Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-9431/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-9431/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  25 жовтня 2012 року                      № 2а-9431/12/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гемма» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень №0001590720/0, № 0001600720/0, № 0001580720/0 від 20 жовтня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гемма»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 жовтня 2011 року №0001590720/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 306 195,00 грн., № 0001600720/0 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на 10 330,00 грн. та № 0001580720/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 351 030,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення ним податкового законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству. На думку позивача, відомості, які внесено до ЄДР стосовно його контрагентів, вважаються достовірними, а податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «Гемма», містять усі необхідні реквізити та відповідають вимогам Податкового кодексу України. Позивач зазначав, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ розрахована ним на підставі ст. 200 Податкового кодексу України, відтак це дає йому право на її отримання. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. У запереченнях зазначив про порушення позивачем п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201   Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено бюджетне відшкодування у відповідних періодах, завищено від'ємне значення з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд», правочини з яким є нікчемними, оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів не відбувалося, що свідчить про протиправність таких правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань. Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби. Представник відповідача в судове засідання 08 жовтня 2012 року не з'явився, про день, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 2а-9431/12/2670 у письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд В С Т АН О В И В: Позивач - ТОВ «Гемма»(код ЄДРПОУ 32112857) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 квітня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 052078, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС. З матеріалів справи вбачається, що у період з 27.09.2011 року по 30.09.2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гемма»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 940/07-20-22964773 від 07.10.2011 року (далі по тексту –Акт перевірки, Акт) –том І, а.с. 11-16. 20 жовтня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення (том І, а.с. 20-22): - № 0001580720/0 форми «В1», яким позивачу за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на 351 030,00 грн.; - № 0001590720/0 форми «В2», яким позивачу за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, квітень-червень 2011 року на 306 195,00 грн.; - № 0001600720/0 форми «В4», яким позивачу за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року на 10 330,00 грн. Доказів оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку позивачем суду не надано. Під час перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування працівниками органу державної податкової служби встановлено заниження ТОВ «Гемма»бюджетного відшкодування з ПДВ, завищення суми ПДВ до зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року. Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що контрагентом позивача ТОВ «Аграфон»прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), йому анульовано свідоцтво платника ПДВ, підприємство у штаті має 1 співробітника, остання податкова звітність подана за березень 2011 року. Інший контрагент позивача –ТОВ «ВІП Трейд»- має стан «направлено запит про відсутність за місцезнаходженням», підприємство у штаті має 1 співробітника. Згідно з актом перевірки вказані підприємства співпрацювали з контрагентами, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «Ріоба селект»та ТОВ «Сиріус грант»- постачальники ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд», яким присвоєно стан 10 «направлено запит на встановлення місцезнаходження». Крім того, у податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд», невірно зазначено місцезнаходження юридичної особи-продавця, порушена послідовність нумерації податкових накладних згідно дат виписки, які є одним з обов'язкових реквізитів. З огляду на викладені вище обставини, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем  п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів. Матеріалами справи підтверджено, між ТОВ «Гемма»(Замовник) та ТОВ «Аграфон»(Виконавець) було укладено Договори на клінінгові послуги № 0209/10 від 02 вересня 2010 року та № 1101/11 від 11 січня 2011 року (том І, а.с. 98-99), відповідно до якого Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з прибирання в офісних приміщеннях та на прилеглій території Замовника по вул. Промисловій, 14 у м. Києві. Перелік робіт вказаний в додатку № 1 до договору (п.2.2). Оплата послуг здійснюється щомісячно (п.3.4). Додатком № 1 до Договору № 0209/10 визначено перелік і вартість клінінгових послуг, що надавалися ТОВ «Аграфон»позивачеві: генеральне прибирання, мийка вікон вітражів і фасадів, хімчистка килимових покриттів, хімчистка м'яких меблів, прибирання санвузлів тощо. На виконання вказаних договорів протягом грудня 2010 - лютого 2011 року ТОВ «Аграфон»надало позивачеві послуги з прибирання приміщень та територій, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000264 від 30.12.2010 року на суму 96 264,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 044,00 грн., № ОУ-0000034 від 31.01.2011 року на суму 99 420,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 570,00 грн., № ОУ-0000076 від 28.02.2011 року на суму 98 922,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 487,00 грн. (том І, а.с. 108-110). Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Гемма»та ТОВ «Аграфон»проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (том І, а. с. 111 - 115). За наслідками виконання робіт ТОВ «Аграфон»виписало на користь ТОВ «Гемма»податкові накладні: № 883 від 30.12.2010 року на суму 96 264,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 044,00 грн., № 159 від 31.01.2011 року на суму 99 420,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 570,00 грн., № 102 від 28.02.2011 року на суму 98 922,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 487,00 грн. (том І, а.с. 104-107), які складено в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, оформлення документів, якими підтверджується факт надання послуг (акти здачі-прийняття робіт). Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гемма»(Замовник) та ТОВ «ВІП Трейд» (Виконавець) було укладено Договір на клінінгові послуги № 0103/11 від 01 березня 2011 року, відповідно до якого Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з прибирання в офісних приміщеннях та на прилеглій території Замовника. Перелік робіт вказаний в додатку № 1 до договору (п.2.2). Оплата послуг здійснюється щомісячно (п.3.4). Додатком 1 до Договору № 0209/10 визначено перелік і вартість клінінгових послуг, що надавалися ТОВ «ВІП Трейд»позивачеві: генеральне прибирання, мийка вікон вітражів і фасадів, хімчистка килимових покриттів, хімчистка м'яких меблів, прибирання санвузлів тощо. На виконання вказаного договору протягом березня-червня 2011 року ТОВ «ВІП Трейд»надало позивачу послуги з прибирання приміщень та територій, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000104 від 31.03.2011 року на суму 78 204,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 034,00 грн., № ОУ-0000168 від 29.04.2011 року на суму 76 224,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 704,00 грн., № ОУ-0000232 від 31.05.2011 року на суму 84 450,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 075,00 грн., № ОУ-0000283 від 30.06.2011 року на суму 61 980,00 грн., в т.ч. ПДВ 61 908,00 грн. (том І, а.с. 123-127). Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Гемма»та ТОВ «ВІП Трейд» проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (том І, а. с. 128 - 131). За наслідками виконання робіт ТОВ «ВІП Трейд»виписало на користь ТОВ «Гемма»податкові накладні: № 94 від 30.06.2011 року на суму 61 980,00 грн., в т.ч. ПДВ  10 330,00 грн., № 110 від 31.05.2011 року на суму 84 450,00 грн., в т.ч. ПДВ  14 075 грн., № 98 від 29.04.2011 року на суму 76 224,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 704,00 грн., № 112  від 31.03.2011 року на суму 78 204,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 034,00 грн., (том І, а.с. 119-122), які складено в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, оформлення документів, якими підтверджується факт надання послуг (акти здачі-прийняття робіт). Описані вище податкові накладні, отримані ТОВ «Гемма»від ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»включені до реєстру отриманих податкових накладних за лютий, березень, травень, червень 2011 року, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах. За наслідками проведених з ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Тредй»операцій позивачем сформовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за ПДВ за лютий, квітень-липень 2011 року. Правомірність формування бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаними  операціями відповідачем не визнається. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленнями-рішеннями в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного. У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу (далі –ПК України). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) регулюється статтею 200 ПК України. Так, відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Пунктом 200.5 статті 200 ПК України визначено конкретний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Це особи, які: -          були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); -          мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка здійснена з отриманням податкових накладних, що видані зареєстрованим у встановленому законом порядку платником ПДВ. Суд звертає увагу, що право на бюджетне відшкодування  взаємопов'язане з правом на податковий кредит з ПДВ. Порядок формування податкового кредиту платника податків визначено статтею 198 статті 14 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Положеннями пункту 3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін. З Акту перевірки вбачається та матеріалами справи підтверджується, що позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за січень-травень 2011 року, що утворилась за рахунок від'ємних значень  відповідних попередніх періодів з одночасним завищенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, задекларовану в червні 2011 року. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України). У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;  вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Отже, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагенту платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача –ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтв № 100299273 та № 100316443 від 27.12.2010 р. відповідно. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВІП Трейд»було анульоване 13 лютого 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 14/107 (том І, а.с. 246-247), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом березня –червня 2011 року. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ДПС України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Аграфон»було анульоване 12 березня 2011 року за ініціативою платника (припинення платника податків за власним рішенням), той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом грудня 2010 року –лютого 2011 року. Тобто, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ТОВ «ВІП Трейд»та ТОВ «Агрофон»були зареєстровані в якості платників ПДВ та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг). Суд зазначає, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані зазначеними контрагентами до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ. В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі. Разом з цим судом встановлено, що у податкових накладних № 883 від 30.12.2010 року, № 159 від 31.01.2011 року та № 102 від 28.02.2011 року, виписаних ТОВ «Аграфон», місцезнаходженням (податковою адресою) продавця вказано м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, офіс 4, що повністю узгоджується з адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (том ІІ а.с. 255). У податкових накладних № 94 від 30.06.2011 року, № 110 від 31.05.2011 року, № 98 від 29.04.2011 року, № 112 від 31.03.2011 року, виписаних ТОВ «ВІП Трейд», місцезнаходженням (податковою адресою) продавця вказано м. Київ, вул. Звіринецька, 65, що повністю узгоджується з адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (том ІІ а.с. 253). Крім того, зазначені податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст.201 ПК України: порядковий номер, дату виписування, податковий номер платника податку, ціну постачання, вид цивільно-правового договору і т.д., та у той же час відповідають іншим вимогам, встановленим Порядком заповнення податкової накладної. Порядок заповнення податкової накладної містить лише один випадок визнання податкової накладної недійсною. Так, в силу пункту 1 наведеного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у цьому пункті даного Порядку (тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі). Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 15.02.2011 р. по справі № К-11878/07 (номер у ЄДРСР 14524750), в ухвалі від 29.01.2008 р. № К-20794/06 (номер у ЄДРСР 1551264), в ухвалі від 18.06.2009 р. по справі № К-8673/07 (номер у ЄДРСР 4312963). Відтак, доводи відповідача про недоліки у податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Гемма»на його адресу, які полягають в порушенні послідовності нумерації податкових накладних, не можуть бути взяті судом до уваги. Такі недоліки не тягнуть за собою недійсність податкових накладних та не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум бюджетного відшкодування, а отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності. Стосовно тверджень відповідача про перебування контрагента позивача - ТОВ «Аграфон»- у стані ліквідаційної процедури суд зазначає наступне. Як наголошено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Згідно наявної в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.09.2012 року № 14675456 та № 14675424 ТОВ «ВІП Трейд»та ТОВ «Аграфон»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІІ, а.с. 150-154). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14675424 від 13.09.2012 р. станом на 13 вересня 2012 року ТОВ «Аграфон»перебуває «в стані припинення підприємницької діяльності» (том ІІІ, а.с. 152). Однак у матеріалах справи відсутні докази виключення цього товариства з Єдиного державного реєстру, тоді як з огляду на приписи частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Станом на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені. Відтак, контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з надання послуг ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»на користь позивача, а також придбання їх позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з підпунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається матеріалів справи, отримання ТОВ «Гемма»послуг з клінінгу (прибирання) приміщень по вул. Промисловій, 14 м. Києві пов'язане господарською діяльністю позивача, що підтверджується наступним. Так, згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 10.02.2005 р. позивачем було придбано у ВАТ «Протекс»майновий комплекс загальною площею 5606,7 кв.м., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору та реєстраційного посвідчення № 004944 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (том І, а.с. 91-93). Як зазначалось вище, предметом укладених позивачем з ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»договорів були різного роду клінінгові послуги: генеральне прибирання, мийка вікон вітражів і фасадів, хімчистка килимових покриттів, хімчистка м'яких меблів, прибирання санвузлів, тощо. Умовами договорів передбачене місце надання послуг (прибирання приміщень та територій): м. Київ, вул. Промислова, 14. Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Гемма»у перевіряємому періоді фактично здавало в оренду належні йому нежитлові приміщення. Так, між позивачем та ТОВ «ТіСО-Продакшн», ТОВ «ТіСО АМГ Констракшн», ТОВ «ТіСО-Сервіс»та ТОВ «ТіСО Дизайн»укладено договори оренди частини майнового комплексу № 1-2008 від 28.12.2007 р., № 4-2209 від 01.06.2009 року, № 6-2009 від 01.07.2009 року та № 07/04-10 від 07.04.2010 р. (том ІІІ, а.с.51-147). Вказаними договорами передбачено наступне: орендар щомісяця сплачує орендну плату (п.5.1); вартість орендної плати включає в себе витрати з обслуговування орендованої будівлі, зокрема, прибирання внутрішньо будинкових приміщень і прибудинкових територій, санітарно-технічне обслуговування (п.5.3). Фактична передача приміщень в оренду підтверджується актами прийому-передачі приміщень від 28.12.2007 р., від 01.06.2009 р., від 30.06.2009 р., 01.07.2009 р., 01.12.2009 р., 31.12.2009 р., від 05.01.2009 р., від 31.03.2010 р., від 07.04.2010 р., від 31.03.2001 р., від 01.04.2011 р., від 30.09.2011 р., 01.10.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи (том ІІІ, а.с.51-147). Враховуючи вказані вище договори, з огляду на характер наданих позивачеві ТОВ «Аграфон» та ТОВ «ВІП Трейд» послуг, надані позивачем первинні документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з цими контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними документами, а отримані від контрегентів послуги були використані у власній господарській діяльності позивача. Стосовно тверджень відповідача про співпрацю ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентами позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом». Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”). В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; враховуючи інші здобуті під час судового розгляду справи докази, суд приходить до висновку про те, що висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та вподальшому - бюджетного відшкодування за наслідками операцій з цими підприємствами, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Аграфон»та ТОВ «ВІП Трейд»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що надавалися позивачу, були використані ним у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Таким чином, враховуючи надання ТОВ «Гемма»податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, наявні підстави для його одержання, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або такі відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість у складі вартості послуг на користь виконавців робіт (послуг) підтверджується дослідженими судом банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Гемма»правомірно сформовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року,  висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Гемма»підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 2 146,00 грн.  з Державного бюджету України. Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 20 жовтня 2011 року №0001590720/0, № 0001600720/0, № 0001580720/0. 3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.). Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби. Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                      О.В.Патратій