Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-9431/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/1820/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І . Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р.

у справі № 2а-9431/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гемма» (далі - позивач, ТОВ «Гемма») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2011 р. № 0001580720/0, № 0001590720/0, № 0001600720/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.10.2011 р. № 0001580720/0, № 0001590720/0, № 0001600720/0; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.09.2011 р. по 30.09.2011 р. посадовою особою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до статті пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Гемма» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2011 р. № 940/07-20-22964773 та зроблено висновок, що в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Гемма»: - занижено суму бюджетного відшкодування у періодах на суму податку на додану вартість: за січень 2011 року - 62 266 грн., березень 2011 року - 6 708 грн., квітень 2011 року - 105 357 грн., травень 2011 року - 131 864 грн., що утворилось за рахунок від'ємних значень відповідних попередніх періодів (згідно додатку 2 Декларації за червень 2011 року), в яких сума податку на додану вартість, включена до складу податкового кредиту сплачена постачальникам на митній території України та отриманням товарів/послуг, з одночасним завищенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку задекларовану у червні 2011 року в розмірі 351 030 грн.; - завищено суму податку на додану вартість до зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2011 року у розмірі 10 330 грн.; - завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року на суму податку на додану вартість 44 079 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.01.2011 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001580720/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 351 030 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.; № 0001590720/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 306 195 грн.; № 0001600720/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 330 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 940/07-20-22964773 від 07.10.2011 р., підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аграфон» та ТОВ «ВІП Трейд», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з вказаними контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків, виходячи з того, що контрагентом позивача ТОВ «Аграфон» прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), йому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, підприємство у штаті має 1 співробітника, остання податкова звітність подана за березень 2011 року. Інший контрагент позивача -ТОВ «ВІП Трейд» - має стан «направлено запит про відсутність за місцезнаходженням», підприємство у штаті має 1 співробітника. Згідно з актом перевірки вказані підприємства співпрацювали з контрагентами, що мають ознаки фіктивності. Крім того, у податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Аграфон» та ТОВ «ВІП Трейд», невірно зазначено місцезнаходження юридичної особи-продавця, порушена послідовність нумерації податкових накладних згідно дат виписки, які є одним з обов'язкових реквізитів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України визначено конкретний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Це особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ «Гемма», в межах своєї господарської діяльності, були укладені договори щодо надання клірингових послух зі своїми контрагентами - ТОВ «Аграфон» та ТОВ «ВІП Трейд».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені за результатами проведених операцій, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «ВІП Трейд» було анульоване 13.02.2012 р. відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 14/107, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом березня-червня 2011 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Аграфон» було анульоване 12.03.2011 р. за ініціативою платника (припинення платника податків за власним рішенням), той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом грудня 2010 року - лютого 2011 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних TOB «ВІП Трейд» та TOB «Аграфон» були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з TOB «ВІП Трейд» та TOB «Аграфон».

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за періоди, що перевірялися, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р. у справі № 2а-9431/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) Ю.І. Цвіркун