Рішення

від 06.11.2012 по справі 21/057-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2012 р. Справа № 21/057-12

06 листопада 2012 року справа №21/057-12

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого - Яреми В.А., суддів Антонової В.М. та Зайця Д.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тодос», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукуллус», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 158 050,45 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бортник О.В. (довіреність б/н від 24.09.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тодос»(далі-ТОВ «Тодос»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукуллус»(далі-ТОВ «Лукуллус»/відповідач) про:

- стягнення 43 169,11 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.;

- розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.;

- зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди за спірним договором у первинному стані, шляхом підписання акту прийому-передачі об'єкта з оренди;

- визнання недійсним договору оренди б/н від 19.05.2012р.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2012р. порушено провадження у справі №21/057-12 та призначено справу до розгляду на 28.05.2012р.

28.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012р. розгляд даної справи відкладено на 11.06.2012р.

01.06.2012р. та 11.06.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача та позивача відповідно, надходили клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2012р. розгляд даної справи відкладено на 02.07.2012р.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «Лукуллус» до ТОВ «Тодос»про визнання договору пролонгованим та діючим, з підстав п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

27.06.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній уточнив позовні вимоги та просив суд:

- стягнути з відповідача 43 169,11 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.;

- виселити відповідача з орендованого за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р. приміщення;

- зобов'язати відповідача повернути у первинному стані орендоване за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р. приміщення;

- стягнути з відповідача 114 881,34 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 19.05.2012р.;

- розірвати договір оренди б/н від 19.05.2012р.

- припинити провадження у справі в чистині вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 28.05.2012р., що підтверджується протоколом судового засідання від 28.05.2012р.

Водночас, у клопотанні про уточнення позовних вимог позивачем заявлені вимоги, а саме: про виселення відповідача з орендованого за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р. приміщення, розірвання договору оренди б/н від 19.05.2012р. та стягнення 114 881,34 грн. заборгованості, які не були заявлені у первинному позові.

Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет та підставу позову шляхом заявлення додаткових вимог.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про уточнення позовних вимог, яке було подано 27.06.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області, приймається судом лише в частині зобов'язання відповідача повернути у первинному стані орендоване за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р. приміщення з огляду на те, що така вимога була первісно заявлено позивачем і в подальшому лише змінена позивачем за змістом (формулюванням).

Решта ж уточнень позовних вимог, викладених у зазначеному клопотанні позивача судом не приймається в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

Супровідним листом від 22.06.2012р. у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ «Лукуллус»на ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2012р. про відмову у прийнятті зустрічного позову, матеріали даної справи були направлені до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2012р., ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2012р. у даній справі залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2012р розгляд даної справи призначено на 15.10.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2012р. призначено колегіальний розгляд даної справи в порядку ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2012р. на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області від 16.10.2012р. №220-АР, дану справи прийнято до розгляду колегією суддів господарського суду Київської області у складі: головуючого судді -Яреми В.А., суддів Антонової В.М. та Зайця Д.Г., розгляд справи призначено на 06.11.2012р.

19.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній уточнив позовні вимоги та просив суд:

- стягнути з відповідача 43 169,11 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.;

- зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу орендоване за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р. приміщення за актом прийому-передачі;

- розірвати договір оренди б/н від 19.05.2012р.;

- стягнути з відповідача 114 881,34 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 19.05.2012р. Від вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р. позивач відмовився у зв'язку з чим просив суд припинити провадженні в частині вказаної вимоги. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судовому засіданні 06.11.2012р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду даної справи, у задоволенні якого судом відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2009р. між ТОВ «Тодос»(далі-орендодавець) та ТОВ «Лукуллус»(далі-орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №21/05/09/1 (далі-Договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 34В, згідно з Планом розміщення нежитлових приміщень, загальною площею 113,3 м 2 (1 поверх).

Пунктами 1.7, 4.2.1, 8.4, 8.4.3 та 6.1 Договору передбачено, що строк оренди складає 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати підписання Акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Орендар має право виконувати за свій рахунок та за умови отримання письмової згоди орендодавця перепланування об'єкта оренди у відповідності із затвердженим проектом при умові дотримання діючого законодавства України.

Орендар зобов'язується сплатити орендодавцю штраф у розмірі 5% від розміру орендної плати даного договору, у кожному випадку перепланування об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця.

Договір чинний з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку оренди, визначеному у п. 1.7 цього договору, до передачі приміщення за актом приймання-передачі із оренди.

На виконання умов Договору, 18.0.2009р. сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду.

06.04.2012р. позивачем було надіслано відповідачу повідомлення №06/04, відповідно до якого позивач на підставі пунктів 4.1.9, 5.2.1 Договору, просив останнього узгодити дату інспектування орендованого приміщення 07.04.2012р. о 09:00.

На зазначений лист 06.04.2012р. відповідачем була надана відповідь, згідно якої направити на наступний день після отримання вищезазначеного листа представника відповідача для проведення інспектування не є можливим. Останнім було запропоновано здійснити інспектування орендованого за Договором приміщення 11.04.2012р. о 10:00. Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.

Обумовлюючи наявність термінової необхідності у безперешкодному доступі до об'єкту оренди, 07.04.2012р. комісією у складі директора, головного бухгалтера та комерційного директора ТОВ «Тодос»було здійснено інспектування майна (нежитлового приміщення та прилеглої території) за Договором.

За результатами проведеного інспектування комісією було встановлено, що у орендованому приміщенні орендарем (відповідачем) здійснено перепланування першого поверху (знесено стіни); приміщення другого поверху, яке не є об'єктом оренди, має вигляд закладу громадського харчування, та містить кімнату, що має ознаки офісного приміщення; на прилеглій до орендованого приміщення земельній ділянці знищені земельні насадження, а також здійснено самовільне будівництво. Зазначені обставини зафіксовані актом про результати роботи комісії по інспектуванню майна (нежитлового приміщення та прилеглої території) б/н від 07.04.2012р., який підписано членами комісії та скріплений відбитком печатки Товариства.

17.04.2012р. позивачем була надіслана відповідачу вимога №17/04, відповідно до якої позивач просив останнього, зокрема, сплатити залишок штрафу у розмірі 43 169,11 грн.

В обґрунтування розміру заявленого до стягнення штрафу позивачем зазначено, що згідно пунктів 8.4.3, 8.4.4 Договору відповідач зобов'язаний сплатити 195 569,11 грн. штрафу за 11 випадків невиконання умов Договору, а саме: перепланування у вигляді знесення 6-ти стін, будівництво 4-х споруд на прилеглій до об'єкту оренди території та знищення зелених насаджень, із розрахунку 17 779,01 грн. за кожний випадок.

Проте, враховуючи, що у відповідності до доповнення №1 від 18.06.2009р. до Договору, відповідачем в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором сплачено позивачу 152 400,00 грн. залогового платежу, який був зарахований в рахунок оплати нарахованого штрафу, позивач просив відповідача в добровільному порядку протягом 7 днів з дня пред'явлення цієї вимоги (до 25.04.2012р.) сплатити 43 169,11 грн. залишку нарахованого штрафу, який не покривається розміром залогового платежу (195 569,11 грн. -152 400,00 грн.).

Посилаючись на те, що відповідач на зазначений лист не відповів, решту нарахованого штрафу не сплатив, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 43 169,11 грн. штрафу з підстав пунктів 8.4.3, 8.4.4 Договору та статей 611, 624 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 611, 624 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктами 8.4.3 та 8.4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язується сплатити орендодавцю штраф у розмірі 5% від розміру орендної плати даного договору, у кожному випадку перепланування об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця та/або у випадку використання об'єкта оренди не за цільовим використанням.

З огляду наведеного здійснення відповідачем перепланування об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця та/або у випадку використання об'єкта оренди не за цільовим використанням породжує у нього обов'язок по платі штрафу у розмірі 5% від розміру орендної плати даного договору за кожний випадок.

Водночас, статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, в обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на 11 випадків невиконання відповідачем умов Договору, а саме: перепланування у вигляді знесення 6-ти стін, будівництво 4-х споруд на прилеглій до об'єкту оренди території та знищення зелених насаджень, що підтверджується актом про результати роботи комісії по інспектуванню майна (нежитлового приміщення та прилеглої території) б/н від 07.04.2012р.

Водночас, як слідує зі змісту зазначеного акту, дії відповідача щодо будівництва 4-х споруд та знищення зелених насаджень стосуються виключно земельної ділянки, прилеглої до орендованого за Договором приміщення, яка не є об'єктом оренди за Договором, що підтверджується додатковою угодою №3 від 03.12.2010р., якою п. 1.5 Договору про наявність у орендаря (відповідача) права користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (оренди), виключено.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на те, що будівництво відповідачем 4-х споруд на прилеглій до об'єкту оренди території та знищення зелених насаджень є підставою для стягнення з останнього штрафу в порядку пунктів 8.4.3 та 8.4.4 Договору та ст. 611 ЦК України, оскільки такі дії відповідача не стосуються об'єкта оренди за Договором, і як наслідок, лежать поза межами договірних правовідносин сторін.

Таким чином, позивачем доведено лише шість випадків невиконання відповідачем умов Договору, за які в останнього виникає обов'язок по сплаті штрафу в порядку п. 8.4.3 та ст. 611 ЦК України, а саме: перепланування об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця у вигляді знесення 6-ти стін. Зазначене відповідачем у встановленому порядку не спростовано.

Відповідно до п. 8.4 Договору, штраф нараховується у розмірі 5% від розміру орендної плати даного договору.

Так, п. 3.1 Договору передбачено, що плата за нежитлове приміщення визначається, виходячи із орендної ставки за один календарний місяць, яка становить 11,58 дол. США, що в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на дату підписання цього договору становить 88,26 грн. за 1 м 2 .

Плата за нежитлове приміщення за один календарний місяць використання нежитлового приміщення становить 1 312,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на дату підписання цього договору становить 10 000,00 грн.

Виходячи з системного аналізу пунктів 8.4.3 та 3.1 Договору суд дійшов висновку, що штраф за невиконання умов Договору має нараховуватись у розмірі 5% від місячної орендної плати, визначеної сторонами у розмірі 10 000,00 грн., а саме: 500,00 грн. за кожен випадок, а не від загальної суми Договору, як помилково вважає позивач.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем лише шести випадків невиконання відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3 000,00 грн.

Водночас, оскільки відповідачем на виконання умов п. 3.6 Договору (в редакції доповнення №1 від 18.06.2009р. до Договору) в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором сплачено позивачу 152 400,00 грн. залогового платежу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43 169,11 грн. штрафу задоволенню не підлягає, оскільки арифметично вірний та доказово обґрунтований розмір штрафу за невиконання умов Договору (3 000,00 грн.) покривається розміром сплаченого останнім залогового платежу.

Крім того, посилаючись на те, що 18.05.2012р. строк дії Договору закінчився, а відповідач у встановленому Договором порядку орендоване приміщення не повернув, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути йому об'єкт оренди за актом прийому-передачі.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначає, що 25.05.2012р. та 02.06.2012р. з метою досудового врегулювання даного спору ним були надіслані відповідачу вимоги №25 та №02/06 відповідно, про звільнення та повернення орендованого майна у зв'язку з закінченням строку дії Договору.

Натомість, відповідач із вимогами позивача не погодився, орендоване за Договором приміщення не повернув, зазначений факт, у відповідності до пояснень представника відповідача наданих в судових засіданнях, визнається також і відповідачем, що зумовило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, як власника спірного майна.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 6.1, 1.7 Договору передбачено, що даний договір чинний з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку оренди, визначеному у п. 1.7 цього договору, до передачі приміщення за актом приймання-передачі із оренди.

Строк оренди складає 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати підписання Акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 18.06.2009р. сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду.

Відповідно до п. 4.1.8, 2.5 та 2.7 Договору протягом 15 днів з дня припинення дії цього договору орендар зобов'язаний вивезти з об'єкту оренди своє майно та передати ключі від приміщення, а також повернути об'єкт оренди орендодавцю в стані, в якому він був отриманий орендарем, з урахуванням природного зносу.

Повернення об'єкта оренди при припиненні або розірванні цього договору оформлюється актом приймання-передачі, підписаним сторонами.

Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі.

Таким чином, після припинення Договору у орендаря (відповідача) виник обов'язок щодо повернення орендованого майна в порядку та строки, передбачені Договором.

Статтями 629 ЦК України та 193 ГК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи доведеність позивачем наявності у відповідача обов'язку по поверненню об'єкта оренди згідно ст. 785 ЦК України у зв'язку з припиненням Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути йому об'єкт оренди за актом прийому-передачі підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2012р. у справі №8/11/2011/5003.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по поверненню об'єкта оренди за Договором з огляду на укладання 19.05.2012р. сторонами договору оренди цього ж майна судом оцінюються критично, оскільки існування між сторонами інших орендних правовідносин щодо того ж майна не спростовує прокладений на відповідача ст. 785 ЦК України та умовами Договору обов'язку по поверненню орендованого майна після припинення Договору.

Крім того, як зазначає позивач, 19.05.2012р. між ним (далі-орендодавець) та ТОВ «Лукуллус»(далі-орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н (далі-Договір 2), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 34В, згідно з Планом розміщення нежитлових приміщень, загальною площею 113,3 м 2 (1 поверх).

Водночас, посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором 2 в частині своєчасної сплати орендної плати за травень-жовтень 2012р. не виконав, чим істотно порушив умови Договору 2, позивач просить суд розірвати Договір 2 з підстав ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 638, 640, 765 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Виходячи з системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що найм (оренда) - це договір для укладення якого необхідно вчинення такої дії, як передача майна, оскільки саме передача однією особою (орендодавцем) іншій особі (орендарю) майна у тимчасове володіння і користування за плату є основною ознакою договорів оренди (найму).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2007р. по справі № 24/257-20-6/109-7/251.

Пунктами 6.1., 1.6 та 2.3 Договору 2 передбачено, що даний договір чинний з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку оренди, визначеному у п. 1.6 цього договору.

Перебіг строку оренди починається з дати підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Передача приміщення оформлюється актом приймання-передачі підписаним сторонами.

Зі змісту наведених положень Договору 2 слідує, що сторони досягли згоди щодо моменту настання зобов'язань за ним, а саме - після підписання акту приймання-передачі майна.

Таким чином для виникнення договірних відносин за Договором 2 необхідно дотримання норм ст. 638, 640, 675 ЦК України та умов Договору 2, згідно яких договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотних умов, однієї з яких в даному є передання в оренду об'єкту оренди шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Натомість судом встановлено, що відповідний акт прийому-передачі об'єкту оренди на виконання умов Договору 2 сторонами не складався і об'єкт оренди за ним в оренду не передавався. Зазначений факт визнаний також і представниками сторін у судових засіданнях.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З огляду на наведені нормативні приписи, а також враховуючий той факт, що акт приймання-передачі майна в орендну за Договором 2 сторонами не підписаний, суд дійшов висновку про неукладеність Договору 2, і, як наслідок, відсутність підстав для його розірвання, оскільки розірвати можливо лише укладений договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. у справі №9/3, від 14.01.2010р. у справі №31/46-09-3231.

До того ж, оскільки судом встановлено, що Договір 2 є неукладеним, тобто таким, що не породжує будь-яких юридичних наслідків, прав та обов'язків для сторін такого договору , в тому числі і обов'язку для відповідача по сплаті орендної плати за ним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 114 881,34 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за Договором 2 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. по справі №2/88-Д.

Крім того, відповідно до клопотання позивача про уточнення позовних вимог, поданого 19.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області, позивач відмовився від вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р., у зв'язку з чим просив суд припинити провадженні в частині зазначеної вимоги.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовної вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р. не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття зазначеної відмови позивача та припинення провадженні у даній справі в частині зазначених позовних вимог в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 610, 611, 624, 629, 638, 640, 651, 765 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 283 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукуллус»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ідентифікаційний код 31945509) звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тодос»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 14 В, ідентифікаційний код 31059028) за актом прийому-передачі об'єкт оренди за договором №21/05/09/1 від 21.05.2009р., а саме: приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 34В.

3. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тодос»про відмову від позовної вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.

4. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору №21/05/09/1 від 21.05.2009р.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукуллус»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ідентифікаційний код 31945509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тодос»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 14 В, ідентифікаційний код 31059028) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.11.2012р.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді В.М. Антонова

Д.Г. Заєць