Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-5160/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. № 2а-5160/12/1370

о 16 год., 07 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Гавірко О.О., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «АМІРА Т.Ч.Ч.К.», представник -Філінова К.С. (довіреність від 12.06.2012 року) до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, за участю Прокуратури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ПАТ «ГТК «Інтурист Закарпаття»», представник відповідача -не прибув прокурор -не прибув представник третьої особи -Ганчак В.І. (довіреність від 19.06.2012 року) про зобов'язання вчинити дії

Позивач -Приватне підприємство «Аміра Т.Ч.Ч.К.»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, за участю Прокуратури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ПАТ «ГТК «Інтурист Закарпаття»у якому із врахуванням уточнень позовних вимог просило:

- Визнати протиправною бездіяльність Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, що полягає у неповерненні ПАТ «ГТК «Інтурист Закарпаття»(боржник у судовому провадженні № 5008/1483/2011) грошових коштів, отриманих в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно платіжних доручень: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 960 від 18.05.2012 року на суму 84127,00 грн., № 963 від 18.05.2012 року на суму137,33 грн., № 964 від 18.05.2012 року на суму 51,00 грн., № 965 від 18.05.2012 року на суму 510,00 грн., № 961 від 21.05.2012 року на суму 8412,70 грн., № 962 від 21.05.2012 року на суму 10365,63 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., № 1023 від 01.06.2012 року на суму 25,81 грн., .№ 1024 від 01.06.2012 року на суму 99649,67 грн.

- Зобов'язати Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області повернути ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття»грошові кошти, отримані згідно платіжних доручень: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 960 від 18.05.2012 року на суму 84127,00 грн., № 963 від 18.05.2012 року на суму137,33 грн., № 964 від 18.05.2012 року на суму 51,00 грн., № 965 від 18.05.2012 року на суму 510,00 грн., № 961 від 21.05.2012 року на суму 8412,70 грн., № 962 від 21.05.2012 року на суму 10365,63 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., № 1023 від 01.06.2012 року на суму 25,81 грн., № 1024 від 01.06.2012 року на суму 99649,67 грн.

Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

У відповідача перебуває зведене виконавче провадження у якому боржником є ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття». Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 року порушено провадження у справі № 5008/1483/2011 про банкрутство ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття». Пунктом 8 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказане зведене виконавче провадження зупинено. Позивач є кредитором третьої особи і має право на задоволення своїх вимог в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В травні 2012 року третя особа в порушення мораторію перерахувала кошти відповідачу. Відповідач не мав права приймати такі кошти від третьої особи та здійснювати розподіл вказаних коштів. Відповідач мав повернути отримані у зупиненому зведеному виконавчому провадженні в період дії мораторію від третьої особи кошти -боржника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові докази та пояснення, просила позов задоволити повністю з викладених підстав.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому зазначено, що у відповідача перебуває зведене виконавче провадження у якому боржником є ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття». 31.10.2012 року відповідачем зупинено вказане виконавче провадження у зв'язку із порушенням ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 року провадження у справі № 5008/1483/2011 про банкрутство ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття». 12.06.2012 року до відповідача надійшла ухвала Господарського суду Закарпатської області по справі № 5008/1483/2011, відповідно до якої припинено провадження у справі про банкрутство третьої особи. 12.06.2012 року відповідачем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Кошти, що надійшли від третьої особи у травні 2012 року перебувають на депозитному рахунку та достатніми для задоволення вимог стягувачів, відповідно підстави для задоволення позовних вимог по даній справі, відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2012 року заперечення проти позову підтримав, просив в задоволенні позову відмовити повністю, в судове засідання 16.10.2012 року не прибув, додатком до заперечення просив залишити адміністративний позов без задоволення, розглянути позовну заяву без його участі.

Позиція прокуратури Закарпатської області така ж, як і позиція відповідача.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з наступних підстав, що відсутній спір щодо розподілу коштів між стягувачами різних черг, оскільки на депозитному рахунку відповідача знаходиться сума коштів достатня для погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженні.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечення проти позову підтримала, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

05.09.2011 року постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження відповідачем накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь якого майна , яке належить боржнику.

26.10.2011 року ухвалою господарського суду Закарпатської області порушено провадження у справі № 5008/1483/2011 про визнання банкрутом ПАТ ГТК «Інтурист - Закарпаття». Пунктом 8 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинити заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про ведення мораторію.

Введено процедуру розпорядження майном та призначення розпорядника майна в рамках якої заборонено:

- посадовим особам боржника, власнику, уповноваженим органам та іншим особам вчиняти дії направлені на відчуження належного боржнику майна.

Копію ухвали направлено заявникам, боржнику та розпоряднику майна, органу з питань банкрутства, державному виконавцю та державному реєстратору за місцем знаходження боржника для виконання.

31.10.2001 року відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

04.11.2011 року ухвалою господарського суду Закарпатської області по справі про банкрутством третьої особи визнано розмір ініціюючих кредиторів, якими подано заяву про порушення справи про банкрутство на суму 323775,67 грн.

Зобов'язано заявників подати оголошення про порушення справи про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.

Зобов'язано розпорядника майна у строк не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання подати суду складений реєстр вимог кредиторів.

ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття»перераховано відповідачу кошти згідно наступних платіжних доручень: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 960 від 18.05.2012 року на суму 84127,00 грн., № 963 від 18.05.2012 року на суму137,33 грн., № 964 від 18.05.2012 року на суму 51,00 грн., № 965 від 18.05.2012 року на суму 510,00 грн., № 961 від 21.05.2012 року на суму 8412,70 грн., № 962 від 21.05.2012 року на суму 10365,63 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., № 1023 від 01.06.2012 року на суму 25,81 грн., № 1024 від 01.06.2012 року на суму 99649,67 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується текстом ухвали господарського суду Закарпатської області від 06.06.2012 року по справі № 5008/1483/2011.

05.06.2012 року відповідач листом повідомляє суддю господарського суду Закарпатської області про те, що на виконання у відповідача перебуває зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення з ВАТ «Готельно-туристичного комплексу «Інтурист - Закарпаття». У згаданому листі також вказано, що станом на 05.06.2012 року на депозитному рахунку відповідача перебуває сума коштів достатня для задоволення вимог стягувачів згідно зведеного виконавчого провадження.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим же Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 12 цього ж Закону, сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим же Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 17 цього ж Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим же Законом.

Згідно п. 8 ст. 37 цього ж Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Згідно ст. 39 цього ж Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 37 цього ж Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього ж Закону - до закінчення строку дії значених обставин.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Згідно ст. 44 цього ж Закону, у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно абз. 20 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ст. 12 цього ж Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього ж Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього ж Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних документів:

- платіжних доручень позивача про сплату коштів відповідачу: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., в яких вказано призначення платежу, а саме на виконання наказу господарського суду про стягнення боргу на корить конкретного кредитора або сплата виконавчого збору за визначеним виконавчим провадженням;

- лист відповідача за № 7394/07/54 від 25.04.2012 року, яким повідомлено третю особу про реквізити для погашення боргу, притому у вказаному листі відповідач зазначає, що виконавче провадження зупинено згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 року по справі № 5008/1483/2011 про банкрутство третьої особи;

Судом враховуються вказані докази, як такі, що підтверджують усвідомлення відповідача про те, що третьою особою підчас дії мораторію, арешту рахунків, зупинення виконавчого провадження, за реквізитами наданими відповідачем перераховано кошти, які відповідач не мав наміру повернути, як помилково отримані.

Відповідачем надано суду копію зведеного виконавчого провадження щодо предмету спору.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаний конституційний принцип ототожнюється із принципом добросовісності, який вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано,

без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Добросовісне прийняття рішень, вчинення дій чи допущення бездіяльності не заперечує можливості відхилення при цьому від закону, однак виключає умисел на таке порушення.

За юридичною природою бездіяльність - певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом не враховується заперечення відповідача, прокурора та третьої особи, оскільки:

В матеріалах виконавчого провадження, копія якого долучена до справи, є копія ухвали господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 року по справі № 5008/1483/2011 про порушення провадження про банкрутство ПАТ «ГТК «Інтурист - Закарпаття»». В резолютивній частині вказаної ухвали судом зазначено, що введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном та призначення розпорядника майна, копію якої направлено в тому числі державному виконавцю.

Мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В матеріалах виконавчого провадження, копія якого долучена до справи, є копія постанови про зупинення виконавчого провадження.

Законодавцем встановлено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Також в матеріалах виконавчого провадження, копія якого долучена до справи, є копія постанови відповідача від 05.09.2011 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику (третій особі) та заборонено здійснювати відчуження будь якого майна, яке належить боржнику (третій особі).

На запитання суду представник відповідача вказав, що на відповідача також поширюються вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка встановлює - кошти, що помилково зараховані на рахунок належного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, у разі не повернення належним отримувачем за будь яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється в судовому порядку (п. 2.35. цієї ж Інструкції).

Таким чином, судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, оскільки відповідач не заперечує, що на момент (травень 2012 року) отримання коштів від третьої особи йому було відомо про факт порушення 26.10.2011 року провадження про банкрутство третьої особи та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, арешту рахунків третьої особи,

зупинення зведеного виконавчого провадження, відтак відповідач достовірно знаючи про вказані обставини та протиправність перерахування третьою особою вищевказаних коштів, обрав для себе форму поведінки, пов'язану з невиконанням дій, які повинен був і міг вчинити в силу покладених на нього обов'язків згідно з чинним законодавством України щодо повернення вищевказаних коштів.

Позивач наділений правом на ефективний судовий захист у компетентному суді у випадку порушення прав, наданих конституцією або законом. Засіб судового захисту - це такий засіб, за допомогою якого право здійснюється, або компенсується його порушення. Судовий захист -це вид державного захисту, який є гарантією і конкретним засобом ефективного поновлення права через правосуддя. Це право не може бути обмежено, а зміст його поновлення полягає у тому, щоб забезпечити особі гарантію захисту її прав та інтересів.

Судом не враховуються заперечення відповідача, прокурора та третьої особи щодо відсутності порушеного права позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази наявності затвердженого реєстру кредиторів у якому були б визнані вимоги позивача та/або задоволення таких вимог третьою особою.

Враховуючи встановлені судом обставини та заперечення представника відповідача, представника третьої особи щодо протиправності бездіяльності відповідача суд зазначає, що законодавчо врегульовано обов'язок відповідача, як отримувача, повернути зараховані кошти, з огляду на Конституційний принцип, що кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, не позбавляє права позивача звернутись до суду із вказаними позовними вимогами.

Судовий захист є одним із основних механізмів захисту прав, на думку суду, недопустимою є відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Ефективність судового захисту полягає саме в захисті прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

На думку суду, спосіб захисту позивача відповідає змісту права, що порушене, характеру протиправної бездіяльності відповідача, якою воно порушене.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, представник відповідача, прокурор, представник третьої особи належними та допустимими доказами не спростували обґрунтувань позовних вимог позивача, не підтвердили правомірність спірної бездіяльності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням ст. ст. 11, 162 КАС України, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити дії, підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги позивача заявлені 16.10.2012 року в частині: визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не об'єднання у зведене виконавче провадження, зобов'язання відповідача приєднати до зведеного виконавчого провадження, визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не звернення до правоохоронних органів, зобов'язання звернутись до правоохоронних органів, зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, судом не розглядались, оскільки позивач змінив підставу та предмет позову після початку судового розгляду справи по суті.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області, що полягає у неповерненні ПАТ «ГТК «Інтурист Закарпаття»(боржник у судовому провадженні № 5008/1483/2011) грошових коштів, отриманих в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно платіжних доручень: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 960 від 18.05.2012 року на суму 84127,00 грн., № 963 від 18.05.2012 року на суму137,33 грн., № 964 від 18.05.2012 року на суму 51,00 грн., № 965 від 18.05.2012 року на суму 510,00 грн., № 961 від 21.05.2012 року на суму 8412,70 грн., № 962 від 21.05.2012 року на суму 10365,63 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., № 1023 від 01.06.2012 року на суму 25,81 грн., .№ 1024 від 01.06.2012 року на суму 99649,67 грн.

3. Зобов'язати Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області повернути ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» грошові кошти, отримані згідно платіжних доручень: № 954 від 18.05.2012 року на суму 4262,00 грн., № 955 від 18.05.2012 року на суму 426,20 грн., № 956 від 18.05.2012 року на суму 159362,12 грн., № 958 від 18.05.2012 року на суму 85630,00 грн., № 960 від 18.05.2012 року на суму 84127,00 грн., № 963 від 18.05.2012 року на суму137,33 грн., № 964 від 18.05.2012 року на суму 51,00 грн., № 965 від 18.05.2012 року на суму 510,00 грн., № 961 від 21.05.2012 року на суму 8412,70 грн., № 962 від 21.05.2012 року на суму 10365,63 грн., № 957 від 21.05.2012 року на суму 15936,21 грн., № 959 від 21.05.2012 року на суму 8563,00 грн., № 1023 від 01.06.2012 року на суму 25,81 грн., .№ 1024 від 01.06.2012 року на суму 99649,67 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АМІРА Т.Ч.Ч.К.»(ЄДРПОУ 34166836, вул. Нова, буд. 18, с. Михаловичі, Самбірський район, Львівська область) 32,19 грн. судового збору.

5. Заходи забезпечення адміністративного позову у даній справі вжиті ухвалою суду від 15.06.2012 року, скасувати.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України. .

Постанова складена у повному обсязі 22.10.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.