Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-4054/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року 2а-4054/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Будз Б.Б.,

за участі:

представника позивача - Жили А.А. (довіреність б/н від 10.09.2012 р.),

представника відповідача - Покотило Д.Ю. (довіреність 312-45/01-5776 від 19.07.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Профмет"

до Київської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Профмет" (далі -позивач або ТОВ "ВП"Профмет") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України (далі -відповідач 1), Головного управління державної казначейської служби України у Київській області (далі -відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 р., зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок митної вартості товарів, які імпортуються згідно контракту №19/2012 від 19.06.2012 р., відповідно до митної декларації №125110007/2012/375224 від 16.08.2012 р. та зобов'язання повернути з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачені кошти у розмірі 109 668, 42 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 про коригування митної вартості прийняте на підставі, яка не передбачена законами України, зазначивши, що наявність розбіжностей у документах позивача, які підтверджують митну вартість товару та подаються декларантом для її підтвердження лише дає право митному органу на витребування додаткової інформації та документів, а не для коригування митної вартості.

Вважає, що позиція митного органу повністю суперечить положенням глави 9 МК України щодо визначення вартості товару, який імпортується, оскільки така підстава як розбіжності у комерційних пропозиціях для незастосування основного методу визначення митної вартості відсутні. Посилаючись на застосування митним органом не передбачених законом підстав для коригування митної вартості товарів імпортованих позивачем, наполягали на визнанні протиправним та скасуванні оскаржуваного рішення, здійсненні перерахунку митної вартості та поверненні з Державного бюджету України 109668,42 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що на підтвердження митної вартості товару надані усі наявні та необхідні документи позивача відповідно до вимог статті 53 МК України.

Представником відповідача позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, де зазначено про його безпідставність. Позиція відповідача мотивована тим, що у зв'язку із ознаками недостовірності поданих позивачем документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару та неподання витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості зазначена декларантом митна вартість не була визнана, як наслідок прийняте рішення №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 про коригування митної вартості, з яким позивач на момент винесення та підписання рішення повністю погодився. Вважає прийняте вказане рішення правомірним та законним, а тому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

на виконання умов контракту 19/2012 від 19.06.2012 р., укладеного ТОВ "ВП"Профмет" з фірмою Jiaxing Chiayo Import and Export Co., Ltd (КНР) до митного оформлення, згідно вантажної митної декларації №125110007/2012/375224 від 16.08.2012 р. був заявлений в режимі імпорту товар, а саме саморізи з чорних металів для гіпсокартону. При цьому було надано документи необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД. Митна вартість була визначена за основним методом -за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. Митна вартість становила 35 021,15$ (279 924,13 грн.) Відповідно до цього було здійснено нарахування ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 14 851,20 грн. та 62 375,05 грн. відповідно.

Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення документів спрацювала форма контролю АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) №121 за ВМД №125110007/2012/375224. 16.08.12 р. сектором митного оформлення м/п «Східний термінал»було сформовано запит до сектору по контролю за правильністю визначення митної вартості відділу митних платежів щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару «саморізи з чорних металів».

На виконання п.5 Методичних рекомендацій відділом митних платежів було проаналізовано інформацію, яка містилася у товаросупровідних документах позивача, цінова інформація ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну теритрію України у період заявлення товару до митного оформлення. Згідно з наданами документами митна вартість товару, наданого позивачем для оформлення для виїзду у вільний обіг значно відрізнялась від вартості, наявної в базі інформації, у зв?язку з чим декларанту (позивачу) було запропоновано надати наступні документи: прайс-лист виробника товару (на загальних умовах), виписку із бухгалтерської документації (згідно п.4 контракту 19/2012 від 19.06.2012 р.), копію митної декларації країни відправлення (згідно п.3.6 контракту), інформацію біржових організацій про вартість сировини (за наявності). Вказані вимоги були викладені у письмовому вигляді на зворотній стороні декларації митної вартості, про що повідомлено під підпис декларанта 16.08.12 р. о 16.57 годині. Декларантом було вчинено запис про дачу згоди надати відповідні документи.

Додаткові документи були представлені до відділу митних платежів 21.08.12 р. о 15.15 годин та прийняті до уваги митним органом.

Проаналізувавши надані документи митним органом було виявлено неточності та розбіжності, а саме: додатково надана комерційна пропозиція фірми-виробника товару, зорієнтована на ТОВ «ВП Профмет»відрізнялась в частині визначення цін від наведених у загальному прайс-листі фірми-виробника товару та комерційній пропозиції, зорієнтованій на іншого імпортера ідентичної продукції. Митним органом при дослідженні вказаного прайс-листа взято до уваги, що прайс-лист виставляється виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку даної продукції, а не для конкретного імпортера після укладання з ним зовнішньоекономічного контракту, а тому домовленість між двома сторонами може містити зацікавленість кожної із сторін, включаючи надання знижок або переваг на умовах інших розрахунків, проте, відповідно до митного законодавства України митна вартість товару не може бути менша за віртість сировини, необхідної для виготовлення певного виду продукції.

З урахуванням наявних розбіжностій у ціні імпортованого товару між митним органом та декларантом було проведено консультацію, роз?яснено право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товар у вільній обіг за умови надання гарантій, відповідно до Наказу Дермитслужби України від 17.03.2008 р. №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов?язання при ввезені їх митну територію України»та оскаржити рішення про коригування заявленої вартості у митного органу вищого рівня або до суду.

Однак, позивач на це не погодився, у зв?язку з чим митним органом 21.08.12 р. о 17.55 годин було ухвалене рішення №125000004/2012/412551/2 на підставі наявних товаросупровідних документів, додаткових документів та інформації у базі даних ЄАІС Держмитслужби України щодо аналагічних товарів (з урахуванням виробника, торгової марки, країни походження), з яким позивач погодився.

В графі 33 визначеного рішення вичерпно зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товарів. Метод 1 не було застосовано тому, що у наданих до митного оформлення позивачем документів для підтвердження митної вартості товару містилися розбіжності; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) не було застосовано у зв? язку з невиконанням вимог статтей 59-60 МК України; методи згідно із статтями 62-63 МК України не застосовано у зв?язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; митну вартість визначено за методом 6 (резервним) методом з урахуванням наданих додатково документів та наявності у митному органі інформації щодо митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг.

Для застосування 2-3 методів визначення митної вартості товару, відповідно до статтей 59-60 МК України необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну. В розумінні вищевказаний статтей ідентичними (аналогічними) товарами визнаються схожі за торговою маркою, виробником, країною походження.

Статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці. Товари, виготовлені не виробником оцюнюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних нв подібних, виготовлених особою- виробником товарів, що оцінюються.

За відсутності вищевказаних критеріїв викорстання 2 та 3 методого митним органом було неможливе.

У зв'язку з чим, 21.08.2012 р. з урахуванням товаросупровідних документів, додаткових документів поданих позивачем та інформації, наявної у митному органі, відділом митних платежів винесено рішення про коригування митної вартості №125000004/2012/412551/2.

Суд погоджується з висновком прийнятого рішення про визначання митної вартості, яким здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого для оформлення митному органу товару і застосовано 6-й (резервний) метод, вважає доводи та дії відповідача обґрунтованими, а рішення №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 законним, виходячи із наступного:

як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості прийняте відповідно до наказу Міністерства фінансів №598 від 24.05.2012р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за № 883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору»згідно якого, метод 1 не застосовується у випадках, коли у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності; методи з ціною договору щодо ідентичності товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовувались у зв'язку з невиконанням вимог ст.59-60 МК України; методи згідно зі ст.62-63 МК України не застосовувались у зв'язку відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; митну вартість визначено за методом 6 (резервним) з урахуванням наданих додатково документів та наявної у митному органі інформації щодо вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг.

22.08.2012р. директор ТОВ "ВП"Профмет" особисто отримав рішення у відділі митних платежів (а.с.78)

23.08.2012 р. на підставі рішення відділу митних платежів була оформлена ВМД №125110007/2012/375392 у режимі ІМ-40 зі сплатою всіх платежів за рівнем митної вартості, визначеним митним органом.

Унаслідок прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012р. додатково сплачено до Державного бюджету України 109 668,42 грн. митних платежів.

Щодо посилання позивача на відсутність права у відповідача 1 коригування митної вартості при наявності розбіжностей у документах позивача, які підтверджують митну вартість товару та подаються декларантом для її підтвердження, суд зазначає наступне:

основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

А якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Крім того у судовому засіданні, представником позивача підтверджено, що додатково до митного органу надано прайс-лист, який як зауважено представником відповідача1 не містить інформації щодо повного переліку продукції, що імпортується. Чому не було додано прайс-лист фірми виробника (на загальних умовах на весь перелік продукції) та інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини (за наявності) представник відповідача не знає і представити їх у судовому засіданні не може.

Суд звертає увагу, що позивач не скористався правом та не звернувся до митного органу з проханням випустити товар у вільний обіг за умови надання гарантій та не оскаржив рішення про коригування заявленої вартості у митному органі вищого рівня. А декларантом було вчинено запис з проханням прийняти митним органом рішення без урахування термінів ст.53 МК України та додатково сплачено митні платежі, тобто позивач на момент винесення рішення, погодився з ним.

Виходячи з викладеного, у зв'язку ознаками недостовірності поданих позивачем документів необхідних для підтвердження митної вартості товару та неподанням витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом правомірно винесене рішення №125000004/2012/412551/2 про коригування митної вартості.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (із змінами та доповненнями, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, (із змінами і доповненнями, внесеними законами України), передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. 2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012р. № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи.

Згідно приписів якого, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України. Перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця. Перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу. Перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій. Перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів. Перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну. Перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів. Перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. Перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»за № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою використовують повноваження витребовування додаткових документів для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару і в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Вказане спростовує твердження позивача про порушення відповідачем норм законодавства при винесенні оскаржуваного рішення.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що митним органом доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Профмет" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 жовтня 2012 р.