Постанова

від 23.10.2012 по справі 17/298

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 № 17/298

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Ємельянова А.С.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Журавель В.В. - представник за довіреністю 30.12.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року

у справі № 17/298 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна

компанія»

про стягнення 5 481 341, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» про стягнення 5 481 341, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/К-08 від 06.06.2008 року останній в установлений строк наданий йому кредит у розмірі 2 950 000, 00 грн. повернув частково та частково сплатив проценти за користування кредитом, заборгувавши станом на 23.05.2011 року за кредитом 500 000, 00 грн., 500 000, 00 доларів США, по процентах 56 931, 55 грн., 75 801, 40 доларів США, по комісії 4 027, 40 грн.

У процесі розгляду справи позивач заявив вимоги про стягнення кредитної заборгованості за період до 20 вересня 2011 року, збільшивши вимоги про стягнення боргу по процентам до 98 027, 45 грн. та 102 153, 40 доларів США, по комісії до 7 315, 08 грн., зменшив розмір вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту до 39 369, 86 грн. та 12 842, 08 доларів США, пені за несвоєчасну сплату процентів до 162, 08 грн. та 244, 84 доларів США, пені за несвоєчасне погашення комісії до 20, 68 грн., підтримав вимоги в іншій частині.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 17/298 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було направлено на адресу апелянта ухвал про поновлення провадження у справі та про призначення справи до розгляду. Крім того, апелянт зазначає, що у відповідності до заявки № 367 від 09.06.2008 року ним було здійснено заявку на перерахування кредитних коштів за договором № 40/К-08 у гривні. Проте, всупереч зазначеному, позивачем було перераховано позивачу транш у доларах США.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Ємельянов А. С., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 02.10.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 02.10.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 02.10.2012 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року відкладено розгляд справи до 23.10.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 23.10.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2012 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд скасувати рішення Господарський суд міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 17/298.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 02.10.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія» (надалі - позичальник) було укладено договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/К-08, відповідно до умов якого позивач з метою поповнення обігових коштів відповідача зобов'язався відкрити йому відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з лімітом в розмірі 2 950 000 грн. на строк з 6 червня 2008 року до 5 червня 2013 року, надання кредиту проводити окремими траншами у гривнях, доларах США або євро у розмірі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Процентна ставка за користування кредитом погоджена у гривнях у розмірі 20 % річних, доларах США -15 % річних та євро -14% річних.

Кредит повертається позичальником шляхом перерахування коштів на відповідні позичкові рахунки згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору).

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти у сумі 500 000, 00 грн. та 500 000, 00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 11 червня 2008 року, № 1 від 12 червня 2008 року, № 16 від 17 червня 2008 року, № 2 від 20 червня 2008 року, № 1 від 24 червня 2008 року, № 13 від 28 серпня 2008 року, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році - при нарахуванні процентів у доларах США та євро, та виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році - при нарахуванні процентів у гривнях. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Згідно із п. 4.3 кредитного договору, нарахуванням банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-числа по останній робочий день поточного місяця включно.

Комісія за управління кредитом нараховується у розмірі, передбаченому п. 1.1 договору, щомісячно за період з 20.10.2008 року до дня повернення кредиту на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Щомісячна комісія за управління кредитною лінією: із розрахунку 2% річних в гривні за кожний день від фактичної суми заборгованості за кредитом.

В порушення умов договору, відповідач свого обов'язку щодо сплати процентів та комісії не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 15.03.2010 року виникла заборгованість з сплати процентів у сумі 19 166, 66 дол. США та 8 493, 15 грн, та зі сплати комісії у сумі 849, 32 грн.

Умовами п. 9.2 спірного договору передбачено право позивача зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника умов даного договору, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку якщо зобов'язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в ТОВ «Укрпромбанк» - не пізніше наступного робочого дня з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки завдані банку, у випадках, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

Враховуючи зазначене, позивач 18.03.2010 року звернувся з вимогою до відповідача про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості по процентам.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач відповіді на вимогу не надав, кредитні кошти не повернув, заборгованість не погасив.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У повідомленні про усунення порушення від 18.03.2010 року № 3954, банком ставилась вимога до відповідача про дострокове повернення кредиту протягом 30 днів з дати отримання цього повідомлення. Дане повідомлення було отримано відповідачем 25.03.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Отже, враховуючи вищевказані норми та умови пункту 9.2 кредитного договору, позивач правомірно просить стягнути з відповідача достроково суму наданого кредиту.

Так, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, колегія суддів приходить до висновку, що він є вірним, здійснений з дотриманням норм чинного законодавства та положень кредитного договору, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить:

- 500 000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 500 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 102 153, 40 доларів США - заборгованість за процентами;

- 98 027, 45 грн. - заборгованість за процентами;

- 7 315, 08 грн. - заборгованість по сплаті комісії.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що у відповідності до заявки № 367 від 09.06.2008 року відповідачем було замовлено перерахування кредитних коштів за договором № 40/К-08 у гривні, а банк перерахував кошти у доларах США, не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутня вищевказана заявка, а також відповідачем були прийняті транші надані банком у доларах США та відповідач продовжує користуватися кредитними коштами наданими у доларах США.

Доказів сплати вищевказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів вважає законними та обґрунтованим висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та сплаті комісії.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 8.1 договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національної банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Розрахунок суми пені, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи.

Таким чином, висновки місцевого суду щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 39 369, 86 грн. та 12 842, 08 дол. США, пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 162, 08 грн. та 244, 84 дол. США та пені за несвоєчасне погашення комісії у сумі 20, 68 грн. є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.)).

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не направляв на його адресу ухвали про поновлення провадження у справі та про призначення справи до розгляду, то колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Господарським судом міста Києва була винесена одна ухвала від 13.06.2012 року, якою суд поновлював провадження у справі та призначена до розгляду на 24.07.2012 року.

Зазначена ухвала була направлена на адресу відповідача: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 та повернута до суду у зв'язку із відсутністю останнього за вказаною адресою.

Водночас, згідно витягу з ЄДРПОУ № 11117720, місцезнаходженням ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія» є 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8.

Відповідно до ст. 64 ГПК України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про час і місце судового засідання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 17/298 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 17/298 - без змін.

3. Матеріали справи № 17/298 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Ємельянов А.С.

Пономаренко Є.Ю.