Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а/1270/2130/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року справа №2а/1270/2130/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Басай М.М. та представників відповідача Артюхової Л.Т. та Кожушкіної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2130/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 2 березня 2012 року № 000098011, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень та квітень 2011 року в розмірі 1757240 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривня. В обґрунтування позову зазначив про безпідставність висновків відповідача щодо нікчемності укладених позивачем договорів з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції послався на те, що наданими позивачем доказами не підтверджується факт поставки макулатури від ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1», первинні документи оформлені з численними порушеннями, не містять ознак, за якими можливо встановити факт дійсного постачання товарів.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, викладених в позові, просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 06.02.2012 по 10.02.2012 року посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 20.01.2012 № 36, виданого на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма 1» (код 36323049) за період з 01.12.2010 по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 27/08-1/01882551 від 17.02.2012 (а.с.11- 113), за висновками якого позивачем порушено:

1) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168), п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «РКТК» занижено податок на додану вартість на суму 166809 грн., у т.ч. за лютий 2011 р. - 166809 грн.;

2) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «РКТК» завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 1757240 грн., у т.ч. за січень 2011 року - 923248 гривень, квітень 2011 року - 833992 гривні.

Взаємовідносини між позивачем і ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1» суперечать інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим відповідно до п.п.1, 2 т. 215, п.п.1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акту перевірки № 27/08-1/01882551 від 17.02.2012 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 000098011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1757240 гривень та нарахована штрафна санкція 1 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив в постанові, що з урахуванням предмету спору для правильного вирішення останнього дослідженню підлягає реальність господарських операцій між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1»», які були підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

До 1 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон № 168.

1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 1 Закону № 168:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивачем сформований по операціях з контрагентами ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1».

Так, позивачем були укладені договори № 26 від 05.01.2008 року та № 124 від 08.02.2011 року з ТОВ «Еколайф плюс», а також з ТОВ «Вторма-1» № 7 від 04.01.2008 року, №129 від 01.02.2011 року, № 105 від 04.02.2010 року та № 62 від 04.01.2011 року.

Згідно договору № 26 від 05.01.2008 року Продавець - ТОВ «Еколайф плюс» зобов'язується поставити, а Покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури в одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно-транспортною (з/д) накладною, витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства Продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії.

Згідно договору № 124 від 08.02.2011 року Продавець - ТОВ «Еколайф плюс» зобов'язується поставити, а Покупець - позивач у справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього

договору, згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури однієї марки, оформлене однією витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства Продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії, номера та ваги кіпи.

Згідно договору № 7 від 04.01.2008 року Продавець - ЗАТ «Вторма» зобов'язується поставити, а Покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури в одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно-транспортною (з/д) накладною, витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства ПРОДАВЦЯ, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору строк його дії встановлюється з дня його підписання та діє до 31.01.2009, однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

До вказаного договору надані додаткові угоди від 01.12.2009, від 16.12.2009, від 31.12.2009 про встановлення закупочних цін на макулатуру та мінімального об'єму постачання. Додатковою угодою до вказаного договору від 01.02.2010 продовжений строк дії договору до 31.01.2011. Після цього також надані додаткові угоди від 03.02.2010, від 01.03.2010, від 02.03.2010, від 08.04.2010, від 23.04.2010, від 17.05.2010, від 31.05.2010, від 07.06.2010, від 24.06.2010, від 26.07.2010, від 15.09.2010, від 20.10.2010, від 26.10.2010, від 01.11.2010, від 30.11.2010 про встановлення закупочних цін на макулатуру та об'ємів постачання.

Згідно договору №129 від 01.02.2011 року Продавець - ТОВ «Вторма 1» зобов'язується поставити, а Покупець - позивач по справі прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов цього договору згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставка та прийняття макулатури проводиться партіями. Під партією товару розуміється кількість макулатури однієї марки, оформлене однією витратною накладною (або специфікацією), в якій зазначається найменування підприємства ПРОДАВЦЯ, марка макулатури, кількість кіп, вага партії. На кожній кіпі повинен бути наклеєний ярлик із зазначенням постачальника, марки макулатури, дати формування партії, номера та ваги кіпи.

Відповідно до п. 4.1 всіх вказаних договорів прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі Покупця відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Згідно договору підряду № 105 від 04.02.2010 року Підрядник - ЗАТ «Вторма» зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору визначені в п. 2.1 Договору роботи, результатом яких стане передача Замовнику (позивачу по справі) у власність макулатури для потреб Замовника, а Замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити виконані Підрядником роботи. Підрядник зобов'язується виконати роботи з пресування та завантаження макулатури та передати результати цих робіт Замовнику. Підрядник зобов'язується передавати Замовнику макулатуру окремими партіями із дотриманням вимог до якості. В підтвердження факту прийму-передачі партій макулатури сторони підписують акт виконаних робіт. Прийомка макулатури за якістю та кількістю проводиться на складі Замовника.

Відповідно до договору підряду № 62 від 04.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Вторма 1», Підрядник - ТОВ «Вторма 1»зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору визначені в п. 2.1 Договору роботи, результатом яких стане передача Замовнику (позивачу по справі) у власність макулатури для потреб Замовника, а Замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити виконані Підрядником роботи. Підрядник зобов'язується виконати роботи з пресування та завантаження макулатури та передати результати цих робіт Замовнику. Підрядник зобов'язується передавати Замовнику макулатуру окремими партіями із дотриманням вимог до якості. В підтвердження факту прийму-передачі партій макулатури сторони підписують акт виконаних робіт. Прийомка макулатури за якістю та кількістю проводиться на складі Замовника.

Згідно паспорту № 390 у позивача в наявності ваги електронні тензометричні платформові автомобільні серії «ЛАХТА-У» моделі СВ-60000А/18 заводський № 211345, які за своїми технічними характеристиками можуть використовуватися.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит, а саме, приходні акти, в яких відсутні дані про місце, в якому проводилося розвантажування вантажу: відсутня вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відсутні відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, дата та номер документа щодо їх повноважень, відсутні вказівки про ознайомлення цих осіб з правилами приймання продукції. На частині акту, де зазначена літера «Z», тобто на цій частині не повинно бути ніяких відомостей, додатково дописані відомості.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що в наданих в якості доказів:

- актах про зважування макулатури відсутні дані про місце, в якому проводилося зважування: відсутня вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відсутні відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, відсутні відомості щодо предметів, якими проводилося зважування, посилання на їх марку, відповідність технічним нормам та справність.

- виписках товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, де знаходиться номерний знак.

- товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо посади особи, яка приймала продукцію, в якості способу визначення маси зазначено - «візуально».

- отримання макулатури від ЗАТ «Вторма» накладних відсутні відомості щодо прийняття макулатури: не зазначені прізвище та ініціали особи, її посада, відсутній підпис цієї особи та відсутній штамп підприємства-одержувача макулатури.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не

підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Згідно статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

За приписами статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач в порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та п.п. 3.5. та 4.1. укладених договорів поставки неналежним чином оформлював результати поставки макулатури, дані, що містяться в цих документах, є неповними та суперечливими, що виявилося в наступному.

В приходних актах відсутні дані про місце, в якому проводилося розвантажування вантажу: відсутня вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відсутні відомості щодо місця роботи та посади осіб, яки приймали продукцію, дата та номер документа щодо їх повноважень, відсутні вказівки про ознайомлення цих осіб з правилами приймання продукції; на частині акту, де зазначена літера «Z», тобто на цій частині не повинно бути ніяких відомостей, додатково дописані відомості, зазначені недоліки позбавляють можливості віднесення цих актів до категорії документів, які підтверджують умови виконання укладених договорів поставки макулатури.

Оскільки в актах про зважування макулатури відсутні дані про місце, в якому проводилося зважування: відсутня вказівка на місто, вулицю та номер будівлі, відсутні відомості щодо місця роботи осіб, яки приймали продукцію, відсутні відомості щодо предметів, якими проводилося зважування, посилання на їх марку, відповідність технічним нормам та справність, зазначені документи не підтверджують виконання укладених договорів поставки макулатури .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем виписки товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, де знаходиться номерний знак, не можуть бути підтвердженням виконання умов укладених договорів поставки макулатури, оскільки надані фотографії не відображають автомобіль повністю, відсутнє зображення автоконтейнера з вантажем, зовсім відсутні зображення місця знаходження автомобіля з можливістю визначення цього місця за відповідною адресою, відсутні зображення самого вантажу та його кількості та відповідного пакування.

Оскільки надані позивачем накладні не містять відомості щодо прийняття макулатури: не зазначені прізвище та ініціали особи, її посада, відсутній підпис цієї особи та відсутній штамп підприємства-одержувача макулатури, вказані документи також не підтверджують виконання укладених договорів поставки макулатури.

Враховуючи наведені недоліки в зазначених документах, відсутність в них обов'язкових реквізитів та даних, які б могли надати можливість їх віднесення до виконання умов укладених договорів поставки макулатури, приходні акти, акти про зважування макулатури, виписки товарно-транспортних накладних з фотографіями частини вантажівки, накладні судом першої інстанції правильно визнані неналежними доказами щодо підтвердження поставки макулатури позивачу за договорами поставки, зазначеними в акті перевірки.

Крім того, у всіх товарно-транспортних накладних кількість продукції, яка завантажувалася постачальником, відрізнялася від кількості, яка отримувалася покупцем. Однак в порушення п. 25 "Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 N П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, акти із зазначенням точних даних про недостачу чи зайву продукцію не складались.

Також в порушення п. 26 "Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 N П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, акти щодо приймання продукції не затверджувалися керівником чи його заступником, про що вірно в постанові зазначено судом першої інстанції.

В якості доказів здійснення господарської діяльності для підтвердження формування податкового кредиту позивачем наданий договір № 7 від 04.01.2008, відповідно до п. 6.1 якого строк його дії встановлюється з дня його підписання та діє до 31.01.2009, однак в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після цього відповідно до вказаного договору укладалися угоди від 01.12.2009, від 16.12.2009, від 31.12.2009 про встановлення закупочних цін на макулатуру та мінімального об'єму постачання. Однак ці угоди укладалися після закінчення кінцевого терміну дії договору без його продовження. Додатковою угодою до вказаного договору від 01.02.2010 продовжений строк дії договору до 31.01.2011, тобто продовження відбулося після спливу двох років після спливу кінцевого строку дії договору . Після цього також укладалися додаткові угоди від 03.02.2010, від 01.03.2010, від 02.03.2010, від 08.04.2010, від 23.04.2010, від 17.05.2010, від 31.05.2010, від 07.06.2010, від 24.06.2010, від 26.07.2010, від 15.09.2010, від 20.10.2010, від 26.10.2010, від 01.11.2010, від 30.11.2010 про встановлення закупочних цін на макулатуру та об'ємів постачання. У зв'язку з чим всі операції в рамках зазначеного договору, які проводилися на підставі угод, укладених після 31.01.2009, відбувалися на підставі договору, термін дії якого вже сплинув.

Також представником позивача надані докази перероблення макулатури, яка в якості товару повинна була поставлена позивачу постачальниками за зазначеними договорами поставки. Однак з урахуванням того, що в судовому засіданні позивачем не надано належних доказів постачання макулатури за вказаними договорами постачання, в наявності підстави визнати недостовірними податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі первинних бухгалтерських документів, які не відображають реальних господарських операцій з вказаними постачальниками. У зв'язку з чим по вказаним договорам відсутні події, передбачені підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); а також відсутні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що вказує на відсутність при даних обставинах права позивача як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Однак при цьому встановлені в судовому засіданні факти наявності макулатури у позивача, на постачання якої він надав бухгалтерські документи, які не відображають фактичного постачання цієї продукції. Ці факти вказують на наявність того, що відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у позивача мали місце господарські операції як дії, які потягли за собою зміни в структурі активів. При цьому в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не зазначено та не надано належним чином складених первинних документів, які б фіксували факти здійснення цих господарських операцій. Факти наявності макулатури без належних підтверджуючих бухгалтерських документів щодо її первинної поставки до позивача вказують на порушення ведення бухгалтерського обліку посадовими особами позивача, а не на фактичне виконання зазначених договорів поставки, оскільки неможливий рух продукції у позивача без її фактичної доставки, що зайвий раз свідчить про порушення позивачем вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

З огляду на всі вищезазначені факти колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому предметом аналізу в податкових справах є не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.

У такому разі серед обставин, що повинні доводитися сторонами в адміністративному суді при розгляді податкових спорів, повинні бути не умисел сторін договору, а фактичний рух активів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські та податкові документи є неповними та суперечливими, а також не підтверджують фактичне постачання макулатури саме від ТОВ «Еколайф плюс» та ТОВ «Вторма-1», а відповідно не підтверджують і виконання договорів між позивачем та вищезазначеними контрагентами, колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про нездійснення самої господарської операції, тобто висновки податкового органу про відсутність підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість є правомірними.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 24 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2130/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова