Рішення

від 23.10.2012 по справі 2-1905/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1905/12

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кирилюк І.В. ,

при секретарі - Бєлоус В. В.,

за участю:

представника позивача: Сапсай С.В.,

представника позивача: Лавренюка Р.В.,

представника відповідача-1: не з"явився,

відповідача-2: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Укржитлосервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за квартплату та комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

Державного підприємства «Укржитлосервіс» (далі - позивач, ДП «Укржитлосервіс») звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, ОСОБА_3), ОСОБА_4 (далі - відповідач-2, ОСОБА_4.), в якому просить стягнути солідарно на користь позивача з відповідачів заборгованість по квартплаті та наданим комунальним послугам в сумі 16 068,74 грн. та судовий збір в розмірі 218,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивач здійснює утримання житлового будинку АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні послуги відповідачам, які проживають в квартирі № 260 зазначеного будинку. За результатами аналізу оплат з'ясовано, що відповідачі не в повному обсязі сплачують за фактичне споживання наданих послуг, внаслідок чого станом на 01.06.2012 року у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 16 068,74 грн, що підтверджується відповідним розрахунком. На неодноразові попередження та направлену претензію про необхідність своєчасної оплати боргу відповідачі не реагують.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2012 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Укржитлосервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за квартплату та комунальні послуги та справу призначено до судового розгляду.

01.08.2012 року представник відповідача-1 надав письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання житлово-комунальних послуг та утримання будинку, а також в обґрунтування тарифів за якими нараховуються заборгованість. Крім того, представник відповідача-1 у письмових запереченнях просив застосувати строк позовної давності.

23.10.2012 року в судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 23.10.2012 року в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 191 ЦПК України повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. В судових засіданнях щодо задоволення позову заперечував з викладених у письмових запереченнях підстав та просив в позові відмовити.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно Акту приймання-передачі виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління до сфери управління Державного управління справами, затвердженого 20.04.2000 року, Державному управлінню справами передано на баланс, зокрема, будинок АДРЕСА_1 (а. с. 48-50).

04.09.2000 року Розпорядженням Керівника Державного управління справами Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління Державного управління справами перереєстровано як Управління житлового господарства Державного управління справами (а. с. 52).

05.03.2001 року Розпорядженням Керівника Державного управління справами Управління житлового господарства Державного управління справами реорганізовано в Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами (а. с. 51).

27.09.2002 року Розпорядженням Керівника Державного управління справами проведено реорганізацію Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами і Державного підприємства «Центр ділового співробітництва та консалтингу» шляхом їх злиття та створено Державне підприємство «Укржитлосервіс» (а. с. 53).

Отже, будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі № 260 в будинку АДРЕСА_1 ДП «Укржитлосервіс».

Згідно договору купівлі-продажу від 30.01.2003 року, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 20.02.2003 року за № 2879, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Форми № 3, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 12).

Згідно ст. 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Стаття 24 ЖК УРСР визначає, що житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 161 ЖК УРСР, наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 162 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Так, Розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради від 29.04.2009 року № 518, від 31.08.2009 року № 979, від 31.05.2010 року № 392, від 27.01.2011 року № 101 затверджено тарифи на теплову енергію, комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, якими керувався позивач при розрахунку оплати відповідачів.

Відповідно до ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 592, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачі користуються комунальними послугами, однак належним чином за надані житлово-комунальні послуги не сплачують.

Так, у 2011 році відповідачами було сплачено 3 116,80 грн., а саме, у березні - 2 000,00 грн., у квітні - 558,80 грн., у серпні - 558,00 грн.

09.02.2012 року ДП «Укржитлосервіс» направило на адресу ОСОБА_3 претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 01.01.2012 року становила 13 181,38 грн., протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Проте, вказана претензія залишена без виконання.

Станом на 01.06.2012 року заборгованість відповідачів перед ДП «Укржитлосервіс» за період з лютого 2009 року по травень 2012 року включно становить 16 068,74 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження сплати заборгованості відповідачі не надали.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16 068,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого представником відповідача-1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як визначено у ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Так, згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Проте, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскільки у березні, квітні, серпні 2011 року відповідачами здійснювалась частково оплата наданих позивачем послуг, то строк позовної давності було перервано.

Отже, строк позовної давності до спірної заборгованості не сплив.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню по 107,30 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 10, 24, 64, 156, 161, 162, 179 Житлового кодексу Української РСР, п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства «Укржитлосервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за квартплату та комунальні послуги - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» заборгованість по квартплаті та наданим комунальним послугам в розмірі 16 068 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» 107 грн. 30 коп. у відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Укржитлосервіс» 107 грн. 30 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Кирилюк