Постанова

від 08.12.2011 по справі 2а-1870/5364/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/5364/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Суми" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Квітень-Суми" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Квітень-Суми"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2011 року №0000152312/0/11357, №0000162312/0/11369.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Суми", за результатами якої складено ОСОБА_1 від 27.01.2011 № 305/23-1/34593170/6. На підставі ОСОБА_1 перевірки ДПІ в м. Суми були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2011 року № 0000152312/0/11357 про сплату 162805 гривень 00 копійок податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 40701 грн. 00 коп., та № 0000162312/0/11369 про сплату 188958 гривень 00 копійок податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 47240 грн. 00 коп.

Позивач не згодний з висновками відповідача, наведеними в ОСОБА_1 перевірки.

Стосовно заниження валового доходу та не проведення коригування податкового кредиту в бік зменшення у зв'язку з невикористанням у господарській діяльності нестач товарно-матеріальних цінностей позивач зазначає, що виявлені в результаті інвентаризації нестачі, в тому числі при встановлені фактів крадіжок, відображаються в обліку підприємства лише після затвердження керівником підприємства протоколу інвентаризаційної комісії, який, в розумінні Закону про бухоблік, є первинним документом. Оскільки, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, результати інвентаризації впливають на показники податкових декларацій тих періодів в яких було відображено господарську операцію (в даному випадку - нестачу товарно-матеріальних цінностей).

Факт невикористання ТМЦ в межах господарської діяльності, як зазначалося вище, було встановлено лише в жовтні 2010 року. Тому зменшення податкового кредиту, шляхом коригування, повинно відбутися в декларації за жовтень 2010 року, а даний звітний період не входив до періоду що перевірявся. У зв'язку із чим жодних підстав для зменшення податкового кредиту за результатами Перевірки немає.

Стосовно завищення валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів у TOB "Лігіум" позивач зазначає, що відповідач в ОСОБА_1 перевірки, перевищивши свої повноваження, зробив неправомірний висновок (без відповідного рішення суду), про те, що Договір купівлі-продажу від 19.10.2009, укладений Позивачем з TOB "Лігіум" є фіктивним, керуючись при цьому виключно власними припущеннями та посилаючись в якості обгрунтування на відсутність ТТН (товарно-транспортних накладних). Зважаючи на спеціальні норми податкового законодавства (п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток), вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 № 363, на які посилається Відповідач, не відносяться до нормативно-правових актів, які регулюють правила податкового обліку. Закон про податок на прибуток також не містить можливості формування валових витрат від наявності ТТН (товарно-транспортних накладних).

Позивач вважає, що виходячи з принципу правомірності правочину, закріпленого в Цивільному кодексі України, твердження (припущення) ДПІ в м. Суми про відсутність у позивача права на валові витрати та податковий кредит по операціях з придбання товарів у TOB "Лігіум" у зв'язку із вчиненням нібито фіктивної угоди з TOB "Лігіус" є безпідставними, такими, що не обгрунтовано нормативно.

Також позивач зазначає, що факт безтоварності господарських операцій з придбання товарів у TOB "Лігіум" спростовується обставинами викладеними в ОСОБА_1 перевірки. Так на стор. 24 ОСОБА_1 перевірки зазначено наступне: "Перевіркою встановлено, що в січні 2010 року TOB "Квітень-Суми" було повернено товар TOB "Лігіум", м. Київ, ід. код 36572660 на загальну суму 352282,21 грн., в т.ч. ПДВ 58714.00 гри. згідно видаткової накладної від 12.01.2010року за № 49051. які були виключені зі складу валових витрат". Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується і податковий облік, обов'язково є наявність первинних документів, які повинні мати реквізити визначені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

Видаткові накладні, на підставі яких оприбутковувались товари отримані від TOB "Лігіум" в повному обсязі відповідають вимогам які висуваються законодавством до первинного документу. Відповідно до п. 2.2. Договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок TOB "Лігіум". Тобто виконання умов Договору не передбачало залучення третьої сторони - перевізника, а тому в даному випадку застосування ТТН не є обов'язковим.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовільнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено, що на підприємстві згідно наказу директора від 29.09.10 № 19-в комісією проводилась інвентаризація товарно-матеріальних цінностей станом на 29.09.2010 року, за результатами якої встановлена нестача товаро - матеріальних цінностей на складі «Ринок » за адресою, м. Суми, вул. Кооперативна в кількості 26699 одиниць на загальну суму 173553,59 грн.

В бухгалтерському та податковому обліку результати інвентаризації у відповідному періоді підприємством не відображено. Відповідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з Законом за винятком, що отриманих безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем , до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених ( ні знятих з обліку) платником податку - покупцем , до убутку запасів не включається». При розрахунку приросту (убутку) підприємством в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не враховано суму нестач товаро - матеріальних цінностей, які не використані у господарської діяльності, в результаті чого занижено валові доходи, всього на 173554,0 грн.,в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 173554,0 грн.

Зазначене порушення вплинуло на формування податкового кредиту, а саме в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством не проведено коригування податкового кредиту з вартості товарів, які за результатами інвентаризації відсутні та в подальшому не будуть використані в господарської діяльності, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 34711,0 грн., в т.ч. за січень 2010 року на суму 34711,0 грн.

Також, перевіркою встановлено, що TOB « Квітень - Суми» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з TOB «Лігіум», яке згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б29/397 від 23.12.2010 року визнано банкрутом з 23.12.2010 року, свідоцтво платника ПДВ анульоване 20.12.2010 року. Згідно бази даних АС «Система співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів» розрахунки комунального податку та податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища за 2009-2010 рік TOB «Лігіум» до ДПІ в. Бабушкінському районі м. Дніпропетровська не подавались.

Відповідач зазначає, що відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів) свідчить про відсутність можливості у TOB "Лігіум" реалізовувати продукцію чи товар. Відсутність необхідних для реалізації продукції, складських приміщень та транспортних засобів унеможливлює реалізації продукції та виконання робіт власними силами.

Документів, які підтверджували б транспортування товару отриманого від TOB «Лігіум» до TOB «Квітень - Суми» для перевірки надані не були.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 р. за № 363 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх перевищення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Враховуючи вищевикладене, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для усіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим. Видаткові накладні не в повній мірі підтверджують реальний характер укладених договорів та не підтверджують, що понесені витрати були пов'язані з господарською діяльністю TOB «Квітень - Суми».

Відсутність відповідних документів, які підтверджують сам факт перевезення товару підтверджує те, що реального виконання договорів (тобто поставку ) не було та сторони не ставили за мету виконання цього договору та брати на себе обов»язки щодо виконання цього договору.

Вищевказнані факти підтверджують безтоварність взаємовідносин між TOB «Квітень-Суми» та TOB «Лігіум», а первинні бухгалтерські та податкові документи, які були складені та відписані між даними підприємствами були виписані без наміру, створити реальні правові

наслідки в рамках господарської діяльності.

Внаслідок чого на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ч. 1, ч. 2 ст. 228 , п.2, п.1 ст.215 ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено завищення підприємством валових витрат на суму 477665,0 грн. Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту, а саме на порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» TOB «Квітень-Суми» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних , отриманих від ТОВ «Лігіум».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Cудом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Суми" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої було складено ОСОБА_1 від 27.01.2011 № 305/23-1/34593170/6 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства, код за ЄДРПОУ 34593170 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010" (далі - акт перевірки, т.1 а.с.20-69). На підставі ОСОБА_1 перевірки ДПІ в м. Суми були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2011 року № 0000152312/0/11357 про сплату 162805 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот п'ять) гривень 00 копійок податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 40701 грн. 00 коп., та № 0000162312/0/11369 про сплату 188958 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 47240 грн. 00 коп.

Не погодившись з оскаржуваними Податковими повідомленнями Товариством було подано скаргу до Державної податкової адміністрації в Сумській області. Рішенням ДПА в Сумській області від 28.04.2011 № 7111/10/25-005-39/85ск за результатами розгляду первинної скарги, було частково скасовано Податкове повідомлення від 16 лютого 2011 року № 0000162312/0/11369, а саме -в частині сплати 58714 (п'ятдесяти восьми тисяч сімсот чотирнадцяти) гривень 00 копійок податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 14679 грн. 00 коп.

Проведеною перевіркою встановлено, що на підприємстві згідно наказу директора від 29.09.10 № 19-в комісією у складі: спеціаліста ФЕБ ОСОБА_4, головного бухгалтера ОСОБА_5, начальника торгового відділу ОСОБА_6 проводилась інвентаризація товарно-матеріальних цінностей станом на 29.09.2010 року (т.1 а.с. 128), за результатами якої встановлена нестача товаро - матеріальних цінностей на складі «Ринок » за адресою, м. Суми, вул. Кооперативна в кількості 26699 одиниць на загальну суму 173553,59 грн. (інвентаризаційний опис №1 від 01.10.2010 року т.1 а.с. 129-133).

В акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському та податковому обліку результати інвентаризації у відповідному періоді підприємством не відображено, при розрахунку приросту (убутку) підприємством в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не враховано суму нестач товаро - матеріальних цінностей, які не використані у господарської діяльності, в результаті чого занижено валові доходи, всього на 173554,0 грн.,в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 173554,0 грн., та в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не проведено коригування податкового кредиту з вартості товарів, які за результатами інвентаризації відсутні та в подальшому не будуть використані в господарської діяльності, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 34711,0 грн., в т.ч. за січень 2010 року на суму 34711,0 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, (ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 10 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Відповідно до ч. "г" п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 (далі - Інструкція по інвентаризації), при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) проведення інвентаризації є обов'язковим.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником (п.п. 11.1. Інструкції по інвентаризації).

Відповідно до п.п. 11.3. Інструкції по інвентаризації, постійно діючі інвентаризаційні комісії перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обгрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх збереження; розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інші порушення, і свої пропозиції щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці відображають у протоколі. В протоколі мають бути наведені відомості про причини і про осіб, винних у нестачах, втратах і лишках та про вжиті до них заходи.

Частиною "а" п.п. 11.12. Інструкції по інвентаризації визначено, що протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства. При цьому, згідно частини "г" п.п. 11.12. Інструкції по інвентаризації, затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

Отже, виходячи з аналізу перелічених вище норм, суд вважає,, що виявлені в результаті інвентаризації нестачі, в тому числі при встановлені фактів крадіжок, відображаються в обліку підприємства після затвердження керівником підприємства протоколу інвентаризаційної комісії, який, в розумінні Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинним документом. Зазначене підтверджується листом Міністерства фінансів України від 13.12.2004 № 31-04200-30-10/22823, в якому зокрема зазначено, що висновки постійно діючої інвентаризаційної комісії щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей (кількісних, сумових) набирають норми розпорядчого документу і є підставою (первинним документом) для записів у бухгалтерському обліку після їх затвердження керівником підприємства.

Оскільки, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, результати інвентаризації впливають на показники податкових декларацій тих періодів в яких було відображено господарську операцію (в даному випадку - нестачу товарно-матеріальних цінностей).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу №2 від 05.10.2010 року засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії за результатами інвентаризації товаро - матеріальних цінностей на складі «Ринок» за адресою м. Суми, вул. Кооперативна, 3, станом на 01.10.2010 року встановлена нестача товаро-матеріальних цінностей з вини матеріально відповідальної особи комірника - відбірника ОСОБА_7 (т.1. а.с. 134-135), інвентаризація розпочата та закінчена 01.10.2010, а протокол затверджено 05.10.2010. У зв'язку із чим дані інвентаризації повинні бути відображені в обліку Товариства в жовтні 2010 року (4-й квартал).

Згідно п.п. 11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року (п. 11 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Тобто, виходячи з наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд вважає, що виявлена в результаті інвентаризації нестача товарно-матеріальних цінностей повинна відображатися в річній декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, відтак підстав для включення до складу валового доходу третього кварталу 2010 року виявленої в результаті інвентаризації нестачі немає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до перелічених вище норм законодавства позивачем було відображено нестачу товарно-матеріальних цінностей, виявлену в ході інвентаризації, в сумі 170695,00 грн. в гр. 4 "Запаси використані не в господарській діяльності" рядку А5 таблиці 1 додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Також, що підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідач в ході судового розгляду справи не спростовував наявності наміру позивача на час придбання товарно-матеріальних цінностей використовувати відповідні товарно-матеріальні цінності в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме продаж покупцям з відповідною націнкою.

Факт невикористання ТМЦ в межах господарської діяльності, як зазначалося вище, було встановлено в жовтні 2010 року. Відтак зменшення податкового кредиту, шляхом коригування, повинно відбутися в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а не за січень як стверджує податковий орган.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що TOB « Квітень - Суми» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з TOB « Лігіум» ( код 36572660, м. Дніпропетровськ.)

Так, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Квітень - Суми» було укладено договір купівлі - продажу товару від 19.10.09р. № 19/10-1 з TOB « Лігіум» (т.1 а.с. 149). Предмет договору - TOB « Лігіум »( Продавець) зобов'язується поставити товар, а TOB « Квітень- Суми» (Покупець) прийняти та своєчасно сплатити цій товар на умовах, передбачених даним Договором. Заказ товару здійснюється шляхом замовлення через торгового представника «Продавця» або в телефонному режимі з вказанням умов оплати. За умовами договору товар, що є предметом угоди даного Договору, постачається «Продавцем» протягом 3 робочих днів з дня отримання заказу від «Покупця». Постачання товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок «Продавця».

Відповідачем в ОСОБА_4 перевірки був зроблений висновок, про те, що Договір купівлі-продажу від 19.10.2009, укладений Позивачем з TOB "Лігіум" є таким, що не був направлений на реальне настання правових наслідків, посилаючись в якості обгрунтування на відсутність товарно-транспортних накладних та відсутність у ТОВ «Лігіум» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, в зв'язку з чим податковим органом зменшено на вказані вище суми валові витрати та податковий кредит позивача по зазначеним господарським операціям.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, на виконання умов договору позивачем було отримано товар від TOB «Лігіум» на загальну суму 573195,00 грн., в т.ч. ПДВ 95533 грн., вартість придбання якого віднесена до складу валових витрат а сума податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів. Фактичне отримання товару позивачем підтверджено видатковими накладними (т.2 а.с 5-6, 8-11) та податковими накладними (т.2 а.с. 110-160). Оплата за товар проводилась в безготівковому порядку, про що зазначено в акті перевірки.

Суд зазначає, що статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здій господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні) щодо операцій купівлі - продажу товарів між ТОВ «Квітень - Суми» та ТОВ «Лігіум» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Квітень-Суми» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «Квітень-Суми» до складу податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробиш та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами,

Суд зауважує, що витрати по придбанню товарів у ТОВ «Лігіум», що віднесені ТОВ «Квітень - Суми» до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Лігіум» посилається на відсутність у ТОВ «Лігіум» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей. При цьому податковий орган посилається на дані податкової звітності ТОВ «Лігіум». З цього питання суд зазначає, що податкова звітність, а саме декларація з податку на прибуток з додатками та розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища не можуть бути доказами відсутності у підприємства основних фондів та транспортних засобів, оскільки в даній податкові звітності не відображаються орендовані основні фонди та основні фонди на які згідно з нормами законодавства не нараховується амортизація тощо.

Крім того, посилання відповідача на неможливість перевірити ТОВ «Лігіум» суд вважає безпідставним, оскільки згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення оскаржуваних господарських операцій ТОВ «Лігіум» був належним чином зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних. Суд зазначає, що згідно зі ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Тобто, зазначений Закон надає право здійснювати перевезення вантажів не лише за наявності товарно-транспортної накладної, а й за наявності іншого документа визначеного законодавством.

Суд вважає, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, на підставі якого відбувається передача права власності на вантаж та формуються валові витрати. Зважаючи на норми спеціального податкового законодавства суд доходить висновку, що твердження відповідача про те, що товарно-транспортна накладна є єдиною законною підставою для віднесення витрат до категорії валових, є таким що не відповідає нормам законодавства.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та як встановлено перевіркою в подальшому був використаний позивачем в основниму виробництві, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень-Суми" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 16 лютого 2011 року № 0000152312/0/11357 та податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 16 лютого 2011 року № 0000162312/0/11369. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек