Постанова

від 09.11.2012 по справі 19/074-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2012 р. Справа № 19/074-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Волковицької Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. у справі господарського суду№ 19/074-11 Київської області за позовомНовопетрівської сільської ради доВишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеним договору оренди землі в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Кучерявий А.І., дов. № 760/1 від 21.08.2012 р.; відповідача:не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 р. Новопетрівська сільська рада (далі -Рада) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.10.2011 р. (т. 1, а. с. 71 -74), просила визнати укладеним договір оренди землі №7 земельної ділянки загальною площею 0,0225 га, кадастровий номер 3221886001:03:247:0152, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 17, (далі -Договір № 7) між нею та Вишгородським районним споживчим товариством (далі -Товариство) в редакції, наведеній у прохальній частині даної заяви, та визнати укладеним Акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 7 від 07.06.2011 р. в редакції, викладеній позивачем.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", обґрунтовувала чинністю рішення Ради від 15.04.2011р. № 99.4-IV-VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству", на виконання якого між сторонами повинно бути укладено відповідний договір оренди у редакції, яка підписана Радою, а сама земельна ділянка має бути передана на умовах, визначених цим договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.11.2011 р. (суддя Карпечкін Т.П.) у задоволені позовних вимог Ради відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заявлені Радою позовні вимоги не відповідають визначеним законодавством (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) способам захисту цивільних прав та інтересів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. (колегія суддів: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення господарського суду Київської області від 14.11.2011 р. скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Ради задоволено частково, визнано укладеним Договір № 7 між Радою та Товариством в редакції Ради, в іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позову постанова мотивована тим, що спір у даній справі є переддоговірним, і в силу ст. 187 ГК України Радою обрано допустимий спосіб захисту, наявністю прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, а в частині відмови в позові -невідповідністю вимог позивача про визнання земельної ділянки переданою за Актом приймання-передачі в редакції Ради діючому законодавству України.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 14.11.2011 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 287, 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 626, 627, 628, 632, 638 Цивільного кодексу України та ст.ст. 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. скасовано та залишено в силі Рішення господарського суду Київської області від 14.11.2011 р.

Постановою Верховного Суду України від 25.09.2012 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2012 р. та направлено справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Рада не скористалася правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, що оскаржуюється.

За розпорядженням секретаря другої судової палати № 03.08-05/1039 від 09.11.2012 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Мачульський Г.М., Волковицька Н.О.

Повторно розглянувши касаційну скаргу Товариства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Здійснюючи повторний розгляд касаційної скарги Товариства, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з положення частини першої ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України, враховує обов'язковість викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.09.2012 р.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- розглянувши звернення голови правління Товариства щодо надання в оренду земельної ділянки, Рада рішенням №99.4-VI-VI від 15.04.2011 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" затвердила відповідну технічну документацію щодо надання земельної ділянки площею 0,0225 га в оренду вказаній особі строком на 10 років під розміщення існуючого магазину "Продукти" №33 по вул. Ватутіна, 17 у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку в розмірі 12% від грошової оцінки, доручила сільському голові укласти договір оренди та зареєструвати його в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі;

- листом №729 від 08.06.2011 р. Рада надіслала на адресу Товариства підписаний зі свого боку проект договору оренди вказаної земельної ділянки, який Товариство не підписало. Натомість, Товариство листом №211 від 20.06.2011 р. повідомило Раду про неспроможність сплачувати орендну плату, зокрема, встановлену вищевказаним рішенням в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та заявило клопотання про встановлення мінімальної ставки орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- розглянувши вказаний лист Товариства, Рада з метою забезпечення надходжень до бюджету села прийняла рішення №119-VII-VI від 08.07.2011 р. "Про укладення договорів оренди", яким вирішено звернутися до суду з позовом до Товариства про визнання укладеними договорів оренди землі.

Відповідно до ст.ст. 142, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки яка перебуває у державній або комунальній власності є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Ради №99.4-VI-VI від 15.04.2011 р. на момент вирішення спору у даній справі залишається чинним.

Відповідно до ст.ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно вимог ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, на виконання ст. 181 ГК України Товариство повинно було в двадцятиденний строк підписати запропонований проект договору оренди або надати Раді два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Рада листом №729 від 08.06.2011 р. надіслала на адресу Товариства підписаний зі свого боку проект договору.

Листами №256 від 16.09.2011р., та 26.10.2011р., Товариство інформувало Раду про те, що в цілому останній погоджується з запропонованим проектом договору оренди і просить врахувати зауваження щодо пунктів 1, 3 Договору № 7, які полягають у необхідності зазначення про факт розташування на орендованій землі нежилої будівлі, яка належить Товариству на праві власності.

В матеріалах справи відсутні докази підписання Товариством запропонованого Радою проекту договору оренди №7 або надання протоколу розбіжностей в порядку ст. 181 ГК України. А тому, враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняті посилання Товариства на те, що сторонами не узгоджено усі істотні умови договору оренди земельної ділянки, оскільки процедура узгодження умов договору має відбуватись шляхом направлення протоколу розбіжностей до нього, чого виконано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 648 ЦК України, зміст договору укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, підставою в силу якої сторони зобов'язані укласти договір оренди земельної ділянки є чинне рішення Ради від 15.04.2011 р. № 99.4-VІ-VІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству". Сам Договір № 7 в редакції Ради містить усі істотні умови, відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно п. 2 частини другої ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання Товариству земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, а також відповідність вимогам чинного законодавства обраного позивачем способу захисту прав власника земельної ділянки шляхом припинення без договірного (належно не оформленого права) використання відповідачем земельної ділянки, висновок господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання укладеним між Радою та Товариством Договору № 7 в редакції Ради, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в решті позовних вимог, оскільки вони не відповідають передбаченим законодавством способам захисту порушеного права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. у справі № 19/074-11господарського суду Київської області -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Н.О. Волковицька