Постанова

від 05.11.2012 по справі 32/8пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2012 р. справа №32/8пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Гези Т. Д., Мартюхіної Н. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:Заскалько М.М. -наказ № 40 від 04.10.1993р. від відповідача:не з'явились; від третьої особи - 1: від третьої особи -2:Білоконь Р.А. -представник за дов. Гончарова О.А.; Губський Р.В. -представник за дов., розглянувши апеляційну скаргу Артемівської міської ради, м. Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012р. у справі№ 32/8пн (суддя: Сковородіна О. М.) за позовомАртемівського спортивно -технічного клубу товариства сприяння обороні України, м. Артемівськ Донецької області до відповідача: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Артемівської міської ради, м. Артемівськ Донецької області 1. Фізичної особи -Крилової Олени Євгеніївни, м. Артемівськ Донецької області; 2. Фізичної особи -Гончарової Олени Анатоліївни, с. Покровське Артемівського району Донецької області провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Артемівський спортивно -технічний клуб товариства сприяння обороні України, м. Артемівськ Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської міської ради, м. Артемівськ Донецької області про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі № 32/8пн позовні вимоги Артемівського спортивно -технічного клубу товариства сприяння обороні України, м. Артемівськ Донецької області задоволені у повному обсязі, внаслідок чого визнано за позивачем право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на напівпідвальне приміщення загальною площею 371,94 кв. м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул.. Петровського, 171.

Не погодившись з судовим рішенням Артемівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. вказана апеляційна скарга прийнята до провадження, а ухвалою від 29.05.2012 р. Донецьким апеляційним господарським судом були залучені до участі у справі фізичні особи -Кирилова Олена Євгеніївна та Гончарова Олена Анатоліївна, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у цій справі, апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі № 32/8пн - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р. у справі № 32/8пн зазначена постанова Донецького апеляційного господарського суду скасована, справа направлена до апеляційної інстанції на перегляд.

В своїй постанові Вищий господарський суд України дійшов висновку про порушення апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору норм процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд визнавши, що даний спір стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб Крилової О. Є., та Гончарової О. А., які не були залучені місцевим господарським судом до розгляду справи, рішення суду першої інстанції не скасував, як того вимагають норми ст. 104 ГПК України, а залишив його без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. апеляційна скарга Артемівської міської ради призначена до розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.10.2012 р. представники третіх осіб та сама третя особа -Гончарова О.А. доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити а рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених у наданих до суду відзивах, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач в судове засідання 31.10.2012р. не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Судом першої інстанції та апеляційним господарським судом встановлено, що на підставі Постанови президії Донецького обкому ДОСААФ від 18.10.1967р. був створений міський спортивно-технічний клуб. Постановою VІІ-го (позачергового) з`їзду ДОСААФ України від 26.09.1991р. республіканська організація ДОСААФ була перетворена в самостійну обороно - патріотичну організацію - товариство сприяння обороні України (ТСОУ), яке набуло статусу правонаступника ДОСААФ УРСР, єдиною суспільною організацією на всій території України.

На підставі наказу Донецької обласної організації (ТСОУ) № 125 від 22.05.1992р. Артемівський спортивно-технічний клуб ДОСААФ був перейменований в Артемівський спортивно-технічний клуб ТСОУ.

Відповідно до п. 1.5 статуту Артемівського спортивно-технічного клубу ТСОУ, клуб є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, штамп, печатку зі своїм найменуванням, емблемою.

Згідно інвентарної справи, затвердженої Артемівським БТІ 23.09.09 р. спірне приміщення знаходиться на балансі позивача.

Як стверджує позивач, вказаним майном Артемівський СТК ТСОУ відкрито та безперервно володіє та утримує на протязі 20 років, а з урахуванням часу на протязі якого цим майном володів спортивно-технічний клуб Артемівського міськкому ДОСААФ, правонаступником якого є позивач, то цей період складає більше 36 років. У зв`язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить визнати за ним за набувальною давністю право власності на спірний об`єкт, а саме на напівпідвальне приміщення загальною площею 371,94 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Артемівськ, вул. Петровського, 171.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу, не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Предметом даного спору є визнання права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України на напівпідвальне приміщення, загальною площею 371,94 кв. м., яке розташоване за адресою: вул. Петровського, 171, м. Артемівськ, Донецької області.

В апеляційній скарзі Артемівська міська рада зазначила, що згідно довідки комунального підприємства "Артемівське бюро технічної інвентаризації" №176 від 23.04.2012р., в реєстрі прав власників нерухомого майна фізична особа Крилова Олена Євгеніївна вказана як власник нежилого приміщення площею 235,0 кв.м., тобто частини спірного приміщення площею 371,94 кв.м, а згідно долученого до апеляційного скарги технічного паспорту на спірне нерухоме майно, а саме на громадський будинок, вбачається, що напівпідвальне приміщення площею 371,94 кв.м розподілено на дві частини, а саме: площею 235,0кв.м, яке розташовано по вул. Петровського, 171, та площею в розмірі 135,6кв.м, яке зареєстроване за адресою по вул. Петровського, 169, та власником якого є фізична особа Гончарова Олена Анатоліївна на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 28.11.2008р. по справі № 2-9104-2008.

З огляду на вищезазначене, скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, оскільки не врахував того, що спірне приміщення складається з двох частин та належить різним особам та прийняв рішення про права і обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, чим допустив порушення норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі буди встановлені обставини у справі, оскільки з матеріалів справи, зокрема з судових рішень, наданих позивачем, вбачається, що на спірне майно претендують також інші особи -Гончарова Олена Анатоліївна та Крилова Олена Євгеніївна, тобто даний спір стосується прав та охоронюваних законом інтересів цих фізичних осіб. Однак, судом першої інстанції прийнято рішення без залучення зазначених осіб до участі у справі, чим суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи з аналізу зазначених норм, саме власник, який вже набув право власності на законних підставах, може пред`явити позов про визнання його права власності до осіб, які таке право оспорюють та/або не визнають, при цьому, відповідно до вимог ст. ст. 33 , 34 ГПК України доведення обставин законності набуття права власності, в т.ч. за набувальною давністю, покладається на позивача.

Так, відповідно до приписів ст. 344 Цивільного кодексу України позивач має довести за допомогою належних і допустимих доказів, що він є добросовісним володільцем, тобто, що він не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю, а також, що він продовжує відкрито і безперервно володіти цим майном протягом 10 років.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження підстав правомірного (не забороненого законом, зокрема, на підставі правочину) набуття права на спірне приміщеня і добросовісного володіння ним, тобто, що він не знав і за будь-яких обставин не міг знати, що володіє чужим майном, адже, самовільне його захоплення таким доказом не є.

Позивачем не зазначено правові підстави набуття права користування ДОСААФ України спірним приміщенням та законність передачі цього майна позивачу. Посилання позивача на те, що він є правонаступником спортивно-технічного клубу Артемівського міськкому ДОСААФ є непідтвердженими, так як в Статуті позивача цього не зазначено, акту приймання-передачі спірного майна від ДОСААФ України до ТСОУ також суду не надано.

Надані позивачем на підтвердження відкритого користування спірним приміщенням договори із третіми особами, а саме: договори про постачання електричної енергії, про постачання теплової енергії, про надання послуг по водопостачанню, не можуть бути прийняті в якості належних доказів, адже, з зазначених договорів не вбачається, що такі послуги надавалися позивачу саме за адресою спірного об`єкту, будь-яких документів на підтвердження їх фактичного виконання позивачем не надано.

Крім того, згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Цивільного кодексу України він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 1 січня 2001 року, отже, перебіг десятирічного строку, протягом якого мало відбуватись володіння позивачем спірним приміщенням, для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001 за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України .

З матеріалів справи вбачається та не спростовано представником позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду те, що позивач вже більш 3-х років не користується спірним майном, а саме з 01.03.2009 року. Зокрема таке підтверджується: постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.03.2009 р. (а.с. 115) з підстав відсутності складу злочину, якою встановлено, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 28.11.2008 р., яким за СПД Гончаровою О. А. було визнано право власності на напівпідвальне приміщення по вул. Петровського, 171 у м. Артемівську, та законним представником якої (юрисконсультом) 11.02.09 р. на адресу Артемівського СТК ТСОУ було надіслано повідомлення про необхідність звільнення даного приміщення у строк до 01.03.2009 р., у зв`язку з чим у вказаний час все майно Артемівського СТК ТСОУ було винесене без будь-яких пошкоджень; листом Артемівського СТК ТСОУ від 06.07.2009 р. № 63 надісланого на адресу Артемівського міського РЕС, в якому позивач повідомляв, що ще 03.03.2009 р. він звертався з проханням зняти з обліку та демонтувати електролічильник по вул. Петровського, 171 у м. Артемівську, з посиланням на те, що дане приміщення захвачено самозахватом СПД Гончаровою О. А., яка позбавила їх доступу до приміщення; в листі від 16.03.2012 р. № 1406 (а.с. 94) Артемівський центр зайнятості підтверджує здійснення позивачем професійного навчання безробітних громадян за направленням Артемівського міського центру зайнятості в період з січня 1993 р. до березня 2009 р.

Таким чином, з березня 2009 року позивач не користується спірним приміщенням та не утримуває його, будь-яких документів на спростування цього позивачем не надано.

Враховуючи те, що, перебіг десятирічного строку, протягом якого мало відбуватись володіння позивачем спірним приміщенням, для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001 р., а як встановлено апеляційним господарським судом, позивач з березня 2009 року вже не користується та не утримує спірне приміщення, то сплив встановленого законодавством строку набувальної давності тривалістю у десять років не настав, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що позивач не спромігся довести за допомогою належних і допустимих засобів доказування ні факту добросовісного заволодіння чужим нерухомим майном, ані відкритого та безперервного володіння ним протягом десяти років.

Посилання позивача на відкритість володіння спірним майном через перебування цього майна на його балансі є безпідставним, оскільки наведене не є безспірною ознакою виникнення права володіння даним майном. При цьому, баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) юридичної особи.

При цьому, відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на майно за набувальною давністю не виключає можливість здійснення правомірного володіння ним цим майном з інших підстав.

Враховуючи наведене, правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю відсутні.

В силу ст.ст. 43 , 47 , 33 , 38 , 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не повно досліджено матеріали справи та не вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі № 32/8пн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Артемівської міської ради, м. Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі № 32/8пн -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі № 32/8пн - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Артемівського спортивно-технічного клубу «Товариство сприяння обороні України», м. Артемівськ Донецької області до Артемівської міської ради, м. Артемівськ Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю на напівпідвальне приміщення, загальною площею 371,94 кв. м, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Петровського, 171.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Т. Д. Геза

Н. О. Мартюхіна