Постанова

від 02.04.2015 по справі 2а-4054/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ 2а-4054/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство

«Профмет»

до Київської митниці Державної фіскальної служби

Головного управління Державної казначейської служби України у

Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання

вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет» (далі - позивач, ТОВ «ВП «Профмет», Товариство) із позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України (далі - відповідач 1, митний орган) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2), в якому просило суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці ДМС України №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 про коригування митної вартості;

2) зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок митної вартості товарів, які імпортуються згідно контракту № 19/2012 від 19 червня 2012 року відповідно до митної декларації №125110007/2012/375224 від 16 серпня 2012 року;

3) повернути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти в сумі 109668,42 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте на підставі, яка не передбачена законами України, та наполягає на тому, що наявність розбіжностей у документах позивача, які підтверджують митну вартість товару та подаються декларантом для її підтвердження, лише дає право митному органу на витребування додаткової інформації та документів, а не для коригування митної вартості.

Позивач вважає, що позиція митного органу повністю суперечить положенням глави 9 Митного кодексу України щодо визначення вартості товару, який імпортується, оскільки така підстава як розбіжності у комерційних пропозиціях для незастосування основного методу визначення митної вартості відсутні. Посилаючись на застосування митним органом не передбачених законом підстав для коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, наполягали на визнанні протиправним та скасуванні оскаржуваного рішення, здійсненні перерахунку митної вартості та поверненні з Державного бюджету України 109668,42 грн.

У судовому засіданні 31.03.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги.

У свою чергу, представник відповідача 1 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначає, що у зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару та неподання витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, зазначена декларантом митна вартість не була визнана, та як наслідок прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, з яким позивач на момент винесення та підписання рішення повністю погодився.

Відповідач 2 проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що роль органів Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства зводиться лише до здійснення контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведення платежів і ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України. На час звернення позивача до суду висновку митного органу про повернення надмірно сплачених коштів на корить позивача не надходило, відтак підстави для їх повернення відсутні.

У судове засідання, призначене на 31.03.2015, представник відповідача 2, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не прибув, про поважність причин неприбуття до суду не повідомив. У приведених вище запереченнях проти позову (а.с. 26-27) просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також в судовому засіданні 31.03.2015 протокольною ухвалою суду здійснено заміну відповідача 1 - Київську обласну митницю Державної митної служби України на Київську митницю Державної фіскальної служби в порядку правонаступництва на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 , з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет», код за ЄДРПОУ 37688799, зареєстроване як юридична особа 18.05.2011.

На виконання умов контракту 19/2012 від 19.06.2012, укладеного між ТОВ «ВП «Профмет» та фірмою-продавцем Jiaxing Chiayo Import and Export Co., Ltd (КНР) (а.с. 14-17) до митного оформлення, відповідно до вантажної митної декларації №125110007/2012/375224 від 16.08.2012 (а.с. 8) був заявлений в режимі імпорту товар, а саме саморізи з чорних металів для гіпсокартону виробництва. У вказаній ВМД виробником товару зазначено саме фірму Jiaxing Chiayo Import and Export Co., Ltd.

При цьому було надано документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД (пакувальний лист, контракт та платіжні документи до нього, інвойс, CMR, сертифікат якості, договір на транспортні послуги та товаро-супровідні документи, довідка про транспортні витрати, коносаменти та ін.). Митна вартість була визначена за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Митна вартість становила 35 021,15$ (279 924,13 грн.). Відповідно до цього було здійснено нарахування ввізного мита та податку на додану вартість в розмірі 14 851,20 грн. та 62 375,05 грн. відповідно.

Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення документів спрацювала форма контролю АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками) № 121 за ВМД №125110007/2012/375224 від 16.08.12, у зв'язку з чим сектором митного оформлення м/п «Східний термінал» сформовано запит до сектору по контролю за правильністю визначення митної вартості відділу митних платежів щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару «саморізи з чорних металів».

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що під час розгляду поданих декларантом документів митним органом встановлено низку розбіжностей, серед яких:

1) відповідно до п.3.1 статті 3 контракту від 19.06.2012 №19/2012 ціни на товар встановлюються на умовах поставки FОВ Шанхай. При цьому, п.3.2 статті 3 регламентовано, що ціни, умови поставки, страхування і т.д. визначаються у відповідності до умов «Інкотермс-2000» і поправками до них. При цьому, за умовами поставки FОВ згідно Інкотермс, обов'язок щодо укладення договору перевезення та його оплати покладено на Покупця. Тому витрати, понесені на транспортування мають бути додатково включені до митної вартості товарів. Для підтвердження таких витрат позивачем подано до митного оформлення довідку про транспортні витрати, яка складена ТОВ «Марін Контейнер Сервіс ЛТД», в той час як перевізником за коносаментами є або ЕІSА, або Юнитекс Ей Ди. При цьому, у тому разі, коли «Марін Контейнер Сервіс ЛТД» є експедитором вантажу, до транспортних витрат включається і сума експедиторської винагороди, однак у довідці про транспортні витрати від 07.08.2012 №72 суму винагороди не зазначено. Однак, у спірному випадку первинними документами, що фіксують факт надання послуг з перевезення товарів, мають бути акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи. Довідки про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України, що надаються підприємствами при митному оформленні товарів, не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат та не відповідають ознакам первинних документів; позивачем до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування відповідно до Правил заповнення граф ДМВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 не було надано жодного з передбачених цими правилами документів, серед яких визначено такі:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг));

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо транспортування здійснювалось власним транспортним засобом).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 16.01.2012 № 16/01/2012 узгодження попередньої вартості здійснюється у кожному конкретному випадку шляхом оформлення Додатків, що є невід'ємною частиною цього договору, однак жодного Додатку до митного оформлення не подавалось.

2) також до митного оформлення не надавались і передбачені Договором №16/01/2012 акти прийому-передачі (п.п. 1.3 п.1) чи рахунки (п.п.3.1. п.З).

3) відповідно до п. 3.3 статті 3 контракту від 19.06.2012 №19/2012 поставка проводиться на підставі інвойсів, що є невід'ємною частиною контракту. До митного оформлення подано інвойс від 01.07.2012 №12СY010080, відповідно до якого передбачено 10% передоплату за товар. 90% вартості сплачуються через 15 днів після дати коносаменту. До митного оформлення, всупереч п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України подано лише платіжні доручення від 02.08.2012,17.07.2012, 21.07.2012, що підтверджує оплату лише частини товару (34286,15 дол. США), хоча мала вже бути сплачена вся сума у розмірі 35 021,15 дол. США. На момент митного оформлення не подано жодного платіжного доручення, що підтверджував би суму здійсненої 10% передоплати за товар.

5) викликають сумніви відомості, що містяться у документах стосовно назви судна, яким перевозився спірний товар. Так, у МД від 16.08.2012 №125110007/2012/375224 задекларовано у графі 21 назву судна Е.R. Hamburg. Така ж інформація міститься і у екологічній декларації від 06.08.2012 №52484. Однак, у пакувальному листі від 01.07.2012, коносаментах від 02.07.2012 №№ NDAEVXCOO, СNSIWL59707 товар переміщувався на судні МSC Emanuela V.1227R.

6) у поданому до митного оформлення висновку ДП «Державний інформаційно- аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 08.08.2012 №12/625 дослідження здійснювалось щодо товарів, виробником яких є Jiaxing xinyou fastener Co., Ltd., тоді як позивачем у графі 33 МД 16.08.2012 №125110007/2012/375224 задекларовано, що виробником спірного товару є Jiaxing Chiayo Import and Export Co., Ltd. Крім того, зазначається, що у ході аналізу розглядалися копія цінової пропозиції від фірми-виробника Jiaxing xinyou fastener Co., Ltd. та інформація з мережі Інтернет щодо цін на аналогічну продукцію, в тому числі отримано відповідь від фірми-виробника, однак, до висновку не додано копій жодних із вказаних документів, в тому числі не наведено розрахунку, відповідно до якого зроблено висновок, що ціни на спірний товар відповідають ринковим цінам. Крім того, експерт посилається виключно на цінову політику, орієнтовану безпосередньо ТОВ «ВП «Профмет», а не на кон'юнктуру ринку в цілому.

Суд звертає увагу на те, що жодних пояснень чи документів на спростування викладених вище розбіжностей позивачем під час судового розгляду не надано.

У зв'язку з викладеним Митним органом запропоновано позивачеві надати додаткові документи, а саме: прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказану пропозицію Товариством до митного органу надано копію прайс-листа виробника (Jiaxing xinyou fastener Co., Ltd. - КНР).

Як зазначив відповідач та не заперечувалося позивачем, між митним органом та декларантом проведено консультацію, було роз'яснено право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товар у вільній обіг за умови надання гарантій, та оскаржити рішення про коригування заявленої вартості у митного органу вищого рівня або до суду.

21.08.12 о 17.55 митним органом ухвалене рішення №125000004/2012/412551/2 на підставі наявних товаросупровідних документів, додаткових документів та інформації у базі даних ЄАІС Держмитслужби України щодо аналогічних товарів (з урахуванням виробника, торгової марки, країни походження), з яким позивач погодився.

В графі 33 визначеного рішення вичерпно зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товарів. Так, метод 1 не було застосовано тому, що у наданих до митного оформлення позивачем документів для підтвердження митної вартості товару містилися розбіжності; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) не було застосовано у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 МК України; методи згідно із статтями 62-63 МК України не застосовано у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; митну вартість визначено за методом 6 (резервним) методом з урахуванням наданих додатково документів та наявності у митному органі інформації щодо митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг.

22.08.2012 директор ТОВ «ВП «Профмет» особисто отримав рішення у відділі митних платежів (а.с.78).

23.08.2012 на підставі рішення відділу митних платежів була оформлена ВМД №125110007/2012/375392 у режимі ІМ-40 зі сплатою всіх платежів за рівнем митної вартості, визначеним митним органом.

Унаслідок прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №125000004/2012/412551/2 від 21.08.2012 додатково сплачено до Державного бюджету України 109 668,42 грн. митних платежів.

Вважаючи вказане рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, в ухвалі від 18.02.2015 Вищий адміністративний суд України зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову суди не встановили чи підтверджували подані позивачем для митного оформлення документи заявлену ним митну вартість або містили розбіжності, наявні ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Судом при новому розгляді даної справи досліджені наведені обставини, та встановлено, що наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документів суду доведена та приведена вище, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність витребування митним органом у розглядуваному випадку додаткових документів.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому частиною 2 цієї ж статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що подані Товариством до митного оформлення документи не підтверджують належним чином ціни, що була фактично сплачена, та вартості транспортування оцінюваних товарів.

Так, як було зазначено вище, відповідно до п. 3.3 статті 3 контракту від 19.06.2012 №19/2012 поставка проводиться на підставі інвойсів, що є невід'ємною частиною контракту. До митного оформлення подано інвойс від 01.07.2012 №12СY010080, відповідно до якого передбачено 10% передоплату за товар. 90% вартості сплачуються через 15 днів після дати коносаменту. До митного оформлення подано лише платіжні доручення від 02.08.2012,17.07.2012, 21.07.2012, що підтверджує оплату лише частини товару (34286,15 дол. США), хоча мала вже бути сплачена вся сума у розмірі 35021,15 дол. США.

Як на момент митного оформлення, так і під час судового розгляду, позивачем не було надано платіжних документів, які б підтверджували суму здійсненої 10% передоплати за товар.

Щодо витрат на транспортування товару, суд зазначає, що довідки про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України, що надаються підприємствами при митному оформленні товарів, не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат та не відповідають ознакам первинних документів.

Позивачем до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування відповідно до Правил заповнення граф ДМВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 не було надано жодного з передбачених цими правилами документів, серед яких визначено такі:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг));

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо транспортування здійснювалось власним транспортним засобом).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 16.01.2012 №16/01/2012 узгодження попередньої вартості здійснюється у кожному конкретному випадку шляхом оформлення Додатків, що є невід'ємною частиною цього договору, однак жодного Додатку до митного оформлення не подавалось.

Вказані документи не були надані й під час судового розгляду.

Отже, суд вважає правомірним висновок митного органу про відсутність необхідної сукупності складових митної вартості імпортованого позивачем товару.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 цієї ж норми у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

В свою чергу, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Обґрунтовуючи застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем, митний орган у графі 33 спірного рішення вичерпно зазначенив обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товарів.

Так, Метод 1 не було застосовано тому, що у наданих до митного оформлення позивачем документів для підтвердження митної вартості товару містилися розбіжності; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) не було застосовано у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 МК України; методи згідно із статтями 62-63 МК України не застосовано у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; митну вартість визначено за методом 6 (резервним) методом з урахуванням наданих додатково документів та наявності у митному органі інформації щодо митної вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг.

Для застосування 2-3 методів визначення митної вартості товару, відповідно до статей 59-60 МК України необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну. В розумінні вищевказаний статей ідентичними (аналогічними) товарами визнаються схожі за торговою маркою, виробником, країною походження.

Статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних, виготовлених особою-виробником товарів, що оцінюються.

За відсутності вищевказаних критеріїв використання 2 та 3 методів митним органом було неможливе.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком прийнятого рішення про визначання митної вартості, яким здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого для оформлення митному органу товару і застосовано 6-й (резервний) метод.

При цьому, відповідачем дотримано вимог частини 2 статті 64 Митного кодексу, відповідно до яких митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, - у графі 33 спірного рішення міститься посилання на МД № 408040002/8504 9269 9727.

Окрім цього, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позивач не скористався наданим статтею 55 Митного кодексу України правом випуску імпортованого товару у вільний обіг під гарантії, та фактично погодився із визначеною митним органом митною вартістю, сплативши відповідне мито та ПДВ.

У зв'язку з викладеними обставинами в їх сукупності, суд вважає прийняте митним органом оскаржуване рішення обґрунтованим, а позовні вимоги про його скасування та похідну від неї - про зобов'язання відповідача 1 здійснити перерахунок митної вартості - такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем позовної вимоги до відповідача 2 про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачених коштів в розмірі 109668,42 грн., суд зазначає наступне.

Ураховуючи висновок суду про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, заявленої до відповідача 2.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єктів владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Системно проаналізувавши вищевикладені норми матеріального та процесуального законодавства й обставини справи, суд, виходячи із меж заявлених позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.