Рішення

від 24.09.2008 по справі 45/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  45/192

24.09.08

За

позовом              Благодійної організації «Фонд пам'яті

«Бабин Яр»

до                     1) Товариства з обмеженою

відповідальністю «Ранок-92»;

                       2) Товариства з

обмеженою відповідальністю «Люкском»;

                       3) Товариства з

обмеженою відповідальністю «Мікроприм»

Треті особи, що не

заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

                        1) Закрите акціонерне товариство

«Київінвестбуд»;

                        2) ОСОБА_1;

                        3) Релігійна громада

«Християнська помісна церква «Перемога»;

                       4) Товариство з

обмеженою відповідальністю «Інтерліс»;

    5) Комунальне підприємство «Київське міське

бюро технічної 

    інвентаризації та реєстрації права

власності на об'єкти

    нерухомого майна»

про              визнання недійсними договору,

свідоцтва про придбання об'єкту з

                        прилюдних торгів, визнання публічних

торгів недійсними,

                        визнання права

власності, витребування майна 

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_2 по дов. б/н від

30.05.2008р.

Від відповідача-1                    не з'явився

Від відповідача-2                    Колесніченко К.К. по дов. №

15/189 від  10.04.2008р.

Від відповідача-3                    Кишкар П.М. - по дов.

№1108/3 від 01.08.2008р.

Від третьої особи-1          Дубровінська І.Ю, - по дов. №б/н від

17.01.2008р.

Від третьої особи-2          ОСОБА_2 по дов. б/н від 18.06.2008р.

Від третьої особи-3          не з'явився

Від третьої особи-4          Хом'як Є.Є. по дов. № 70 від

10.07.2008р.

Від третьої особи-5          не з'явився

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

        Благодійна організація «Фонд пам»яті «Бабин Яр»(далі

позивач)  звернулась до Господарського

суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок-92»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском», Товариства з обмеженою

відповідальністю «Мікро прим»(далі відповідачі), в якому просила визнати

недійсним договір купівлі-продажу від 07.10.2005 р. об'єкта незавершеного

будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, що

знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мельникова, біля будинку №46, укладеного

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранок-92» та Товариством з обмеженою

відповідальністю «Люкском»; визнати недійсним Свідоцтво про придбання об'єкту

нерухомого майна з прилюдних торгів від 21.04.2008р., видане Товариству з

обмеженою відповідальністю «Мікроприм»; визнати недійсними публічні торги від

21.04.08р. об'єкту незавершеного будівництва громадського

фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться за адресою м.

Київ, вул. Мельникова, №46-г; визнати за позивачем право власності на об'єкт

незавершеного будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме: недобудовану

нежитлову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє собою

одноповерховий будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього,

загальною площею 6280 кв.м., розташовану в м. Києві по вул. Мельникова, 48;

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкском», Товариство з

обмеженою відповідальністю «Мікроприм»повернути позивачу об'єкт незавершеного

будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме: недобудовану нежитлову

будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє собою одноповерховий

будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього, загальною

площею 6280 кв.м., розташовану в м. Києві по вул. Мельникова, 48.

       Ухвалою від 18.06.08р. (суддя Балац

С.В.) було порушено провадження по справі № 45/192, розгляд справи призначено

на 14.07.08р.

Ухвалою

від 14.07.08р. розгляд справи було відкладено на 11.08.08р. у зв'язку з неявкою

відповідачів 1, 2, третьої особи-3 у судове засідання та не виконання вимог

ухвали суду від 14.07.08р. Ухвалою також зобов'язано виконати вимоги ухвали

суду від 18.06.08р.

Відповідно

до розпорядження Голови Господарського суду м. Києва №01-1/326 від 07.08.08р.

справу №45/192, у зв»язку з закінченням повноважень судді Балаца С.В., справу

№45/192 було передано на розгляд судді 

Трофименко Т.Ю. Ухвалою від 

08.08.2008р. справа №45/192 була прийнята до провадження судді

Трофименко Т.Ю. та призначена до розгляду на 10.09.2008р. о 15 -00 год.

       Ухвалою від 10.09.08р. задоволено

клопотання  представника відповідача-2 та

відкладено розгляд справи на 23.09.08р. у зв'язку з наданням йому можливості

ознайомитись з матеріалами справи.

В

судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та

просив задовольнити їх повністю.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що, позивач є власником об'єкту незавершеного

будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Мельникова, 48

відповідно до неперервного ланцюга правовстановлюючих документів. Так, право

власності у позивача виникло згідно договору дарування від 01.08.2005р., що був

укладений між позивачем та ОСОБА_1. Вищезазначений  договір був визнаний дійсним відповідно до

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.08р., та 18.08.08р.

був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №3086533. При цьому

позивач зазначав, що право власності  на

спірне майно у ОСОБА_1. виникло  на

підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об'єкту

незавершеного будівництва від 24.03.2005р., що був укладений між Товариством з

обмеженою відповідальністю «Інтерліс»та ОСОБА_1., нотаріально посвідченого Акту

прийому-передачі об»єкту незавершеного будівництва -недобудованої нежитлової

будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу від 24.03.2005р. Зазначений

договір  25.03.05р. був зареєстрований у

Державному реєстрі правочинів за №514552. Позивач вважає, що право власності

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерліс»виникло згідно договору

купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 26.03.2003р., що був

укладений між Релігійною громадою «Християнська помісна церква «Перемога»та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерліс», акту приймання-передачі

майна (об'єкту незавершеного будівництва) від 15.04.03р. та підтверджене

рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.04р. по справі №45/289.

На

думку Позивача, Релігійна громада «Християнська помісна церква «Перемога»набула

право власності на об'єкт незавершеного будівництва згідно договору №27

купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 03.03.2000р., що був

укладений між Закритим акціонерним товариством 

«Київінвестбуд» та Релігійною громадою «Християнська помісна церква

«Перемога», акту прийому-передачі не житлової будівлі від 23.05.2000р.

Позивач

у позові також зазначає, що право власності ЗАТ компанія

«Київінвестбуд»підтверджується тим, що саме вона здійснювала будівництво

вказаного об'єкту фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Мельникова, 48 у

м. Києві у 1989-1994 роках.

Позивачу

стало відомо, що належний йому об'єкт незавершеного будівництва був відчужений

ТОВ «Ранок-92»(далі відповідач-1) Товариству з обмеженою відповідальністю

«Люкском»(далі -відповідач-2) згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2005

р., який позивач просить суд визнати недійсним у зв'язку з тим, що, на думку

позивача, при його укладенні були порушені вимоги ст.ст. 203, 215, 220

Цивільного кодексу України, так як він не був посвідчений нотаріально, а

продавець майна не є його власником.

Позивач

вважає, що належне йому майно було незаконно продане на прилюдних торгах як

таке, що належить відповідачу-2, і було придбане Товариством з обмеженою

відповідальністю «Мікроприм»(далі відповідач-3), про що 21.04.08р. приватним

нотаріусом незаконно було видано Свідоцтво про придбання об'єкту нерухомого

майна з прилюдних торгів. Так як на прилюдних торгах було продане належне

позивачу майно, хоча такого рішення ні він, ні попередні власники не приймали,

то позивач просити суд визнати прилюдні торги недійсними. Позивач вважає, що

відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України до відповідача-3 не перейшло

право власності на спірне нерухоме майно, а тому Свідоцтво про придбання

об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів, як документ, який підтверджує

право власності відповідача-3 на майно позивача, слід визнати, на думку

позивача, недійсним.

Позивач

на підставі ст.ст. 388, 392, 1212 Цивільного кодексу України також просив суд

визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул.

Мельникова, 48 та витребувати його від відповідача-2 та відповідача-3, як від

незаконних набувачів.

Представник

відповідача -1 в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не

надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав.

Відповідач

-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні

господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду

направлялись на адресу відповідача -1 вказану в позовній заяві та довідці є

Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Особи,

які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її

розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за

поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого

Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі

питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім

того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від

14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм

Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках

про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15)

зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського

процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема,

місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно

із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є

адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної

особи чи закону виступають від її імені.

У

пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від

15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм

Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках

про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень

господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні

документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами

учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас

законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України,

не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне

місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її

місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу

України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших

процесуальних документах.

В

разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу

з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з

законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду,

інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності

покладаються на цю юридичну особу.

         Відповідач-2 в наданому письмовому

відзиві  проти позову заперечує

посилаючись на те, що  відповідно до

рішень Господарського суду міста Києва по справам №35/265 та №35/69 відповідач

-2 та відповідач -3 є  добросовісними

набувачами  права власності на спірне

майно.

Відповідач-3

в наданому  письмовому відзиві на позов

просить суд залишити позов без розгляду, зважаючи на ту обставину, що у

провадженні Верховного Суду України розглядається справа з господарського спору

між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Таким спором

відповідач-3 вважає справу №35/265, якою, як стверджує відповідач-3, ним було

доведено добросовісність набуття права власності на спірне майно. Відповідач-3

вважає, що набув право власності на фізкультурно-оздоровчо-розважальний

комплекс по вул. Мельникова, 46-г, що підтверджується державною реєстрацією

цього права підприємством БТІ м. Києва. Крім того, відповідач-3 вважає, що він

набув спірну нерухомість у порядку, встановленому для виконання судових рішень,

що згідно ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України унеможливлює витребування

позивачем від відповідача-3 цього майна.

Закрите

акціонерне товариство компанія «Київінвестбуд», як третя особа без самостійних

вимог на стороні позивача, надало по справі письмові пояснення, в яких

зазначає, що вступ Товариства у справу не може вплинути на рішення

господарського суду по цій справі, оскільки згідно договору купівлі-продажу

об'єкта незавершеного будівництва від 03.03.2000р. ЗАТ - компанія

«Київінвестбуд»продало Християнській помісній церкві «Перемога»нежитлову

будівлю - об'єкт незавершеного будівництва (фізкультурно-оздоровчий комплекс)

за адресою вул. Мельникова, 48 у м. Києві за 2100000,00 грн. За таких обставин,

право власності перейшло до Християнської помісної церкви «Перемога». З огляду

на ту обставину, що до березня 2003р. існувала заборгованість перед ЗАТ

«Київінвестбуд»за придбане релігійною громадою нерухоме майно, а тому

26.03.03р. за її ініціативою між ЗАТ «Київінвестбуд», Товариством з обмеженою

відповідальністю «Інтерліс»та Християнською помісною церквою «Перемога»було

укладено договір відступлення права вимоги за об'єкт незавершеного будівництва

фізкультурно-оздоровчого комплексу. Про подальші передачі об'єкта іншим особам

ЗАТ «Київінвестбуд» невідомо.

Третя

особа без самостійних вимог на стороні позивача Християнська помісна церква

«Перемога»в наданих поясненнях посилається на те, що  об'єкт незавершеного будівництва

фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Мельникова, 48 був придбаний нею у

власність у ЗАТ компанія «Київінвестбуд»згідно договору купівлі-продажу №27 від

03.03.2000р. та акту прийому-передачі не житлової будівлі від 23.05.2000 року.

Оскільки Релігійна громада не змогла повністю виконати умови договору №27

купівлі-продажу від 03.03.2000 р. щодо оплати за придбаний          нею об'єкт незавершеного будівництва,

то вона 26.03.2003р. продала цей об'єкт незавершеного будівництва ТОВ

«Інтерліс»згідно договору купівлі-продажу від 26.03.2003р., акту

приймання-передачі майна від 15.04.2003р. Розрахунки релігійної громади та ТОВ

«Інтерліс»за придбаний об'єкт незавершеного будівництва було здійснено шляхом

укладення договору №44-03/УТ уступки права вимоги від 26.03.03 р., сторонами

якого були Релігійна громада «Християнська помісна церква «Перемога», ТОВ

«Інтерліс», ЗАТ «Київінвестбуд», та договору про зарахування зустрічних

однорідних вимог від 15.04.2003 р., що був укладений між ТОВ «Інтерліс»та

Релігійною громадою «Християнська помісна церква «Перемога».

Згідно

пояснень третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Товариства з

обмеженою відповідальністю «Інтерліс», дане Товариство придбало об'єкт

незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 у м. Києві у Релігійної

громади «Християнська помісна церква «Перемога»згідно договору купівлі-продажу

від 26.03.2003р. та акту приймання-передачі майна від 15.04.03р. Розрахунки за

придбаний об'єкт незавершеного будівництва були здійснені шляхом зарахування

зустрічних однорідних вимог, які виникли по договору купівлі-продажу від

26.03.03р. та договору №44-03/УТ уступки права вимоги від 26.03.03 р. На

підтвердження своїх пояснень ТОВ «Інтерліс»надало  рішення Господарського суду м. Києва від

16.07.04р. по справі №45/289, яким господарський суд визнав право власності

Товариства на вказаний об'єкт нерухомого майна. 24.03.05р. ТОВ

«Інтерліс»продало об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48

ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, який був 24.03.05р. нотаріально

посвідчений приватним нотаріусом Морозовою С.В., а 25.03.05р. було здійснено

його державну реєстрацію у Державному реєстрі правочинів. Тому вважає, що саме

ОСОБА_1 є належним власником об'єкту незавершеного будівництва по вул.

Мельникова, 48 у м. Києві за укладеним договором.

Представник

ОСОБА_1., як третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, у своїх

поясненнях вказує на те, що ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору

купівлі-продажу від 24.03.2005 р. придбав у ТОВ «Інтерліс»об'єкт незавершеного

будівництва -фізкультурно-оздоровчий комплекс по вул. Мельникова, 48 у м.

Києві. Державна реєстрація договору купівлі-продажу відбулась 25.03.2005р., а

тому ОСОБА_1 вважає, що набув зазначений об'єкт незавершеного будівництва у

власність. ОСОБА_1 передав як благодійний внесок об'єкт незавершеного

будівництва по вул. Мельникова, 48 позивачу за договором дарування від

01.08.2005р. та актом прийому-передачі благодійного внеску -об'єкта

незавершеного будівництва -недобудованої не житлової будівлі

фізкультурно-оздоровчого комплексу від 01.08.2005р. Тому, ОСОБА_1 вважає, що

право власності на нерухомість перейшло до позивача. Отримавши від Комунального

підприємства «Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об'єкти нерухомого майна»листа про реєстрацію об'єкту

незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 за ТОВ «Люкском», ОСОБА_1

повідомив позивача про вказані обставини.

Комунальне

підприємство «Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об'єкти нерухомого майна»відзиву на позов не надало, явку

повноваженого представника не забезпечило, хоча було належним чином повідомлено

про дату та місце судового засідання.

Враховуючи

те, що Відповідач-1, третя особа - 5 були належним чином повідомлені про дату

та місце розгляду справи, однак вимоги суду не виконали не виконали,

витребувані судом документи не надали, то суд згідно ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України  справа

розглядається  за наявними в ній

матеріалами.

Розглянувши

подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

        03.03.2000р. між Закритим акціонерним товариством

компанія «Київінвестбуд»(продавець) та Релігійною громадою «Християнська

помісна церква «Перемога»(покупець) було укладено договір №27 купівлі-продажу

нежитлової будівлі, об'єкту незавершеного будівництва (фізкультурно-оздоровчого

комплексу) за адресою вул. Мельникова, 48.

Згідно

п. 3.4. договору купівлі-продажу від 03.03.2000р. право власності на об'єкт

незавершеного будівництва від ЗАТ компанія «Київінвестбуд»переходить до

Релігійної громади «Християнська помісна церква «Перемога»з моменту підписання

акту приймання-передачі.

23.05.2000р.

між ЗАТ компанія «Київінвестбуд»та Релігійною громадою «Християнська помісна

церква «Перемога»було підписано акт приймання-передачі нежитлової будівлі

(об'єкта незакінченого будівництва) за адресою: м. Київ вул. Мельникова, 48,

згідно договору купівлі - продажу №27 від 03 березня 2000р., яким було

оформлено передачу від ЗАТ компанія «Київінвестбуд»у власність Релігійної

громади «Християнська помісна церква «Перемога»об'єкту незавершеного

будівництва по вул. Мельникова, 48 вартістю 2100000,00 грн.

26.03.2003р.

між Релігійною громадою «Християнська помісна церква «Перемога»(продавець) та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерліс»(покупець) було укладено

договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, а саме:

недобудованої не житлової будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє

собою одноповерховий будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині

нього, загальна площа якого складає 6 280 кв.м., що знаходиться за адресою м.

Київ, вул. Мельникова, 48. Згідно п. 3.1. цього договору право власності на

об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання

сторонами акту прийому-передачі.

15.04.2003р.

між Релігійною громадою «Християнська помісна церква «Перемога»та ТОВ

«Інтерліс»було підписано акт приймання-передачі майна (об'єкту незавершеного

будівництва), яким було посвідчено перехід до ТОВ «Інтерліс»права власності на

об'єкт незавершеного будівництва, проданий йому Релігійною громадою

«Християнська помісна церква «Перемога»відповідно до умов договору

купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 26.03.03р.

16.07.04р.

рішенням Господарського суду м. Києва по справі №45/289 було визнано право

власності ТОВ «Інтерліс»на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова,

48. Рішення господарського суду м. Києва по справі №45/289 від 16.07.04р.

набрало законної сили. 

Відповідно

до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець

зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно

до ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного

управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо

інше не передбачено законом або договором.

Відповідно

до ст. 49 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення

зазначених вище правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо

інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Таким

чином, передача майна від ЗАТ компанія «Київінвестбуд»до Релігійної громади

«Християнська помісна церква «Перемога», а від останньої до ТОВ

«Інтерліс»відбувалася за відповідними договорами купівлі-продажу, які

передбачають перехід права власності до покупця з моменту передачі майна. Майно

за договорами купівлі-продажу фактично передавалось від продавців до покупців

за актами, які містяться в матеріалах справи, що вказує на перехід права

власності до покупців на об'єкт незавершеного будівництва, який був предметом

договорів купівлі-продажу. Рішення суду, яким було б визнано неправомірним

володіння якогось із цих осіб, господарському суду не було надано, натомість,

рішенням господарського суду від 16.07.04р. було визнано право власності ТОВ

«Інтерліс»на спірне нерухоме майно по вул. Мельникова, 48.

З урахуванням

вищевикладеного, вбачається обґрунтованим висновок про те, що право власності

на об'єкт незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул.

Мельникова, 48 у м. Києві належало спочатку ЗАТ компанія «Київінвестбуд»,

переходило від продавця до покупця і станом на 15.04.2003 р. перейшло до ТОВ

«Інтерліс». 

24.03.2005р.

ТОВ «Інтерліс»продало згідно договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного

будівництва б/н громадянину ОСОБА_1 об'єкт незавершеного будівництва

(недобудоване нерухоме майно), а саме: недобудовану нежитлову будівлю

фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка уявляє собою одноповерховий будинок з

чотирьох-поверховою вставкою всередині нього, загальною площею 6280 кв.м., яка

розташована за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 48.

Відповідно

до п. 1.3. договору купівлі-продажу від 24.03.05р. право власності на об'єкт

незавершеного будівництва переходило до покупця з моменту нотаріального

посвідчення договору та його державної реєстрації в реєстрі правочинів.

Договір

купівлі-продажу від 24.03.2005р. було посвідчено приватним нотаріусом

Київського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано у реєстрі за

№2684, а 25.03.2005р. цим же нотаріусом було здійснено державну реєстрацію

договору купівлі-продажу від 24.03.05р., про що було зроблено реєстраційний

запис у Державному реєстрі правочинів за №514552 та підтверджується Витягом про

реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №816069 від 25.03.05р.

Відповідно

до ст. 328 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003р.) право

власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

Відповідно

до частин 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за

договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з

моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду

про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про

відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача

виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно

до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Таким

чином, ОСОБА_1 набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва

фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Мельникова, 48 з 25.03.05р. - з

моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу від 24.03.05р.

Судом

встановлено, що 01.08.2005р. ОСОБА_1 подарував позивачу об'єкт незавершеного

будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме: одноповерховий будинок з

чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього, загальною площею 6280

м.кв., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 48, згідно

договору дарування б/н, укладеного у простій письмовій формі.

Згідно

п. 2.3. договору дарування від 01.08.05р. право власності на дарунок до

Позивача переходило з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Акт

прийому-передачі благодійного внеску - об'єкту незавершеного будівництва -

недобудованої не житлової будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, був

підписаний між ОСОБА_1. та позивачем 01.08.05р.

Рішенням

Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.08р. по справі №2-8994/2008,

яке набрало законної сили, було визнано дійсним договір дарування об'єкту

незавершеного будівництва (недобудованого нерухомого майна), а саме:

недобудованої не житлової будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє

собою одноповерховий будинок з чотирьох поверховою цегляною вставкою всередині

нього, загальною площею 6280 кв.м., розташовану у м. Києві по вул. Мельникова,

48, укладений між Благодійною організацією «Фонд пам'яті «Бабин Яр»та ОСОБА_1

01.08.05р.

Рішення

Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.08р. по справі №2-8994/2008

було мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору

дарування, фактично виконали його, однак через ухиляння ОСОБА_1., договір

дарування від 01.08.05р. не був нотаріально посвідчений, що згідно ч. 2 ст. 220

ЦК України стало підставою для визнання його дійсним судом.

18.08.2008р.

було здійснено державну реєстрацію договору дарування від 01.08.2005р., у

зв'язку з чим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Охендовською К.В. до Державного реєстру правочинів було внесено реєстраційний

запис за №3086533, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному

реєстрі право чинів за №6390929 від 18.08.08р.

Відповідно

до частини 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо

свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно

до ч. 2 ст. 719 Цивільного кодесу України договір дарування нерухомої речі

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким

чином, згідно ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України після набрання

законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2008р.

по справі № 2-8994/2008, яким було визнано договір дарування від 01.08.05р.

дійсним, та державної реєстрації договору дарування від 01.08.05р. у Державному

реєстрі правочинів, у позивача виникло право власності на об'єкт незавершеного

будівництва по вул. Мельникова, 48 у м. Києві.

Як

вбачається з листа Комунального підприємства «Київського міського бюро

технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого

майна»від 03.06.08р. №19061, та підтверджується іншими матеріалами справи,

14.03.08р. право власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул.

Мельникова, 48 було на підставі рішення господарського суду м. Києва від

20.02.08р. по справі  № 35/69, рішення

постійно діючого третейського суду  при

громадській організації (Всеукраїнське авторське товариство) від 24.12.2007р.

та ухвали вказаного вище постійно діючого третейського суду від 13.03.08р.

зареєстровано у цьому ж підприємстві БТІ за відповідачем-2, однак за іншою

адресою -Мельникова, 46г, про що видано реєстраційне посвідчення №000904 від

14.03.2008р.

Із

наданої відповіді Комунального підприємства «Київського міського бюро технічної

інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» судом

встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого

комплексу за адресою Мельникова, 48 у м. Києві та об'єкт незавершеного

будівництва фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу по вул. Мельникова,

46-г у м. Києві є одним і тим же об'єктом нерухомості.

Судом

також встановлено, що 07.10.2005р. між відповідачем-1 (продавець) та

відповідачем-2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкту

незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального

комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, біля будинку,

№46.

Рішенням

постійно діючого третейського суду при Громадській організації „Всеукраїнське

авторське товариство” від 24.12.2007р. по справі №4/16-2007 зазначений вище

договір купівлі-продажу від 07.10.05р. було визнано згідно ст. 220 Цивільного

кодексу України дійсним; визнано згідно ст. 392 Цивільного кодексу України

право приватної власності відповідача-2 на об'єкт незавершеного будівництва

громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться

за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, біля будинку №46, що складається з

чотирьох поверхів загальною площею внутрішніх приміщень 5676,3 кв.м. та

вирішено присвоїти вказаному об'єкту незавершеного будівництва відповідну

літеру. 

Рішенням

Господарського суду м. Києва від 20.02.08р. по справі №35/69 було зобов'язано

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»на підставі рішення

постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Український правовий

альянс»по справі №4/16-2007 від 24.12.2007р. зареєструвати право приватної

власності на об'єкт незавершеного будівництва громадського

фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Мельникова, біля будинку №46, що складається з чотирьох поверхів

загальною площею внутрішніх приміщень 5676,3 кв.м. за ТОВ «Люкском»та присвоїти

даному об'єкту відповідну літеру.

Відповідно

до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його

недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно

до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації..

Згідно

ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недотримання вимоги щодо нотаріального

посвідчення договору зумовлює його нікчемність.

Згідно

ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно

до п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»компетенція третейських

судів не поширюється на справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню

виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Як

було роз'яснено у п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду

України від 10.01.2008р. у справі за конституційним поданням 51 народного

депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та

розділу VIII «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські

суди»(справа про завдання третейського суду) - рішення третейського суду є

обов'язковим лише для сторін спору і не є обов'язковим для інших осіб.

Таким

чином, укладаючи договір купівлі-продажу від 07.10.2005р. відповідач-1 та

відповідач-2 не здійснили обов'язкового нотаріального посвідчення цього

договору, що згідно ст. 220 Цивільного кодексу України зумовлює його

недійсність. Рішення постійно діючого третейського суду по справі №4/16-2007

від 24.12.2007р. не може бути належним доказом того, що спірний договір

купівлі-продажу було визнано у передбаченому ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу

України порядку дійсним, так як компетенція третейського суду не поширюється на

зазначені правовідносини.

Відповідно

до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Відповідно

до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Як

вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 продавав відповідачу-2 згідно

договору купівлі-продажу від 07.10.05р. об'єкт незавершеного будівництва по

вул. Мельникова, який на час укладення договору належав на праві власності

ОСОБА_1.

Згідно

положень ст. 334 Цивільного кодексу України моментом виникнення права власності

на нерухоме майно за договором, є момент державної реєстрації цього договору.

Статтею

331 Цивільного кодексу України врегульовано питання виникнення права власності

на новостворене майно (у редакції статті до 15.12.2005р.) та об'єкти

незавершеного будівництва (у редакції статті після 15.12.2005р.).

Згідно

абзацу 2 частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на

нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право

власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно

ч. 4 ст. 331 Цивільного кодексу України (у редакції до 15.12.2005р.) за заявою

заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого

майна, якщо буде  встановлено, що частка

робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Таким

чином, законодавець  розрізняє державну

реєстрацію договору та державну реєстрацію права власності. Статтею 331

Цивільного кодексу України (у редакції до 15.12.2005р., яка була чинною на

момент укладення договору дарування від 01.08.05р. та договору купівлі-продажу

від 07.10.05р.), врегульовані питання набуття права власності на новостворене

майно. Тобто мова йде про випадки виникнення права власності вперше. Якщо ж

право власності вже виникало раніше, а переходить від одного суб'єкта до іншого

за договором, то підлягає до застосування ст. 334 Цивільного кодексу України.

Згідно

абзацом 2 частини 3 ст. 331 Цивільного кодексу України (у редакції від

15.12.2005р.) у разі необхідності особа, зазначена у абзаці першому цієї

частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право

власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на

нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або

користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна,

проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта

незавершеного будівництва.

Судом  не приймається до уваги як доказ виникнення

права власності відповідача-2 

реєстраційне посвідчення №000904 від 14.03.2008р., оскільки, по-перше,

воно було видане на підставі рішення постійно діючого третейського суду, яке є

обов'язковим лише для сторін спору; по-друге, реєстраційне посвідчення

підтверджує проведення державної реєстрації права власності відповідача-2 не у

відповідності до положень абзацу 2 частини 3 ст. 331 Цивільного кодексу

України, а у зв'язку з прийняттям третейським судом рішення про визнання за

відповідачем-2 права власності на об'єкт незавершеного будівництва; по-третє,

рішенням господарського суду від 20.02.08р. Комунальне підприємство «Київське

міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти

нерухомого майна»підприємство було зобов'язано здійснити державну реєстрацію

прав на нерухоме майно по вул. Мельникова, 46г, на підставі рішення

третейського суду від 24.12.2007р.; по-четверте, відповідно до положень ч. 2

ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову лише

ті факти, що були встановлені рішенням господарського суду під час розгляду

іншої справи за участю тих самих сторін. Однак склад сторін по справі №42/192

не дає суду підстав для визнання фактів , що були встановлені Господарським судом

м. Києва по справі №35/69, такими, що мають преюдиціальне значення  при вирішенні даного спору; по-п'яте, суду не

було надано доказів того, що відповідач-1 здійснив державну реєстрацію свого

права власності у відповідності до ст. 331 Цивільного кодексу України, або

доказів того, що договір купівлі-продажу від 07.10.2005р. був внесений до

Державного реєстру правочинів згідно ст. 334 Цивільного кодексу України.

При

розгляді справи судом встановлено, що 

право власності позивача підтверджене неперервним ланцюгом правочинів

попередніх  володільців об'єкту

незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48, право власності яких на

об'єкт незавершеного будівництва виникло у порядку, встановленому законом. Крім

того, позивач надав суду докази проведення державної реєстрації договору

купівлі-продажу від 24.03.05р. та договору дарування від 01.08.05р., рішення

Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.08р., яким було визнано

договір дарування від 01.08.05р. дійсним, що є належними доказами виникнення права

власності у Позивача.

Відповідно

до ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого

майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно

до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто

не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні.

З

огляду на викладене суд приходить до висновку, що саме власнику належить право

розпоряджатись своїм майном, який не може бути протиправно позбавлений свого

права власності. Оскільки ОСОБА_1, як власник об'єкту незавершеного будівництва

по вул. Мельникова, 48 не вчиняв жодних дій, спрямованих на відчуження своєї

власності відповідачу-2, то вбачається, що це нерухоме майно відчужувалось

відповідачем-1 за договором від 07.10.05р. з порушенням вимог Цивільного

кодексу України.

      При розгляді справи суд встановив, що

рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.08р. по справі №35/265 було

задоволено позовні вимоги ТОВ «Мікроприм»і зобов'язано Комунальне підприємство  «Київське міське Бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»на

підставі нотаріально посвідченого Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомості

з прилюдних торгів від 21.04.08р., виданим приватним нотаріусом Київського міського

нотаріального округу Тверською Інесою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі

за №1691, зареєструвати право приватної власності на об'єкт незавершеного

будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який

знаходиться за адресою м. Кив, вул. Мельникова, 46-г, загальною площею 5676,3

кв.м., за ТОВ «Мікроприм».

Рішення

господарського суду м. Києва від 23.05.08р. по справі №35/265 було мотивовано

тим, що відповідач-3 придбав у відповідача-2 з прилюдних торгів об'єкт

незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46-г, про що відповідачу-3

приватним нотаріусом було видано свідоцтво. Так як Свідоцтво про придбання

об'єктів з нерухомого майна з прилюдних торгів є одним із правовстановлюючих

документів, встановлених «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав

власності на нерухоме майно», затверджене Наказом Міністерства юстиції України

від 07.02.02р. №7/5, то суд задовольнив позовні вимоги відповідача-3.

Згідно

ч. 1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом»після проведення інвентаризації та оцінки майна

банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо

комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно

до п. 1.1. «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з

реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого Наказом Міністерства

юстиції України від 27 жовтня 1999 р. N 68/5, положення визначає умови і

порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як

цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є

нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного

законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Відповідно

до п. 4 додатку №1 до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав

власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції

України  №7/5 від 07.02.2002р. до

правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав

власності на об'єкти нерухомого майна, відносяться Свідоцтва про придбання

нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними

нотаріусами.

Таким

чином, реалізація майна на прилюдних торгах можлива тоді, коли таке майно

заарештоване, на нього звернене стягнення, або ж воно належить банкруту. Тобто,

на прилюдних торгах відчужується майно суб'єкта, який є власником такого майна,

з передбачених законом підстав.

Як

було встановлено судом, право власності на об'єкт незавершеного будівництва по

вул. Мельникова, 48 належав на момент проведення 21.04.08р. прилюдних торгів

цього ж майна на праві власності ОСОБА_1., а не Відповідачу-2. Таким чином,

об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 не міг бути проданий на

прилюдних торгах, оскільки таке нерухоме майно не належало Відповідачу-2.

Відповідно

до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків

примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить

власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває

право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його

повернення.

Відповідно

до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним

договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач

не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати

це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або

особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із

матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як власник об'єкту незавершеного

будівництва станом на 21.04.08р., не вчиняв ніяких дій, спрямованих на

відчуження спірного майна відповідачу-2 або відповідачу-3, що свідчить про те,

що по-перше, нерухоме майно по вул. Мельникова, 48 вибуло з володіння власника

не з його волі, а відтак, воно може бути ним витребуване; по-друге, згідно ст.

658 Цивільного кодексу України право власності на спірне нерухоме майно до

відповідача-2 чи до відповідача-3 не перейшло.

Так

як до відповідача-3 право власності не перейшло, а Свідоцтво про придбання

об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 21.04.08р. є правовстановлюючим

документом, то вбачається обґрунтованим висновок про те, що існують підстави

для визнання його недійсним.

Відповідно

до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно

до ст. 392 Цивільного кодексу  України

власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це

право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно

до ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від

добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для

виконання судових рішень.

Суду

не були надані судові рішення, які б підтверджували, що відповідачі набули

спірне майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому суд

не вбачає підстав для застосування наслідків ч. 2 ст. 388 ЦК України. Більше

того, як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, право

власності позивача не визнається і оспорюється відповідачами, а тому позивач

обґрунтовано просить суд захистити його права шляхом визнання за ним права

власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 у м.

Києві.  

Відповідно

до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або

зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої

правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути

потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава,

на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом

було встановлено, що позивач є власником об'єкту незавершеного будівництва по

вул. Мельникова, 48, яке вибуло з його володіння і фактично перебуває у віданні

відповідача-2 та відповідача-3, а тому існують передбачені ст.ст. 388, 1212

Цивільного кодексу України підстави для витребування належного позивачу майна.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Відповідно

до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду

заздалегідь встановленої сили.

Відповідно

до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким

чином, оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, оцінивши всі

докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню в повному обсязі.

Відповідно

до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати

понесені позивачем по справі 

покладаються на  відповідачів.

На

підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги задовольнити повністю.

         Визнати недійсним договір

купівлі-продажу від 07.10.2005 р. об'єкта незавершеного будівництва

громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться

за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, біля будинку №46, укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранок-92»(04071, м. Київ, вул.

Щекавицька, 51,  код 16476696) та Товариством

з обмеженою відповідальністю «Люкском»(04073, м. Київ, проспект Московський,

21,  код 31749227).

         Визнати недійсним Свідоцтво про

придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 21.04.2008р., видане

Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікро прим»(04112, м. Київ, вул.

Оранжерейна, 3, код 33307239).

         Визнати недійсними публічні торги від

21.04.08р. об'єкту незавершеного будівництва громадського

фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Мельникова, №46-г.

         Визнати право власності Благодійної

організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1,  код 33547081) на об'єкт незавершеного

будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме: недобудовану нежитлову

будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє собою одноповерховий

будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього, загальною

площею 6280 кв.м., розташовану в місті Києві по вул. Мельникова, 48.

          Зобов'язати Товариство з обмеженою

відповідальністю «Люкском»(04073, м. Київ, проспект Московський, 21,  код 31749227), Товариство з обмеженою

відповідальністю «Мікроприм»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3,  код 33307239) повернути Благодійній

організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1,  код 33547081) об'єкт незавершеного

будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме: недобудовану нежитлову

будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє собою одноповерховий

будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього, загальною

площею 6280 кв.м., розташовану в м. Києві по вул. Мельникова, 48.

          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Ранок-92»(04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 51,  код 16476696) на користь Благодійної

організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1,  код 33547081) 85 грн. державного мита та 39

грн. 33 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Люкском»(04073, м. Київ, проспект Московський, 21,  код 31749227) на користь Благодійної

організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр» (01023, м. Київ, вул. Мечникова,

14/1,  код 33547081) 7 347 грн. 50 коп.

грн. державного мита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу.

  Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю«Мікроприм»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3,  код 33307239) на користь Благодійної

організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1,  код 33547081) 7 347 грн. 50 коп. грн.

державного мита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу.

  Після набрання рішенням законної сили видати

накази.

  Рішення набирає законної сили після

закінчення  десятиденного строку з дня

підписання рішення, оформленого 

відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                              

Трофименко Т.Ю.

Повний

текст рішення виготовлений

та

підписаний  26.09.2008р.