Рішення

від 09.12.2008 по справі 17/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "09" грудня 2008 р.

Справа

№  17/106

Господарський

суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали

справи №17/106

за

позовом: фізичної особи - підприємцяОСОБА_1смт.Голованівськ Голованівського

району Кіровоградської області

до

відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства

"Осичківське", с. Осички Вільшанського району Кіровоградської області

про

стягнення 225516 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від

позивача -  участі не брали;

від

відповідача -   участі не брали.

Фізичною

особою-підприємцемОСОБА_1. подано позов до приватного сільськогосподарського

підприємства "Осичківське" про стягнення 225516 грн. неустойки та

інфляційних збитків, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання останнім

договірних зобов'язань.

Заявою  від 25.11.2006 р. позивачем збільшено розмір

позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позовні вимоги викладено наступним

чином: "стягнути з ПСП "Осичківське" на користь ППОСОБА_1.

неустойку за прострочення розрахунку за 666 днів з 01.10.2006 р. по 29.07.2008

р. по договору від 23.02.2006 р. в розмірі 139394 грн., по договору від

02.03.2006 р. за цей же період в розмірі 54995 грн., а також за прострочку

повернення боргу 22867 грн. протягом 92 днів з 29.07.2008 р. по 28.10.2008

р.-8909 грн., всього на суму 203248 грн., а також за зростання рівня інфляції

за період з 01.10.2006 р. по 01.07.2008 р. - 24390 грн." (а.с.54-55).

Відповідач

в судовому засіданні участі не брав, 

хоча належним чином  був сповіщений

про час та місце  його проведення, що

підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №395240 від

22.11.2008 р. (а.с.60), позов не заперечив, витребувані документи господарським

судом не подав.

Розглянувши

матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому

засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

На

виконання договорів б/н від 23.02.2006 р., 

від 02.03.2006 р., від 03.05.2006р., укладених між фізичною особою -

підприємцемОСОБА_1. ("постачальник") та  приватним сільськогосподарським підприємством

"Осичківське" ("покупець"), постачальник  передав покупцеві насіння кукурудзи та

соняшника  на загальну суму 68100 грн.

Між

тим покупець прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за

отриманий товар не розрахувався.

Рішенням

господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2006 р. по справі №7/24

за позовом приватного підприємцяОСОБА_1. до приватного сільськогосподарського

підприємства "Осичківське" про стягнення 68100 грн. боргу, який виник

із договорів  від 23.02.2006 р.,  від 02.03.2006 р., від 03.05.2006р., позовні

вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 68100

грн. заборгованості.

Вказане

рішення набрало законної сили 28.11.2006 р.; на виконання зазначеного рішення

судом видано відповідний наказ від 04.12.2008 р.

Відповідно

до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України

факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи

ідентичний суб'єктний склад сторін по справі №7/24 та у даній справі,

господарський суд вважає доведеним факт 

несвоєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за

договорами б/н від 23.02.2006 р.,  від

02.03.2006 р., від 03.05.2006 р.

Згідно

вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна

сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею

зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу.

До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Відповідно

до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.

У

відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні

виконуватись в установлений законом або договором строк.

Порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених

змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки та відшкодування збитків.

Згідно

правил статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється

виконанням, проведеним належним чином.

Із

матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Кіровоградської

області від 15.11.2006 р. по справі №7/24 виконано частково: 28.07.2008 р.  відділом державної виконавчої служби

Вільшанського районного управління юстиції перераховано позивачеві 46030 грн.

(а.с.21). На даний час за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість

за вказаним судовим рішенням в сумі 22867 грн. (а.с.43, 58).

Відповідно

до умов договорів б/н від 23.02.2006 р. та від 02.03.2006 р. в разі порушення

строків оплати товару, зазначених у договорах, покупець сплачує на користь

продавця 1% від вартості  товару  за кожен день прострочення.

Згідно

розрахунків позивача (а.с.31-32, 54-55) розмір неустойки становить за договором

б/н від 23.02.2006 р.  за період з

01.10.2006 р. по 28.07.2008 р. - 

278788грн., за договором б/н від 02.03.2006 р. за період з 01.10.2006 р.

по 28.07.2008р.- 109890 грн., за договорами б/н від 23.02.2006 р. та від

02.03.2006 р. за період з 29.07.2008 р. по 28.10.2008 р.-17818 грн., на

загальну суму 406496 грн. Між тим позивач просить стягнути половину від

зазначеної суми, що, за його підрахунками, складає 203248 грн.

Статтею

546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може

забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою

(штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума,

яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання.

Пенею

є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи

викладені норми зазначена у договорах б/н від 23.02.2006 р. та від 02.03.2006

р. фінансова санкція за своєю правовою природою є пенею.

Статтями

1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують

на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Розмір

пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно

пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій

за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало

бути виконано.

Позивачем

визначено розмір неустойки (пені) без врахування вказаних вище норм.

Із

матеріалів справи, зокрема рішення господарського суду від 15.11.2006 р. по

справі №7/24 вбачається, що додатковою угодою, укладеною між позивачем та

відповідачем, до договорів б/н від 23.02.2006 р., б/н від 02.03.2006 р. та б/н

від 03.05.2006 р. (а.с.15, 61-63) сторонами узгоджено відстрочення виконання

зобов'язання до 01.10.2006 р.

Отже,

кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар є

30.09.2006 р. Прострочення виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків

за отримане насіння соняшника та кукурудзи виникло з 1 жовтня 2006 року. З 1

жовтня 2006 року  мають нараховуватися

штрафні санкції і припиняються нарахування 01.04.2007 року.

Відтак,

за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором б/н від 23.02.2006 р. за

період з 01.10.2006 р. по 01.04.2007р. відповідачу має бути нарахована пеня в

розмірі 3548,35 грн., за договором б/н від 02.03.2006 р. за період з 01.10.2006

р. по 01.04.2007р. -1398,66  грн.

Клопотання

про застосування строків позовної давності від сторін не надходило.

За

таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь

приватного підприємця ОСОБА_1  неустойки

за договорами б/н від 23.02.2006 р., б/н від 02.03.2006 р. підлягають

частковому задоволенню на загальну суму 4947,01грн.

Крім

того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання

зобов'язань за договором б/н від 23.02.2006 р. та договором б/н від 02.03.2006

р.  інфляційні збитки  на суму 24390 грн. за період з 01.10.2006р.

по 01.07.2008 р.

Між

тим  позивачем невірно проведено  розрахунок, оскільки  інфляційні збитки за період з жовтня  місяця 2006 р. по червень місяць 2008 р., що

виникли внаслідок прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе

зобов'язань за договорами б/н від 23.02.2006 р., б/н від 02.03.2006 р.

становлять 28528, 38 грн.

У

відповідності до вимог  статті 625

Цивільного кодексу України  боржник не

звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Враховуючи

наведені норми, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 24390

грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Витрати

по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу  відповідно до вимог статті 49

Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи

викладене, керуючись 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 116, 117  Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні

вимоги задовольнити частково.

Стягнути

з приватного сільськогосподарського підприємства "Осичківське"

(26604, Кіровоградська область, Вільшанський район, с.Осички, ідентифікаційний

код 20655743, р/р №260024577 в ОД АППБ "Райффайзен банк Аваль", МФО

323538) на користь приватного підприємцяОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний

НОМЕР_1, НОМЕР_2 в Голованівському ВОБ №2977, МФО 323992) - 24390 грн.

інфляційних збитків, 4947,01 грн. пені, 

293,37 грн. державного мита, 

15,34грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

В

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно

частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну

частини рішення, з дня   підписання

рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального

кодексу України.

До

набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського

апеляційного господарського суду  в

порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.  

Суддя