Постанова

від 20.02.2007 по справі 35/291

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.02.2007                                                                                          

№ 35/291

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 при секретарі:                             

 За участю представників:

 від позивача - Лук'яненко Н.В. - представник,

дов. б/н від 28.09.2005;

 від відповідача - Горбась Д.В. - представник,

дов. № 07/2006 від 04.12.2006,

Костіна Т.Л. - представник, дов. №

08/2006 від 04.12.2006;

від 

третьої особи - Ткач С.В. - представник, дов. № 25/13-183 від 18.01.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України

 на рішення Господарського суду м.Києва від

21.11.2006

 у справі № 35/291 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Відкрите

акціонерне товариство "КП ОТІ"

 до                                                   Міністерство внутрішніх

справ України

 третя особа           Департамент ресурсного забезпечення

МВС України

 про                                                 

стягнення 1186464,59 грн.

 Розпорядженнями Голови Київського апеляційного

господарського суду від 13.02.2007 № 01-23/1/10 та від 19.02.2007 № 01-23/1/4

"Про зміну складу колегії суддів" склад колегії суддів змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК

України розгляд справи відкладався на 13.02.2007 та 20.02.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

21.11.2006 у справі №35/291 позов задоволено повністю, з відповідача на користь

позивача підлягає стягненню 1 108 720,00 грн. заборгованості за виконані

роботи, 32 727,77 грн. - 3 % річних, 66 952,27 грн. збитків від інфляції.

Рішення мотивовано тим, що сума

заборгованості відповідача за виконані роботи відповідно до актів виконаних

робіт № ЄДАПС/52-05/7 б/д, № 6/ЄДАПС/52-05 б/д, № 7/ЄДАПС/52-05 б/д, №

8/ЄДАПС/52-05 від 04.11.2005, № 9/ЄДАПС/52-05, № 10/ЄДАПС/52-05 від 12.01.2006,

від грудня 2005 р. становить 1 108 720,00 грн.; додаткова угода № 1 укладалась

сторонами з метою виконання робіт у 2005 р., на наступний період та на окрему

суму 1 297 200,00 грн., тобто вказана сума не є сумою договору № 52/01 з

урахуванням збільшення, а є окремою сумою загальної вартості робіт, які

виконані за додатковою угодою; щодо підписання актів виконаних робіт директором

Державного департаменту у справах громадянства імміграції та реєстрації

фізичних осіб, то суд вважає, що це є внутрішніми взаємовідносинами між

відповідачем та його структурними підрозділами відносно проходження документів,

оскільки всі акти виконаних робіт направлялись на адресу відповідача по вул.

Богомольця, 10 у місті Києві; також заборгованість відповідача підтверджується

актом звірки розрахунків між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України

та ВАТ "КП ОТІ" станом на 01.01.2006; нарахування позивачем 3% річних

та інфляційні нарахування здійснені на підставі ст. 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач

просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі №

35/291 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для

справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського

суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та

прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача у повному

обсязі.

Підстави апеляційної скарги

обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вважає висновок суду про

те, що сума 1 297 200,00 грн., зазначена в додатковій угоді, є вартістю робіт,

передбачених лише додатковою угодою і до вартості робіт, зазначеної в п. 2.1

основного договору у розмірі 1 281 676,00 грн., не має жодного відношення, є

необґрунтованим, оскільки роботи, передбачені договором від 08.01.2004 № 52/01,

були виконані на суму 1 281 676,00 грн., зазначений розмір загальної вартості

робіт передбачений в п. 2.1 договору, у подальшому сторонами була укладена

додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору, відповідно до якої розмір

загальної вартості робіт за договором № 52/01 збільшився на 15 524,00 грн. і

всього становив 1 297 200,00 грн.; додатковою угодою № 1 змінена не ціна робіт

за договором № 52/01, а загальна вартість робіт за договором у зв'язку із

збільшенням додатковою угодою загального обсягу робіт, що виконуються на

підставі договору; з урахуванням того, що відповідачем перераховано позивачу 1

281 676,00 грн., максимальний розмір грошових коштів, які позивач може вимагати

від відповідача за виконані роботи на підставі зазначеного договору та

додаткової угоди № 1 до нього становить 15 524,00 грн., які не перераховані

позивачу через те, що не підписані відповідні акти приймання виконаних робіт.

На думку заявника судом неправильно

застосовано норми ст. 193 ГК України, ст.ст. 14, 526 ЦК України.

Заявник вважає висновок суду про

те, що відповідач прийняв виконані роботи на підставі актів приймання виконаних

робіт №№ ЄДАПС/52-05/7, 6/ЄДАПС/52-05, 7/ЄДАПС/52-05, 8/ЄДАПС/52-05, 9/ЄДАПС/52-05,

10/ЄДАПС/52-05 необґрунтованим через те, що зазначені акти затверджені

директором Державного департаменту громадянства, імміграції і реєстрації

фізичних осіб МВС України, який не уповноважений вчиняти юридичні дії від імені

Міністерства і не належить до числа керівників МВС України, тому ці акти

приймання робіт не можуть вважатись такими, що породжують правові наслідки для

відповідача, оскільки вони не оформлені належним чином і не підписані з боку

МВС України уповноваженою особою; акти приймання виконаних робіт, передбачених

додатковою угодою від 31.05.2005 № 1 заступником Міністра не підписані,

оскільки для цього немає достатніх правових підстав; ані законом, ані договором

від 08.01.2004 № 52/1 та додатковою угодою до нього не передбачено, що сам факт

надсилання виконавцем робіт замовнику проектів актів приймання виконаних робіт

означає фактичне і юридичне прийняття цих робіт; акт звірки розрахунків не має

юридичної сили і не породжує жодних правових наслідків для відповідача.

На думку заявника, судом не надано

належної оцінки доказам, наданим відповідачем та підтверджуючим те, що позивач

був обізнаний щодо порядку прийняття виконаних робіт з боку відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу

позивач, заперечуючи доводи скарги, зокрема, посилається на те, що додаткова

угода № 1 до договору № 52/01 від 08.01.2004 була укладена на виконання

Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 № 898; при укладанні

додаткової угоди сторони виходили з обсягів і видів робіт, які повинні були

виконуватись для функціонування Єдиної державної автоматизованої паспортної

системи у 2005 р., а також розуміли реальну вартість цих робіт - 1 297 200,00

грн. та були обізнані, що за договором № 52/01 здійснені всі розрахунки з

позивачем за виконані у 2004 р. роботи; відповідно до умов додаткової угоди

після завершення робіт позивач щомісячно направляв відповідачу для належного

оформлення акти передання-прийняття виконаних робіт, які останнім отримувались,

але відповідач не виконував свої зобов'язання в частині прийняття виконаних

робіт та їх оплати, чим порушував умови додаткової угоди та вимоги ст.ст. 562,

853 ЦК України; у зв'язку зі змінами в особовому складі керівництва

відповідача, його структурних підрозділів, відомчих документах  у позивача не виникли сумніви щодо правильності

оформлення актів, які повертались від відповідача за підписами представників

структурних підрозділів та затверджені директором Державного департаменту

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який є урядовим органом і

входить до складу відповідача; відповідач не надав пояснення відносно обставин

порушення ним строків та порядку прийняття виконаних робіт або неприйняття

робіт за будь-якими обставинами чи документів про спростування потреби у

роботах, виконаних за додатковою угодою, а також не відмовився від державного

замовлення.

Відповідно до ухвал апеляційного

господарського суду від 25.12.2006, 13.02.2007 сторонами надані письмові

пояснення та документи.

Розглянувши апеляційну скаргу,

перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи,

враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення, колегія

суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з

позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 108 720,00 грн. основного

боргу - заборгованості за виконані роботи, здійснення ремонту та заміну

комплектуючих відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 52/01 від

08.01.2004, 55 301,33 грн. інфляційних втрат, 22 443,59 грн. річних на підставі

норм ст.ст. 16, 509, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 837, 853, 854 ЦК України.

26.09.2006 та 17.10.2006 позивачем

подані уточнення до позову згідно зі ст. 22 ГПК України.

08.01.2004 сторонами укладено

договір № 52/01 на виконання робіт із забезпечення виготовлення паспортних

документів на об'єктах першої черги центрального рівня ЄДАПС згідно із яким

відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором головний

виконавець, бере на себе виконання робіт із забезпечення виготовлення

паспортних документів на об'єктах першої черги центрального рівня Єдиної

державної автоматизованої паспортної системи (далі - ЄДАПС).

Пунктом 2.1 договору № 52/01

передбачено, що для виконання робіт відповідач згідно з цим договором

перераховує позивачу відповідно до протоколу узгодження ціни та кошторису на

виконання робіт грошові кошти у сумі 1 281 676,00 грн.

Виконані позивачем роботи на

зазначену суму були повністю оплачені, про що стверджують сторони та свідчать

акти виконаних робіт і платіжні документи.

31.05.2005 сторонами укладено

додаткову угоду № 1 до договору № 52/01 на виконання робіт із забезпечення

виготовлення паспортних документів на об'єктах першої черги центрального рівня

ЄДАПС.

Пунктом 2.1 додаткової угоди № 1

передбачено, що загальна вартість робіт складає відповідно до протоколу

узгодження ціни та кошторису на виконання робіт із забезпечення виготовлення

паспортних документів на об'єктах першої черги центрального рівня ЄДАПС

(додатки 2-3) - 1 297 200,00 грн.

Із твердженням відповідача про те,

що додатковою угодою № 1 розмір загальної вартості робіт за договором № 52/01

збільшився на 15 524,00 грн. немає підстав погодитись, зважаючи на таке.

Згідно із ст. 626 ЦК України

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,

зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Додаткова угода № 1 сторонами

укладена після виконання ними своїх обов'язків, передбачених договором № 52/01,

саме до додаткової угоди сторонами погоджено технічні вимоги на виконання робіт

із забезпечення виготовлення паспортних документів на об'єктах першої черги

центрального рівня ЄДАПС (додаток 1 до додаткової угоди № 1) та саме до

додаткової угоди № 1 сторонами погоджено протокол узгодження ціни (додаток 2) і

кошторис, яким встановлено кошторисну вартість робіт у розмірі 1 297 200,00

грн. (додаток 3), таким чином зміст додаткової угоди № 1 із додатками до неї

свідчать про те, що сторони 31.05.2005 домовились про обов'язок позивача

виконати роботи із забезпечення виготовлення паспортних документів на об'єктах

першої черги центрального рівня ЄДАПС відповідно до технічних вимог на

виконання зазначених робіт та на загальну вартість 1 297 200,00 грн.

Лише одна та обставина, що в п. 1

додаткової угоди № 1 зазначено про зміну розділу 2 договору та викладення його

у новій редакції, а не про доповнення його, не свідчить про те, що сторони

31.05.2005 змінили розмір погодженої у 2004 р. вартості робіт, виконаних,

прийнятих відповідачем та оплачених, оскільки зміст додаткової угоди № 1 із

додатків до неї свідчить про те, що сума вартості 1 297 200,00 грн., погоджена

сторонами у додатковій угоді № 1, стосується інших робіт, які належить

виконувати відповідно до технічних вимог на виконання робіт, передбачених

додатковою угодою № 1 від 31.05.2005.

Таким чином апеляційна інстанція

погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума вартості робіт,

погоджена в додатковій угоді № 1 є окремою сумою, а не збільшеною сумою

вартості робіт, передбаченою у договорі № 52/01 за станом на час укладення

цього договору.

Пунктом 3.1.1 додаткової угоди № 1

передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити роботу, виконану

позивачем відповідно до цього договору на підставі акту передання-прийняття

виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи,

позивачем надсилались акти передання-прийняття виконаних робіт для підписання

таким чином:

акт № ЄДАПС/52-05/7 за період із

січня по липень 2005 р. на загальну суму 551 562,00 грн. із супровідним листом

№ 324, адресований відповідачу та вручений останньому 01.08.2005;

акт № 6/ЄДАПС/52-05 за серпень 2005

р. на суму 77 982,00 грн. із супровідним листом № 397, адресований відповідачу

та вручений останньому 08.09.2005;

акт № 7/ЄДАПС/52-05 за вересень

2005 р. на суму 93 312,00 грн. із супровідним листом № 441, адресований

відповідачу та вручений останньому 04.10.2005;

акти № 8/ЄДАПС/52-05 за жовтень

2005 р. на суму 97 254,00 грн., № 9/ЄДАПС/52-05 за листопад 2005 р. на суму 83

520,00 грн., № 10/ЄДАПС/52-05 за грудень 2005 р. на суму 87 991,00 грн., акт,

складений у грудні на виконані відновлювальні роботи підсистеми дискової

пам'яті на суму 117 098,40 грн. - надіслані Державному департаменту у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб та вручені останньому.

Згідно зі ст.ст. 837, 853, 854 ЦК

України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується

за свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а

замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; замовник

зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору

підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов

договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику; якщо договором

підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів,

замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної

здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк

або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи,

відповідач ухилився від розгляду та оформлення належним чином наданих йому

позивачем актів передання-прийняття виконаних робіт, хоча будь-яких заперечень

чи зауважень щодо виконаних робіт не має, також відсутні докази того, що

позивач безпосередньо або у своїй відомчій структурі фактично не використовує

виконані відповідачем роботи.

Оскільки позивачем виконані

замовлені відповідачем роботи відповідно до додаткової угоди № 1 та погодженого

кошторису, зауважень щодо яких відповідачем у встановлений законом строк не

надано, то відповідно до норм ст.ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України настав

обов'язок відповідача здійснити оплату виконаних позивачем робіт, щодо яких

позивачем були надані відповідачу акти передання-прийняття.

Щодо тих робіт, які зазначені в

актах передання-прийняття, адресованих не відповідачу - стороні за договором,

то позивачем не надано доказів надання таких актів відповідачу для розгляду та

належного оформлення, чим не доведено виконання свого обов'язку по переданню

виконаних робіт відповідачу та настання права вимоги до відповідача оплатити

виконані роботи.

Згідно із ст. 625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням умов додаткової

угоди № 1 щодо строку та підстав здійснення розрахунків між сторонами, норм

чинного законодавства, суми основного боргу, інфляційних втрат та річних, на

стягнення яких має право позивач, підлягають перерахуванню.

Із висновком суду першої інстанції

частково немає підстав погодитись, зважаючи на те, що згідно із Положенням про

Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних

осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 № 844,

цей департамент є юридичною особою і не є стороною за договором № 52/01 та

додатковою угодою № 1, статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не

створює обов'язку для третьої особи, у випадках, встановлених договором,

зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або)

кредитора.

Із доводами апеляційної скарги

частково немає підстав погодитись, зважаючи на викладене, та такі обставини.

Згідно із ст. 510 ЦК України якщо

кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона

вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої

сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Таким чином, після одержання від

позивача актів передання-прийняття робіт, у відповідача виник обов'язок щодо їх

оформлення, як це встановлено законодавством і договором та у передбачені ними

строки, а, ухилившись від виконання свого обов'язку, відповідач зробив неможливим

належне оформлення та підписання актів обома сторонами, що зазначено підставою

здійснення розрахунків відповідно до п. 2.3 додаткової угоди № 1, тому,

оскільки позивачем доведено виконання свого обов'язку щодо надання актів

прийняття-передання, а згідно із ст. 612 ЦК України прострочення боржника не

настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора, то прострочення позивача щодо забезпечення наявності актів

приймання-передачі робіт, підписаного обома сторонами, не настало.

Відповідачем не надано доказів

наявності таких обставин, які відповідно до чинного законодавства звільняли б

відповідача від виконання договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія

суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення

апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає

зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105

Господарського процесуального кодексу України, суд 

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити

частково.

2.          Рішення Господарського суду міста

Києва від 21.11.2006 у справі № 35/291 змінити, виклавши резолютивну частину в

наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства внутрішніх

справ України (03024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; рахунок № 35211012000034 в

ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172; код ЄДРПОУ 32684) на користь

Відкритого акціонерного товариства "КП ОТІ" (03115, м. Київ, вул.

Ф.Пушиної, 30/32; рахунок № 26001357 в ТОВ „Комерційний індустріальний банк” м.

Києва, МФО 322540; код ЄДРПОУ 21502504), а у випадку відсутності коштів з

будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання

судового рішення 722 856 грн. основного боргу, 24 880,41 грн. 3% річних, 53

742,71 грн. інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.”

3. Видачу наказу доручити

Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 35/291 повернути до

Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                               

                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                         

Барицька  Т.Л.

Ропій  Л.М.