Рішення

від 24.11.2006 по справі 4/483

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/483

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 4/483                                                                                                         24.11.06 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілако”

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна компанія КІЕV”

Про                     спонукання до виконання зобов'язань

                                                                                                Суддя  Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача:          Заверуха І.Л. –дор.

Від відповідача:          Щербина С.М. –дор.

В засіданні приймали участь:

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача до виконання зобов'язань за договором № 6/04 від 06.04.2005р., додатковою угодою № 1 від 06.04.2005р. та додатковою угодою № 2 від 06.04.2005р. та стягнення 4800 грн. витрат по оплаті інформаційно-консультаційних послуг.

В засіданні суду 15.11.05р. позивач  уточнив свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 5190 грн. основного боргу, 139,65 грн. 3% річних, 360,35 грн. інфляційних, а всього 5690 грн. заборгованості за договором № 6/04 від 06.04.2005р. та додатковим угодам до нього. Крім того, позивач просить стягнути 4800 грн. витрат по оплаті інформаційно-консультаційних послуг.

 Відповідач в засіданні суду позовні вимоги не визнає, свої заперечення відносно позову виклав у відзиві на позовну заяву № 102 від 10.11.2006р. та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

06.04.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6/04, відповідно до умов якого, відповідач (замовник по договору) доручає, а позивач (виконавець по договору) приймає на себе зобов'язання на власний ризик виконати роботи по виготовленню меблів та кают. 10.06.2006р. та 21.06.2006р. між сторонами були укладені додаткові угоди № 1, № 2 до договору № 6/04 від 06.04.2005р.

 Термін дії договору сторони встановили з моменту його підписання до повного виконання робіт.

Згідно п. 4.2 договору, загальна вартість робіт складає 31800 грн.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується актом виконаних робіт від 27.05.2006р. на суму 31800,00 грн., підписаним уповноваженими особами з обох сторін.

Крім того, Додатковою угодою № 1 до договору № 6/04 від 06.04.2005р. п. 2 договору було доповнено: підрядник зобов'язується виконати роботи на суму 10 000 грн. 00 коп.

Додатковою угодою № 2 до договору № 6/04 від 06.04.2005р. п. 2 договору було доповнено: підрядчик зобов'язується виконати роботи на суму 6380 грн. 00 коп.

Виконання позивачем робіт за додатковими угодами підтверджується актами від 20.09.2005р. та 26.09.2005р., підписаними повноважними особами з обох сторін.

 Заперечень щодо актів від 20.09.2005р. та 26.09.2005р. суду не подано.

Статтею  853  ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний  прийняти роботу, виконану  підрядником  відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення  допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Позивач виконав роботи на загальну суму 41180,00 грн., за умовами погодженими  сторонами в договорі  № 6/04 від 06.04.2005р. та додаткових угодах № 1, № 2 до договору    № 6/04 від 06.04.2005р.

Претензій про те, що столярні роботи по виготовленню ліжок для кают згідно договору виконані позивачем неякісно з боку відповідача не було.

Відповідач частково виконав умови договору  та додаткових угод до договору, а саме, відповідач сплатив заборгованість за договором №6/04 від 06.04.2005р. у розмірі 31800грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1102 від 30.05.2005р., №963 від 08.04.2005р., №1163 від 16.06.2005р., за додатковою угодою від 10.06.2005р. №1 до договору №6/04 від 06.04.2005р. позивач сплатив 8000грн., що підтверджується  платіжними дорученнями №1164 від 16.06.2005р. та № 1177 від 23.06.2005р., за додатковою угодою від 21.06.2005р. №2 до договору №6/04 від 06.04.2005р. позивач сплатив 3190грн., що підтверджується  платіжним дорученням №1350 від 26.09.2005р.

Таким чином, як вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 5190,00 грн. (2000грн.-за додатковою угодою №1до договору  та 3190грн.- за додатковою угодою №2 до договору) і відповідачем цей факт не заперечується.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог  цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 5190,00 грн.  підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 139,65 грн. та інфляційні у сумі 360,35 грн.

Заперечення  відповідача стосовно того, що  строки оплати за додатковими угодами ще не настали, тому що додаткові угоди №1  та № 2  до договору №6/04 від 06.04.2005р. є окремими угодами і в угодах сторонами не визначений строк оплати, не приймається судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме:

- в додаткових угодах  № 1 та №2 чітко вказано, що це додаткові угоди до договору №6/04 від 06.04.2005р.;

- в додаткових угодах  № 1 та №2 чітко вказано, що доповнюється п.2 договору;

- п.5.2 договору передбачено порядок розрахунків, а саме сторони визначили, що  повний розрахунок проводиться після підписання акту виконаних робіт на протязі 3-х днів;

- акт до додаткової угоди №1 від 10.06.2005р. до договору №6/04 від  06.04.2005р. підписаний 20.09.2005р., акт до додаткової угоди №2 від 21.06.2005р. до договору №6/04 від  06.04.2005р. підписаний 29.09.2005р., тобто строки оплати по додатковим угодам №1 та №2 настали;

- крім того, відповідачем частково сплачено суму заборгованості за додатковою угодою №1 у розмірі 8000грн., за додатковою угодою №2 у розмірі 3190грн.

Доводи відповідача відносно неякісного виконання позивачем робіт по виготовленню та монтажу меблів не приймаються судом до уваги, оскільки  не доведені суду, не підтверджені документально та спростовуються  матеріалами справи.

Вимога позивача про стягнення 4800 грн. за надання інформаційно-консультаційних послуг не задовольняється судом, оскільки:

- в договорі про надання правових та консультаційних послуг від 07.04.2005р., укладеним між ТОВ „Мілако” та Фізичною особою –підприємцем Задорожним В.А. не зазначено, що він укладений саме по підготовці цієї справи чи відповідачу надані юридичні послуги пов'язані із невиконанням ТОВ „Міжнародна компанія „КІЕV” умов договору №6/04 від 06.04.05;

- предметом договору від 07.04.2005р. є виконання комплексного правового та консультаційного обслуговування;   

-  згідно п. 1.2.1 договору, виконавець надає консультації, висновки, довідки, в тому числі письмові, з питань цивільного, господарського, корпоративного законодавства України, експертно-імпортних операцій, валютного регулювання, грошового обігу, обігу цінних паперів, операцій з нерухомістю, приватизації, ціноутворення, податків тощо;

- з наданого відповідачем акту виконаних робіт від 31.07.2006р. вбачається, що Задорожним В.О. були надані правові та консультаційні послуги

(консультації по змінах у законодавстві України) на суму 4800 грн., а не юридичні послуги щодо захисту прав ТОВ „Мілако” пов'язаних із невиконанням ТОВ „Міжнародна компанія „КІЕV” умов договору №6/04 від 06.04.05 та додаткових угод №1 та №2;

- в судових засіданнях  приймав участь інший представник (Заверуха І.Л.), а не Задорожний В.А.;

- наданий відповідачем доказ сплати Задорожному В.А. оплати правових та консультаційних послуг пов'язаних з юридичним супроводом договору №6/4 від 06.04.05. не можна розцінювати в якості доказів згідно ст.ст.32-36 ГПК України, оскільки надане платіжне доручення №71 від 19.08.2006р. не містить відмітки банку про проведення банком цієї суми, а надана виписка банку по особовим рахункам за період з 19.08.2006р. по 19.08.2006р. належним чином не засвідчена. Виписка банку неправомірно засвідчена директором ТОВ Мілако”, оскільки юридичні особи різних форм власності мають право видавати копії тих документів, які виходять від них;   

- наданий в судовому засіданні 22.11.2006р. позивачем звіт Задорожного В.А. на виконання умов договору №б/н від 07.04.05 також не може бути прийнятий судом як доказ виконання  Задорожним В.А. юридичних послуг, оскільки звіт не містить дати виконання і позивач до позовної заяви додав акт виконаних робіт від 31.07.2006р. з якого вбачається, що Задорожним В.О. були надані правові та консультаційні послуги  (консультації по змінах у законодавстві України).

Таким чином, суду не доведено та не підтверджено документально, що Задорожним В.О. були надані юридичні послуги на суму 4800 грн. щодо захисту прав ТОВ „Мілако” пов'язаних із невиконанням ТОВ „Міжнародна компанія „КІЕV” умов договору №6/04 від 06.04.05;

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

             22.11.2006р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи.  Відповідач не погодився  з  оголошенням  вступної  та  резолютивної частини рішення, тому у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.11.2006р. для   оформлення  рішення відповідно до ст.  84 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна компанія КІЕV” (01010, м. Київ, вул. Хрещатик, 15, кв. 35, код ЄДРПОУ 14325645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілако” (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 22, кв. 17, код ЄДРПОУ  33151326) 5190 грн.  основного боргу,  139 грн. 65 коп.- 3% річних, 360 грн. 35 коп. інфляційних,  52грн.00  коп. державного мита та  60грн.00коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В решті частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

  Суддя                                                                                          І.І.Борисенко