Рішення

від 06.11.2012 по справі 2-1054

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1054 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Номер провадження 22-ц/1890/1957/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 42

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою виконавчого комітету Сумської міської ради та апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 31 серпня 2012 року

у справі за позовом виконавчого комітету Сумської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради, Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін», Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним ордеру, виселення, зобов'язання вчинити дії

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання акту прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність недійсним,

в с т а н о в и л а :

16 квітня 2008 року виконком Сумської міської ради звернувся до суду з позовом.

Уточнені вимоги (т.2 а.с.17-18) мотивував тим, що після того як будинок для тимчасового проживання малих сімей по АДРЕСА_1 було передано від ДП «Сумський облавтодор» до комунальної власності, виявилося, що у нежитлових приміщеннях №6, №7 і №8, загальною площею 72,1 кв.м, розташованих на першому поверсі вказаного будинку, проживає ОСОБА_1 Вважав, що ДП «Сумський облавтодор» не вправі було видавати їй ордер, не перевіривши, що вона не виписалась з іншого місця проживання та не зазначивши конкретну кімнату і площу. Зазначав, що ОСОБА_1 самостійно проставила в ордері номер кімнати - «7», яка є нежитловим приміщенням і самоправно вселилася.

Просив визнати недійсним ордер від 13 липня 2005 року №255, виданий ДП «Сумський облавтодор» ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1, та виселити її з цієї кімнати без надання жилого приміщення, а також зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежилими приміщеннями №6 і №8 у вказаному гуртожитку, шляхом їх звільнення.

04 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом (т.2 а.с.6).

Просила визнати недійсним акт від 05 жовтня 2004 року №711 приймання-передачі від ДП «Сумський облавтодор» в комунальну власність будинку для тимчасового проживання малих сімей по АДРЕСА_1, як такий, що за формою та змістом не відповідає вимогам законодавства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 31 серпня 2012 року позовні вимоги виконавчого комітету Сумської міської ради задоволено частково (т.2 а.с.114-120).

Визнано недійсним виданий ДП «Сумський облавтодор» на ім'я ОСОБА_1 ордер №225 від 13 липня 2005 року на кімнату АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 у м.Суми і зобов'язано виконавчий комітет Сумської міської ради надати ОСОБА_1 у межах даного населеного пункту інше жиле приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та за розмірами відповідає наданому за ордером.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні виконавчим комітетом Сумської міської ради права користування та розпорядження майном: звільнити нежилі приміщення №6 і №8 у гуртожитку по АДРЕСА_1.

В частині вимог виконавчого комітету Сумської міської ради про виселення ОСОБА_1 без надання їй іншого жилого приміщення відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник Сумського міськвиконкому (т.2 а.с.130-135), посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати у частині зобов'язання виконкому надати ОСОБА_1 при виселенні інше житло і ухвалити нове рішення про її виселення без надання іншого жилого приміщення.

Вважає недоведеним, що ОСОБА_1 видавався ордер на кімнату №7, а самостійно зазначивши у дублікаті ордеру цей номер кімнати, вона самоправно зайняла це приміщення, тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

Посилається на те, що будучи на час отримання ордеру зареєстрованою в іншому населеному пункті та не повідомивши про це надавача житла, ОСОБА_1 тим самим вчинила неправомірні дії, які призвели до незаконного надання їй кімнати у гуртожитку.

Вказує, що суд не з'ясував чи перебуває відповідачка у списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не перевірив чи була згода профспілкового органу про надання їй кімнати, а наявні щодо цього докази є недостатніми і неналежними.

Доводить, що ордер було видано внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДП «Сумський облавтодор», тому обов'язок забезпечення ОСОБА_1 жилим приміщенням повинен бути покладений на цю юридичну особу, а виконати рішення суду про надання іншого аналогічного зазначеному в ордері житла неможливо, оскільки в дублікаті не було вказано ні номеру, ні площі наданої їй кімнати.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.2 а.с.142-144), також зазначаючи про неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог міськвиконкому та відмови у задоволенні її позову і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову міськвиконкому в повному обсязі та про задоволення її зустрічних позовних вимог.

За відсутності первинної документації на будинок, вважає помилковим висновок суду про те, що усі займані нею приміщення не є житловими. Вказує, що новий технічний паспорт гуртожитку виготовлено у 2004 році без урахування дійсного статусу приміщень. Вважає, що цей документ лише підтверджує займану площу, а статус займаних нею приміщень повинен визначатися виходячи з умов їх фактичного використання.

Заслухавши пояснення представника виконкому, ОСОБА_1 та її представника, представника ДП «Сумський облавтодор», дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга виконавчого комітету Сумської міської ради та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 21 березня 1997 року була зареєстрована і проживала в гуртожитку по АДРЕСА_2, звідки 15 січня 2002 року знялась з реєстрації у зв'язку з вибуттям у м.Буринь (т.1 а.с.86, 90).

З 14 лютого 2003 року по 16 липня 2005 року її місце проживання було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 Сумської області (т.1 а.с.102), яка належить їй на праві приватної власності(т.2 а.с.61).

За ОСОБА_1 право особистої власності на нерухоме майно у м.Суми не зареєстроване (т.2, а.с.36) і на квартирному обліку у період з 2004 року в м.Суми вона не перебувала (т.2 а.с175, 196).

Із 05 травня 2003 року ОСОБА_1 працювала у філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» завідуючою гуртожитку і була звільнена з роботи з 01 серпня 2005 року за п.1 ст.40 КЗпП України (т.1, а.с.194, 195).

Зазначений гуртожиток по АДРЕСА_1, був введений в експлуатацію у 1977 році та розрахований (по проекту) на 216 ліжкомісць (т.1 а.с.120).

Згідно з наказом Державної служби автомобільних доріг України від 05 березня 2002 року №93 вказаний гуртожиток серед іншого майна був включений до статутного фонду ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і перейшов у її власність, та у подальшому переданий в оперативне управління ДП «Сумський облавтодор» (т.2 а.с.188-194).

30 січня 2004 року ОСОБА_1 зверталась до директора ДП «Сумський облавтодор» із заявою про виписку ордеру на вселення в гуртожиток (т.2 а.с.66).

Клопотання про виділення їй окремої кімнати в гуртожитку за місцем роботи подали 03 лютого 2004 року на ім'я директора ДП «Сумський облавтодор» і начальник та голова профкому філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» (т.2 а.с.67).

Як убачається з пояснень свідків та з дублікату ордеру виданого ДП «Сумський облавтодор» 13 липня 2005 року і наданого місцевому суду (т.2 а.с.68), спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДП «Сумський облавтодор» від 05 лютого 2004 року №6 ОСОБА_1 було надано житло в гуртожитку по АДРЕСА_1, а відповідний ордер на її ім'я було виписано 09 лютого 2004 року за №225. Цей дублікат, як і оригінал ордеру, не містить номеру та площі кімнати, яка надається.

Одержавши 13 липня 2005 року дублікат ордеру ОСОБА_1 самостійно внесла до нього запис про те, що їй надано для проживання кімнату №7. Цей факт визнається сторонами і третьою особою ДП «Сумський облавтодор» та підтверджується тим, що вперше дублікат цього ордеру, в якому також не було зазначено номеру кімнати (т.1 а.с.12), надавався відповідачкою у квітні 2006 року на вимогу ДКП «Міськводоканал» (т.1 а.с.11), котре на той час було балансоутримувачем даного будинку.

Оригінал корінця ордеру також відсутній. ДП «Сумський облавтодор» надало суду тільки його дублікат, у якому теж не зазначені ні конкретна кімната, яка виділялась відповідачці в гуртожитку ні її площа (т.2 а.с.68).

ДП «Сумський облавтодор» підтвердило суду прийняття адміністрацією і профспілковим органом згаданого рішення та видачу оригіналу і дублікату ордеру, зазначивши про знаходження протоколу спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету від 05 лютого 2004 року №6 на зберіганні в архіві Об'єднаного профкому працівників дорожніх господарств (т.1 а.с.198).

Об'єднаний профспілковий комітет шляхових господарств Сумської області також підтвердив факти прийняття такого рішення, повідомивши суд, що протокол у них відсутній у зв'язку із закінченням строків зберігання (т.1 а.с.280).

Фактично, ще з початку своєї роботи комендантом у 2003 році, ОСОБА_1 вселилась, самовільно переобладнала та використовує у якості житла нежитлові приміщення першого поверху: №6 - буфет, площею 47,9 кв.м, №7 - кухню, площею 11,3 кв.м, та №8 - кладову, площею12,9 кв.м (т.1 а.с.14).

Зареєструвалась вона у м.Суми в даному гуртожитку тільки 19 липня 2005 року (т.1 а.с.102).

Той факт, що всі ці три приміщення є нежитловими приміщеннями колишньої їдальні та в категорію житлових не переводились, підтверджуються і довідкою Сумського МБТІ та довідкою Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (т.1 а.с.19, 118).

З викопійовки плану поверху також вбачається, що до самовільних переобладнань приміщення №6 мало два входи з холу; з приміщення №8 є окремий вихід безпосередньо на вулицю, а розташоване між ними приміщення №7 (в якому зазначено наявність п'яти мийок та однієї плити) є прохідним і входи до нього ведуть лише з приміщень №6 і №8 (т.1 а.с.15-16).

Самій відповідачці ОСОБА_1 також було відомо що займані нею приміщення не відносяться до житлових, оскільки ще у 2005 році вона особисто зверталась із заявою на ім'я міського голови м.Суми про їх переведення у житлові (т.1 а.с.105).

27 червня 2003 року Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) повідомила ДП «Сумський облавтодор» про свою згоду на передачу в комунальну власність вказаного гуртожитку та котельні, що його обслуговує, які знаходились на балансі філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» (т.1 а.с.177).

22 жовтня 2004 року ДП «Сумський облавтодор» звернулось до міського голови м.Суми із заявою про передачу цих будівель у комунальну власність (т.1 а.с.120).

Рішенням від 26 січня 2005 року №1079-МР Сумська міська рада надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Суми гуртожитку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).

Акт приймання-передачі від ДП «Сумський облавтодор» в комунальну власність даного гуртожитку по АДРЕСА_1 від 05 жовтня 2004 року №711, затверджено рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 квітня 2005 року №187 (т.1 а.с.5-9). Як убачається з даного акту, у п'ятиповерховому приміщенні гуртожитку на той час було 76 однокімнатних квартир, у яких значилось 129 мешканців.

06 вересня 2005 року територіальна громада м.Суми в особі міськвиконкому отримала свідоцтво про право власності на комунальне нерухоме майно: будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 літ.«А», загальною площею 2924,9 кв.м, житловою площею 971 кв.м та на будівлю котельної літ. «Б», загальною площею 92,6 кв.м, (т.1, а.с.185).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 вересня 2005 року №514 гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статусу будинку для тимчасового проживання малих сімей (т.2 а.с.38).

Вказані факти правильно встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, які маються у справі та на які суд послався у рішенні.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_1 при вирішенні питання надання їй за місцем роботи в гуртожитку жилого приміщення, якого вона, не маючи іншого житла у м.Суми, потребувала в силу ч.1 ст.127 ЖК України, а також про те, що ДП «Сумський облавтодор», надаючи таке житло в порядку визначеному ст.ст.128, 131 ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою РМ УРСР від 03 червня 1986 року №208, допустив окремі порушення даної процедури визначеної ст.129 ЖК України і п.10 цього Примірного положення та додатку до нього, а саме: не перевірив чи знялась ОСОБА_1 з попереднього місця реєстрації; у спеціальному ордері на вселення від 09 лютого 2004 року за №225 не вказав номер жилої кімнати та її площу (у випадку надання відокремленої кімнати). Аналогічні порушення були допущені посадовими особами роботодавця і при видачі 13 липня 2005 року дублікату вказаного ордеру.

Ці порушення призвели до того, що працюючи завідуючою гуртожитком, ОСОБА_1 всупереч п.14, 19 названого Примірного положення про гуртожитки, не вселила себе у вільну житлову кімнату, а самовільно зазначила у дублікаті ордеру номер нежитлового приміщення №7, зайняла для проживання усі три нежитлові приміщення колишньої їдальні і у подальшому переобладнала їх без належних дозволів та погоджень.

Таким чином, врахувавши викладене та з огляду на положення ст.132 ЖК України про те, що спеціальний ордер видається лише на жиле приміщення у гуртожитку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на законних передбачених ст.59 ЖК України підставах визнав недійсним ордер (дублікат) від 13 липня 2005 року №255 на право зайняття ОСОБА_1 нежитлового приміщення №7, розташованого на першому поверсі гуртожитку.

Крім того, на час видачі даного дублікату гуртожиток уже вибув з власності ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та з оперативного управління ДП «Сумський облавтодор», тому останнє не вправі було вирішувати питання надання дублікату.

Оскільки сторони між собою, а також за участі ДП «Сумський облавтодор» будь-яких цивільно-правових угод щодо порядку використання нежитлових приміщень №6 і №8 не укладали, а ОСОБА_1 не довела наявності у неї інших законних підстав для користування цими приміщеннями гуртожитку, правильним та обґрунтованим ухваленим відповідно до вимог ч.2 ст.16, ч.1 ст.387, ст.391 ЦК України є також рішення суду і у частині зобов'язання її звільнити ці самовільно зайняті нежитлові приміщення.

Доводи апеляційних скарг сторін таких висновків не спростовують

Відомості у листі ДП «Сумський облавтодор» від 12 липня 2006 року про те, що ніяких правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на право користування житловими чи нежитловими приміщеннями у даному гуртожитку не видавалось (т.1 а.с.130), обґрунтовано спростовані судом з посиланням на листи даного підприємства від 08 червня 2007 року і від 08 вересня 2009 року протилежного змісту (т.1 а.с.115, 198) та на інші докази, які вказують на те, що компетентними органами, ще до передання в комунальну власність гуртожитку було вирішено питання про надання у ньому житла відповідачці.

Той факт, що за зверненням ОСОБА_1 з метою подальшої приватизації займаних нею приміщень, технік Сумського МБТІ склала технічний паспорт від 27 березня 2008 року, у якому три вищезгадані приміщення зазначила житловими (т.1 а.с.119, 120), також не є належним доказом надання у встановленому законом порядку буфету, кухні та кладовій статусу житла. До того ж, у цьому плані та у акті поточних змін (т.1 а.с.184) зазначено про самовільне переобладнання цих нежитлових приміщень у житлове.

Обставини укладення 11 квітня 2006 року між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради і ОСОБА_1, як приватним підприємцем, договору оренди інших нежитлових приміщень площею 14,2 кв.м, цього гуртожитку, з цільовим призначенням - розміщення продуктового магазину (т.1 а.с.91), не мають правового значення для вирішення даного спору.

У той же час, з огляду на невідповідність висновків фактичним обставинам та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає незаконним рішення суду першої інстанції у частині виселення ОСОБА_1 з кімнати №7.

Як на підставу для такого виселення ОСОБА_1 суд послався на ст.117 ЖК України та на відповідні роз'яснення, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 квітня 1985 року №2 (із змінами).

Однак, достовірно встановивши, що приміщення №7 у якому проживала ця особа було і залишається нежитловим, на чому наголошував і міськвиконком, суд не звернув увагу на роз'яснення абз.2 п.5 даної постанови Пленуму ВСУ про те, що вимоги про виселення з приміщень, які не входять до складу житлового фонду повинні вирішуватись не на підставі житлового законодавства, а за нормами, що регулюють договір майнового найму.

Відповідно до ст.ст.793-795 ЦК України договір найму нежитлової будівлі або її окремої частини повинен укладатися в письмовій формі.

Крім того, правила ст.129 ЖК України, яка міститься у Главі 4 цього Кодексу, про видачу спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення в гуртожиток, не означають, що на зазначені правовідносини взагалі поширюються положення ст.117 ЖК України про наслідки визнання ордера недійсним, яка міститься в іншій Главі 2 ЖК України.

Кожна з цих глав, а відповідно і розміщені у них статті, регулюють не аналогічні, а різні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 ЖК України.

За наявності підстав передбачених ст.132 ЖК України для виселення з гуртожитку, до осіб які припинили трудові відносини за скороченням чисельності чи штату, слід застосовувати наслідки передбачені ст.ст.125, 126 ЖК України - з наданням іншого жилого приміщення, яке має відповідати вимогам ч.2 ст.114 ЖК України: знаходитись у межах даного населеного пункту та відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

За таких порушень рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1, яка не укладала з власниками будинку договорів майнового найму нежитлового приміщення №7, займає його без будь-яких правових підстав, чим порушує охоронювані законом права Сумського міськвиконкому, які підлягають захисту відповідно до вимог ч.2 ст.16, ч.1 ст.387, ст.391 ЦК України шляхом зобов'язання його звільнити.

Оскільки за рішенням компетентного органу, яке не визнавалось незаконним і не скасовувалось, ОСОБА_1 на законних підставах отримала право на проживання в гуртожитку за місцем роботи і фактично вселилась та проживала в ньому, вона як особа, що звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України, продовжує зберігати за собою таке право. Отже, виконком як нинішній власник даного гуртожитку зобов'язаний надати їй у цьому або іншому будинку в межах м.Суми для тимчасового проживання жиле приміщення, яке повинно відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 суд правильно зазначив, що оспорюваний нею акт не зачіпає її майнових і житлових прав та інтересів. Оскарження такого акту, який не породжує прав і обов'язків, а є лише технічним документом на виконання рішень щодо передачі приміщення гуртожитку в комунальну власність не є належним способом захисту порушеного права. Самі рішення ОСОБА_1 не оспорила.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Приймаючи до уваги, що про ордер міськвиконком довідався лише у 2006 році, та враховуючи, що свідоцтво про право власності будівлю гуртожитку було міськвиконкому лише 06 вересня 2005 року, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно вирішив питання щодо дотримання даним позивачем трирічного строку позовної давності.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 31 серпня 2012 року скасувати в частині виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 у м.Суми і зобов'язання виконавчого комітету Сумської міської ради надати ОСОБА_1 у межах даного населеного пункту інше жиле приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та за розмірами відповідає наданому за ордером, і ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні виконавчим комітетом Сумської міської ради права користування та розпорядження комунальним майном, звільнивши нежиле приміщення - кухню №7 площею 11,3 кв.м, що розташована на першому поверсі будинку для тимчасового проживання малих сімей по АДРЕСА_1.

Зобов'язати виконавчий комітет Сумської міської ради надати ОСОБА_1 у межах міста Суми для тимчасового проживання інше жиле приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

В іншій частині це рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -