Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-5830/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5830/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Паланок»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Відар» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція «Паланок»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 року № 000702022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Відар».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 16 серпня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що ТОВ «Агенція «Паланок»(код ЄДРПОУ 32983426) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 10711200000001882, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва (а.с.25).

У період з 29.02.2012 року по 05.03.2012 рік ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агенція «Паланок»(код ЄДРПОУ 32983426) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 рік, за результатами якої було складено акт № 35/23-611/32983426 від 13.03.2012 року.

Так, висновки акту ґрунтуються на тому, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 93 488,67 грн. за наслідками операцій з контрагентом ТОВ «Компанія «Відар», посадові особи якого відсутні за податковою адресою. Від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано акт від 14.12.2011 року № 1492/3-23-40-31353351 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Відар»щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агрометал». Останнє зареєстроване на осіб, що не мають відношення до його господарської діяльності, основні засоби на ньому відсутні, підписи від імені директора в податковій звітності ймовірно виконано не ним, а іншими особами, що встановлено висновком експертного дослідження. Викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Компанія «Відар»реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Агенція «Паланок», що вказує на укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 року № 0000702022, яким позивачу за порушення п.185.1 ст. 185 , п.187.1 ст. 187 , п.188.1 ст. 188 , п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 118 549,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 94 839,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 710,00 грн. (а.с.).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 12 вересня 2011 року між позивачем ТОВ «Агенція «Паланок» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Відар»(Виконавець) було укладено договір № 120911/В, відповідно до якого Замовник замовляє, приймає та сплачує, а Виконавець надає послуги, вказані в п.3.1 договору та роботи, вказані в п.3.2 договору та у відповідному додатку, укладеному сторонами на виконання такої роботи або послуги (а.с.28-33).

Згідно з п.3.1 договору № 120911/В Виконавець зобов'язаний самостійно надати наступні послуги: розробка ідей для імені та/або для основного рекламного образу (символу) бренда; розробка ідей для оригінал-макетів; розробка ідей для рекламних роликів; інші послуги, узгоджені в додатках.

Згідно з пп.3.2.1 договору №120911/В Виконавець має право залучати третіх осіб до виконання таких послуг: організація розміщення реклами у засобах масової інформації та/або на інших рекламоносіях; розробка та/або коректування маркетингової та/або рекламної стратегій Замовника; надання послуг маркетингових досліджень; послуги щодо організації та проведення конференцій; інші послуги, узгоджені в додатках.

Відповідно до пп.3.2.2 договору №120911/В Виконавець має право залучати третіх осіб до виконання таких послуг: організація виробництва друкованої рекламної продукції, що містить рекламу; організація виробництва рекламних роликів; інші роботи/послуги, узгоджені в додатках.

Також, сторонами підписано ряд додатків до договору № 120911/В, а саме:

1. Додаток 1 від 12.09.2011 року, згідно з пп.2.1 якого визначено роботи, що надаються Виконавцем Замовнику: Оренда й обслуговування рекламного виставкового стенду на Національному з'їзді гастроентерологів 22-24.09.2011 року. Для виконання робіт Виконавець має право залучати Третіх осіб. Загальна ціна робіт за цим договором складає 174 784,00 грн., у тому числі ПДВ-29 130,67 грн. (а.с.34-35).

2. Додаток № 2 від 12.09.2011 року, згідно з пп.2.1 якого визначено роботи, що надаються Виконавцем Замовнику: Оренда й обслуговування рекламного виставкового стенду на Національному з'їзді акушерів-гінекологів у м. Одеса 21-22-23-24.09.2011 року. Для виконання робіт Виконавець має право залучати третіх осіб. Загальна ціна Робіт за цим Договором складає 148 810,00 грн., у тому числі ПДВ -24 801,67 грн. (а.с.36-37).

3. Додаток № 3 від 12.09.2011 року, згідно з пп. 2.1 якого визначено роботи, що надаються Виконавцем Замовнику: Оренда й обслуговування рекламного виставкового стенду»на Національному Конгресі кардіологів 21-22-23.09.2011 року. Для виконання робіт Виконавець має право залучати третіх осіб. Загальна ціна Робіт за цим договором складає 125 608,00 грн., у тому числі ПДВ -20 934,67 грн. (а.с.38-39).

На виконання умов договору № 120911/В ТОВ «Компанія «Відар»надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 449 202,00 грн., в тому числі ПДВ -74 867,01 грн., про що свідчать відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг ) від 26 вересня 2011 року на загальну суму 148 810,00 грн., в тому числі ПДВ -24 801,67 грн., від 26 вересня 2011року на загальну суму 125 608,00 грн., в тому числі ПДВ -20 934,67 грн., від 26 вересня 2011 року на загальну суму 174 784,00 грн., в тому числі ПДВ -29 130,67 грн.

20 вересня 2011 року між сторонами укладено договір № 200911/В (далі -Договір № 200911/В), за умовами якого ТОВ «Агенція «Паланок»(Замовник) замовляє, приймає та сплачує, а ТОВ «Компанія «Відар»(Виконавець) надає послуги, вказані в п.1.3 Договору та роботи, вказані в п.1.3 Договору (а.с.40-43).

Згідно з п.1.3 Договору № 200911/В сторони прийшли до згоди, що предметом Договору є розробка, виробництво та обслуговування виставкового стенда на ІІІ-му Національному з'їзді алергологів у м. Одеса 27-28-29-30.09.2011. Відповідно до п.1.2 Договору № 200911/В для виконання (надання) робіт або послуг, вказаних у п.1.3 цього Договору, Виконавець має право залучати (покласти виконання на) Третіх осіб. Ціна договору відповідно до п.4.1 складає 11 730,00 грн., в тому числі ПДВ -18 621,67 грн.

Згідно з п.4.2 Договору № 200911/В Замовник зобов'язується здійснювати оплату ціни за роботи та послуги на підставі рахунків Виконавця в національній грошовій валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця не пізніше, ніж через 3 банківських дні з моменту виставлення Виконавцем рахунка.

На виконання умов договору № 200911/В ТОВ «Компанія «Відар»надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 111 730,00 грн., в тому числі ПДВ- 18621,67 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року.

ТОВ «Компанія «Відар» було виписано на користь позивача податкові накладні:

№ 23 від 12 вересня 2011 року на суму 115200,00 грн., в тому числі ПДВ -19200,00 грн.,

№ 29 від 15 вересня 2011 року на суму 55 374, 00 грн., в тому числі ПДВ -9 229, 00 грн.,

№ 31 від 16 вересня 2011 року на суму 265998,00 грн., в тому числі ПДВ-44333,00 грн.,

№ 40 від 23 вересня 2011 року на суму 12 630,00 грн., в тому числі ПДВ -2 105,00 грн.(а.с.44-48).

Позивачем здійснено оплату отриманих від ТОВ «Компанія «Відар»послуг, підтвердженнями якого є платіжні доручення:

№ 32 від 12 вересня 2011 року на суму 115200,00 грн., в тому числі ПДВ- 19200,00 грн.,

№ 33 від 15 вересня 2011 року на суму 55 374,00 грн., в тому числі ПДВ -9 229,00 грн.,

№ 34 від 16 вересня 2011 року на суму 144600,00 грн., в тому числі ПДВ-24100,00 грн.,

№ 35 від 16 вересня 2011 року на суму 121398,00 грн., в тому числі ПДВ-20233,00 грн.,

№ 37 від 23 вересня 2011 року на суму 12 630,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 105,00 грн.,

№ 39 від 27 жовтня 2011 року на суму 25 386,00 грн., в тому числі ПДВ -5 077,20 грн.

№ 40 від 28 жовтня 2011 року на суму 86 400,00 грн., в тому числі ПДВ -14 400,00 грн. (а.с.55-61).

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в загальному розмірі 93 488,67 грн. за вересень 2011 року - за датою отримання податкових накладних.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається та підтверджується висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Компанія «Відар»- було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (свідоцтво № 100338918 від 31.05.2011 року), про що вказано в Акті перевірки ТОВ «Агенція «Паланок»№ 35/23-611/32983426 від 13.03.2011, складеному ДПІ у Подільському районі м. Києва. Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Наявний в матеріалах справи витяг серії АА № 134001 від 12.06.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Компанія «Відар»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (а.с. 91).

Тобто, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Компанія «Відар»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Також, відповідно до даних додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року ТОВ «Компанія «Відар»останнім задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 93 488,67 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Агенція «Паланок», що повністю відповідає сумі податкового кредиту, задекларованій позивачем (а.с.80).

Таким чином, на момент здійснення вказаних господарських операцій ТОВ «Компанія «Відар»не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Також, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що надані ТОВ «Агенція «Паланок»послуги замовлялись позивачем у ТОВ «Компанія «Відар»з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником - ТОВ «Айсберг Груп»(код ЄДРПОУ 34298592) - за договором № 2906/11 від 29.06.2011 року з додатками (а.с.126-149).

Так, відповідно до договору позивачем надавались послуги з оренди та обслуговування рекламних виставкових стендів із правом залучення до їх надання третіх осіб. Послуги, що були виконані ТОВ «Компанія «Відар»і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику - ТОВ «Айсберг Груп», що підтверджується оформленими належним чином актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000011 від 26 вересня 2011 року на загальну суму 177 680,00 грн., в тому числі ПДВ -29 613,33 грн., № ОУ-0000008 від 26 вересня 2011 року на загальну суму 150 561,00 грн., в тому числі ПДВ -25 093,50 грн., № ОУ-0000010 від 26 вересня 2011 року на загальну суму 126 456,00 грн., в тому числі ПДВ - 21 076,00 грн., № ОУ-0000012 від 28 вересня 2011 року на загальну суму 76 000,00 грн., в тому числі ПДВ -12 666,67 грн. (а.с. 126-156).

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Компанія «Відар»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що позивачем не надано договори оренди приміщень, у яких розміщувалися рекламні виставкові стенди, суд зазначає, що предметом договорів, укладених між ТОВ «Агенція «Паланок»та ТОВ «Компанія «Відар», є оренда та обслуговування саме стендів, і жодним пунктом цих договорів не передбачено обов'язок Виконавця орендувати приміщення для розташування цих стендів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу щодо неможливості надання контрагентом позивача спірних послуг у зв'язку із відсутністю у останнього людського ресурсу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з даних звіту по 1-ДФ ТОВ «Компанія «Відар», направленого на запит суду ДПІ у Святошинському районі м. Києва (лист від 18.05.12 № 283/10-029) на підприємстві на час здійснення спірних операцій працювало 6 осіб, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (а.с.72).

Також, судом першої інстанції вірно зауважено, що висновки податкового про порушення позивачем норм податкового законодавства переважно ґрунтуються на обставинах діяльності ТОВ «Агрометал»- контрагента ТОВ «Компанія «Відар», яке не було безпосереднім постачальником (виконавцем) у відносинах з позивачем, а тому порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказана позиція підтверджена Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, згідно якого відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 року № 000702022 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.