Ухвала

від 06.09.2012 по справі 1-10/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-10/09 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Номер провадження 11/1890/526/12 Суддя-доповідач - Захарченко Категорія - 64

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Борсая В. М., Гончарова М. В.,

з участю прокурора - Кононенко К.М.,

при секретарі Бітюкові Д.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засудженої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляцією прокурора Марченко Н.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, і за апеляцією засудженої ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 20 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена -за ч.1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з організаційно- розпорядчими функціями в державних органах, на строк один рік та з посиланням на підстави, передбачені ст. 49 КК України, звільнена від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 364 КК України;

-за ч.2 ст. 368 КК України з застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах, на строк два роки та з конфіскацією особистого майна, крім житла,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні нею, як службовою особою, умисного, з корисливих мотивів, інших особистих інтересів використання службового становища усупереч інтерасам служби, що заподіяло ПФ «Хард- Сервіс» істотної шкоди і у одержанні нею, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, поєднаного з його вимаганням, повторно за слідуючих обставин.

Наказом голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №276-к від 06 жовтня 2003 року ОСОБА_4 була призначена на посаду начальника Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів.

Наказом Держспоживстандарту України №341-к від 01 грудня 2003 року їй присвоєно 8-й ранг державного службовця.

Тому, з огляду на її повноваження за посадою, ОСОБА_4 являлася службовою особою державного органу, а також відповідно до вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про державну службу» - обіймала посаду, віднесену до 4 категорії державних службовців, які займають відповідальне становище.

У період з 28 січня по 20 лютого 2004 року ТОВ «Хімік», яке знаходиться за адресою місто Суми, вулиця Миру,30 і директором якого на той час була ОСОБА_5, перевірялося кількома контролюючими органами. ОСОБА_5, маючи досвід роботи у торгівлі, була упевнена в тому, що зазначені перевірки мають упереджений характер, а тому домовилася через свого знайомого ОСОБА_6 про зустріч з начальником Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_4 для того, щоб вона допомогла їй захиститися від численних перевірок, у тому числі - управління, яке очолювала ОСОБА_4

Згодом директором ТОВ «Хімік» було обрано дочку ОСОБА_5 ОСОБА_7, яка використовуючи домовленість матері з ОСОБА_6 про зустріч з ОСОБА_4, приїхала в один із днів у березні 2004 року разом з ОСОБА_6 до Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів, яке розміщувалося за адресою місто Суми, вулиця Харківська,101, де ОСОБА_6 завів ОСОБА_7 до службового кабінету ОСОБА_4 і познайомив їх.

ОСОБА_4, усвідомлюючи, що реалізація ОСОБА_7, як директором ТОВ «Хімік» , своїх прав та інтересів багато в чому залежать від її, як начальника зазначеного управління, відношення, вирішила використати своє службове становище з корисливою метою і реалізуючи свої злочинні наміри, заявила вимогу ОСОБА_7 передавати їй в її службовому кабінеті в якості хабарів грошові кошти у сумі по 1500 грн. щомісяця за вирішення на користь ОСОБА_7 питань про припинення перевірок ТОВ «Хімік» щодо дотримання прав споживачів і перевірок інших контролюючих органів, давши при цьому зрозуміти ОСОБА_7, що в інакшому разі перевірки ТОВ «Хімік» з боку очолюваного нею Управління та інших контролюючих органів будуть продовжуватися.

ОСОБА_7 щоб уникнути настання шкідливих наслідків своїм правам та інтересам вимушена була погодитися з зазначеною вимогою ОСОБА_4

Виконуючи вимогу ОСОБА_4 про передачу їй хабара за непроведення перевірок ТОВ «Хімік», ОСОБА_7 в один із днів березня 2004 року у службовому кабінеті № 602 Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів за адресою місто Суми, вулиця Харківська, 101, передала ОСОБА_4 хабар у сумі 1500 грн.

В подальшому, у квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді і грудні 2004 року ОСОБА_7 на виконання вимог ОСОБА_4 повторно передавала їй у її службовому кабінеті №602 Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів за адресою місто Суми, вулиця Харківська, 101, хабарі у сумі по 1500 грн. щомісяця за невжиття заходів щодо проведення перевірок ТОВ «Хімік» в частині дотримання прав споживачів.

У січні 2005 року, коли ОСОБА_7 знаходилася біля хворої матері у Сумській міській клінічній лікарні №1, їй неодноразово телефонувала ОСОБА_4 з питання одержання грошей. У зв»язку з тим, що ОСОБА_7 не мала можливості приїхати до неї, ОСОБА_4 заявила, що приїде за грошима сама і 21 січня 2005 року, близько 14 години, приїхала до лікарні, де у прийомному покої повторно одержала від ОСОБА_7 хабар у сумі 1500 грн. за невжиття заходів щодо проведення перевірок ТОВ «Хімік» в частині дотримання прав споживачів.

Крім цього, 15 листопада 2004 року працівниками Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів, яке на той час очолювала ОСОБА_4, була проведена перевірка Приватної фірми «Хард-Сервіс» за адресою місто Суми, вулиця Кірова,6, і за результатами цієї перевірки було складено акт.

19 листопада 2004 року ОСОБА_4, розуміючи, що після проведення перевірки директор ПФ «Хард-Сервіс» ОСОБА_8 не зможе їй відмовити, зловживаючи своїм службовим становищем, отримала у даній фірмі портативний комп»ютер «Версія» вартістю 8400 грн., повідомивши ОСОБА_8, що гроші за даний комп»ютер вона сплатить найближчим часом, але оплату придбаного комп»ютера не здійснила, спричинивши вищевказаними діями майнову шкоду ПФ «Хард-Сервіс» на суму 8400 грн. Зазначений комп»ютер 27 січня 2005 року був виявлений і вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4

У поданих апеляціях:

- Прокурор Марченко Н.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п»ять років, з позбавленням її права обіймати посади, пов»язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах на строк три роки, з конфіскацією особистого майна, крім житла.

За змістом доводів апеляції прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 69 КК України і призначив ОСОБА_4 основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої кримінальним законом за вчинення інкримінованого засудженій злочину.

- Засуджена ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу закрити.

У доводах апеляції засуджена стверджує, що судом було порушено її право на участь у судовому засіданні і право на захист через проголошення судом 20 листопада 2009 року вироку у даній справі у її відсутність та без попереднього повідомлення її про день і час зазначеного проголошення.

Також, автор апеляції вважає, що постановлений у даній справі вирок суду є необгрунтований через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та даним про особу засудженої і обставинам, що пом»якшують покарання.

При цьому, доводи апеляції засудженої зводяться до думки, що вирок суду грунтується на суперечливих показах потерпілої ОСОБА_7 відносно періодів давання хабарів, що інші докази про передачу їй потерпілою грошових коштів відсутні, що покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 не є належними доказами, оскільки жоден з цих свідків не володіє інформацією щодо обставин передачі потерпілою грошей, що пояснення потерпілої ОСОБА_7 про факти проведення в ТОВ «Хімік» перевірок контролюючими органами, у тому числі - контролюючим органом, який очолювала ОСОБА_4, не підтверджуються матеріалами справи.

За змістом доводів апеляції засуджена посилається і на те, що досудовим слідством не перевірялися пояснення ОСОБА_7 про реєстрацію її у книзі реєстрації відвідувачів кожного разу принесення хабарів до робочого кабінету ОСОБА_4 та що суд не звернув уваги на неможливість зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_7 у травні 2004 року, оскільки в цей період ОСОБА_4 перебувала на навчанні з підвищення кваліфікації.

Також, засуджена вважає неправомірним посилання у вироку суду на речові докази - касети з відеозаписами, які втрачені судом першої інстанції, та висновок фоноскопічної експертизи речових доказів, які після проведення цієї експертизи також були втрачені судом першої інстанції.

Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно визнав її винною за ч.1 ст. 364 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вона отримала від ПФ «Хард-Сервіс» портативний комп»ютер разом з рахунком для оплати його придбання, але здійснити розрахунок своєчасно не мала можливості в умовах, коли директор ПФ «Хард-Сервіс» з заявою до правоохоронних органів щодо неї не звертався і будь-яких претензій до неї не мав.

Вмісті з тим, засуджена вважає, що судом при постановленні вироку не враховані позитивні характеристики її особи, дані про незадовільний стан її здоров»я, зокрема - наявність у неї інвалідності 2 групи, а також те, що її батьки мають похилий вік та незадовільний стан здоров»я і лише від неї можуть отримувати допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, міркування прокурора Кононенко К.М. , яка апеляцію прокурора Марченко Н.В. підтримує, заперечує проти апеляції засудженої, думки засудженої ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримують апеляцію засудженої і заперечують проти апеляції прокурора, провівши по справі судове слідство в частині дослідження обгрунтованості призначеного ОСОБА_4 покарання та в частині дослідження речових доказів, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи засудженої ОСОБА_4 про порушення судом її права на участь у судовому засіданні і на захист через проголошення судом вироку у даній справі у її відсутність є безпідставними.

Так, як убачається зі змісту протоколу судового засідання, 11 листопада 2009 року о 17 годині 45 хвилин суд після проведення у справі судових дебатів та надання підсудній останнього слова видалився у присутності підсудної до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що оголосив учасникам справи, а 20 листопада 2009 року о 13 годині - повернувся з нарадчої кімнати та проголосив вирок ( т.5 а. 76-78 ). Оскільки попереднє визначення судом при видаленні до нарадчої кімнати дати проголошення вироку, а також будь які підстави відкладення проголошення підписаного судом у нарадчій кімнаті вироку не передбачені кримінально-процесуальним законом, то проголошення суддею - головуючим 20 листопада 2009 року вироку у даній справі у відсутність у залі судових засідань засудженої не є порушенням закону і прав засудженої.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні нею, як службовою особою, умисного, з корисливих мотивів, інших особистих інтересів використання службового становища усупереч інтересам служби, що заподіяло ПФ «Хард- Сервіс» істотної шкоди і у одержанні нею, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, хабарів, поєднаного з їх вимаганням, відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності і взаємозв»язку, а також на доказах, досліджених в результаті проведеного апеляційним судом судового слідства.

Зокрема, дані висновки суду підтверджуються доказами, якими суд мотивував вирок, серед яких:

-Копіями наказів про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів і про присвоєння ОСОБА_4 8-й рангу державного службовця, що підтверджують той факт, що ОСОБА_4 станом на період з березня 2004 року по січень 2005 року була службовою особою державного органу і відповідно до вимог ст.25 Закону України «Про державну службу» та примітки 2 до ст.368 КК України відносилася до службових осіб, які займають відповідальне становище ( т.1 а.121,т.3 а.185 );

-Показами потерпілої ОСОБА_7, яка показала, що з березня 2004 року вона почала працювати директором ТОВ «Хімік», в якому мали місце перевірки різних органів, у зв»язку з чим ОСОБА_6 запропонував допомогу і познайомив її з ОСОБА_4, яка у своєму службовому кабінеті повідомила їй, що за прийняття нею мір по припиненню перевірок товариства з боку обласного управління у справах захисту прав споживачів та інших органів ОСОБА_7 повинна сплачувати їй по 1500 грн. щомісяця , а тому на виконання зазначених вимог, щомісяця з березня по грудень, за виключенням липня і серпня 2004 року потерпіла через заявлені кожного разу по телефону вимоги ОСОБА_4 приносила та передавала їй у її службовому кабінеті зазначену суму грошей, усвідомлюючи несприятливість для неї наслідків у випадку невиконання цих вимог. Останній раз передавала ОСОБА_4 гроші у лікарні, де знаходилася у зв»язку з хворобою матері і мала грошові витрати на забезпечення її лікування, а тому у неї були труднощі з можливостями передачі ОСОБА_4 грошей чергового платежу у встановлений термін, про що вона намагалася пояснити ОСОБА_4, яка, не зважаючи на це, продовжувала вимагати гроші, у зв»язку з чим потерпіла була вимушена звернутися до правоохоронних органів;

-Показами свідка ОСОБА_9, який показав, що потерпіла ОСОБА_7 є його дружиною і директором ТОВ «Хімік», в якому він працює заступником директора, а також що товариство потерпало від численних перевірок, у зв»язку з чим дружина повідомила про необхідність сплачувати ОСОБА_4 щомісяця по 1500 грн., а тому він неодноразово до грудня 2004 року включно возив дружину до управління у справах захисту прав споживачів на зустріч з ОСОБА_4 після її дзвінків по телефону для передачі грошей. Коли мати дружини знаходилася в лікарні, ОСОБА_4 постійно в телефонному режимі вимагала від дружини гроші, сплатити які його дружина не мала можливості, а тому ними було прийняте рішення про звернення до Служби безпеки;

-Показами свідка ОСОБА_10, який показав, що у січні 2005 року його дочка ОСОБА_7 повідомила йому, що вона вимушена була на вимогу ОСОБА_4 передавати їй після її дзвінків щомісяця хабарі у сумі по 1500 грн. за вжиття заходів по непроведенню перевірок ТОВ «Хімік» контролюючими органами;

-Дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України показами свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві про те, що у лютому 2004 року ОСОБА_7 просила його познайомити її з ОСОБА_4 у зв»язку з проведенням Управлінням у справах захисту прав споживачів інтенсивних перевірок в ТОВ «Хімік» і що згодом у розмові з ним ОСОБА_4 повідомила йому, що питання відносно перевірок ТОВ «Хімік» владнано, а через деякий час він довідався, що ОСОБА_4 була затримана працівниками УСБУ і ОСОБА_7 повідомила йому, що кожного місяця вона передавала ОСОБА_4 гроші у сумі по 1500 грн. ( т.1 а.69-78 );

-Письмовою заявою ОСОБА_7 до УСБУ в Сумській області від 21 січня 2005 року про те, що начальник Сумського обласного управління з питань захисту прав споживачів ОСОБА_4 протягом року вимагає та отримує від неї щомісячно грошові кошти в сумі по 1500 грн. і що черговий хабар ОСОБА_4 вимагає від ОСОБА_7 передати їй 21 січня 2005 року ( т.1 а.31);

-Протоколом вручення ОСОБА_7 21 січня 2005 року в органі Служби безпеки України в Сумській області коштів у сумі 1500 грн. в порядку проведення оперативних заходів по отриманню фактичних даних щодо отримання ОСОБА_4 хабара ( т.1 а. 34-38 );

- Протоколом очної ставки між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 від 10 лютого 2005 року, в ході якої ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно він познайомив ОСОБА_7 з ОСОБА_4, яку просив не чинити тиск на ТОВ «Хімік» ( т.1 а. 89-91 );

-Дослідженими у судовому засіданні легалізованими матеріалами оперативних заходів по перевірці заяви ОСОБА_7, з яких судом з»ясовано, що на відеокасеті з написом «давання хабара біля ЦМЛ» зображена ОСОБА_4, що розмовляє з жінкою і під час розмови бере від цієї жінки гроші та кладе їх у бокове відділення свого портфеля;

-Протоколом особистого обшуку та огляду речей ОСОБА_4 від 21 січня 2005 року, протоколом огляду грошових коштів та постановою про залучення до справи речових доказів від 28 січня 2005 року, з яких убачається, що 21 січня 2005 року у приміщенні прокуратури Сумської області з бокового відділення портфеля затриманої ОСОБА_4 були вилучені гроші у сумі 1500 грн. купюрами, номера і номінали яких повністю співпадають з номерами і номіналами купюр, що раніше 21 січня 2005 року були вручені ОСОБА_7 для викриття особи, що вимагала від неї хабар, і які, як убачається з показів потерпілої ОСОБА_7, вона в той же день передала ОСОБА_4 на території лікарні (т.3 а.4-13);

-Дослідженим судом в порядку ст. 306 КПК України протоколом допиту на досудовому слідстві свідка ОСОБА_12, який у своїх показах підтвердив, що він 21 січня 2005 року, близько 14 години, на службовому автомобілі привіз ОСОБА_4 за її вказівкою до Сумської міської клінічної лікарні, після чого ОСОБА_4 підійшла до невідомої йому жінки та зайшла всередину даного медичного закладу, а через 3-5 хвилин вона вийшла з приміщення лікарні у супроводі працівників УСБУ ( т.1 а. 63 );

-Дослідженими судом матеріалами проведеної на досудовому слідстві по даній справі фоноскопічної експертизи, з яких убачається факт спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_7 з первинної ініціативи ОСОБА_4 відносно стану додержання ОСОБА_7 строків виконання обумовленого зобов»язання ( т.1 а 276-280 );

Проаналізувавши сукупність вищевказаних доказів, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції цілком обгрунтовано зробив висновок про підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, в обсягах пред»явленого їй обвинувачення.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції засудженої про суперечливість показів потерпілої відносно періодів давання хабарів, оскільки, ОСОБА_7 на досудовому слідстві і в судовому засіданні давала логічні та послідовні покази відносно обставин справи, які підтверджуються іншими доказами по справі і з яких убачається, що вимагання ОСОБА_4 від ОСОБА_7 хабарів мало місце з березня 2004 року, а тому її заява про злочин та перші пояснення про давання нею хабарів ОСОБА_4 протягом року суті обвинувачення не змінюють, оскільки мають розбіжності, які можуть пояснюватися властивостями людської пам»яті та екстремальністю ситуації, в якій перебувала потерпіла в період подання заяви та давання перших пояснень.

Також, доводи апеляції засудженої про те, що покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 є неналежними доказами у справі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки сукупність показів цих свідків являється складовою частиною доказів, які об»єктивно підтверджують правдивість показів потерпілої ОСОБА_7

Посилання засудженої на те, що у справі не знайшли свого підтвердження факти проведення в ТОВ «Хімік» перевірок контролюючими органами, спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що дійсно у січні- лютому 2004 року ТОВ «Хімік» було піддано перевіркам з боку ряду контролюючих органів, у тому числі - Сумським обласним управлінням з питань захисту прав споживачів ( т.1 а.51-59).

Як було з»ясовано в ході провадження апеляційним судом судового слідства у даній справі, частина речових доказів, визнаних такими на досудовому слідстві, була втрачена судом першої інстанції, а саме- відеокасети фіксації оперативних заходів, особистого обшуку і огляду речей ОСОБА_4, касети з фіксації розмов ОСОБА_7 з ОСОБА_4

Разом з цим, у вироку суду першої інстанції має місце посилання лише на ті речові докази в частині відеофіксації обставин справи, які були предметом дослідження судом в ході розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання у справі ( т.5 а. 69-70 ).

Також, як убачається з матеріалів справи, фоноскопічна експертиза записів розмов ОСОБА_7 і ОСОБА_4 була на досудовому слідстві по справі призначена у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону і проведена з реальним дослідженням речових доказів.

Тому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції засудженої, підтримані її захисником, про те, що досліджені судом у судовому засіданні висновок фоноскопічної експертизи і відеозапис оперативного заходу від 21.01.2005 року необхідно вважати неналежними доказами.

В ході проведення апеляційним судом судового слідства з»ясовано, що дійсно як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи по суті не перевірялися пояснення ОСОБА_7 про факти реєстрації її у книзі реєстрації відвідувачів за місцем роботи ОСОБА_4 і на даний час така перевірка неможлива у зв»язку з відсутністю зазначеної книги через ліквідацію Сумського обласного управління з питань захисту прав споживачів, а також ні досудовим слідством, ні судом першої інстанції не досліджувався факт перебування ОСОБА_4 у травні 2004 року на навчанні.

Однак, така неповнота досудового і судового слідства не вплинула на стан доведеності достатніми об»єктивними доказами вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України в редакції на період з березня 2004 року по 21 січня 2005 року за обставин, викладених у вироку суду.

Є безпідставними і посилання засудженої на те, що порушення щодо неї кримінальної справи було політичним замовленням у зв»язку із змінами у владі країни на початку 2005 року і що гроші, виявлені 21 січня 2005 року у її портфелі, були підкинуті, оскільки на цих грошах та на змивах з її рук, які бралися вже після обшуку, малися сліди люмінофору жовтого кольору, а у протоколі вручення ОСОБА_7 21.01.2005 року грошей зазначено, що ці гроші оброблені люмінофорним порошком світло- зеленого кольору. Ці доводи засудженої спростовуються доказами у справі про вчинення ОСОБА_4 злочинних дій ще з березня 2004 року, а також доказами того, що виявлені у неї, як одержаний хабар, гроші у сумі 1500 грн. 21 січня 2005 року їй передала саме потерпіла ОСОБА_7, якій ці гроші попередньо у повній відповідності з вимогами закону були вручені з фіксацією номіналів і номерів кожної купюри перед початком проведення працівниками УСБУ в Сумській області оперативних заходів у зв»язку із заявою ОСОБА_7 про вимагання у неї грошей з боку ОСОБА_4.

При цьому, як убачається з показів засудженої ОСОБА_4 під час судового слідства по справі в суді апеляційної інстанції, у ОСОБА_7 не малося підстав оговорювати ОСОБА_4

Що стосується доводів апеляції засудженої ОСОБА_4 про відсутність у її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, то ці доводи також стростовуються дослідженими судом першої інстанції і наведеними у вироку суду доказами, зокрема :

-Копіями наказів про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів і про присвоєння ОСОБА_4 8-й рангу державного службовця, що підтверджують той факт, що ОСОБА_4 станом на листопад 2004 року була службовою особою державного органу( т.1 а.121,т.3 а.185 );

-Сукупністю показів допитаних в якості свідків директора ПФ «Хард-Сервіс» ОСОБА_8 та працівників даного підприємства ОСОБА_14 і ОСОБА_15, з яких убачається, що у 2004 році Управлінням з питань захисту прав споживачів у ПФ «Хард-Сервіс» було проведено перевірку, якою виявлено ряд порушень, і по закінченню якої ОСОБА_4 після попереднього спілкування, як начальником зазначеного управління, з директором підприємства ОСОБА_8, придбала у даному підприємстві комп»ютер на умовах послідуючої оплати його вартості, але кошти за придбаний товар в послідуючому не сплатила взагалі;

-Документами ПФ «Хард-Сервіс», які свідчать про те, що вартість придбаного ОСОБА_4 19.11.2004 року саме в цьому підприємстві безоплатно портативного комп»ютера «Версія» складала 8400 грн. і що оплата за придбання вказаного комп»ютера мала бути проведена 24.11.2004 року

( т.1 а.143-160, т.2 а.46-67 );

-Протоколом обшуку від 27 січня 2005 року, з якого убачається, що придбаний у ПФ «Хард-Сервіс» портативний комп»ютер «Версія» було виявлено і вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 ( т.1 а.183-186 ).

При цьому, як підтверджується матеріалами кримінальної справи, робоче місце ОСОБА_4 станом на листопад 2004 року-січень 2005 року було належно укомплектовано комп»ютерною технікою. ( т.1 а.134-142, 199-205, 230-233 ).

За вищевказаних підтверджених належними доказами обставин, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 як зловживання службовим становищем і не прийняв до уваги її покази про те, що вона мала намір придбати зазначений портативний комп»ютер не для себе, а для потреб керованого нею управління.

Що стосується призначеного судом засудженій ОСОБА_4 покарання, то на переконання колегії суддів воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_4 злочинів, дані про її особу, відсутність обтяжуючих обставин, а також наявність пом»якшуючих обставин, серед яких те, що ОСОБА_4 раніше не судима, має незадовільний стан здоров»я і ряд захворювань, у зв»язку з якими їй було встановлено другу групу інвалідності.

З огляду на це суд цілком обгрунтовано з урахуванням даних про особу засудженої та вказаних пом»якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнав за можливе і необхідне застосувати ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 368 КК України основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції цього закону, а саме - у виді позбавлення волі на строк чотири роки, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Також, суд обгрунтовано та в межах вимог кримінального закону призначив засудженій основне покарання за ч.1 ст. 364 КК України і додаткові покарання за ч.1 ст.364 і ч.2 ст. 368 КК України.

В той же час, призначене судом за ч.2 ст. 368 КК України покарання не суперечить вимогам ст. 375 КПК України з огляду на скасування апеляційним судом попереднього вироку у даній справі від 22 листопада 2007 року з мотивів м»якості призначеного засудженій покарання, оскільки попереднім вироком, що був скасований, засудженій ОСОБА_4 було призначено покарання, не пов»язане з реальним його відбуванням, о постановленим судом першої інстанції новим вироком ОСОБА_4 засуджена за ч.2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляції прокурора про незаконність призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України і доводи апеляції засудженої про невідповідність призначеного їй покарання тяжкості вчиненого та даним про її особу і обставинам, що пом»якшують покарання.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції усупереч вимогам кримінального закону допустився помилки, постановивши про звільнення засудженої вироком від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 364 КК України у зв»язку з фактичним закінченням передбачених ст. 49 КК України строків давності, тоді як відповідно до вимог ч.5 ст. 74 КК України суд мав з цих підстав звільнити засуджену від призначеного за зазначеною нормою кримінального закону покарання.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне виправити зазначену помилку суду першої інстанції шляхом зміни вироку, яка не тягне за собою погіршення становища засудженої, і у зв»язку з цим апеляція ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 367, 373, 377 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Марченко Н.В. залишити без задоволення, апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженою за ч.2 ст. 368 КК України з застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з організаційно-розпорядчими функціями в державних органах, на строк два роки та з конфіскацією особистого майна, крім житла.

Вважати ОСОБА_4 засудженою за ч.1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з організаційно- розпорядчими функціями в державних органах, на строк один рік та на підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити її від призначених їй за ч.1 ст. 364 КК України основного і додаткового покарань - у зв»язку із закінченням передбачених ст. 49 КК України строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за цей злочин.

В решті вирок суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Борсай В. М. Гончаров М. В.