Рішення

від 07.11.2012 по справі 2-7513/11

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-7513/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2012 м. Рівне

07 листопада 2012 pоку м.Рiвне

Рiвненський мiський суд в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Юхимчук О.Л.,

позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката ОСОБА_4,

представника управління містобудування та архітектури

виконавчого комітету Рівненської міської ради Павлова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання права власності та виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала і просить суд: припинити її право спільної часткової власності на 1/2 частку домоволодіння на АДРЕСА_1 в місті Рівне; визнати за нею право власності на самочинно реконструйовану 1/2 частину житлового будинку за рахунок надбудови другого поверху, прибудови, гаража на земельній ділянці на АДРЕСА_1 в місті Рівне; провести поділ домоволодіння на АДРЕСА_1 в місті Рівне шляхом виділення їй у власність приміщень житлового будинку та надвірних будівель, позначених на плані технічного паспорту садибного житлового будинку, виготовленого 03 листопада 2011 року комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», номерами «2-1»-«2-8», двох балконів, двох погребів, гаража, літньої кухні, сараю та огорожі; решту приміщень житлового будинку та надвірних будівель виділити у власність відповідачу ОСОБА_3; визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 74,3 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., допоміжною площею 46,0 кв.м., з відповідними надвірними будівлями та спорудами.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй на підставі договорів купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року на праві власності належить 1/2 частина домоволодіння на АДРЕСА_1 в місті Рівне та земельна ділянка площею 0,0309 га за цією ж адресою, призначена для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником іншої половини домоволодіння є відповідач ОСОБА_3

На власній земельній ділянці нею, з метою поліпшення житлових умов, була проведена реконструкція своєї частини житлового будинку з надбудовою другого поверху та прибудовою. Реконструкція проведена самочинно, без необхідного дозвільного документа, а саме, без будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оскільки відповідач не дав їй згоди на реконструкцію, яка є обов'язковою умовою для його видачі.

Вважає, що визнання за нею права власності на самочинно реконструйовану частину домоволодіння не порушує прав інших осіб, суміжних землевласників, оскільки виконання будівельних робіт проведено за її власні кошти та на належній їй на праві власності земельній ділянці, призначеної для цієї мети. Поділ приміщень та надвірних будівель і споруд просить провести відповідно до фактичного володіння на теперішній час, посилаючись на технічну можливість такого поділу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і в задоволенні позову просить суд відмовити.

На заперечення позовних вимог посилається на те, що проведена позивачем реконструкція належної їй частини домоволодіння з надбудовою другого поверху порушує його права як співвласника. Проведена позивачем надбудова не дозволяє йому добудувати другий поверх.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов також не визнала і просить в позові відмовити за його безпідставністю. При цьому посилається на те, що позивач провела реконструкцію з надбудовою і добудовою без затвердженого проекту, без належного дозволу та з порушенням вимог будівельних норм і правил, які погіршують умови проживання відповідача. Вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйовану частину домоволодіння відсутні, а тому відсутні підстави і для поділу цього домоволодіння.

Представник управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради Павлов Ю.А. в судовому засіданні пояснив, що для проведення реконструкції частини домоволодіння будівельний паспорт забудови земельної ділянки позивачу не видавався через відсутність згоди на таку реконструкцію іншого співвласника -ОСОБА_3

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є безпідставними та недоведеними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 в місті Рівне та земельної ділянки площею 0,0309 га за цією ж адресою, яка призначена для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником іншої 1/2 частини домоволодіння є відповідач ОСОБА_3

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на належній їй на праві власності земельній ділянці провела реконструкцію належної їй частини житлового будинку з надбудовою другого поверху та з будівництвом прибудови і гаража.

Відповідно до вимог частини першої статті 376 ЦК України та враховуючи роз'яснення, наведені у пункт 4 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»(далі -постанова № 6 Пленуму ВССУ), вказана реконструкція є самочинним будівництвом, оскільки проведена позивачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При цьому, як слідує із згаданих роз'яснень, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти, залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1,7 та 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до статей 29,31 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27,30 зазначеного Закону.

З пояснень позивача та наданих нею письмових доказів слідує, що ні належного дозволу на реконструкцію частини домоволодіння, ні проекту, необхідність якого передбачена чинним законодавством, у неї не було. Фактично позивач визнає, що проведена нею реконструкція є самочинним будівництвом, про що нею зазначається і у самій позовній заяві.

Як слідує з висновку експерта № 20419/З_ФМ від 21 травня 2012 року, позивачем при проведенні реконструкції частини домоволодіння були порушені будівельні норми, які стосуються даного типу будівель, а саме, ДБН В.3.2.-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»(п.п.4.3, 8.22) та ДБН В.2.5-20-2001. «Газоснабжение»(п.Ж.15), внаслідок чого було погіршено умови роботи несучих елементів даху -двох крокв та погіршено умови димовидалення від котла, який розташований у квартирі відповідача.

Під час судового розгляду справи позивачем одне з порушень, а саме те, яким було погіршено умови роботи несучих елементів даху -двох крокв, було усунуто, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами про проведенні відповідних робіт (договором підряду від 27 вересня 2012 року, актом приймання виконаних будівельних робіт тощо).

Разом з тим, порушення будівельних норм, які спричиняють погіршення умов димовидалення від котла, який розташований у квартирі відповідача, позивачем не усунуто.

Враховуючи характер вказаного порушення будівельних норм та можливості його негативних наслідків для відповідача, суд визнає вказане порушення істотним і таким, що порушує права відповідача, як співвласника домоволодіння.

При цьому суд приймає до уваги, що згідно роз'яснень, наведених у пункті 4 постанови № 6 Пленуму ВССУ будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Суд визнає, що погіршення умов димовидалення від котла, який розташований у помешканні особи, потенційно може нести загрозу її життю та здоров'ю.

Згідно положень частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною п'ятою статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пунктом 12 постанови № 6 Пленуму ВССУ роз'яснено, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Між тим, як встановлено судом, позивач до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації не зверталася.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйовану частину житлового будинку відповідно до частини п'ятої статті 376 ЦК України, оскільки визнає, що це порушує права відповідача.

Відсутність підстав для набуття позивачем права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна і, відповідно, ненабуття нею такого права, свідчить про те, що це майно не є об'єктом права власності, а тому воно, відповідно до вимог статті 367 ЦК України, не може бути предметом поділу, про що зазначається і в роз'ясненнях, наданих у пункті 6 постанови № 6 Пленуму ВССУ.

За встановлених та наведених обставин суд визнає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, і позовні вимоги про поділ домоволодіння, про припинення права спільної часткової власності на нього та про визнання за позивачем права власності на квартиру.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання права власності та виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: < Судд