Постанова

від 25.12.2012 по справі 22/447-59/394-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа№ 22/447-59/394-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Іващенко О.В. - представник за дов. №91/2012/12/04-1

від 04.12.2012р.,

від відповідача: Мельник Л.К. - голова Правління згідно протоколу

№126 від 05.07.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6»

на рішення господарського суду м. Києва

від 05.11.2012р. (дата підписання - 12.11.2012р.)

у справі №22/447-59/394-2012 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6»

про стягнення 32 996,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» про стягнення 128 957,86 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких: 79 423,11 грн. основного боргу, 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, 3 740,29 грн. 3% річних та 7 798, 29 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №820069 від 01.11.1999р. в частині повної та своєчасної оплати спожитих протягом жовтня 2008 р. - вересня 2011р. (включно) комунальних послуг на підставі вказаного Договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №22/447.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2012р. у справі № 22/447 (суддя - Самсін Р.І.) позов задоволено частково: на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припинено провадження у справі в частині стягнення 44 423, 11 грн. основного боргу; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 4 715, 24 грн. та три проценти річних у сумі 4 777, 48 грн.; 625,48 грн. судових витрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду від 27.01.2012р. у даній справі скасовано частково, а саме: в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені; прийнято в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, 8 740, 26 грн. 3% річних, 389,91 грн. пені; а також 2 313,47 грн. в повернення судових витрат. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012р. судові акти попередніх інстанцій у даній справі скасовано в частині, що стосується стягнення інфляційних втрат та судових витрат. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі №22/447 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2012р. справу №22/447 прийнято до провадження з присвоєнням їй номеру 22/447-59/394-2012.

Під час нового розгляду справи позивач подав до господарського суду уточнений розрахунок заявлених до стягнення із відповідача інфляційних втрат на суму 27 797,45 грн., виконаний із урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові від 28.08.2012р. у даній справі.

Перевіривши виконаний позивачем уточнений розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд визнав його арифметично вірним та обгрунтованим, у зв'язку з чим рішенням від 05.11.2012р. у справі №22/447-59/394-2012 (суддя - Картавцева Ю.В.) вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у заявленому у позові розмірі задовольнив частково, стягнувши із ЖБК «Індикатор-6» на користь ПАТ «Київенерго» 27 797,45 грн. інфляційних втрат. Водночас, суд першої інстанції здійснив новий розподіл судових витрат, у зв'язку з чим вирішив стягнути із відповідача на користь позивача 813,51 грн. державного мита та 148,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог про стягнення збитків від інфляції -відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2012р. у даній справі, а судові витрати покласти на позивача.

За оцінкою скаржника, господарським судом не були виконані вимоги суду касаційної інстанції, позивач обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат, підписаного його представником, місцевому господарському суду не надав, тому прийняте за результатами нового розгляду спору рішення, вказував апелянт, не може вважатись законним та обгрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. у справі №22/447-59/394-2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кропивної Л.В., суддів: Іоннікової І.А., Гончарова С.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 25.12.2012р.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду від 05.11.2012р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення інфляційних втрат відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив рішення місцевого господарського суду від 05.11.2012р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами, 01.11.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Індикатор-6» (далі - відповідач, споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії №820096 (далі - Договір) у гарячій воді, предмет якого було постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

Згідно з п.2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язувалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до Договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язувався своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число зобов'язувався самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Господарськими судами у даній справі було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2008р. по 01.10.2011р. заборгував позивачу 79 423,11 грн.

Відповідач до початку судового розгляду спору у справі №22/447 погасив основний борг на суму 44 423, 11 грн., тому провадження у справі в цій частині господарський суд припинив на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині основний борг на суму 35 000 грн. відповідач сплатив ще до звернення ПАТ «Київенерго» із позовом у справі, у зв'язку з чим господарський суд відмовив у задоволенні позову у відповідній частині.

Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій у цій частині судових рішень та залишив їх у відповідній частині без змін.

Таким чином, в силу ч.2 ст.35 ГПК України, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини даної справи щодо неналежного виконання відповідачем своїх договірних грошових зобов'язань не підлягають доказуванню під час нового розгляду спору в частині вимог про стягнення із ЖБК «Індикатор-6» інфляційних втрат за прострочення оплати вартості спожитих комунальних послуг.

За змістом ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач є боржником, який прострочив виконання своїх зобов'язань перед позивачем, адже вартість поставленої йому теплової енергії у встановлені Договором строки у повному обсязі не оплатив.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає з позовної заяви, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 32 996,17 грн. інфляційних втрат (розрахунок - а.с.6, т.1) за прострочення виконання останнім грошових зобов'язань.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції від 10.04.2012р. у даній справі в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі - 32 996,17 грн., Вищий господарський суд України зазначив про необхідність дотримання господарськими судами порядку нарахування інфляційних.

Вищий господарський суд України вказував, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Врахувавши правову позицію Вищого господарського суду України з приводу порядку нарахування інфляційних втрат, позивач 24.09.2012р. подав господарському суду уточнений розрахунок ціни позову (а.с.87, т.2), згідно якого розмір інфляційних втрат, що заявлений до стягнення із відповідача, становив 27 797,45 грн.

Перевіривши виконаний позивачем перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції визнав його обгрунтованим та таким, що здійснений з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, і задовольнив позов у відповідній частині вимог на суму 27 797,45 грн. В іншій частині позову про стягнення із відповідача інфляційних на суму 5 198,75 грн. господарський суд відмовив.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення від 05.11.2012р., апелянт вказував на порушення господарським судом норм процесуального права. Так, за оцінкою скаржника, поданий позивачем під час нового розгляду справи уточнений розрахунок не може бути належним та допустимим доказом в обгрунтування заявлених вимог, оскільки цей розрахунок не підписаний уповноваженою особою позивача.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами апелянта, адже з матеріалів справи вбачається, що уточнений розрахунок (а.с.87, т.2) був поданий, як додаток, разом із письмовим клопотанням від 24.09.2012р. (а.с.85,т.1), підписаним уповноваженим представником ПАТ «Київенерго» за довіреністю.

Крім того, згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, у разі невірно виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, господарський суд не позбавлений можливості самостійно здійснити вірний перерахунок заявленої до стягнення суми та прийняти судове рішення після повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вірного вирішення спору.

Перевіривши наявний у матеріалах справи уточнений розрахунок інфляційних втрат на суму 27 797,45 грн., судова колегія визнала його вірним, у зв'язку з чим погоджується із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у цій частині вимог і стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 27 797,45 грн.

Водночас, підлягають відхиленню доводи скаржника про відсутність правових підстав для стягнення із ЖБК «Індикатор-6» інфляційних втрат з посиланням на відсутність вини відповідача у простроченні виконання ним своїх грошових зобов'язань перед позивачем. Крім того, за оцінкою апелянта, стягнення пені за порушення своїх зобов'язань виключає можливість додатково стягнення інших штрафних санкцій, в тому числі, інфляційних збитків.

У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Водночас, аналіз правових норм, зокрема статей 549, частини другої статті 625 ЦК України, дає підстави стверджувати, що проценти річних, інфляційні втрати та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

За таких обставин справи, судова колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром інфляційних втрат на суму 27 797,45 грн., які підлягають до стягнення із відповідача.

За приписами ч.5 ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснений місцевим господарським судом розподіл судових витрат відповідає вимогам наведеної норми закону.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2012р. у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін, як законний та обгрунтований.

Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» на рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2012р. у справі №22/447-59/394-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2012р. у справі №22/447-59/394-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №22/447-59/394-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.