Рішення

від 08.11.2012 по справі 0308/8638/12

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0308/8638/12

Провадження № 2/0308/3591/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого -судді Кухтея Р.В.

при секретарі Ленічеві Є.А.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі Луцького відділення ПАТ «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «ОТП Банк»в особі Луцького відділення ПАТ «ОТП Банк», ТзОВ «ОТП Факторинг Україна»про визнання кредитного договору недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.09.2007 р. між ним та ЗАТ «ОТП Банк»(правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», яке в свою чергу уступило право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна, відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 р. та договору відступлення права вимоги від 10.12.2010 р.) був укладений кредитний договір № ML AOO/197/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника 182700 доларів США, зі сплатою 12,99%, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.08.2022 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк»було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, остання передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме : житловий будинок, загальною площею 490 кв.м., житловою площею 196,7 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,34 га, що розташовані в АДРЕСА_1.

П.1.2 кредитного договору валюта зобов'язання визначена в доларах США, що суперечить імперативній нормі ст.524 ЦК України, яка встановлює, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України- гривні.

Що стосується іноземної валюти як засобу платежу, зокрема за зобов'язаннями, то вона відповідно до п.2 ст.192, п.3 ст.533 ЦК України може використовуватись в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Крім того, вважає, що між ним та банком не було досягнуто згоди щодо відсоткової ставки, тому такий договір можна вважати неукладеним.

На підставі наведеного, просить суд визнати недійсним кредитний договір № ML AOO/197/2007 від 13.07.2012 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк»без застосування наслідків недійсності правочину та стягнути судові витрати по справі з відповідача.

Позивач в судовому засіданні подав уточнюючі підстави позову та підтримав позов з урахуванням уточнень. Просив його задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, попередньо подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов не визнав.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13.09.2007 р. між ним та ЗАТ «ОТП Банк»був укладений кредитний договір № ML AOO/197/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника 182700 доларів США, зі сплатою 12,99%, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.08.2022 р.

П 1.2. вказаного договору визначено, що сплата суми кредиту та процентів здійснюється у доларах США.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право на розміщення іноземної валюти від свого імені.

Ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність видачі валютного кредиту, оскільки це спростовується положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською ліцензією, дозволом, яка видана банку на право здійснювати банківські операції визначені п. п. 1-4 ч. 2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ст.192 ЦК України до грошових коштів-платіжних засобів, які використовуються на території України, окрім грошової одиниці України -гривні, віднесено також іноземну валюту.

У відповідності до ч.2 цієї статті ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Що стосується посилання позивача на встановлення плаваючої відсоткової ставки за користування кредитом, то відповідно до ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно п.1.4 кредитного договору позивач як сторона кредитного договору, підписавши його, підтвердив, що викладений у п.1.4 кредитного договору порядок плати за кредит у цілому та кожен з його елементів повністю відповідає волевиявленню обох сторін.

Крім того, банком за Вих.№ 22-3-1/19122 від 02.09.2008 р. було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про зміну плаваючої процентної ставки, яке отримав позивач, що підтверджено було в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність видачі валютного кредиту, оскільки це спростовується положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською ліцензією, дозволом, яка видана банку на право здійснювати банківські операції визначені п. п. 1-4 ч. 2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, під час укладання кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, точно визначили в договорі свої наміри. При цьому сторони не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, а саме: банк зобов'язався надати позичальнику кредит у відповідному розмірі в іноземній валюті, а позичальник зобов'язався повернути кредит у тій же валюті, в якій він його отримав, у строки, встановлені договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.192, 533 ЦК України, ст. 47 закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»про визнання кредитного договору недійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.В.Кухтей