Рішення

від 12.11.2012 по справі 39/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/217 12.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскравек Агро"

до відповідача-1 Державної служби інтелектуальної власності України

до відповідача-2 Nippon Soda Co. Ltd (Ніппон Сода Ко, Лтд)

про визнання продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід "Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі" незаконним та визнання патенту України на винахід № 27285 Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі" недійсним

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Гавриловська І.О.

Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача-1: Саламов О. В.

від відповідача-2: Лазебний А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскравек Агро" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України (відповідач) про визнання продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід "Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі" незаконним та визнання патенту України № 27285 на винахід "Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі" недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/217, розгляд справи призначено на 05.12.2011 р. о 11:20 год. та залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Nippon Soda Co., Ltd (Ніппон Сода Ко., Лтд).

23.11.2011 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. справу № 39/217 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 39/217 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 12:20 год.

05.12.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання на виконання вимог ухвали суду.

05.12.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів.

05.12.2011 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/217 передано для розгляду судді Гумезі О.В., у зв'язку із виходом судді Гумеги О.В. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 39/217 прийнято до провадження суддею Гумегою О.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 12:20 год.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача-2 на належного, а саме: Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., подав заяву, відповідно до якої клопотання відповідача-1 про заміну первісного відповідача-2 на належного, а саме: Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України підтримав.

Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року N 1085/2010 (зі змінами і доповненнями), постановлено, зокрема, утворити Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Зібрані у справі докази, зокрема, свідоцтво (серія А01 № 378097 від 21.02.2011 р.) про державну реєстрацію юридичної особи свідчить про здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

За таких обставин, за згодою представника позивача, не припиняючи провадження у справі, суд вважає за необхідне замінити первісного відповідача-2 у справі - Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України на належного відповідача-2 - Державну службу інтелектуальної власності України (ідентифікаційний код 37552556).

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача-1 судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р., на підставі ст.ст. 24, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.01.2012 р. о 14:00 год. та здійснено заміну відповідача-1 у справі - Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України на належного відповідача-1 - Державну службу інтелектуальної власності України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р., на підставі ст. 89 ГПК України, виправлено описку, допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. щодо зазначення дати відкладення розгляду справи на 30.01.2012 р. о 14:00 год.

11.01.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

30.01.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів.

30.01.2012 року відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 30.01.2012 р. оголошено перерву до 06.02.2012 р. о 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Гавриловська І.О., Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 39/217 прийнято до провадження колегії суддів: Гумега О.В. (головуючий), Гавриловська І.О., Картавцева Ю.В., розгляд справи призначено на 21.02.2012 р. о 14:00 год.

21.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить патент України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі», виданий Ніппон Сода Ко ЛДТ Державним підприємством «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України, визнати недійсним повністю, за наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; рішення Державного підприємства «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України про продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі»- скасувати.

В якості підстав позову позивач, зокрема, вказує, що відповідно до п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці. Позивач вказує, що назва винаходу № 27285 з моменту подання заявки до видачі патенту на винахід тричі зазнала перетворень, що на думку позивача не відповідає установленому порядку можливих змін, передбачених п. 5. ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Також були внесені зміни до формули винаходу, що потягнули за собою необхідність внесення змін до опису винаходу. Внесення таких змін також не відповідає установленому порядку можливих змін, передбачених п. 5. ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

21.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р., на підставі ст.ст. 38, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.03.2012 р. о 10:20 год. та в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1) інформацію щодо долучених додаткових матеріалів (формули та опису) в процесі проведення експертизи на заявку № 93004289 від 04.10.1990 року, а саме про надання висновку щодо не виходу наданих додаткових матеріалів (формули та опису) за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу.

24.02.2012 р. відповідач-1 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 12.03.2012 року розглядалася заява позивача про зміну підстав позову. Заява позивача про зміну підстав позову прийнята судом до розгляду з огляду на те, що ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу або предмет позову шляхом подання письмової заяви.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 12.03.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п. 2.4., п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача-1 в поданих додаткових поясненнях у справі № 39/217 проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на те, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог висловлює лише власну думку щодо невідповідності запатентованого винаходу за патентом України № 27285 умовам патентоздатності, що не підтверджена відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. відкладено розгляд справи на 09.04.2012 р. о 09:30 год.

03.04.2012 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав заяву про застосування строку позовної давності.

06.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової експертизи та відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 09.04.2012 р., судом розглядалося клопотання позивача про призначення судової експертизи, подане ним через відділ діловодства суду 06.04.2012 р. Представник відповідача-1 клопотання підтримав. Представник відповідача-2 проти задоволення клопотання заперечував. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 09.04.2012 р., судом розглядалася заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності, подана ним через відділ діловодства суду 03.04.2012 р.

Заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2012 року о 12:00 год. та надано сторонам можливість запропонувати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

10.04.2012 року відповідач-2 через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву з урахуванням зміни підстав позову. в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, з огляду на те, що зміни в описі, формулі та назві винаходу були здійснені та враховані під час розгляду заявки на отримання патенту з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, що діяло на той час, що в свою чергу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач-2 вказує на відсутність у позивача порушеного права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов. Відповідач-2 зазначає, що відомості про видачу патенту України № 27285 були опубліковані 15.09.2000 року у бюлетені «Промислова власність»№ 4, а відомості про продовження строку дії патенту № 27285 були опубліковані 15.12.2005 року у бюлетені «Промислова власність» № 12 в той же час, дата реєстрації позивача - 21.12.2007 року. Тобто на момент видачі патенту та продовження його дії та здійснення публікації позивача не існувало, а тому не існувало прав та інтересів позивача, які могли б бути порушеними у зв'язку із виданням патенту та продовженням його строку.

10.04.2012 року відповідач-2 через відділ діловодства суду надав заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи.

18.04.2012 року позивач через відділ діловодства суду звернувся до суду з клопотанням провести судове засідання, призначене на 18.04.2012 р. о 12:00 год., без участі представника позивача.

18.04.2012 року відповідач-1 через відділ діловодства суду звернувся до суду з клопотанням, в якому запропонував питання, які на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2012 року, судом розглянуто клопотання позивача, подане ним 18.04.2012 року через відділ діловодства суду, про проведення судового засідання, призначеного на 18.04.2012 р. о 12:00 год., без участі представника позивача. Клопотання позивача судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2012 року, відповідач-2 підтримав відзив на позовну заяву з урахуванням зміни підстав позову та заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи, які були подані відповідачем -2 10.04.2012 року через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2012 року, відповідач-1 підтримав подане ним 18.04.2012 року через відділ діловодства суду клопотання в якому запропонував питання, які на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86 ГПК України, призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Петренку Сергію Анатолієвичу, провадження зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

24.04.2012 р. матеріали справи № 39/217 разом з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. у справі № 39/217 одержані судовим експертом Петренком С.А.

02.10.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшла заява про зобов'язання експерта Петренка С.А. повернути до суду матеріали справи, надані для проведення судової експертизи, призначеної відповідно до ухвали Господарського суду України від 27.12.2011 р. та про вжиття щодо експерта Петренка С.А. відповідних заходів реагування в зв'язку із неналежним виконанням ним своїх обов'язків щодо проведення експертизи у справі № 39/217.

Судом направлено судовому експерту Петренку С.А. лист від 09.10.2012 р. про повернення до Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 39/217 разом із висновком судової експертизи.

15.10.2012 р. через відділ діловодства суду одержано висновок № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 39/217 від 15.10.2012 разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року поновлено провадження у справі № 39/217, розгляд справи призначено на 29.10.2012 р. о 12:20 год.

В судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, з'явилися представники відповідачів, надали усні пояснення, відповідно до яких, підтримали висновок судової експертизи.

В судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, представник позивача не з'явився, письмових пояснень по справі з урахуванням висновку № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 39/217 від 15.10.2012 р. суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року відкладено розгляд справи на 12.11.2012 о 14:00.

05.11.2012 року відповідач -2 через відділ діловодства суду подав пояснення у справі з урахуванням висновку судової експертизи.

В судовому засіданні, відкладеному на 12.11.2012 року, відповідач-1 надав суду письмові пояснення на висновок № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 15.10.2012 року. Пояснення передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п.2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судове засідання, призначене на 12.11.2012 року, позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 року, відповідачі надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, та просили відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать винаходи.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 459 ЦК України).

Відповідно до ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).

Відповідно до виписки з державного реєстру патентів України на винаходи від 25.11.2011 року, відповідач -2 є власником патенту України №27285 на винахід „Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі", дата реєстрації - 15.09.2000 року, дата з якої є чинними права на винахід - 15.09.2000 року, дата подання заявки -04.10.1990 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 465 ЦК України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку.

Аналогічна норма міститься також в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції станом на 22.05.03 року, що діяла на момент прийняття рішення про продовження строку дії патенту), правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи.

Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір.

Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається Установою.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Зібрані у справі докази свідчать про звернення представника відповідача -2 12.10.2005 року до Державного департаменту інтелектуальної власності з клопотанням про продовження строку дії патенту № 27285 на винахід додатково на п'ять років, на застосування якого 10.02.2002 року було отримано дозвіл № 00664 Міністерства екології та природних ресурсів України.

Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 01.11.2005 року продовжено строк дії патенту на винахід №27285 до 04.10.2015 року та прийнято рішення про внесення відповідних відомостей до державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:

- визнання прав;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконним рішення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одним із таких способів захисту, є передбачений ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав та охоронюваних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання незаконним рішення органу державної влади в розумінні ст. 16 ЦК України і визнання недійсним акта органу державної влади в розумінні ч. 2 ст. 20 ГК України по суті є одним і тим самим способом захисту. Таку ж позицію займає Вищий господарський суд України, який у своєму інформаційному листі від 21.01.2009 р. № 01-08/33 зазначає, що „визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування як спосіб захисту порушених прав відповідає приписам чинного законодавства, а саме пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки слова "недійсний" і "нечинний" є синонімами і означають, що оспорюваний акт не має юридичної сили".

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про визнання недійсним повністю патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі», виданий Ніппон Сода Ко ЛДТ Державним підприємством «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України, за наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; скасування рішення Державного підприємства «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України про продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі».

Звертаючись з позовом позивач, зокрема, зазначав, що відповідно до ст. 465 ЦК України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід, цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу. Стаття 467 ЦК України встановлює, що у разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок ці об'єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Позивач вказав, що основними видами його діяльності є виробництво агрохімічної продукції, виробництво добрив та азотних сполук та оптова торгівля хімічними продуктами. Таким чином, позивач вважає, що незаконність продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід позбавляє позивача права вільно та безоплатно використовувати об'єкт винаходу за патентом України № 27285.

Також позивач вказує, що назва винаходу № 27285 з моменту подання заявки 04.10.1990 року до видачі патенту тричі зазнала перетворень, а до формули винаходу були внесені зміни, що потягнули за собою необхідність внесення змін до опису винаходу, що не відповідає установленому переліку можливих змін, передбачених п. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В рішенні Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Так, відповідно до ч.5 ст.28 Закону України „Про захист права на винаходи і корисні моделі" патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу,за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

За таких обставин, суд вважає, що позивач обґрунтував наявність прав та охоронюваних законом інтересів позивача про захист яких позивач і звернувся до суду та відхиляє твердження відповідача-2 про відсутність у позивача права на звернення до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 33 Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції від 14.04.09 року, чинній на момент розгляду спору по суті) встановлює, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно визначити, чи містить формула винаходу за патентом України № 27285 усі ознаки, які були наявні у поданій заявці № 93004289 на отримання патенту, на підставі якої було отримано патент України на винахід № 27285.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 39/217, оскільки вказане питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, судом призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Петренку Сергію Анатолієвичу, на вирішення судового експерта було поставлене вищенаведене питання.

Відповідно до висновку № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 39/217, складеного 15.10.2012 року, експерт надав наступну відповідь на поставлене судом питання: усі ознаки формули винаходу за патентом України № 27285 були присутні у поданій заявці № 93004289 на отримання патенту, на підставі якої було отримано патент України на винахід № 27285.

Судом встановлено, що в ході експертного дослідження експерт здійснив порівняльний аналіз суттєвих ознак формули винаходу за патентом України № 27285 з суттєвими ознаками формули винаходу за первинними матеріалами заявки на винахід № 93004289 та встановив наявність ознак формули винаходу за патентом України № 27285 в інших первинних матеріалах заявки.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Суд прийшов до висновку, що для проведення судової експертизи у даній справі експерт має бути атестований за спеціальністю 13.3. "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями".

Як зазначено у висновку № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 39/217 від 15.10.2012, судовий експерт Петренко С.А. має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в cфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями". Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України судового експерта було попереджено.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновок № 833 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 15.10.2012 р. складений кваліфікованим судовим експертом, відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 6 Тимчасових Положень «Про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» (далі - Тимчасове положення), які діяли на момент розгляду заявки на винахід № 93004289 та до прийняття Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», об'єктами винаходу можуть бути пристрій, спосіб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослин і тварин, а також застосування відомого раніше пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням.

Після вступу в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», у редакції, яка діяла на момент розгляду заявки на винахід № 93004289, до об'єктів винаходу, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону, віднесено продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини); спосіб.

Відповідно до ч.13 Тимчасових положень і ч. 6 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»(у редакції, яка діяла на момент розгляду заявки на винахід № 93004289) обсяг правової охорони визначається формулою винаходу. Опис, креслення або інші ілюстрації служать тільки для тлумачення формули винаходу. Такий же підхід щодо визначення обсягу правової охорони винаходу залишився і в чинній редакції Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Відповідно до ч. 22 Тимчасових положень, при проведенні експертизи заявник має право з власної ініціативи вносити до матеріалів заявки виправлення і уточнення, не змінюючи суті винаходу.

При цьому, додаткові матеріали, які включають вказані виправлення та уточнення, не беруться до уваги, якщо вони надійшли до Держапатенту України після дати винесення рішення експертизи про видачу або про відмову у видачі патенту. По заявках на винаходи вказані виправлення та уточнення враховуються при публікації відомостей про заявку в офіційному бюлетені Держпатенту України, якщо вони надійшли до Держпатенту України раніше 6 місяців до дати вказаної публікації.

Додаткові матеріали в частині, яка змінює суть заявленого об'єкта, не беруться до уваги при розгляді заявки. Вони можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка. При поданні цієї заявки протягом тримісячного строку з дати одержання заявником повідомлення про неможливість урахування додаткових матеріалів пріоритет встановлюється за датою надходження додаткових матеріалів.

Аналогічні норми містяться у ст. 15 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»(у редакції, яка діяла на момент розгляду заявки на винахід № 93004289), так, заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Відомства після дати одержання заявником рішення про видачу патенту або про відхилення заявки.

При публікації відомостей про заявку на винахід зазначені виправлення та уточнення враховуються, якщо вони надійшли до Відомства за шість місяців до дати публікації.

Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі).

Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), якщо вони містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу (корисної моделі).

Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), не беруться до уваги під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.

Крім того, відповідно до ч. 26 Тимчасових положень в період проведення експертизи заявки на винахід по суті Держпатент України має право запросити у заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, в тому числі змінену формулу винаходу.

Аналогічна норма міститься у ст. 15 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»(у редакції, яка діяла на момент розгляду заявки на винахід № 93004289). Під час експертизи заявки на винахід по суті Відомство має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу винаходу.

На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, поширюється порядок, визначений пунктом 4 цієї статті.

Слід зазначити, що вказані вище норми знайшли своє відображення у ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»(в редакції чинній на 22.05.2003 року).

Отже, суд прийшов до висновку, що процедурою внесення змін у матеріали заявки на винахід, станом на момент розгляду спірної заявки, передбачалася можливість зміни формули винаходу при збереженні її суті, яка відображена в первинно поданих матеріалах.

Виходячи з вищевикладеного та з огляду на висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 833, суд вважає, що позивач належними засобами доказування не довів наявність правових підстав для визнання недійсним повністю патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі».

Також позивач звернувся з позовом про скасування рішення Державного підприємства «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України про продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі».

Як було встановлено в ході розгляду справи по суті, можливість продовження строку дії патенту передбачалася чинним законодавством, що діяло на момент прийняття відповідного рішення.

Зібрані у справі докази свідчать, що рішення про продовження строку дії патенту №27285 на винахід від 01.11.2005 року було прийнято Державним департаментом інтелектуальної власності, а не Державним підприємством «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів існування рішення Державного підприємства «Український інститут промислової власності» Міністерства освіти і науки України про продовження строку дії патенту №27285 на винахід. Тобто предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішення Державного підприємства «Український інститут промислової власності»Міністерства освіти і науки України про продовження строку дії патенту України № 27285 на винахід «Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі»є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, суд встановив, що при подачі позову позивачем пропущено строк звернення до суду, і ним не наведено причин поважності такого пропуску, що могли би бути підставою для його поновлення.

Згідно матеріалів справи, дата, з якої є чинними права на винахід -15.09.2000 року, дата подання заявки -04.10.1990 року. Відомості про видачу патенту на винахід були опубліковані 15.09.2000 року в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 4 та з цього часу стали загальнодоступними.

Рішення про продовження строку дії патенту на винахід було прийнято 01.11.2005 року. Відомості про продовження строку дії патенту на винахід були опубліковані 15.12.2005 року в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 12 та з цього часу стали загальнодоступними.

Отже, строк звернення до суду позивачем пропущений, оскільки згідно статті 257 ЦК України передбачається загальний трирічний строк звернення до суду.

Позивач не назвав поважні причини пропуску ним строку позовної давності, оскільки відповідне клопотання позивачем до позовної заяви не додано та в процесі розгляду справи суду не подано. Крім того, позивач не надав жодних пояснень та доказів, які б свідчили про день, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4, ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, при відмові в позові на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 31, 32, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 82 -85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.12 року

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Гавриловська І.О.

Картавцева Ю.В.