Рішення

від 03.11.2008 по справі 5020-3/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"03" листопада 2008 р.

справа № 5020-3/103

За позовом           Приватного підприємства

"Електра-Олімп"

(98500, АР Крим, м. Алушта, вул.

Юбілейна, 24, кв.6)

до                     суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 21177,81 грн.

Суддя Головко

В.О.

Представники:

від позивача -Іванова

А.В., довіреність б/н від 26.08.2008;

від відповідача -

не з'явився.

Суть

спору:

Приватне підприємство

"Електра-Олімп" звернулось до господарського суду міста Севастополя з

позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 18009,39

грн., з яких: сума основного боргу -13336,00 грн., штрафні санкції -1203,86

грн., збитки від інфляції -3117,28 грн., три процента річних -352,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0917 від

17.09.2007 стосовно оплати за поставку та встановлення обладнання.

В процесі розгляду справи позивач в

порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив

позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на свою користь 21177,81 грн., з

яких: 13336,50 грн. - сума основного боргу, 4374,37 грн. -штрафні санкції,

3107,40 грн. -збитки від інфляції, 359,54 грн. -3% річних.

Відповідач не скористався правом,

наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав

господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують

заперечення проти позову.

Представник відповідача у судові

засідання 24.09.2008, 22.10.2008 та 03.11.2008 не з'явився, про причини неявки

суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним

чином та своєчасно.

У порядку статті 77 Господарського

процесуального кодексу України 24.09.2008 розгляд справи відкладався на

22.10.2008, а 22.10.2008 -на 03.11.2008.

Відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю

представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши

надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

17.09.2007 між позивачем -Приватним

підприємством "Електра-Олімп" (Виконавець) та відповідачем -суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір щодо

поставки та встановлення обладнання № 0917 (далі - Договір), згідно з умовами

якого Виконавець поставляє та встановлює, а Замовник приймає обладнання

відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Термін дії

Договору встановлений до виконання сторонами усіх зобов'язань за договором

(а.с.11-14).

Відповідно до пунктів 2, 4 Договору

ціна договору складає 13336,50 грн. Замовник здійснює оплату за обладнання

протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору, сплата монтажних

робіт здійснюється з моменту начала встановлення обладнання, решта сплачується

після підписання акту прийому-передачі. Виконавець повинен установити

обладнання протягом 5 робочих днів з моменту надходження грошових коштів на

його розрахунковий рахунок.

Не зважаючи на відсутність оплати,

Позивач здійснив поставку, монтаж, запуск та налагодження обладнання

(кондиціонерів), про що свідчить накладна № 1001 б/дати (а.с.15), тобто виконав

свої зобов'язання за договором в повному обсязі.

Натомість, Відповідач умови договору

порушив, вартість обладнання та робіт щодо його устаткування не сплатив.

Викладене стало підставою для

звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості

за Договором № 0917 від 17.09.2007.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих

та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003, та

пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси

застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто

після 01.01.2004.

Правовідносини між сторонами

виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним

кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 статті 188

та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України зміна та розірвання

господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не

передбачено законом або договором. Суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння

відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором чи законом.

Судом встановлено, що Відповідач в

добровільному порядку вартість обладнання та робіт щодо його монтажу, запуску і

налагодження не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 13336,50

грн. за встановлене обладнання (вартістю 11220,00 грн.) та виконані

монтажні та пусконалагоджувальні роботи (вартістю 2116,50 грн.) підлягає

стягненню з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь

Позивача в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

сплачує кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за

весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший

розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

За умовами Договору Відповідач

зобов'язувався сплатити вартість обладнання протягом 15 банківських днів з

моменту підписання договору (розділ 4 Договору).

Договір був підписаний сторонами

17.09.2007.

Враховуючи те, що за визначенням

"операційний (банківський) день -це частина робочого дня

банку або іншої установи -члена платіжної системи, протягом якої приймаються

від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за

наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та

виконання" (пункт 1.21 статті 1 Закону України "Про платіжні системи

та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001    № 2346-ІІІ), кінцевим строком оплати за

поставлене обладнання є 08.10.2007.

Отже, Відповідач прострочив

виконання зобов'язання щодо оплати обладнання на 328 днів (з 09.10.2007

по 31.08.2008).

15.07.2005 Інформаційним листом №

3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох

процентів річних та індексу інфляції, що передбачені

статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або

договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями

боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням

встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні

втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою

природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових

коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не

були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс

інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення

зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши розрахунок інфляційного

відшкодування, 3% річних, керуючись вищезазначеними нормами, суд встановив, що

розрахунок стосовно вартості обладнання зроблений з додержанням вимог чинного

законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача щодо стягнення

інфляційного відшкодування вартості обладнання (11220,00 грн.) в розмірі 2614,26

грн., 3% річних від зазначеної суми в розмірі 302,48 грн. такими, що

підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 546, 549,

пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом,

пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у

разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за

кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 12.10 Договору

у випадку затримки оплати Замовником, Виконавець має право застосувати штрафні

санкції в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення платежу.

Втім, пунктом 6 статті 232

Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій

за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання

мало бути виконано.

Керуючись вищезазначеними нормами,

суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановив, що

Позивач не припинив нарахування штрафу через шість місяців від 09.10.2007, тому

суд зробив власний розрахунок:

11220,00 грн. х 0,1% х 183 дн. =

2053,26 грн., де:

11220,00 грн. -вартість обладнання,

0,1% -розмір штрафу, визначений

Договором,

183 дн. -кількість днів прострочення

зобов'язання щодо оплати за обладнання, але не більше 6 місяців (з 09.10.2007

по 08.04.2008).

Таким чином, розмір штрафних

санкцій за порушення виконання зобов'язання щодо строків оплати, які підлягають

стягненню з Відповідача, становить 2053,26 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з

фізичної особи-підприємця Багімова Д.І. штрафних санкцій за порушення строків

оплати вартості монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт суд зазначає

наступне.

Договір № 0917 від 17.09.2007

визначає термін оплати монтажних робіт моментом початку установки обладнання

(розділ 4 Договору). При цьому передбачалась лише часткова оплата вартості

монтажних робіт. Залишок коштів мав сплачуватися після підписання акту

приймання виконаних робіт. Будь-яких конкретних строків здійснення відповідної

оплати договором не визначено.

Відповідно до статей 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський

суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність належних та

допустимих доказів на підтвердження дати установки обладнання, дати підписання

відповідного акту приймання виконаних робіт, суд відмовляє в задоволенні

позовних вимог щодо стягнення з Відповідача інфляційного відшкодування в сумі

493,14 грн., 3% річних в сумі 57,06 грн., штрафних санкцій за порушення строків

оплати монтажних та пусконалагоджувальних робіт в сумі 694,21 грн. (2116,50

грн. х 0,1% х 328 дн. (з 09.10.2007 по 31.08.2008) = 694,21 грн.), а також

штрафних санкцій за порушення строків оплати обладнання в сумі 1626,90 грн. за

період з 09.04.2008 по 31.08.2008, тобто після 6-місячного строку, разом в сумі

2871,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги

Приватного підприємства "Електра-Олімп" підлягають задоволенню

частково в сумі 18306,50 грн., з яких: 13336,50 грн. -основний

борг;         2614,26 грн. - інфляційне

відшкодування; 302,48 грн. -3% річних; 2053,26 грн. -штраф.

Витрати позивача по сплаті

державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при

частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та

керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь

приватного підприємства "Електра-Олімп" (98500, АР Крим, м.

Алушта, вул. Юбілейна, 24 кв.6) 18306,50 грн. (вісімнадцять тисяч

триста шість гривень 50 копійок), в тому числі: суму основного боргу 13336,50

грн., штрафні санкції -2053,26 грн., збитки від інфляції -     2614,26 грн., три проценти річних -302,48

грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 156,46 грн., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі     102,00 грн.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В

задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2871,31 грн.

відмовити.

Суддя                                                                                                                

В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 10.11.2008.

Розсилка:

1.          Приватне підприємство

"Електра-Олімп"

(98500, АР Крим, м. Алушта, вул.

Юбілейна, 24, кв.6)

2.          Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

3.          Справа

4.          Наряд