Постанова

від 15.01.2013 по справі 32/8пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 32/8пн

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційних скарг Артемівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у справігосподарського суду Донецької області за позовомАртемівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України доАртемівської міської ради, м. Артемівськ, Донецької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) фізичної особи ОСОБА_4, м. Артемівськ, 2) фізичної особи ОСОБА_5, с. Покровське, Артемівського району провизнання права власності за участю представників:

позивача: Заскалько Н.Н. (директор),

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Артемівський спортивно - технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на напівпідвальне приміщення загальною площею 371,94 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі №32/8пн позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 р. у справі №32/8пн скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю позивачем наявності у нього права власності на спірне приміщення.

Не погоджуючись з постановою, Артемівський спортивно - технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та винесена з порушенням ст. 104 ГПК України.

У відзиві ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції з даної справи без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інвентарної справи, затвердженої Артемівським БТІ 23.09.2009р. спірне приміщення знаходиться на балансі позивача.

Предметом спору у даній справі є визнання за позивачем за набувальною давністю права власності на напівпідвальне приміщення загальною площею 371,94 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яким за твердженням Артемівського СТК ТСОУ він відкрито та безперервно володіє та утримує на протязі 20 років, а з урахуванням часу на протязі якого цим майном володів спортивно-технічний клуб Артемівського міськкому ДОСААФ, правонаступником якого є позивач, то цей період складає більше 36 років.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено недоведеність позивачем правомірного (не забороненого законом, зокрема, на підставі правочину) набуття права на спірне приміщення і добросовісного володіння ним, тобто, що він не знав і за будь-яких обставин не міг знати, що володіє чужим майном. Позивачем також не зазначено правові підстави набуття права користування ДОСААФ України спірним приміщенням та законність передачі цього майна позивачу. Посилання позивача на те, що він є правонаступником спортивно-технічного клубу Артемівського міськкому ДОСААФ не підтверджені, так як в Статуті позивача цього не зазначено, акт приймання-передачі спірного майна від ДОСААФ України до ТСОУ відсутній.

Надані позивачем на підтвердження відкритого користування спірним приміщенням договори із третіми особами, а саме: договори про постачання електричної енергії, про постачання теплової енергії, про надання послуг по водопостачанню, судом відхилені як неналежні докази, оскільки, з зазначених договорів не вбачається, що такі послуги надавалися позивачу саме за адресою спірного об'єкту, будь-яких документів на підтвердження їх фактичного виконання позивачем не надано.

Згідно п. 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного ЦК України він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, як правильно зазначено господарським судом попередньої інстанції, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 01.01.2001 р., отже, перебіг десятирічного строку, протягом якого мало відбуватись володіння позивачем спірним приміщенням, для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001р. за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже більш 3-х років не користується спірним майном, а саме з 01.03.2009р., що підтверджується матеріалами справи, а також встановлено факт належності спірного майна третій особі у справі, СПД ОСОБА_5.

Таким чином, враховуючи, що, перебіг десятирічного строку, протягом якого мало відбуватись володіння позивачем спірним приміщенням для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001р., а з березня 2009 р. позивач вже не користується та не утримує спірне приміщення, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що сплив встановленого законодавством строку набувальної давності тривалістю у десять років не настав.

Отже, апеляційним господарським судом під час перегляду справи встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що, а також враховуючи положення ст.ст. 33, 34 ГПК України, висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги залишає рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у справі №32/8пн залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко