Постанова

від 27.11.2008 по справі 7/491

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27.11.2008

р.                                              

12:10 год.                                                 

№ 7/491 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового

засідання  Поліщук О.А.  вирішив адміністративну справу

 ОСОБА_1

до

 Військової частини А2788 Міністерства

оборони України  

про

 стягнення суми грошової компенсації за

речове майно в розмірі 5601,70грн.

Представники:

від позивача

ОСОБА_1, особисто

від відповідача

ОСОБА_2 - представник за

довіреністю

Позивач звернувся до суду з позовом

до відповідача про стягнення з відповідача грошової компенсації за речове майно

в сумі 3691,09 грн., а також компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з

порушенням строків їх виплати в сумі 1910,61 грн., а всього 5 601,70 грн. Також

позивач просив звільнити його від сплати судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідачами було порушено право позивача, яке гарантоване державою, на

отримання за рахунок держави речового забезпечення чи грошової компенсації

замість нього, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою суду від 08.09.2008 було

відкрито провадження у справах № 7/491. Судове засідання призначено на 27.11.08

о 11:30.

Відповідач надав заперечення проти

позову, в якому зазначив про відсутність законодавчих підстав для видачі

грошової компенсації за речове майно, про що позивачу повідомлялося у відповіді

на його звернення, а відтак і підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідачі просили суд

застосувати наслідки пропуску позивачем строку на звернення до

адміністративного суду.

За результатами розгляду документів

і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний

адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач проходив дійсну військову

службу у військовій частині А 2788 та перебував на речовому забезпеченні. В

грудні 2004 року позивача було звільнено з військової служби, проте грошової

компенсації за належне йому речове майно виплачено не було. Сума компенсації,

що належала до виплати позивачу, відповідно до довідки № 619 від 05.03.2008

складає 3 691,09 грн.

Позивач звернувся до  командира військової частини з метою

отримання компенсації за невидане речове майно, проте командир відмовив,

посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, зупинення дії ст.9 Закону

України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.  

Позивач в обґрунтування розміру

грошового відшкодування заборгованості відповідача, що утворилася внаслідок

порушення його права на грошову компенсацію за невидане речове майно, надав

суду відповідні розрахунки.

Позивач зазначив, що відповідач не

видає речового майна чи грошової компенсації замість нього, починаючи з

31.12.2004 по березень 2008 років.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України

«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей»передбачалося, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та

інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України

у військовій службі.

Дію ч. 2 ст. 9№ Закону України «Про

соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зазначеного

закону, згідно з якою передбачалося, що військовослужбовці одержують за рахунок

держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за

бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, було призупинено

на підставі Закону України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів»від

17.02.2000.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону України

«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей»передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення

військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків

встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації

грошових доходів.

Відповідно до п.27 Постанови

Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444, якою Положення про

порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших

військових формувань у мирний час військовослужбовці, звільнені у запас або

відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати

речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію

за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам,

звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне

їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова

компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання

цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму

грошової компенсації.

Позивач з 31.12.2004 був звільнений

з військової служби з правом носіння військової форми одягу наказом

Головнокомандувача сухопутних військ Збройних Сил України № 252 від 31.12.2004.

З цього часу у позивача виникло право на отримання у зв'язку із звільненням з

військової служби гарантій, передбачених ст. 9№ Закону України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та п. 27 Постанови

Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444, якою Положення про

порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших

військових формувань у мирний час.

Як вбачається з позовних

матеріалів, позивач звернувся за стягненням з відповідача грошової компенсації

за невидане речове майно 02.04.2008, а до відповідача -28.04.2007.

Моментом, з якого останній вважає

були порушені його права, є 31.12.2004.

Відповідно до ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в

межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом

або іншими законами.

Для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або

повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, позивачу станом на 31.12.2004

було відомо про порушення його права. В той же час, звернення до суду мало

місце лише у 2008 році, тобто з пропуском встановленого ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства України строку.

Відповідно до ч.3 ст.100 Кодексу

адміністративного судочинства передбачено, що позовні заяви приймаються до

розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до

адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 цього ж

Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною,

адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим

Кодексом.

Позивач не заявляв клопотання про

поновлення строку на звернення до суду, а також не навів суду наявності

поважних та обґрунтованих причин пропуску строку на звернення до суду за

захистом порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу

адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Заперечуючи проти позову,

відповідач звертав увагу на пропуск позивачем строку на звернення до суду та

наполягав на тому, щоб у зв'язку з цим суд відмовив у задоволенні позовних

вимог.

За таких обставин, суд вважає

обґрунтованим клопотання відповідача про застосування до позивача наслідків

пропуску строків на звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд

приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на вищевикладене та

керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Військової

частини А 2788 про стягнення грошової компенсації за речове майно відмовити

повністю.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими

ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви

про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання

повного тексту постанови -08.12.08

Суддя                                                               

                                          Арсірій

Р.О.