Постанова

від 30.10.2012 по справі з-21/141-16/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № з-21/141-16/4 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Манявської сільської ради на постановувід 18.07.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ з-21/141-16/4 господарського суду Івано-Франківської області за позовомМанявської сільської ради доПідприємця ОСОБА_4 треті особи - Державна інспекція контролю за використанням та охороною земель в Івано-Франківській області - Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів - Державне управління екології і природних ресурсів в Івано-Франківській області - Богородчанська районна санітарно-епідемічна станція провизнання недійсними рішень Манявської сільської ради від 18.03.2006р. та від 25.12.2005р. В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року Манявська сільська рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006 року про надання відповідачу земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 року, укладеного між сторонами на підставі оскаржуваного рішення сільради, посилаючись на приписи статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 15, 123 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 6, 15 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовуючи позовну заяву незаконністю рішення ради з огляду на відсутність погодження проекту відведення земельної ділянки відповідачу з санітарно -епідеміологічним органом.

У лютому 2011 р. Манявська сільська рада подала до господарського суду заяву, в якій просила визнати недійсним рішення Манявської сільської ради від 25.12.2005 р., яким затверджено матеріали вибору та обстеження земельної ділянки ПП ОСОБА_4 і надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, як таке, що суперечить частинам 3, 4, 7 статті 151 Земельного кодексу України, оскільки матеріали вибору і обстеження земельної ділянки не містять висновків управління екології і природних ресурсів та відділу культури і туризму Богородчанської райдержадміністрації (том 1 а.с. 71).

Ухвалою господарського суду Івано -Франківської області від 16.02.2011 р. припинено провадження у справі в частині визнання недійсними рішень Манявської сільської ради від 18.03.2006 року та від 25.12.2005 р. в порядку пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду у господарських судах (том 1 а.с. 76).

Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 16.02.2011 р. у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., укладеного на підставі рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006 р. відмовлено (том 1 а.с. 78-79).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р. ухвала господарського суду Івано -Франківської області від 16.02.2011 р. скасована, справа передана на розгляд до суду першої інстанції з огляду на помилковість висновків місцевого суду про непідвідомчість вимог про недійсність рішень сільської ради господарським судам (том 1 а.с. 90-92).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р. рішення господарського суду Івано -Франківської області від 16.02.2011 р. про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 20.03.2006 р. залишено без змін (том 1 а.с. 95-97).

Ухвалою господарського суду Івано - Франківської області від 07.07.2011 р. було призначено розгляд справи в частині визнання недійними рішень Манявської сільської ради від 18.03.2006 р. та від 25.12.2005 р.

У зв'язку з оскарженням Манявською сільською радою до суду касаційної інстанції постанови апеляційного суду, матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України, який ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2011 р. було відмовлено Манявській сільській раді у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р. (том 1 а.с. 103-104).

Ухвалою господарського суду Івано - Франківської області від 28.09.2011 р. призначено до розгляду справу в частині визнання недійними рішень Манявської сільської ради від 18.03.2006 р. та від 25.12.2005 р. (том 1 а.с. 106).

10.11.2011 р. Манявською сільською радою подано заяву в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив для захисту його інтересів вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., вказуючи на те, що як зазначено в клопотанні Держземінспекції від 03.06.2009 р. розміщення готельно -відпочивальних комплексів на спірній земельній ділянці, яка є предметом спірних рішень, не передбачено генеральним планом, в той час, як в силу статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється згідно генерального плану населеного пункту. Крім того, спірна земельна ділянка, згідно довідки Манявської сільської ради від 10.11.2011 р. знаходиться в прибережній смузі, а за спірним рішеннями сільради була надана відповідачу для цілей інших, ніж визначено Водним кодексом України (том 1 а.с. 133).

30.11.2011 р. Манявська сільська рада подала до суду заяву, в якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., який укладений на підставі рішення сільради від 18.03.2006 р., яким в свою чергу, в порушення закону було змінено цільове призначення земельної ділянки із громадських земель на землі іншого комерційного призначення (том 2 а.с. 15).

Позивач зазначав, що при вирішенні питання визнання недійсним спірного рішення сільради, слід вирішити питання недійсності договору оренди землі, укладеного на підставі цього рішення від 18.03.2006 р., застосувавши вимоги статті 21 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву підприємець ОСОБА_4 просив відмовити у її задоволенні вказуючи на дотримання ним вимог земельного законодавства при розробці проекту відведення земельної ділянки, погодження його з усіма уповноваженими органами, а також вказуючи на необґрунтованістю вимог сільської ради.

Ухвалою господарського суду Івано -Франківської області від 12.01.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державне управління екології і природних ресурсів в Івано-Франківській області, Богородчанська районна санітарно-епідемічна станція та Державну інспекцію контролю за використанням та охороною земель в Івано-Франківській області, а також призначено по справі судову земельну -технічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 27.03.2012 р. (суддя Калашник В.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Манявської сільської ради про визнання недійсним рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006 р.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо відповідності оскаржуваного рішення сільської ради від 18.03.2006 р. вимогам чинного на момент його прийняття земельного законодавства та недоведеності позовних вимог.

Стосовно вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., укладеного на виконання оскаржуваного рішення ради, судом першої інстанції було зазначено, що стосовно вказаної вимоги позивача судом було прийнято рішення 16.02.2011 р., яке набрало законної сили.

17.04.2012 року господарським судом Івано-Франківської області в порядку статті 88 Господарського процесуального кодексу України було винесено додаткове рішення, яким вирішено позовну вимогу про визнання недійсним рішення Манявської сільської ради від 25.12.2005 року та відмовлено у її задоволенні.

За апеляційною скаргою Манявської сільської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Процик Т.С.) переглянувши рішення господарського суду Івано -Франківської області від 27.03.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.07.2012 р. залишив його без змін.

Манявська сільська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 р. та рішення господарського суду Івано -Франківської області від 27.03.2012 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги необґрунтованістю судових рішень.

Скаржник зазначає, що судами не було розглянуто вимогу позивача по визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., оскільки позивач звертався з цією вимогою з підстав, відмінних тим, що були заявлені ним при розгляді даної вимоги при винесенні рішення суду 16.02.2011 р., а при розгляді вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради від 18.03.2006 р. залишено поза увагою його невідповідність закону, зокрема, статті 20 Земельного кодексу України щодо зміни цільового призначення землі, прийняття цього рішення за відсутності погодження СЕС, а також відсутності повноважень у голови сільради на підписання рішення через його перебування на лікарняному.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду Манявська сільська рада вважає, що рішення від 25.12.2005 року та від 18.03.2006 року прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки:

- спірні рішення не відповідають вимогам частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, з огляду на те, що проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_4 не погоджений з Богородчанською районною санітарно-епідемічною станцією;

- при наданні відповідачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу за рахунок громадських земель, сільська рада змінила цільове призначення вказаної земельної ділянки на "землі іншого комерційного призначення", однак рішення про зміну цільового призначення землі, сільською радою не було прийнято;

- в генеральному плані планування і забудови с. Манява, земельна ділянка надана підприємцю ОСОБА_4 зазначена як стоянка для автомобілів НОМЕР_1 і розміщення готельно-відпочинкового комплексу на ній цим генпланом не передбачено;

- спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, згідно вимог статті 60 Земельного кодексу України, а тому, відповідно до статті 88 Водного кодексу України, вона не може використовуватись за призначенням, визначеним спірним рішенням;

- матеріали вибору і обстеження земельної ділянки не погоджені відповідними природоохоронними органами, а тому, акт вибору і обстеження земельної ділянки від 23.10.2005р., який слугував підставою для прийняття рішення від 25.12.2005р. був складений без достатніх на те правових підстав;

- сільський голова Винник В. С., без належних на те повноважень підписав рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006 року, оскільки в цей період часу перебував на лікарняному.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 116 цього Кодексу (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття рішення від 25.12.2005 р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 25.12.2005 р.) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що рішенням сесії Манявської сільської ради від 26.06.2005 р. надано дозвіл підприємцю ОСОБА_4 на вибір і обстеження земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1 за рахунок громадських земель сільської ради.

На підставі зазначеного рішення створено комісію, якою проведено вибір і обстеження земельної ділянки площею 0,1371 га для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1.

До складу комісії увійшли відповідальні представники інспекції ДАБК, відділу земельних ресурсів, головний спеціаліст економіки, головний архітектор району, головний державний санітарний лікар району, головний спеціаліст державної екологічної інспекції району та інші.

18.11.2005 року комісією було складено акт вибору і обстеження земельної ділянки підприємця ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1, в якому зазначено, що дана земельна ділянка раніше ніким не використовувалась та придатна для будівництва і обслуговування готельно-відпочинкового комплексу.

Рішенням Манявської сільської ради від 25.12.2005 р., затверджено матеріали вибору і обстеження земельної ділянки підприємцю ОСОБА_4, площею 0,14 га для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1, за рахунок громадських земель сільської ради, та надано дозвіл на складання проекту відведення даної земельної ділянки на умовах оренди.

Відповідно до пункту 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 25.12.2005 р.), проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органом архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Судами встановлено, що виготовлений на замовлення відповідача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1, Манявської сільської ради, Богородчанського району, Івано-Франківської області, містить усі погодження контролюючих органів, які в межах своїх повноважень надали відповідні висновки.

Крім того, затверджений начальником Івано-Франківського обласного головного управління земельних ресурсів Висновок № 694/Л від 28.02.2006 р. Державної експертизи обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України підтверджує те, що наданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, Богородчанський район, Івано-Франківська область, в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правила, оцінюється позитивно та погоджується, при умові доопрацювання пункту 3, у якому було викладено зауваження щодо приведення висновків служб у відповідність до площі, яка фактично відводиться.

Рішенням Манявської сільської ради від 18.03.2006 р., затверджено "Проект відведення земельної ділянки підприємця ОСОБА_4" для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу в АДРЕСА_1.

Цим же рішенням ради підприємцю ОСОБА_4 надано земельну ділянку, кадастровий номер 26204848 01-01-00-0080, загальною площею 1338,00 кв.м в оренду терміном на 10 років, за рахунок земельного запасу сільської ради, угіддя - забудовані землі, землі, які використовуються в комерційних цілях (код 1.11) в тому числі під проїздами, проходами, площадками АДРЕСА_1, Богородчанського району, Івано-Франківської області. Доручено сільському голові у місячний термін укласти від імені сільської ради договір оренди земельної ділянки, а також оформити необхідні для вчинення цієї угоди документи.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що рішення Манявської сільської ради від 25.12.2005 року та від 18.03.2006 р., були винесені у відповідності до чинних на той час вимог земельного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Твердження позивача про те, що при винесенні рішення сільської ради від 18.03.2006 року були відсутні погодження контролюючих та природоохоронних органів не підтверджені матеріалами справи.

Стосовно тверджень позивача щодо приналежності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги та відсутності висновків Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів при виготовленні та затвердженні проекту відведення земельної ділянки, судами було зазначено, що чинним на час прийняття оскаржуваних рішень земельним законодавством вказаний орган не був наділений такими повноваженнями.

Крім того, судом апеляційної інстанції не були прийняті до уваги твердження позивача про те, що рішення Манявської сільської ради від 18.03.2006 р. є недійсним, з тих підстав, що сільською радою при прийнятті рішення не було змінено цільове призначення при наданні в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_4, оскільки відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 25.12.2005 р.), зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішенням від 18.03.2006 р. Манявська сільська рада надала підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 1338,00кв.м в оренду, змінила її цільове призначення з земель запасу сільської ради на землі для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу.

При цьому, судами під час розгляду справи були спростовані доводи позивача щодо відсутності у голови сільради на підписання оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги приписи законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника непереконливими, такими, що не відповідають чинному законодавству та спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.

Доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі стосовно залишення судом першої інстанції без розгляду вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., судова колегія не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 16.02.2011 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р., яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог Манявської сільської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., укладеного на підставі рішення сільради від 18.03.2006 р., а іншою постановою суду апеляційного інстанції у даній справі від 26.05.2011 р. матеріали справи були направлені до господарського суду Івано -Франківської області, та відповідно ухвал суду першої інстанції від 07.07.2011 р. та від 28.09.2011 р. прийняті ним до розгляду, саме в частині позовних вимог Манявської сільської ради про визнання недійсними рішень сільради від 18.03.2006 р. та 25.12.2005 р.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі № з-21/141-16/4 та рішення господарського суду Івано - Франківської області від 27.03.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач