Рішення

від 30.10.2012 по справі 17/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/348 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            30.10.12                                                                                           Справа№ 17/348 Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. При секретарі Хрунь І.Ю. Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів до відповідача: Об'єднаний автогаражний кооператив № 8 по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, м. Львів про: стягнення 54 995,77 грн                                                                                                      Представники : Від прокурора: не з'явився Від позивача: не з'явився. Від відповідача: не з'явився Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів до Об'єднаного автогаражного кооперативу № 8 по будівництву та експлуатації колективних гаражів для автомобілів та мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, м. Львів про стягнення 54 995,77 грн.   Ухвалою суду від 30.11.2007 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.2007 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні оголошувалася перерва. З підстав, викладених в ухвалах суду від 28.02.2008 р. та від 23.11.2011 р. провадження у справі було зупинено. Ухвалою від 22.10.2012 р. суд поновив провадження у справі, судове засідання призначив на 30.10.2012 р. Прокурор та позивач явку представників в судове засідання 30.10.2012 р. не забезпечили, хоч і були належно повідомлені про час та місце розгляду справи. Від відповідача в канцелярію суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відхилення клопотання відповідача та розгляд справи без участі прокурора та представників сторін. В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено: 01.12.2002 р. між сторонами у справі укладено Договір № 5039/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором. Відповідно до п.п. 10.1.,10.4. Договору термін його дії встановлено до  01.10.2003 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про його припинення. Як вбачається із матеріалів справи дію Договору було пролонговано. Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу (в даному випадку відповідачу) в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевого самоврядування. У п. 6.1., 6.3. Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. У позовній заяві прокурор стверджує, що зобов'язань щодо оплати вартості теплової енергії відповідач належно не виконав і за період з 01.12.2006 р. по 04.06.2007 р. допустив заборгованість перед позивачем щодо оплати за приєднане теплове навантаження в розмірі 50 882,55 грн. За порушення строків виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії прокурором на підставі п. 7.2.3. Договору заявлено до стягнення з відповідача 4 113,22 грн. пені, Загальна сума позовних вимог складає 54 995,77 грн. Відповідач у Відзиві на позовну заяву № 25 від 26.02.2008 р. позовні вимоги прокурора заперечив, вказавши, що Об'єднаний автогаражний кооператив №8 із жовтня 2006 р. послугами теплопостачання не користується, що підтверджується показниками приладу обліку та стану теплоспоживального обладнання, які зафіксовані в акті № 365 експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії від 06.12.2006р., а саме: показник теплообчислювача згідно п.2.1 акту становить 010218 ГДж. Цей же самий показник є і станом на 26.02.2008 р., що підтверджується актами від 25.12.2006р., 02.04.2007р., 03.05.2007р. У відзиві відповідач зазначає, що листом від 01.09.2006р. відповідач повідомив позивача про те, що в зв'язку із обмеженими грошовими можливостями членів кооперативу (в основному інваліди і пенсіонери) він не користується теплопостачанням районної котельні і тому просить від'єднати теплосистему гаражу від тепломережі, тобто припинити постачання теплової енергії, що передбачено п. 1.1 додатку № 3 до Договору № 5039/Р від 01.12.2002р.. Однак позивач письмової відповіді не надав, в зв'язку з чим, відповідач змушений був декілька разів звертатись до позивача про припинення постачання теплової енергії (листи від 19.02.2007р., від 26.03.2007р., від 29.03.2007р., від 12.04.2007р., від 17.05.2007р). Враховуючи те, що послугами теплопостачання відповідач не користувався, підстави для оплати за приєднане теплове навантаження, за твердженням відповідача, відсутні. При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що згідно Акту про відключення систем теплоспоживання від 17.04.2006 р. систему теплоспоживання в приміщеннях гаражу на вул. Тернопільська, 17 у м. Львові відключено. Докази включення системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2006/2007 р.р. в матеріалах справи відсутні. 04.06.2007 р. представником ЕРРМТМ складено Акт про від'єднання системи теплоспоживання  Автогаражного кооперативу № 8. Від'єднання здійснено з видимим розривом. З моменту від'єднання від системи теплоспоживання Договір  № 5039/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002 р. було розірвано, про що відповідача було повідомлено Листом № 25/1-673 від 12.06.2007 р. Суд розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав: Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 5039/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором. Згідно визначення ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Встановлення цін/ тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Частинами 2, 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Згідно з ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії. Рішенням Львівської міської ради № 1189 від 20.10.2006 р. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води»затверджено двоставковий тариф на гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення, який складається з плати за одиницю фактично спожитої теплової енергії грн./Гкал та плати за приєднане теплове навантаження за 1 кв.м. опалювальної площі в місяць впродовж року (грн./кв.м). Визначення поняття «двоставковий тариф»наведено у п. 6.2. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 17.02.2011 р. № 242, відповідно до якого двоставковий тариф на теплову енергію визначає грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної як вартості одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії та умовно-постійної як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, застосування яких забезпечує плановий річний дохід від реалізації на рівні суми планової річної повної собівартості та відповідного планового річного прибутку, що забезпечується застосуванням одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог розділів I - V цього Порядку. Пунктами 6.6., 6.7. порядку визначено, що до умовно-змінної частини тарифу включаються планові прямі витрати на технологічне паливо і технологічну електроенергію для виробництва теплової енергії власними котельними, покупну теплову енергію, встановлену НКРЕ повну планову собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками та відповідна частина планового прибутку. До умовно-постійної частини тарифу включаються решта витрат планової повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім перелічених у пункті 6.6 цього розділу і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планового прибутку. Із аналізу вищенаведених положень Порядку можна зробити висновок, що плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання. Як встановлено судом в опалювальному сезоні 2006/2007 р.р. приміщення відповідача не опалювалося, теплова енергія не споживалася, ні у вигляді опалення, ні у вигляді гарячого водоспоживання. Акту про включення системи теплопостачання в опалювальному сезоні 2006/2007 р.р. прокурор та позивач суду не представили. Доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату вартості спожитої у 2006/2007 р.р. теплової енергії суду також не представлено. Згідно з умовами постачання теплової енергії дана послуга складається з двох складових, а саме постачання теплової енергії та теплового навантаження. Без надання послуги по постачанню теплової енергії споживачу не повинна і не може надаватися послуга по тепловому навантаженню, а відповідно і нараховуватися за це плата. Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу плати за приєднане теплове навантаження за період з 01.12.2006 р. по 04.06.2007, а відтак заявлені прокурором вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України стягненню не підлягають. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд ВИРІШИВ : В задоволенні позовних вимог відмовити. Суддя                                                                                                               Ділай У.І.           Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.11.2012 р.