Ухвала

від 26.01.2010 по справі 1-10/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-10/09 26.01.2010 26.01.2010 26.01.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-3/10 Головуючий у 1-й інстанції: Патрик Ю.Ю.

Категорія: 121 ч.2 КК України Доповідач: Царюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Царюка В.В.

суддів : Войтовського С.А., Гребенюк В.І.

за участю прокурора Максимішина О.Л., засудженого - ОСОБА_1, його

захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3

26 січня 2010 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 19.10.2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

засуджений за ст. 121 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі;

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. 00 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що ввечері 30.09.2006 року після сварки на ганку кафе Ольга , розташованого у смт. Єланець, Єланецького району, Миколаївської області по вул. Карла Маркса, з мотивів помсти за побиття молодшого брата, у ОСОБА_1 виник намір на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір та скориставшись тим, що ОСОБА_5 стояв до нього спиною на сходинках ганку кафе Ольга , і усвідомлюючи, що в такому положенні потерпілому буде важко здійснювати захист, ОСОБА_1 взяв скляний келих для пива, що стояв поруч з ним на кам'яній огорожі парапету кафе, після чого перестрибнув через огорожу та швидко наблизився до місця, де стояв ОСОБА_5 завдавши останньому, дном вказаного келиху, одного потужного удару зі значною силою в ліву частину потилиці голови, після чого з місця події зник.

Після отриманого зазначеного удару ОСОБА_5 у несвідомому стані відразу ж був доставлений до Єланецької ЦРЛ, де йому була надана кваліфікована медична допомога, однак 1.10.2006 року від отриманих ушкоджень та не повернувшись до свідомості постраждалий помер.

В апеляції ОСОБА_3 просить змінити вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 19.10.2009 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та в частині прийнятого рішення про відшкодування моральної шкоди. Вважає, що призначаючи мінімальне покарання передбачене санкцією ст. 121 ч.2 КК України суд не врахував особу засудженого, який вину свою так і не визнав, цинічно давав в суді свідчення, що не відповідають дійсності, перешкоджав встановленню істини у справі та переховувався від слідства та суду, намагався перекрутити встановлені факти з метою уникнути справедливого покарання, також не зробив жодного кроку до відшкодування матеріальних та моральних збитків.

Також апелянт незгоден з тим, що суд задовольнив лише частину цивільного позову від заявленої у ньому суми. Вважає таке рішення суду в цій частині необґрунтованим.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 19.10.2009 року та закрити провадження у справі у відношенні ОСОБА_1 в зв'язку з недоведеністю його вини в скоєнні інкримінованого йому злочину. З зазначеним вироком апелянт не згоден, оскільки на його думку у справі допущена однобічність та суттєва неповнота досудового слідства, при провадженні якого вина ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не була доведена та й не знайшла свого підтвердження в суді. Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_2 прокурор, який брав участь у розгляді справи по суті, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення злочину ОСОБА_1, а тому не вбачає підстав для скасування вироку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію свого захисника та заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, оскільки вважав, що суд першої інстанції не вірно прийшов до висновку про його винність у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_6, потерпілого, який підтримав свою апеляцію та просив задовольнити його вимоги, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, прокурора, який вважав, що апеляції не підлягають задоволенню, оскільки вирок суду є законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апелянтів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вина ОСОБА_1А, у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, повністю підтверджується доказами, наведеними у вироку суду. Цим доказам, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дав вірну оцінку.

Так, суд, як на докази вини ОСОБА_1 вірно послався на покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та висновки проведених по справі судово-медичних експертиз.

Усі ці докази узгоджуються між собою і на їх основі суд першої інстанції вірно встановив обставини, за яких ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження, ким та яким саме предметом вони були спричинені.

Не згода засудженого з такою оцінкою суду та посилання адвоката на суперечливість доказів, на думку колегії суддів, є безпідставними. Як вбачається зі змісту вироку, суд у судовому засіданні дослідив не тільки докази, які надані стороною обвинувачення, а й докази, надані стороною захисту. Так, суд першої інстанції при розгляді справи проаналізувавши показання свідків ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18Є, ОСОБА_19 і, на думку колегії суддів, дав їм вірну оцінку і вірно прийшов до висновку, що вони не протирічать показанням свідків, які безпосередньо бачили обставини події.

Немає таких протиріч і у висновках судово-медичних експертиз, проведених по справі, як вказує адвокат у апеляції. Намагання цього апелянта запропонувати версію про те, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від падіння з висоти власного зросту, не ґрунтується на матеріалах справи і є надуманою.

Юридична кваліфікація діям ОСОБА_1 дана вірна.

Що стосується покарання, то воно, як вбачається зі змісту вироку, судом призначено відповідно до вимог ст.. 65-67 КК України. Покарання засудженому дійсно судом першої інстанції призначено у мінімальних межах санкції ч.2 ст.121 КК України, але й підстав вважати його явно не справедливим та занадто м'яким, колегія суддів не вбачає. А з урахуванням того, що ОСОБА_1 засуджується вперше, не вбачає колегія суддів і підстав для призначення йому покарання у максимальних межах санкції ч.2 ст.121 КК України, оскільки метою покарання є спроба виправити та перевиховати засуджену особу.

Вірно, на думку колегії суддів, вирішене судом першої інстанції і питання щодо розв'язання цивільного позову. Як вбачається зі змісту вироку, воно судом вирішене на підставі ст..1168 ЦК України та з урахуванням судової практики по даній категорії справ. На думку колегії суддів таке рішення є обґрунтованим і вірним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 19.10.2009 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляції адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на цей вирок - залишити без задоволення.

Головуючий :

Судді :