Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-16445/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16445/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби та особи, що приєдналася до неї -Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Фінанс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби за участю Прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення від 16.05.2011 року №00004022000/0, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Фінанс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.05.2011 року №00004022000/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції на загальну суму 16 690 436,57 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року позов задоволено повністю: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0000402200/0 від 16.05.2011 року скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги вмотивовані тим, що укладений позивачем Договір про відступлення права вимоги від 06.07.2009 р. з ТОВ «Нова Хортиця»та ПАТ «Родовід Банк»є договором факторингу, для укладення якого позивач не мав необхідної ліцензії, а тому отримані позивачем кошти в якості погашення кредиту за Кредитним договором, права кредитора за яким набувалися позивачем відповідно до вказаного договору про відступлення права вимоги, є доходами з інших джерел і відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повинні були бути включені до складу валових доходів ТОВ «Авто Фінанс». Крім того, вважає, що позивачем безпідставно віднесено витрати на страхування до складу валових витрат, оскільки ризик несплати на момент укладення такого договору був відсутній.

09.06.2012 року на адресу Київського апеляційного адміністративно суду надійшла заява Прокуратури м. Києва про приєднання до апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Фінанс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

19.04.2011 за результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Авто Фінанс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року»№25/22-025/34833667, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Авто Фінанс»пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 13 506 228,00 грн.

В подальшому, листом від 12.05.2011 року, ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила про часткове задоволення заперечень позивача, а саме: визнала, що ТОВ «Авто Фінанс»не було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у загальній сумі 615 515,00 грн. та, відповідно, не було допущено порушень п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і скасувала донарахування за Актом перевірки податку на прибуток на суму 153 878,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на віднесення до валових витрат за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. відповідних сум, а висновки перевірки про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 13 506 228,00 грн. є помилковими, оскільки Договір про відступлення права вимоги по своїй суті не є договорм факторингу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги (цесія) - це один зі способів заміни кредитора в зобов'язані. Суть відступлення полягає в тому, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 р. за №373/16389 встановлено, що до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Нова Хортиця»(боржник) та ВАТ «Родовід Банк»(кредитор) 26 червня 2006 року було укладено Кредитний договір №22.1/124-КЛТ-06 TOB «Нова Хортиця». До моменту укладення вищевказаного Договору відступлення права вимоги мало прострочену заборгованість перед ПАТ «Родовід Банк»за Кредитним договором №22.1/124-КЛТ-06 від 26 червня 2006 року, зокрема, за основною сумою кредиту в розмірі 51 910 000 грн. При цьому, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між TOB «Нова Хортиця»та ВАТ «Родовід Банк»було укладено Договір іпотеки №34/08-3-07 від 23.06.2007 р., предметом якого був цілісний майновий комплекс (елеватор) в м. Бердянську Запорізької області, що належав TOB «Нова Хортиця»на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №630595.

Судом першої інстанції було встановлено, що, маючи господарський інтерес по відношенню до цілісного майнового комплексу, який був предметом іпотеки зазначеного вище договору, TOB «Авто Фінанс»було прийнято рішення набути право вимоги за Кредитним договором №22.1/124-КЛТ-06 шляхом заміни кредитора у зобов'язані з ПАТ «Родовід Банк»на TOB «Авто Фінанс». При цьому, до TOB «Авто Фінанс»одночасно переходили права іпотекодержателя за Договором іпотеки №34/08-3-07 від 23.06.2007 р., що надавало TOB «Авто Фінанс»можливість отримати у власність цілісний майновий комплекс через звернення стягнення на нього у випадку невиконання TOB «Нова Хортиця»своїх грошових зобов'язань перед TOB «Авто Фінанс», як перед новим кредитором.

Відповідно до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Таким чином, відповідно до Договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора в Кредитному договорі, тобто TOB «Авто Фінанс»виступило кредитором по відношенню до боржника за Кредитним договором TOB «Нова Хортиця», та в правовому сенсі TOB «Авто Фінанс»набуло статусу особи, що надала фінансовий кредит особі-дебітору, а кошти, що сплачувалися позивачу в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, є сумою фінансового кредиту, що поверталася TOB «Авто Фінанс»особою-дебітором, а не «доходами з інших джерел»в розумінні п.4.1.6 ст.6 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яка у відповідності положень пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу не включається та не підлягає оподаткуванню.

Крім того, 19 вересня 2012 року на адресу апеляційного адміністративного суду представником ТОВ «Авто Фінанс»було надано додаткові пояснення до заперечень на апеляційну скаргу та документальні підтвердження з приводу своїх пояснень, згідно яких суми грошових коштів, сплачених за Договором відступлення права вимоги, до складу валових витрат ТОВ «Авто Фінанс» теж не включало.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року було задоволено клопотання Прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби та витребувано у AT «Родовід-Банк»: інформацію із наданням підтверджуючих документів щодо бухгалтерського обліку ПАТ «Родовід Банк»нарахованих ТОВ «Нова Хортиця»за Кредитним договором №22.1/1 24-КЛТ-06 від 26.06.2006, що був укладений між ПАТ «Родовід Банк»та TOB «Нова Хортиця», відсотки за користування кредитом, пеня та штрафні санкції станом на 05.07.2009 (розмір, балансовий рахунок); документи щодо бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Родовід Банк»списання нарахованих TOB «Нова Хортиця»за Кредитним договором №22.1/124-КЛТ-06 від 26.06.2006, що був укладений між ПАТ «Родовід Банк»та TOB «Нова Хортиця», відсотків за користування кредитом, пеня та штрафні санкції за результатами виконання Договору (розмір, проводка, балансовий рахунок) та письмові пояснення щодо документального відображення операцій із відсотками, пенею та штрафними санкціями з приводу передачі TOB «Авто Фінанс»права вимоги до ТОВ «Нова Хортиця».

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, ПАТ «Родовід Банк»були надані письмові пояснення з документальним підтвердженням того, що: станом на 05.07.2009 року відносно ТОВ «Нова Хортиця»за Кредитним договором №22.1/1 24-КЛТ-06 від 26.06.2006, що був укладений між ПАТ «Родовід Банк»та TOB «Нова Хортиця», відсотки за користування кредитом, пеня та штрафні санкції не нараховувались; на момент відступлення права вимоги за Договором відступлення (на 07.07.2009 року) заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом за кредитним договором №22.1/124-КЛТ-06 від 26.06.2006, що був укладений між АТ «Родовід Банк»та TOB «Нова Хортиця», -була відсутня; оригінали кредитного договору та договору іпотеки з усіма додатковими угодами, документи, які підтверджують факт надання кредиту, виписки з кредитних рахунків боржника були надані ТОВ «Авто Фінанс».

Таким чином, 26.07.2009 року між АТ «Родовід Банк»-Цедент, з однієї сторони, та ТОВ «Авто Фінанс»-Цесіонарій, з другої сторони, ТОВ «Нова Хортиця»-Боржник, з третьої сторони, укладено договір відступлення прав вимоги за Кредитним Договором №22.1/124-КТЛ-06 від 26.06.2006 року, який за своєю правовою природою є правочином купівлі -продажу прав вимоги, а не факторингу, оскільки набува права вимоги за цим договором не отримав плати, у тому числі, шляхом дисконування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, а здійснив оплату набуття права вимоги за ціною, що булла рівною сумі боргу перед Цедентом.

Що стосується доводів апеллянта з приводу укладеного позивачем договору страхування, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне:

01.10.2009 року TOB «Авто Фінанс»було уклало з АТЗТ «Енестра»Договір добровільного страхування кредитів №298/10 з метою уникнути негативних наслідків в своїй господарській діяльності в разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи, що договір страхування було укладено позивачем після підписання договору відступлення права вимоги, відповідно до якого він є кредитором (права кредитора перейшли з 01.10.2009 року), порушення законодавства з його боку відсутні, а суми на страхування віднесені до складу валових витрат у відповідності до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Чинним законодавством України не забороняється страхування будь -яких угод, оскільки ризик несплати існує завжди.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що апелянтом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. № 0000402200/0, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, -з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби та особи, що приєдналася до неї -Прокуратури м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.