Постанова

від 05.11.2012 по справі 13/5005/16049/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2012 року Справа № 13/5005/16049/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі -Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

позивач: Удовиця О.А.

відповідач: Савенко О.О.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Розівський елеватор" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012р. у справі № 13/5005/16049/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Думето", м. Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства „Розівський елеватор", м. Дніпропетровськ

про стягнення 443 071,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про відшкодування збитків у сумі 443 071,12 грн., що складають вартість переданого позивачем на зберігання відповідачу зерна соняшника та не повернутого останнім у кількості 99,67 тн.

Рішенням господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 13/5005/16049/2011 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені. Суму збитків стягнуто з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка порушила господарське зобов'язання щодо збереження майна позивача та зобов'язана відшкодувати заподіяні збитки в силу приписів ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 611 Цивільного кодексу України.

Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року.

Зазначену постанову апеляційної інстанції скасовано постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року, а справу повернуто на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

З матеріалів справи убачається, що з рішенням місцевого суду не погодився відповідач.

Останній звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. При цьому скаржник не погоджується з розміром збитків та вважає, що до складу збитків не може бути включений податок на додану вартість. Окрім того, на думку скаржника, втрата зерна явилася наслідком неналежного виконання договірних зобов'язань самим позивачем, як поклажодавцем; саме недбалі дії позивача призвели до того, що Зерновий склад не передав йому виписані для позивача складські квитанції на зерно і здійснив відпуск належної позивачу продукції не уповноваженій особі без отримання від неї належним чином оформлених складських документів.

Скаржник вважає, що за вказаних обставин суду належало застосувати ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України та зменшити розмір відповідальності відповідача або звільнити його від відповідальності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.11.2012р.

В судовому засіданні 05.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року між філією „Оріхівський об'єднаний хлібоприймальний пункт" ВАТ „Розівський елеватор" (Зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю „Думето" (Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання соняшника № 5с-10, за яким Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад - прийняти насіння соняшника, забезпечити його доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання та відпуск продукції Поклажодавцю.

На виконання умов договору позивач передав на зберігання Зерновому складу за період з 01.09.2010р. по 28.10.2010 р. 640,208 тн насіння соняшника, з яких за актами (засмічення, природний убуток та ін.) списано 25,378 тн. Фактична вага насіння, переданого позивачем на зберігання, склала 614, 83 тн. Факт прийняття Зерновим складом насіння соняшника на збереження посвідчується відповідними товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно та не заперечується сторонами.

Строк зберігання насіння відповідно до п. 1.2 договору встановлений сторонами „до запитання", але не довше ніж до 01.05.2011 року.

Договором сторони:

- узгодили, що відпуск продукції зі зберігання здійснюється Зерновим складом партіями на підставі письмової заяви Поклажодавця, у присутності його представника, за умови остаточного розрахунку за наданий Зерновим складом обсяг послуг з підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі продукції (п. 3.5 договору);

- визначили обов'язки Зернового складу, як-то: видати складські документи на продукцію із вказівкою фактичної кількості у фізичній вазі і якості прийнятої на очищення, сушіння і зберігання продукції (п. 4.2 договору); відшкодовувати Поклажодавцю втрату або невиправдану нестачу продукції, а також погіршення її якості, якщо таке є наслідком порушень встановлених правил зберігання, коштами або однорідною продукцією належної якості (п.4.4 договору);

- обумовили, що Зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією Поклажодавця (п.7.2 договору);

- перебачили повну матеріальну відповідальність Зернового складу за кількісну схоронність продукції та її якісні показники, що визначилися після сушіння, очищення і зберігання (п.8.2 договору);

- узгодили, що відшкодування збитків, спричинених втратою або невиправданою відсутністю продукції, здійснюється Зерновим складом шляхом перерахування коштів або шляхом відшкодування в натуральному вигляді однорідної продукції належної якості; вартість продукції прийнятої на зберігання для цілей відшкодування можливих збитків Поклажодавця, визначається виходячи з цін, що склалися на біржових торгах по спотовим контрактам на момент прийняття продукції Поклажодавця на зберігання (п. 8.3, п. 1.3 договору).

30.03.2011р. та 01.04.2011р. Зерновій склад в порушення умов договору на підставі підроблених документів відвантажив невідомій особі 99,67 тн насіння соняшника без письмової згоди на те Поклажодавця, за відсутності представника останнього та без проведення Поклажодавцем остаточного розрахунку за надані послуги.

Факт підробки документів підтверджується почеркознавчою та технічною експертизою, що міститься в матеріалах справи.

Позивач (Поклажодавець) вимагає відшкодування збитків, спричинених йому втратою насіння, переданого на зберігання Зерновому складу.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором зберігання, положення якого регулюються нормами Цивільного і Господарського кодексів України та нормами спеціального Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

З зазначеними нормами кореспондуються приписи ст.ст. 224,225 Господарського кодексу України, згідно якої обов'язком особи, яка порушила господарське зобов'язання, є відшкодування іншій стороні заподіяних збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, віднесено в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Відтак невиконання або неналежне виконання зобов'язаною стороною зобов'язань за договором є підставою для відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст.ст. 936, 942, 949 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності; зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі та

повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Отже, як обґрунтовано дійшов висновку місцевий суд, основним зобов'язанням зберігача є прийняття на зберігання, вчинення заходів для забезпечення схоронності майна та повернення майна зі зберігання у відповідній кількості, такого самого роду та такій саме якості, що визначені умовами договору.

Згідно ст.32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад, як зберігач, зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За змістом ст. 33 даного Закону відповідальність зернового складу на підставах, передбачених законодавством, настає за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання. При цьому, статтею 34 цього ж Закону передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що майно яке було передане на зберігання мало лише родові ознаки. З огляду на природу майна не можливо встановити у кого саме майно було викрадене, але позивач передав своє майно на зберігання та не отримав його саме від відповідача.

Будь-яких порушень, які б могли призвести до втрати майна позивач не допускав.

Чинним законодавством зобов'язання з відшкодування збитків, спричинених втратою майна за договором зберігання, покладено безпосередньо на зберігача.

Таким чином, вартість втраченого майна підлягає відшкодуванню саме за рахунок відповідача.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка відповідача полягає у прийнятті на зберігання та видачі насіння соняшника без оформлення відповідних документів (при прийнятті насіння на зберігання Поклажодавцю не були видані складські квитанції (ст. 43 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні"), видача насіння зі зберігання також здійснена Зерновим складом без отримання оригіналів складських документів (ч. 5 ст. 24 вказаного Закону).

Наслідком противоправної поведінки відповідача явилося вивезення насіння у обсязі 99,67 тн., що належало позивачу, невідомими особами. Шкідливим результатом вказаних дій є виникнення внаслідок втрати насіння збитків у Поклажодавця. Вина відповідача полягає в систематичному порушенні норм чинного законодавства при здійсненні власної господарської діяльності.

Матеріалами справи доведено наявність в діях Зернового складу повного складу правопорушення.

Вартість втраченого насіння, відповідно до умов договору, визначається виходячи з цін, що склалися на біржових торгах по спотовим контрактам на момент прийняття продукції Поклажодавця на зберігання. Відповідачем насіння соняшника передавалося на зберігання 1, 2, 3, 6, 8,10,11,12,17,18,19,20 вересня та 14,15,16,20,21,28 жовтня 2010 року і кожна з зазначених дат являється датою прийняття продукції. Відтак, та обставина, що позивачем здійснений розрахунок збитків, виходячи з поточних ринкових (спотових) цін, що мали місце станом на 16, 20, 21 та 28 жовтня 2010 року не суперечить умовам договору.

За розрахунком позивача розмір спричинених йому збитків становить 443 071,12 грн. (т.1 а.с.13-14).

10.04.2012 року позивачем наданий перерахунок суми позову, відповідно до якого сума збитків склала 423 829,50 грн. (т.3 а.с.5-7).

При обчисленні суми збитків позивачем були враховані як спотові ціни на насіння соняшника на кожну конкретну дату, так і обсяги зданого насіння на зазначену дату (16,20,21 та 28 жовтня 2010р.). Поточні ринкові (спотові) ціни визначені на підставі даних Запорізької торгово-промислової палати від 21.12.2011р. Складений позивачем розрахунок є обґрунтованим і відповідає вимогам договору.

Вимоги скаржника щодо застосування при визначенні збитків правил ІНКОТЕРМС не були предметом розгляду суду першої інстанції, відтак, відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України не приймаються і не розглядаються в апеляційній інстанції. Однак, оцінюючи даний довід колегія суддів зважає на те, що застережень щодо застосування правил ІНКОТЕРМС спірний договір (зокрема п. 8,3 договору) не містить.

Доводи скаржника щодо виключення із суми збитків суми податку на додану вартість колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податок на додану вартість є частиною вартості майна і підлягає сплаті до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ був сплачений Поклажодавцем при придбанні насіння соняшника, переданого на зберігання Зерновому складу, відповідно, є складовою частиною вартості цього майна і підлягає відшкодуванню в установленому порядку.

Згідно приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не довів, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за спірним договором, натомість матеріалами справи посвідчуються факти недотримання як умов чинного законодавства, так і умов договору. Жодних доказів відсутності вини Зернового складу матеріали справи взагалі не містять.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими, однак, за наявності необхідності щодо корегування суми збитків, судове рішення належить змінити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Розівський елеватор" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року у справі №13/5005/16049/2011 змінити, виклавши абз.1,2 резолютивної частини в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Розівський елеватор" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 122, код ЄДРПОУ 00954337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Думето", м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190/137, код ЄДРПОУ 22157831) 423 829, 50 грн. збитків та 8 476,59 грн. судового збору.

В решті позову відмовити."

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ від 18.06.2012 року про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 13/5005/16049/2011 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька