Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-9431/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9431/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гемма»звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення -рішення від 20 жовтня 2011 року №0001590720/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 306 195,00 грн., № 0001600720/0 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на 10 330,00 грн. та № 0001580720/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 351 030,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року позов задоволено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов TOB «Гемма» підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Гемма» (код ЄДРПОУ 32112857) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 квітня 1995 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

У період з 27.09.2011 року по 30.09.2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гемма»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 940/07-20-22964773 від 07.10.2011 року.

20 жовтня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001580720/0 форми «В1», яким позивачу за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на 351 030,00 грн.;

- № 0001590720/0 форми «В2», яким позивачу за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, квітень-червень 2011 року на 306 195,00 грн.;

- № 0001600720/0 форми «В4», яким позивачу за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року на 10 330,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та

звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного

бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -

сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного

відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту

наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 ПК України визначено конкретний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Це особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких

активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної

діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - TOB «Аграфон»та TOB «ВІП Трейд»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтв № 100299273 та№ 100316443 від 27.12.2010 р. відповідно. Свідоцтво платника ПДВ TOB «ВІП Трейд»було анульоване 13 лютого 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 14/107 (том І, а.с. 246-247), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом березня -червня 2011 року.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ДПС України, свідоцтво платника ПДВ TOB «Аграфон»було анульоване 12 березня 2011 року за ініціативою платника (припинення платника податків за власним рішенням), той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом грудня 2010 року -лютого 2011 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних TOB «ВІП Трейд»та TOB «Агрофон»були зареєстровані в якості платників ПДВ та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

При цьому, як вірно зазначено Окружним адміністративним судом м. Києва, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані зазначеними контрагентами до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Враховуючи вищевикладене та те, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Доводи відповідача про недоліки у податкових накладних, виписаних контрагентами TOB «Гемма»на його адресу, які полягають в порушенні послідовності нумерації податкових накладних правомірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки такі недоліки не тягнуть за собою недійсність податкових накладних та не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, враховуючи, наявні в матеріалах справи договори та з огляду на характер наданих позивачеві TOB «Аграфон»та TOB «ВІП Трейд»послуг, надані позивачем первинні документи, колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції позивача з цими контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними документами, а отримані від контрегентів послуги були використані у власній господарській діяльності позивача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення контрагентами позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірному акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.