Рішення

від 01.11.2012 по справі 21/5007/965/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" листопада 2012 р. Справа № 21/5007/965/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Перепона І.М. - довіреність №145 від 26.04.11р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (м.Житомир)

про стягнення 45324,79 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 45324,79 грн. та про зобов'язання останнього звільнити і передати СВТП "Механік" 47,3 кв.м. площі під офіс та 618,2 кв.м. площі металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

В процесі розгляду справи судом було виявлено, що позивачем, при арифметичному додаванні заявлених у грошовому виразі позовних вимог, було помилково їх суму визначено у розмірі 45324,79грн, в той час як вірною є сума 45325,12грн.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подав письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи пояснення по заявленому позову та копій документів (а.с. 103-111). Усно пояснив, що укладені між сторонами договори на постачання тепла та електроенергії були укладені саме у зв'язку з користуванням відповідачем приміщеннями. Також вказав, що сторони нотаріально договір оренди не посвідчили, оскільки з січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України, про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди згідно якого сторонам стало відомо пізніше. На запитання судді щодо правової природи заявлених до стягнення 45324,79грн., представник позивача зазначив, що всі обґрунтування щодо їх правової природи викладено у позовній заяві та письмових поясненнях, не заперечив, що заявлену до стягнення суму слід розглядати, виходячи з приписів ст. 1212,1213 ЦК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого станом на 01.11.12р. місцезнаходження ТОВ "Будмонтаж "Колос": м. Житомир, вул. Чехова, буд. 2, кв.80 (а.с. 122-123), в той час як згідно позовної заяви (а.с.2), позивач вказав адресу відповідача - м. Житомир, вул. Чехова, 1.

При цьому, згідно наданих представником відповідача документів - заяв, пояснень (а.с. 22, 74, 93,) останнім також вказано місцезнаходження відповідача: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

Враховуючи вказане, а також те, що представник відповідача недноразово був присутній в судових засіданнях (а.с. 31, 101), зокрема ним підписано розписку господарського суду Житомирської області від 02.10.12р. про відкладення розгляду справи на 01.11.12р. (а.с. 100), суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин та зважаючи на те, що 06.11.12р. закінчується продовжений сторонами строк розгляду спору, а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 5 днів, що залишилися до закінчення строку не достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, у відповідності зі ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду справи судом оглядалися матеріали справи №2/88-Д за позовом СВТП "Механік" до ТОВ "Будмонтаж "Колос" про стягнення 65532,75 грн. та розірвання договору і звільнення орендованого приміщення.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із позовної заяви та матеріалів справи, 01 червня 2004 року між спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" (орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежилих приміщень за №78010604 (далі - Договір (а.с. 14-16)).

Згідно укладеного договору, за актом прийому-передачі від 01.06.04р., позивач передав в оренду відповідачу виробничі приміщення - 47,3кв.м. під офіс та 618,2 кв.м. металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1 (а.с. 17).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує що:

- відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору, розмір орендної плати було визначено по 8 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення і по 3,54грн. за 1 кв.м. металевого складу, які відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача до 1-го числа кожного місяця;

- згідно додаткової угоди від 01.03.05р., до зазначеного Договору, розмір орендної плати було визначено з березня 2005 року по 8,61грн. за 1 кв.м. офісного приміщення, що становить 407,25грн. за 47,3кв.м. (8,61Х47,3) і по 4,163 грн. за 1 кв.м. металевого складу, що становить 2573,56грн. за 618,2кв.м. (4,163Х618,2). Разом 2980,81грн.(а.с. 96);

- згідно додаткової угоди від 01.03.06р., розмір орендної плати було визначено з березня 2006 року по 10 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення, що становить 473,грн. за 47,3кв.м. (10Х47,3) і по 5,05 грн. за 1 кв.м. металевого складу, що становить 3121,91грн. за 618,2кв.м. (5,05Х618,2). Разом 3594,91грн. (а.с. 17 (зворотній бік).

Відповідно до п. 1.3. Договору, строк дії останнього визначено з 25.05.04р. по 25.05.07р.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що на постачання теплоенергії та електроенергії між сторонами були укладені додаткові угоди до зазначеного Договору оренди, послуги яких відповідач оплачував окремо.

Зазначає, що з червня 2005 року відповідач перестав оплачувати позивачу орендну плату за вищевказані приміщення, а також заборгував за надані послуги по теплозабезпеченню за березень-квітень 2006 року та по електрозабезпеченню - з лютого по травень 2006 року, тому у червні 2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Будмонтаж "Колос" про стягнення суми боргу, яка по оренді була нарахована з червня 2005 року по травень 2006 року (включно) та по теплозабезпеченню і електрозабезпеченню.

Вказує, що згідно постанови від 01.08.12р. у справі №2/88-Д, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскільки сторони при підписанні Договору оренди нежитлових приміщень за №78010604 від 01.06.04р. не дотримали форму правочину, нотаріально його не посвідчили, останній є неукладеним. Внаслідок вказаного заявлена до стягнення сума боргу стягнута не була.

За таких обставин позивач вважає, що ТОВ "Будмонтаж "Колос" без достатніх правових підстав користується приміщенням, переданим йому в оренду за неукладеним Договором, а тому, виходячи з ч.6 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в силу глави 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України відповідач повинен повернути майно та в і д ш к о д у в а т и вартість за весь період користування ним.

Посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути майно, передане йому за актом прийому-передачі від 01.06.04р., яке знаходиться у користуванні відповідача без достатньої правової підстави, та в і д ш к о д у в а т и вартість за фактичне користування майном у розмірі 37612,02грн. за період з червня 2005 року по травень 2006 рік.

Крім того, позивач вважає, що відповідач має в і д ш к о д у в а т и позивачу послуги за теплозабезпечення в сумі 794,64грн. (за березень-квітень 2006 року) та за електрозабезпечення в сумі 4751,16грн. (з лютого по травень 2006 року), що в сукупності становлять 5545,80грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги у вказаній частині позивач у позовній заяві та у письмових поясненнях (а.с. 104-105) стверджує, що вказані зобов'язання по комунальним платежам не підпадають під правове регулювання договору оренди, а регулюються окремими відповідними договорами - від 01.01.05р. на послуги по електропостачанню, та від 20.02.04р. на послуги по теплопостачанню. Зауважив, що ТОВ "Будмонтаж "Колос" фактично користувалося займаним приміщенням, хоча і не в розумінні оренди, і споживало комунальні платежі, які оплачувалися позивачем за договорами з експлуатуючими організаціями.

Враховуючи, що відповідач в і д ш к о д у в а н н я (оплату) за користування нерухомим майном не проводив, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1115,88грн. інфляційних за період з червня 2005 року по травень 2006р., та за вказаний період 590,42грн. 3% річних.

Вцілому, за даними позивача, до в і д ш к о д у в а н н я відповідачем підлягає 45325,12грн.

У письмових поясненнях від 31.10.12р. (а.с. 104-105) позивач додатково обґрунтовує та стверджує всі заявлені позовні вимоги.

Крім того, згідно клопотання (а.с.6), позивач просить суд відновити йому строк позовної давності про стягнення в і д ш к о д у в а н н я за безпідставне користування майном, мотивуючи пропуск останнього тим, що розгляд справи №88-Д по стягненню суми боргу за користування нерухомим майном за період з 01.06.05р. по 31.05.06р. та за послуги по теплозабезпеченню за період з 01.06.05р. по 31.05.06р. і за послуги по теплозабезпеченню за період березень - квітень 2006р. і по електрозабезпеченню з лютого по травень 2006р. тривав значний період часу, а саме з червня 2006 року по серпень 2012 року, що позбавило позивача можливості пред'явити в межах строків позовної давності позов до відповідача про стягнення з нього відшкодування за безпідставне користування зазначеним нерухомим майном - 47,3 кв.м. площі під офіс та 618,2 кв.м. площі металевого складу ( з 01.06.05р. по 31.05.06р.), про повернення останнього, а також по відшкодуванню наданих послуг по теплозабезпеченню (за період березень - квітень 2006р.) і по електрозабезпеченню (з лютого по травень 2006р.).

Відповідач, згідно заяви від 17.09.12р. (а.с. 74-75), просить суд відмовити СВТП "Механік" у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності щодо вимог про сплату коштів за електро- і теплопостачання та за безпідставності вимог про відшкодування вартості за фактичне користування. Посилаючись на п.5 ст. 260 ЦК України вважає, що у позивача виникло право пред'явити вимогу по сплаті коштів за електро- і теплопостачання 01.06.06р., оскільки Додаткові угоди за вказані послуги не оскаржувалися в господарському суді по справі №2/88-Д, тому перебіг строку позовної давності закінчився 30.06.09р. Наголосив, що позивачем не наводилися обставини, які б в розумінні ч.5 ст. 267 ЦК України свідчили про неможливість стягнення боргу в період з 01.06.06р. по теперішній час.

Також зазначає, що у нього викликає сумнів право позивача на здійснення підприємницької діяльності з продажу електричної енергії, тому ним було направлено запити стосовно наявності відповідної ліцензії у позивача. Однак, станом на 17.09.12р. відповідь на них не надійшла, тому відзив в цій частині відповідач надати не має можливості.

Крім того вважає, що вимога про повернення майна позивачу є надуманою, так як в 2007 році останній самостійно повернув собі майно, про що свідчить лист №98 від 07.07.06р., згідно якого останній повідомив про примусове повернення собі переданого в оренду майна. Вказує, що приміщення були звільнені, а позивач та відповідач знаходяться на спільній території за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2004 року між спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень за №78010604 (а.с. 14-16). Згідно п. 1.3 Договору, останній укладено на строк з 25.05.2004р. по 25.05.2007р.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.06.2004, який є додатком № 2 до договору № 78010604, орендодавець (позивач) передав в оренду відповідачу: - приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а площею 47,3 кв. м., придатне для використання під офіс, - металевий склад площею 618,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1 (а.с. 17).

Однак, згідно постанови Вищого господарського суду України від 01.08.12р. у справі №2/88-Д, оскільки договір оренди нерухомого майна від 01.06.04р. укладений на строк більше одного року, однак в порушення вимог ст.ст. 793, 794 ЦК України, нотаріально не посвідчений та не проведена його державна реєстрація, суд дійшов висновку, що договір є неукладеним.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, оскільки неукладений договір є таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків, позивач обґрунтовано, мотивуючи підстави позову, посилається на приписи ст.ст. 1212,1213 ЦК України. Правомірність вказаного вбачається і з ч.6 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якої вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом... У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч.2 вказаної статті, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Так, норма ст. 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, які мають велике значення для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

При цьому слід зазначити, що положення вказаної статті можуть застосовуватися до відносин, передбачених у її частині третій, субсидіарно, якщо на підставі положень спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав.

За ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вказане також відповідає приписам ч.5 ст. 226 ГК України, за якою управнена сторона має право, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками), вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Враховуючи зазначені приписи законодавства та підтверджений актом приймання-передачі від 01.06.2004 факт передачі позивачем відповідачу приміщення на третьому поверсі в корпусі № 7а площею 47,3 кв. м. та металевого складу площею 618,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1 (а.с. 17), а також зважаючи на відсутність доказів повернення вказаного майна позивачу, вимоги останнього в частині повернення безпідставно набутого майна суд вважає правомірними. Однак слід зазначити, що виходячи з приписів ст.1212 ЦК України, оскільки звільнення та повернення саме за актом прийому-передачі в даному випадку не передбачено приписами законодавства, що регулюють спірні відносини, вказана вимога підлягає задоволенню в частині повернення майна у визначений позивачем строк, що також відповідає п. 9.10. Постанови Вищого господарського суду від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

При цьому, враховуючи заперечення відповідача, які ґрунтуються на змісті листа позивача №98 від 07.07.06р., слід зазначити, що згідно вказаного листа позивач дійсно повідомив про наміри примусово повернути собі передане відповідачу майна. Однак доказів фактичного (в примусовому, чи в добровільному порядку) повернення приміщень до матеріалів справи не надано.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача вартості за фактичне користування майном з червня 2005 року по травень 2006 року в сумі 37612,02грн., то виходячи з системного аналізу приписів чинного законодавства та враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку, що в цій частині позивач просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну врезультаті незаконного набуття майна або збережння його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2. ст. 22 ЦК України, збитками є:- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, шкода відшкодовується, зокрема, в частині неотриманих доходів, які б могли бути реально отримані при додержанні правил здійснення господарської діяльності другою стороною та в частині понесених управненою стороною затрат.

При цьому, за загальним правилом, для виникнення підстав зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Слід зазначити, що матеріали справи містять направлений відповідачу лист позивача №214 від 05.12.05р., згідно якого останній пропонував, у зв'язку з тим, що з 2004 року вступив в дію новий Цивільний кодекс України, з'явитися представнику ТОВ "Будмонтаж "Колос" 23.12.05р. об 11:00 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Рогальської Р.І. для укладення нотаріальних договорів по орендованих відповідачем об'єктах. Крім того, позивач попередив, що при ігноруванні Товариством нотаріального укладення (посвідчення) вказаних договорів, СВТП "Механік" буде нараховувати товариству оплату за користування визначеними об'єктами із розрахунків, які обумовлені договором №7801064 від 01.06.04р. та відповідними додатками до нього.

З направленого відповідачу листа №62 від 22.05.06р. вбачається, що оскільки між сторонами не відбулося вирішення питання про нотаріальне оформлення договорів оренди (проігноровано товариством), то нарахування оплати за користування вказаними об'єктами проводиться відповідно до умов договору №7801064 від 01.06.04р. та додатків до нього. Зазначені обставини не було спростовано відповідачем та не заперечувалися його представником у судовому засіданні.

Вказане свідчить про те, що дійсно саме з вини відповідача договір не було укладено в нотаріальній формі, що унеможливило його державну реєстрацію, та як наслідок, призвело до його неукладення і до безпідставного користування майном. При цьому суд звертає увагу, що набуте таким чином майно відповідачем, навіть на вимоги позивача, свідомо не було повернуто, що знову ж є підтвердженням вини відповідача у позбавленні позивача можливості в повному обсязі здійснювати повноваження власника цього майна.

Так, на обгрунтування своїх вимог щодо стягнення шкоди за користування майном без достатньої правової підстави позивач надав договір оренди від 01.06.04р. (який є неукладеним), додатки до вказаного Договору (а.с. 17, 96,97), листування сторін (а.с. 35-36, 39-43, 108-109, 112-114), підписані ними протоколи погодження договірної ціни та акти здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.44-55, 110,111, 117-119).

За ч.ч.1,2 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

За ч.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вказане, належними доказами самого факту користування майном та розміру шкоди, заподіяної позивачу врезультаті безпідставного користування майном суд вважає лише підписані сторонами та стверджені їх печатками акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: № 215 від 30.06.05р., №241 від 29.07.05р., № 272 від 31.08.05р., №302 від 30.09.05р., №343 від 31.10.05р., № 395 від 30.11.05р., № 448 від 30.12.05р., № 36 від 31.01.06р., №74 від 28.02.06р. на загальну суму 26827,56грн. та акт №136 від 31.03.06р. на суму 3594,91грн., а всього на суму 30422,47грн., оскільки останні беззаперечно свідчать про фактичне користування відповідачем спірним майном у відповідні періоди, а також підтверджують погоджену сторонами вартість такого користування, що не була отримана позивачем внаслідок ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди та врезультаті чого вказаний договір не було зареєстровано і, відповідно, укладено.

Щодо решти заявленого до стягнення відшкодування за фактичне користування майном в сумі 7189,55грн., суд дійшов висновку, що в цій частині позивачем не доведено як факт користування майном у зазначений період, так і розмір відшкодування, яке підлягало сплаті позивачу за умови належного виконання вимог щодо укладення договору. Вказаний висновок, зокрема, зроблено з врахуванням того, що договір оренди є неукладеним, тому його положення та додатки до нього не можуть свідчити про реальні відносини сторін і їх зобов'язання, а інших належних доказів на підтвердження вимог в цій частині матеріали справи не містять. Також судом взято до уваги, що володіння майном не завжди пов'язане з користуванням ним.

Так, право володіння означає юридично забезпечену можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, а право користування - це юридично закріплена можливість щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Тобто володіння майном можливе і без користування ним, відповідно, сам факт перебування майна у володінні відповідача не являється беззаперечним доказом його використання останнім.

За вказаних обставин обґрунтовано заявленою до стягнення сумою шкоди, пов'язаної з фактичним безпідставним користуванням майном, є 30422,47грн. В частині стягнення 7189,62грн. шкоди слід відмовити.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 1576,88грн. інфляційних та 590,42грн. 3 % річних, нарахованих за період з червня 2005 року по травень 2006 року на загальну суму заявленого до стягнення відшкодування за користування нерухомим майном, слід зазначити, що вказана вимога суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, зазначена норма стосується лише грошових зобов'язань, до яких заподіяна шкода не відноситься, тому в цій частині позову слід відмовити. На необґрунтованість таких нарахувань, крім того, вказує і неможливість визначення періоду їх здійснення.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення, враховуючи наступне.

Так, позовні вимоги та зобов'язання відповідача в цій частині позивач обґрунтовує укладенням між сторонами окремих договорів, а саме від 20.02.04р. - на послуги по постачанню теплової енергії (28-29) та від 01.01.05р. - на послуги по постачанню електроенергії (а.с. 30), хоча з матеріалів справи №2/88-Д вбачається, що у вказаній справі останні було надано та розцінено позивачем як додаткові угоди до договору оренди.

При цьому у договорах, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійсно зазначено, що сторонами є позивач та відповідач, однак не зазначено, що послуги згідно них надавалися саме у зв'язку з користуванням с п і р н и м майном. Водночас, як з матеріалів справи, так і з пояснень представників сторін вбачається, що позивач та відповідач фактично знаходяться за однією адресою: м. Житомир, вул. Чехова,1, тобто відповідач має в користуванні і інші приміщення, що унеможливлює здійснення прив'язки вказаних позивачем договорів від 20.02.04р. на послуги по постачанню теплової енергії (28-29) та від 01.01.05р. на послуги по постачанню електроенергії (а.с. 30) лише до спірних приміщень. Суд враховує також і те, що в акті здачі-прийняття виконаних робіт №137 від 31.03.06р. (а.с.37), згідно якого позивач своїм підписом і печаткою підтвердив використання послуг з теплозабезпечення в березні 2006 року, зазначено площу спірного офісного приміщення, однак, виходячи зі змісту договору оренди від 01.06.04р. (який є неукладеним) та з обґрунтування позивачем вимог в цій частині окремими договорами, які не містять інформації щодо конкретних приміщень, відсутні підстави для віднесення підтверджених вказаним актом послуг до наданих саме згідно договору від 20.02.04р. на послуги по постачанню теплової енергії (28-29)

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність як у вказаних договорах, так і в договорі оренди від 01.06.04р. жодних приміток стосовно їх пов'язаності між собою, враховуючи, що позивач і відповідач знаходяться на спільній території за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1, що не заперечувалося сторонами в судових засіданнях, а також виходячи з того, що як згідно позовної заяви, так і згідно письмових пояснень (а. с.104-105) позивач наголошує, що зобов'язання по договорах на електро- та теплопостачання не підпадають під правове регулювання договору оренди, а регулюються окремими відповідними договорами, суд дійшов висновку, що в цій частині йдеться про стягнення заборгованості на підставі договорів, які є самостійними, в установленому порядку недійсними чи неукладеними не визнані, що виключає застосування до зобов'язань в цій частині приписів ст.ст.1212,1213 ЦК України. Відповідно, в силу зазначених норм законодавства, керуючись якими позивач обрав спосіб захисту, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення.

Крім того слід зазначити, що згідно умов зазначених договорів, визначено строки проведення розрахунків - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду, (п. 3.3 та п.3.7), до того ж строк дії договору на послуги по постачанню електроенергії від 01.01.05р. закінчився 31.12.05р.

Враховуючи, що відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні просив відмовити в позові як по суті позовних вимог так і застосувати до вимог позивача позовну давність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно вимог про відшкодування 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення , як таку заяву та вважає останню обґрунтованою.

Однак, враховуючи те, що підставою відмови у позові є необґрунтованість та невідповідність позовних вимог обраному способу захисту, пропуск строку позовної давності, в даному випадку, не впливає на результат вирішення спору, тому не застосовується судом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги позивача про стягнення 30422,47грн. шкоди та щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно - а саме 47,3кв. м. площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі №7а) та 618,2кв.м. площі металевого складу, які ним було отримано по акту прийому-передачі від 01.06.2004 року, та які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1.

У стягненні 7189,55грн. шкоди за фактичне користування майном, 1576,88грн. інфляційних, 590,42грн. 3 % річних, 794,64грн. за теплозабезпечення та 4751,16грн. за електрозабезпечення, суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 36, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Чехова, буд. 2 кв. 80, код 20403504)

на користь Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Чехова, буд. 1, код 13573074):

- 30422,47грн. шкоди;

- 2153,31грн. судового збору.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Чехова, буд. 2 кв. 80, код 20403504) протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили передати спільному виробничо-торгівельному підприємству "Механік" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Чехова, буд. 1, код 13573074) 47,3кв. м. площі під офіс (приміщення на третьому поверсі в корпусі №7а) та 618,2кв.м. площі металевого складу, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Чехова, 1, та були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" по акту прийому-передачі від 01.06.2004 року.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.11.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу - м. Житомир, вул. Чехова, буд. 2, кв.80 (рек. з пов. про вруч.).