Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а-1670/6115/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6115/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратмір" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0012062301/1240 від 27.08.2012 року та № 0012072301/1241 від 27.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 10.08.2012 року № 2966/22-209/13954758, складений за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за результатами здійснення господарських операцій з ПП "Пілот", ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс". Зазначає, що господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер, відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

11жовтня 2012 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, що набрала форму акта від 10.08.2012 року № 2966/22-209/13954758. Заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач пов'язує з безтоварністю операцій із ПП "Пілот", ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс". Вказує, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення продукції за усними договорами та вказані контрагенти відсутні за місцезнаходженням, не мають трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратмір", ідентифікаційний код 13954758, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби (том 1 а.с. 21, 27).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 13.02.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 23552669 НБ № 175576 (том 1 а.с. 26).

У термін з 16.07.2012 року по 27.07.2012 року та з 30.07.2012 року по 03.08.2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2012 року № 2966/22-209/13954758 (том 1 а.с. 28-66).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 220001 грн., в тому числі по періодах: за ІІ квартал 2009 року в сумі 9580 грн.; за ІІІ квартал 2009 року в сумі 4869 грн.; за ІУ квартал 2009 року в сумі 35607 грн.; за ІІ квартал 2010 року в сумі 60486 грн.; за ІІІ квартал 2010 року в сумі 38840 грн.; за ІУ квартал 2010 року в сумі 19680 грн.; за ІІ квартал 2011 року в сумі 50939 грн.

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 155384 грн., в тому числі по періодах: за травень 2009 року в сумі 2054 грн., за червень 2009 року в сумі 5610 грн., за вересень 2009 року в сумі 8896 грн., за жовтень 2009 року в сумі 37 грн., за листопад 2009 року в сумі 17961грн., за грудень 2009 року в сумі 5487 грн., за квітень 2010 року в сумі 19795 грн., за травень 2010 року в сумі 6025 грн., за червень 2010 року в сумі 15667 грн., за серпень 2010 року в сумі 17147 грн., за вересень 2010 року в сумі 20827 грн., за жовтень 2010 року в сумі 15774 грн., за квітень 2011 року в сумі 16493 грн., за червень 2011 року в сумі 3641 грн.

14 серпня 2012 року позивач подав до податкового органу письмові заперечення за вих. № 15652-15653 від 13 серпня 2012 р. (том 1 а.с. 82-92), на які отримав письмову відповідь від 21.08.2012 р. вих. № 23917 (том 1 а.с. 93-102).

27 серпня 2012 року на підставі акту перевірки від 10.08.2012 року № 2966/22-209/13954758 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення -рішення:

- № 0012062301/1240 (том. 1 а.с. 8), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 262267 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 220001 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 42266 грн.;

- № 0012072301/1241 (том 1 а.с. 9), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 189199 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 155284 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 33815 грн.

27.08.2012 року позивач оскаржив податкові повідомлення -рішення до Державної податкової адміністрації у Полтавській області (том 1 а.с. 103-112), та у подальшому 21.09.2012 року звернувся до суду з даними позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.1. статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного з 01.01.2011 р.) витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України 134.1. У цьому розділі об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є фактично здійснені та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку витрати, здійснені для провадження господарської діяльності платника податку, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон "Про ПДВ") встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Верховний Суд України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, звертає увагу на необхідність з'ясування при розгляді справ судами на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що відповідач пов'язує заниження позивачем суми податку на прибуток у загальній сумі 220001 грн. із включенням позивачем до складу валових витрат перевіряємого періоду витрат за господарськими операціями з ПП "Пілот", ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс".

Заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 155384 грн. відповідач пов'язує із завищенням позивачем розміру податкового кредиту на 155384 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП "Пілот", ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс".

Розрахунки, складені податковим органом, у розрізі контрагентів позивача, періодів заниження грошових зобов'язань та сум штрафних санкцій наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 82-84).

У свою чергу, зазначені вище порушення відповідач пов'язує з відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та його контрагентами: ПП "Пілот", ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім", ТОВ "Транс Агентство Сервіс".

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП» , суд приходить до наступних висновків.

Із акту перевірки вбачається та не заперечується позивачем, що позивачем не було надано до перевірки письмових договорів, укладених між позивачем та ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП»(том 1 а.с. 36, а.с. 37 зворот).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у перевіряємому періоді Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратмір" було укладено усні договори з ПВП «Сталевий дім»та ТОВ «Технологія КСП».

На підтвердження здійснення господарських операцій із ПВП «Сталевий дім» позивачем надав копії видаткових накладних № РН-0000418 від 08.10.2009 року на придбання профнастила (том 2 а.с. 181) та копії податкових накладних від 04.09.2009 р. № 3547, від 08.10.2009 р. № 3992, від 08.10.2009 р. № 4014 на загальну суму 30221,40 грн., з них ПДВ -5036,90 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Технологія КСП»надав копії видаткових накладних № ОА-06071 від 06.07.2010 року (том 2 а.с. 205, 209), № ОА-06072 від 06.07.2010 р. (том 5 а.с. 43) на придбання профнастила та копії податкових накладних від 01.07.2010 р. № 1071 (том 2 а.с. 206), від 01.07.2010 р. № 1072 (том 5 а.с. 44) на загальну суму 41598,38 грн., з них ПДВ -6933,06 грн.

Позивачем не було надано до суду письмового договору поставки, укладеного із ТОВ «Транс Агентство Сервіс», хоча як вбачається з акту перевірки від 10.08.2012 року № 2966/22-209/13954758, до перевірки податковому органу позивачем надавався договір № 110701 від 11.04.2011 року, укладений з ТОВ «Транс Агентство Сервіс»(том 1 а.с. зворот а.с. 43, а.с. 44).

Згідно п. 2.1 цього договору найменування, кількість і асортимент продукції вказуються в специфікаціях і товаросупровідних документах, які складаються до даного договору і є невід'ємною його частиною.

Однак, позивачем не надано до перевірки та до суду специфікацій, які є його невід'ємною частиною.

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» позивачем надано копії видаткових накладних № ТДС-302143 від 13.04.2011 року та № ТДС-302718 від 02.06.2011 року про придбання листа, уголка та швелер на загальну суму 120803,77 грн., з них ПДВ -20133,96 грн. (том 2 а.с. 190, 197) та копії податкових накладних від 11.04.2011 р. № 301262, від 12.04.2011 р. № 301263, від 13.04.2011 р. № 301264, від 02.06.2011 р. № 301261 на загальну суму 120803,77 грн., з них ПДВ -20133,96 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Витрати на придбання товарів згідно видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Технологія-КСП", ПВП "Сталевий дім" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс", включені позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту перевіряємого періоду.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що перевезення товару згідно договорів з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП» здійснювалося позивачем, відтак, позивач був перевізником та вантажоодержувачем товару. У акті перевірки з посиланням на умови договору № 110701 від 11.04.2011 року, укладеного з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», також зазначено, що даним договором визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця (позивача) самовивозом (том 1 а.с. 44).

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Отже, Правила обов'язкові для застосування позивачем, який визначений перевізником товару та вантажоодержувачем.

Згідно пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктами 11.4, 11.5 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, пунктом 8.26 Правил встановлено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Однак, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних та дорожніх листів на підтвердження фактичного відвантаження та перевезення товарів згідно договорів, укладених позивачем з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП», про що зазначено у акті перевірки (том 1 а.с. 44, зворот а.с. 18 та а.с. 38).

Суд не приймає до уваги копії подорожніх листів, які надані позивачем до суду (том 3 а.с. 40-48), оскільки дані подорожні листи не надавався податковому органу до перевірки, що дає підстави для висновку про їх відсутність на момент проведення перевірки.

Зазначені подорожні листи не відображені у акті перевірки, в узагальненому переліку документів, який є додатком до акту перевірки та його невід'ємною частиною (том 1 а.с. 71,72), не додавалися позивачем до письмових заперечень до акту перевірки (том 1 а.с. 82-92) та до первинної скарги на податкові повідомлення-рішення (том 1 а.с. 103-113), тому суд відхиляє доводи позивача, що подорожні листи надавалися до перевірки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що поміж подорожніх листів відсутній подорожній лист про перевезення товару у червні 2011 року згідно видаткової накладної № ТДС-302718 від 02.06.2011 року, виписаної ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази здійснення відвантаження та перевезення товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними позивачем із ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім»та ТОВ «Технологія КСП».

Копії рахунків-фактур, довіреностей на отримання ТМЦ, видаткових та податкових накладних (том 3 а.с. 133-249, том 4, том 5 а.с. 1-14) не є беззаперечними доказами, того що зазначені в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, були отримані саме від ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім»та ТОВ «Технологія КСП», тому не приймаються до уваги судом.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, суд не приймає до уваги копії видаткових на податкових накладних, виписаних ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім»та ТОВ «Технологія КСП», які фактично не виступали продавцями товарів, зазначених у накладних, та приходить до висновку про безтоварність господарських операцій з придбання у ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП»товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПВП «Сталевий дім», ТОВ «Технологія КСП», оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до валових витрат та до податкового кредиту, сплачених сум у ціні товарно-матеріальних цінностей, у тому числі сум ПДВ, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Пілот» , суд приходить до наступних висновків.

На підтвердження здійснення господарських операцій із ПП «Пілот» позивачем було надано до перевірки видаткові накладні на загальну суму 739679,01 грн., з них ПДВ -123279,84 грн. та податкові накладні на загальну суму 739679,01 грн., з них ПДВ -123279,84 грн., перелік яких зазначено на сторінці 13-14 акту перевірки (том 1 а.с. 34-35) та копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Пілот»зареєстроване як юридична особа 25.09.1998 року (том 3 а.с. 100), станом на момент видачі видаткових та податкових накладних знаходилося за зареєстрованим місцезнаходженням, запис № 12 про внесення інформації щодо відсутності ПП «Пілот»за зареєстрованим місцезнаходженням був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 28.04.2011 року, що підтверджується довідкою з ЄДР (том 3 а.с. 68).

ПП «Пілот»станом на момент видачі позивачу податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість (з 07.05.2004 року, свідоцтво № 3625358), свідоцтво платника ПДВ ПП «Пілот»анульовано лише 29.04.2011 року (том 3 а.с. 81).

Копії витягів з реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Ратмір» наявні у матеріалах справи.

Фактичне відвантаження та перевезення продукції згідно видаткових накладних № РН-00511 від 28.05.2009 р., № РН-00633 від 18.06.2009 р., № РН-00719 від 10.07.2009 р., № РН -01239 від 24.11.2009., № РН-01323 від 28.12.2009 р., № РН -0233 від 20.04.2010 р. на загальну суму 285387,93 грн., з них ПДВ -47564,66 грн. позивач підтверджує товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 210, 216, 219, 223, 227, 232).

Зазначені товарно-транспортні накладні надавалися податковому органу під час проведення перевірки, їх перелік наведено у акті перевірки на сторінках 14-15 (том 1 зворот а.с. 34, а.с. 35).

Згідно товарно-транспортних накладних, крім товарно-транспортної накладної № 023143 від 20.04.2010 р., перевезення товару здійснювалося із залученням перевізника ОСОБА_4 Отримання транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4 позивач підтверджує актами здачі-прийняття робіт, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 023143 від 20.04.2010 р. (том 2 а.с. 232) перевезення товару 20.04.2010 року здійснено ТОВ «Ратмір»(самовивіз) автомобілем МАЗ 543240-2120 НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (том 3 а.с. 38) та на підставі договору найму (оренди) автомобілів, укладеного 26.02.2010 р. з ОСОБА_4.(том 3 а.с. 35), передано ТОВ «Ратмір»у оренду згідно з актом приймання - передачі від 26.02.2010 р. (том 3 а.с. 36).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні товари (листи х/к та листи г/к), придбавалися позивачем у ПП «Пілот»з метою здійснення господарської діяльності, а саме їх подальшого продажу власним контрагентам.

Оплата за товар проведена у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності та товарності господарських операцій з ПП «Пілот»згідно видаткових накладних № РН-00511 від 28.05.2009 р., № РН-00633 від 18.06.2009 р., № РН-00719 від 10.07.2009 р., № РН -01239 від 24.11.2009., № РН-01323 від 28.12.2009 р., № РН -0233 від 20.04.2010 р. на загальну суму 285387,93 грн., з них ПДВ -47564,66 грн .

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та як наслідок завищення позивачем суми валових витрат на 237823,27 грн. та відповідно заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на 59455,81 грн. (237823,27 грн.*25%), а також завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді на 47564 грн. 66 коп.

З огляду на викладене, та беручи до уваги розрахунки податкового органу про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року № 0012062301/1240, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 74319 грн. 76 коп., з них: за основним платежем в сумі 59455 грн. 81 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14863 грн. 95 коп. (25%), а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року № 0012072301/1241, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 59455 грн. 82 коп., з них: за основним платежем в сумі 47564 грн. 66 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11891 грн. 16 коп. (25%).

Разом з тим, позивачем не було надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних на підтвердження факту відвантаження та перевезення товару від ПП «Пілот»згідно видаткових накладних № РН-0267 від 30.04.2010 р., № РН-0396 від 24.06.2010 р., № РН-0463 від 21.07.2010 р., № РН- 0611 від 08.09.2010 р., № РН-0648 від 20.09.2010 р., № РН-0702 від 07.10.2010 р.

Суд не приймає до уваги копії подорожніх листів, оскільки зазначені подорожні листи не надавався до перевірки податковому органу, що дає підстави для висновку суду про їх відсутність у позивача на момент проведення перевірки.

Суд враховує, що подорожні листи не відображені в акті перевірки, в узагальненому переліку документів, який є додатком до акту перевірки та його невід'ємною частиною (том 1 а.с. 71,72), не додавалися позивачем до письмових заперечень до акту перевірки (том 1 а.с. 82-92) та до первинної скарги на податкові повідомлення-рішення (том 1 а.с. 103-113), а тому відхиляє доводи позивача, що подорожні листи надавалися податковому органу до перевірки.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктами 11.4, 11.5 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, позивач не надав належних доказів відвантаження та перевезення товару від ПП «Пілот»згідно видаткових накладних № РН-0267 від 30.04.2010 р., № РН-0396 від 24.06.2010 р., № РН-0463 від 21.07.2010 р., № РН- 0611 від 08.09.2010 р., № РН-0648 від 20.09.2010 р., № РН-0702 від 07.10.2010 р., а отже доказів реальності постачання товарів згідно зазначених видаткових накладних.

Відтак, видаткові накладні № РН-0267 від 30.04.2010 р., № РН-0396 від 24.06.2010 р., № РН-0463 від 21.07.2010 р., № РН- 0611 від 08.09.2010 р., № РН-0648 від 20.09.2010 р., № РН-0702 від 07.10.2010 р. та податкові накладні до них, видані ПП «Пілот», яке фактично не виступало продавцем, зазначеного у них товару.

Копії наданих позивачем рахунків-фактур, довіреностей на отримання ТМЦ, видаткових та податкових накладних (том 3 а.с. 133-249, том 4, том 5 а.с. 1-14) не є беззаперечними доказами, того що вказані в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, були отримані саме від ПП «Пілот», тому не приймаються до уваги судом.

Таким чином, суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій з придбання у ПП «Пілот» товарів згідно видаткових накладних № РН-0267 від 30.04.2010 р., № РН-0396 від 24.06.2010 р., № РН-0463 від 21.07.2010 р., № РН- 0611 від 08.09.2010 р., № РН-0648 від 20.09.2010 р., № РН-0702 від 07.10.2010 р., що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а також завищення валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді за господарськими операціями з придбання у ПП «Пілот»товарів згідно видаткових накладних № РН-0267 від 30.04.2010 р., № РН-0396 від 24.06.2010 р., № РН-0463 від 21.07.2010 р., № РН- 0611 від 08.09.2010 р., № РН-0648 від 20.09.2010 р., № РН-0702 від 07.10.2010 р.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року № 0012062301/1240, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 74319 грн. 76 коп. (сімдесят чотири тисячі триста дев'ятнадцять гривень сімдесят шість копійок), з них: за основним платежем в сумі 59455 грн. 81 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят одна копійка) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14863 грн. 95 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні дев'яносто п'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року № 0012072301/1241, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ратмір" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 59455 грн. 82 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят дві копійки), з них: за основним платежем в сумі 47564 грн. 66 коп. (сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні шістдесят шість копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11891 грн. 16 коп. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня шістнадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратмір" витрати зі сплати судового збору у розмірі 635 грн. 89 коп. (шістсот тридцять п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2012 року.

Суддя С.С. Сич