Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2а-1870/5364/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/47838/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року

у справі № 2а-1870/5364/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень-Суми»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень-Суми»(далі -позивач, ТОВ «Квітень-Суми») звернулось у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2011 року № 0000152312/0/11357 та № 0000162312/0/11369.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 16.02.2011 року № 0000152312/0/11357 та № 0000162312/0/11369.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Квітень-Суми»зареєстроване рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради за № 1 632 102 0000 004991 від 10.10.2006 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Суми з 11.10.2006 року за № 9598, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 25788943 від 17.10.2006 року.

В період з 22.12.2010 року по 20.01.2011 року фахівцями ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт від 27.01.2011 року № 305/23-1/34593170/6.

Згідно висновків даного акту, встановлено, крім іншого, порушення: п. 1.32 ст. 1 , п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 162 805,00 гривень, у тому числі по періодах: 2009 рік - 105 047,00 гривень, 3 квартала 2010 року - 57 758,00 гривень; пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 188 958,00 гривень, у тому числі по періодах: за листопад 2009 року - 10 067,00 гривень, за грудень 2009 року - 73 970,00 гривень, за січень 2010 року - 61 074,00 гривні, за лютий 2010 року - 3700,00 гривень, за березень 2010 року - 5436,00 гривень, за вересень 2010 року - 34 711,00 гривень.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000152312/0/11357 від 16 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 203 506,00 гривень, у тому числі 162 805,00 гривень за загальним платежем та 40 701,00 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000162312/0/11369 від 16 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 236 198,00 гривень, у тому числі 188 958,00 гривень за загальним платежем та 47 240,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом розгляду скарг позивача в порядку апеляційного узгодження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що згідно наказу директора ТОВ «Квітень-Суми» від 29.09.2010 рок у№ 19-в підприємстві проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей станом на 29.09.2010 року, за результатами якої встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на складі «Ринок»за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 3, в кількості 26 699 одиниць на загальну суму 173 553,59 гривні.

В бухгалтерському та податковому обліку результати інвентаризації у відповідному періоді підприємством не відображено. При розрахунку приросту (убутку) підприємством в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не враховано суму нестач товарно-матеріальних цінностей, які не використані у господарської діяльності, в результаті чого занижено валові доходи на загальну суму 173 554,00 гривні.

Зазначене порушення вплинуло на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , позивачем не проведено коригування податкового кредиту з урахуванням вартості товарів, відсутність яких встановлена за результатами інвентаризації та які, в подальшому, не будуть використані в господарської діяльності, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 34 711,00 гривень.

Також, перевіркою встановлено, що позивач у період, що перевірявся, мав взаємовідносини з TOB «Лігіум», яке постановою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б29/397 від 23.12.2010 року визнано банкрутом, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 20.12.2010 року.

Податковий орган зазначає, що відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів), складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність можливості у TOB «Лігіум» реалізовувати продукцію чи товар власними силами.

Відповідач вважає, що видаткові накладні не можуть в повній мірі підтвердити реальний характер укладених договорів та не підтверджують, що понесені витрати були пов'язані з господарською діяльністю TOB «Квітень-Суми», у зв'язку з чим зазначає про необхідність наявності у підприємства документів, які підтверджували б транспортування товару, отриманого від TOB «Лігіум», - товарно-транспортні накладні. Проте такі документі відсутні, що на думку податкового органу свідчить про безтоварність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, а первинні бухгалтерські та податкові документи, які були складені та підписані між даними підприємствами, були виписані без наміру створення реальних правових наслідків в рамках господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги та не погоджуючись з такою позицією податкового органу, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з приписів п. 2 ст. 3 цього ж Закону України , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинними документами є документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Стаття 10 зазначеного Закону встановлює, що з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Відповідно до ч. «г» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69 (далі -Інструкція по інвентаризації), при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) проведення інвентаризації є обов'язковим.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, які фіксують встановлені факти, вчинені дії, проведені заходи, данні про осіб, винних у нестачах та витратах, та відповідні висновки шляхом складання протоколу. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства. Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виявлені в результаті інвентаризації нестачі, в тому числі при встановлені фактів крадіжок, відображаються в обліку підприємства лише після затвердження керівником підприємства протоколу інвентаризаційної комісії, який, в розумінні Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є первинним документом.

Враховуючи, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, результати інвентаризації безумовно впливають на показники податкових декларацій тих періодів, в яких було відображено господарську операцію.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно протоколу № 2 від 05.10.2010 року засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії ТОВ «Квітень-Суми» 01.10.2010 року проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складі «Ринок» за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 3, за результатами якої встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей. Зазначений протокол затверджено 05.10.2010 року, у зв'язку з чим, відображення даних інвентаризації в бухгалтерському обліку підприємства повинно було відбутись у жовтні 2010 року, тобто у 4 кварталі 2010 року.

Згідно з приписами п. 11 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону , для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

За таких умов, суди попередніх інстанцій вважають, що підстав для включення виявленої в результаті інвентаризації нестачі до складу валового доходу третього кварталу 2010 року немає, з чим також погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом коригування повинно відбутися в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а не за січень, як стверджує податковий орган.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Квітень-Суми»в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Лігіум».

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем в якості Покупця та ТОВ «Лігіум»в якості Продавця укладено договір купівлі-продажу товару від 19.10.09 року № 19/10-1 поставки товару. Згідно умов даного договору товар постачається Продавцем протягом 3 робочих днів з дня отримання заказу від Покупця автомобільним транспортом за рахунок Продавця.

На виконання умов даного договору позивачем отримано від TOB «Лігіум» товар на загальну суму 573 195,00 гривень, в т.ч. ПДВ 95 533,00 гривні, вартість придбання якого віднесена до складу валових витрат а сума податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів. Фактичне отримання товару позивачем підтверджено видатковими накладними (т. 2 а.с 5-6, 8-11) та податковими накладними (т. 2 а.с. 110-160). Розрахунки за отриманий товар були проведені частково в сумі 220 916,13 гривень, в січні 2010 року рештки товару на загальну суму 352 282,21 гривні були повернені згідно видаткової накладної від 21.01.2010 року № 49051, що знайшло відображення в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 містить перелік обов'язкових реквізитів первинних документів (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, зокрема: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: оплату товару або отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Квітень-Суми», а також видачі відповідних податкових накладних, TOB «Лігіум» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мало діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Враховуючи наявність у ТОВ «Лігіум» права на складання податкових накладних, а також той факт, що первинні бухгалтерські документи щодо операцій позивача по взаємовідносинам з даним підприємством оформлені належним чином, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними даного контрагента.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які критично оцінили твердження відповідача про те, що необхідність наявності у позивача товарно-транспортних накладних, тому що товарно-транспортна накладна є єдиною законною підставою для віднесення витрат до категорії валових, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для водія -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Наявність товарно-транспортної накладної не може бути єдиним і безумовним свідченням транспортування вантажу, оскільки зазначений Закон надає право здійснювати перевезення вантажів й за її відсутності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а-1870/5364/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько