Постанова

від 13.11.2012 по справі 5008/417/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5008/417/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області на постановувід 20.09.2012 Львівського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Закарпатської області № 5008/417/2012 за позовомДержавної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області до - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області - Чопської митниці провизнання права користування нерухомим майном, яке є предметом договорів оренди, та зобов'язання (спонукання) до укладення додаткових договорів на продовження договорів оренди, за участю представників: позивача - Чебан О.П. відповідача 1 - відповідача 2 - не з'явились Созанський С.А. ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 Державна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - відповідач-1) та Чопської митниці (далі - відповідач-2) про визнання права користування нерухомим майном, яке є предметом договорів оренди, та зобов'язання (спонукання) до укладення додаткових договорів на продовження договорів оренди.

06.08.2012 позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з клопотанням №07-0714 про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України до закінчення процедури його реорганізації.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 07.08.2012 (суддя Васьковський О.В.) клопотання позивача задоволено, зупинено провадження у справі до завершення процедури його реорганізації.

Львівський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача-2, постановою від 20.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Данко Л.С., Мурська Х.В.) скасував ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07.08.2012, передавши справу на розгляд цього суду.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 36, 79 ГПК України, ст. 104, 107 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представник відповідача-1 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, про дату і час судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою від 06.11.2012.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.11.2012 № 03.08-05/1045 у зв'язку з хворобою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. -головуючий суддя, судді Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 06.08.2012 позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення процедури його реорганізації.

Задовольняючи зазначене клопотання, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості доводів позивача та наявності підстав для застосування положень п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов прямо протилежного висновку та, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, виходив з того, що під час судового розгляду позивачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували наявність факту правонаступництва, а також, що спір у справі може бути вирішений до встановлення правонаступника позивача.

Однак, зазначений висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає таким, що не відповідає матеріалам справи та приписам Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття , приєднання, поділу, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справ правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 2 статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, заміни однієї зі сторін її правонаступником.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 статті 37 даного Закону злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування клопотання про зупинення провадження по справі до місцевого господарського суду надані, зокрема, такі документи, якими підтверджується утворення Державної фітосанітарної інспекції Закарпатської області шляхом злиття Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області та Державної інспекції захисту рослин Закарпатської області: постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 №125 про утворення юридичної особи публічного права територіального органу Державної фітосанітарної служби, зокрема, Державної фітосанітарної інспекції Закарпатської області, реорганізувавши шляхом злиття державних інспекцій з карантину рослин та державних інспекцій захисту рослин, зокрема, Державної інспекції з карантину рослин по Зкарпатській області та Державної інспекцій захисту рослин Закарпатської області; Положення про Головну державну фітосанітарну інспекцію, державні фітосанітарні інспекції в АР Крим, областях, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.05.2012 №257, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.05.2012 за № 829/21141; розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 №380-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" та відповідний наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 04.07.2012 №211, яким створені комісії з питань передачі цілісних майнових комплексів; наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України від 30.07.2012 №138-ОС "Про продовження терміну вивільнення".

Зазначені документи безумовно засвідчують, що розпочався процес реорганізації позивача шляхом передання всього майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі - Державній фітосанітарній інспекції Закарпатської області як правонаступникові у результаті злиття, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно визначено, що право- та дієздатність правонаступника як сторони спірних договірних правовідносин може бути юридично кваліфікована лише після завершення процедури реорганізації.

Крім того, матеріали справи також містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №791264, відповідно до якого Державна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області перебуває в стані припинення діяльності.

Оскільки реорганізація підприємства, установи чи організації має наслідком її вибуття як сторони у правовідношенні, щодо якого виник спір, що, в свою чергу, призводить до процесуального правонаступництва, втім, вирішення питання щодо процесуального правонаступництва можливо лише після закінчення процедури реорганізації та переходу прав та обов'язків до правонаступника, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, правомірно визначивши неможливість на час прийняття ухвали про зупинення провадження у справі здійснення заміни позивача його правонаступником у розумінні ст. 25 ГПК України, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до завершення процедури реорганізації позивача, як то передбачено нормою п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, з метою здійснення його заміни правонаступником, який вже визначений постановою КМУ від 22.02.2012 №125, втім, процес передачі йому позивачем всього майна, прав та обов'язків ще не завершений.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість клопотання позивача про зупинення провадження у справі наданими документами і доказами та наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, відтак, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 07.08.2012 у цій справі .

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі господарського суду Закарпатської області № 5008/417/2012 скасувати.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07.08.2012 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Чопської митниці на користь Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Поляк