПП «Тристан»додаткової угоди в матеріалах справи теж немає,

відповідно до розрахунків, наданих позивачем за первісним позовом також не

видно, що ПП «Тристан»сплачував орендну плату в повному обсязі за умовами

додаткової угоди.

            Таким чином суди попередніх

інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач за первісним позовом

виконував умови  оренди, а тому підстави

для його дострокового розірвання відсутні.

            Суди встановили, що в актах виконання

умов договору, які від імені відповідача підписані безпосередньо ПП

«Тристан»зазначено, що ФОП ОСОБА_1.  не

має претензій до ПП «Тристан».

            На підставі викладеного, суд

попередньої інстанції підставно погодився з висновком суду першої інстанції

щодо відмови  у задоволені первісного

позову.

           Суди попередніх інстанцій, також

встановили, що додаткова угода була укладена позивачем за первісним позовом з

Сумською філією  ПП «Тристан», про що

свідчить печатка, якою скріплений підпис директора, проте договір оренди від

20.07.2004 року укладений саме з ПП «Тристан». Пунктом 10.6 договору

встановлено, що всі зміни до договору регулюються додатковими угодами, що

підлягають нотаріальному посвідченню. Вказана умова договору узгоджується з

приписами ст. 654 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання

договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або

розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із

звичаїв ділового обороту. 

         Статтею 220 Цивільного кодексу України

встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне

посвідчення договору такий договір є нікчемним.

           Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного

кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом

(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може

бути визнаний судом дійсним.

З

огляду на викладене, суд попередньої інстанції вірно зазначив, що в даному

випадку позивач за первісним позовом не довів, що укладення додаткової угоди

від 01.10.2006 року відповідає справжній волі сторін (ст. 219 ЦК України), дана

угода укладена з порушенням ст. 654 ЦК України, а тому в цій частині рішення

місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Беручи

до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження

останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної

інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав

для її зміни або скасування не має.

     На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111,

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-     

                                    П О С Т А Н

О В И В:    

1.           Касаційну скаргу фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1. залишити без задоволення.

    2.   

Рішення господарського суду Сумської області від 27.05.08р. та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.08р. по справі №

16/196-08 залишити без змін.

Головуючий,

суддя                                                                         

І.А. Плюшко

Судді

                                                                                               С.С.

Разводова

С.С. Самусенко