cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 22/447-59/394-2012 05.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-6"
Про стягнення 32 996,17 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Півень Д.О. -представник (дов. № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.) від відповідача Мельник Л.К. -голова правління (Виписка з протоколу № 126 від 05.07.2011 р.)
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-6" про стягнення 79 423,11 грн. основного боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 32 996, 17 грн., трьох процентів річних у сумі 8 740, 29 грн. та 7 798, 29 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за період 01.10.2008 р. - 01.10.2011 р. відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлену йому на підставі укладеного сторонами договору від 01.11.1999 р. № 820096 теплову енергію.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. порушено провадження у справі №22/447.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. у справі № 22/447 позов задоволено частково: припинено провадження у справі в частині стягнення 44 423, 11 грн. основного боргу; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 4 715, 24 грн. та три проценти річних у сумі 4 777, 48 грн.; 625,48 грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. рішення місцевого господарського суду скасовано частково, а саме в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені; прийнято в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, три проценти річних у сумі 8 740, 26 грн. та 389,91 грн. пені, 2 313,47 грн. в повернення судових витрат. В частині стягнення 44 423,11 грн. боргу припинено провадження на підставі п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. зі справи № 22/447 скасовано в частині, що стосується стягнення сум інфляційних витрат та судових витрат. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. зі справи №22/447 залишено без змін.
Суд ухвалою від 07.09.2012 р. прийняв справу № 22/447 до свого провадження з присвоєнням номеру -22/447-59/394-2012 та призначив розгляд справи на 24.09.2012 р.
В судовому засіданні 24.09.2012 р. представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 07.09.2012 р. Клопотання задоволено.
В судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2012 р.
Представник позивача в судове засідання 22.10.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 22.10.2012 р. представника позивача, необхідністю надання додаткових доказів, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 05.11.2012 р.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 05.11.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.11.1999 р. між АЕК "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Індикатор-6" укладено договір № 820096 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.
Відповідно до п.2 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2008 р. по 01.10.2011 р. та виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011 р. становить 79 423,11 грн., позивач 02.11.2011 р. звернувся до господарського суду м. Києва з відповідним позовом про стягнення з відповідача 79 423,11 грн. основного боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 32 996, 17 грн., трьох процентів річних у сумі 8 740, 29 грн. та 7 798, 29 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р. (суддя Самсін Р.І.) по даній справі встановлено факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії в сумі 763 239, 37 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію, з урахуванням зарахованої оплати в погашення боргу в сумі 683 816, 26 грн. (проведено в обліку ПАТ "Київенерго" по особовому рахунку 820096 станом на 01.10.2011р.).
Так, даним рішенням, на підставі встановлених фактів та наданих сторонами доказів, позов задоволено частково: припинено провадження у справі в частині стягнення 44 423,11 грн. основного боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 4 715,24 грн. та три проценти річних у сумі 477,48 грн., в іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті даного рішення суд виходив зокрема з того, що відповідач до початку розгляду спору зі справи № 22/447 перерахував позивачеві 44 423, 11 грн. у рахунок оплати частини заявленої до стягнення суми основного боргу, тому провадження у справі в цій частині має бути припинено; що ж до іншої частини суми основного боргу - 35 000 грн., то її позивач сплатив ще до звернення ПАТ "Київенерго" з позовом у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позову в відповідній частині; пеня не підлягає стягненню у зв'язку з відсутністю вини відповідача в заборгованості за Договором.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені; прийнято в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, три проценти річних у сумі 8 740, 26 грн. та 389, 91 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р. по даній справі рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. скасовано в частині, що стосується сум інфляційних втрат та судових витрат.
Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р., яке залишене Вищим господарським судом України в частині основного боргу без змін, було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану теплову енергію у гарячій воді відповідач -ЖБК "Індикатор-6" у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши уточнений розрахунок позивача збитків від інфляції з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, оскільки зроблений з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 27 797,45 грн.
Заперечення відповідача стосовно неправильного розрахунку заборгованості відповідача по оплаті за спожиту теплову енергію, а тому неправомірного нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р., яке залишене Вищим господарським судом України в частині основного боргу без змін, було встановлено, що відповідач -ЖБК "Індикатор-6" свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану теплову енергію у гарячій воді виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.10.2008 р. по 01.10.2011 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, саме в розмірі 79 423,11 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок інфляційної складової боргу, оскільки відповідно до даного розрахунку, відповідачем інфляція нараховується на інший розмір заборгованості основного боргу, а саме в розмірі 99 425,88 грн. та відповідно враховано інший графік зарахування коштів сплачених в рахунок заборгованості.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-6" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 21, ідентифікаційний код 22894363) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 27 797 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 45 коп. збитків від інфляції, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 51 коп. державного мита, 148 (сто сорок вісім) грн. 87 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення.
3. В іншій частині позовних вимог про стягнення збитків від інфляції відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання
повного рішення: 12.11.2012 р.
Суддя Ю.В. Картавцева
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2012 |
Оприлюднено | 14.11.2012 |
Номер документу | 27409259 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Картавцева Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні