Рішення

від 12.11.2012 по справі 21/113-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р. Справа № 21/113-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державної інспекції сільського господарства України, м. Київ

2. Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська обл., с. Горенка

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст», м. Київ

2. Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, м. Київ

про визнання актів недійсними, визнання права відсутнім та витребування майна

за участю представників:

від прокуратури: Дутчин І.М. (посвідчення №007107 від 02.10.2012р.)

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача 1: Бойченко С.А. (довіреність №11/12-27/2 від 27.12.2011р.)

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2012р. Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України (далі-позивач 1) та Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі-позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст»(далі-ТОВ «ВВ-Брік Траст»/відповідач 1) та Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (далі-відповідач 2) про:

1) визнання недійсними, виданих ТОВ «ВВ-Брік Траст»державних актів на право власності на земельні ділянки:

- ЯЖ № 232950;

- ЯЖ № 232949;

- ЯЖ № 232948;

- ЯЖ № 232947;

- ЯЖ № 232946;

- ЯЖ № 232945;

- ЯЖ № 232943;

- ЯЖ № 232944;

2) визнання відсутнім у ТОВ «ВВ-Брік Траст»права власності на земельні ділянки площею:

- 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035;

- 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034;

- 0,3394 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064;

- 0,3892 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0063;

- 1,0531 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067;

- 1,1828 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065;

- 6,7823 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066;

- 0,1697 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036, що розташовані в с. Горенка Київської обл.;

3) витребування з незаконного володіння ТОВ «ВВ-Брік Траст»на користь Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області спірних земельних ділянок.

Відповідач 1 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач 2 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав. Проте, у відповідності до клопотання, яке було подано 30.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області, останній просив суд здійснювати розгляд даної справи без участі його представника. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2012р. порушено провадження у справі №21/113-12 та призначено її до розгляду на 01.10.2012р.

Разом з позовними вимогами, заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України та Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, та заборони відповідачам 1, 2 та третім особам вчиняти дії щодо відчуження спірних земельних ділянок, в тому числі вчинення будь-яких реєстраційні дії стосовно останніх.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, що підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивачів відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01.10.2012р., 15.10.2012р. та 29.10.2012р. розгляд даної справи відкладався на 15.10.2012р., 29.10.2012р. та 12.11.2012р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення прокуратурою Київської області покладених на неї функцій було встановлено незаконне, на думку останньої, вибуття земельних ділянок, розташованих у с. Горенка Київської області з володіння держави Україна в особі Горенської сільської ради, як розпорядника цих земель.

Так, ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/126-98/3/14/18 за заявою ДП АТ «Київхліб «Хлібокомбінату № 12»до КСП АК «Бучанський»про визнання боржника банкрутом, затверджено мирову угоду від 18.01.2008р. про банкрутство КСП АК «Бучанський».

Предметом даної мирової угоди є передача у власність ТОВ «ВВ-Брік Траст»єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський»та включення його валових активів до складу активів ТОВ «ВВ-Брік Траст».

На підставі зазначеної ухвали, 31.05.2008р. ТОВ «ВВ-Брік Траст»були видані державні акти:

- ЯЖ № 232950;

- ЯЖ № 232949;

- ЯЖ № 232948;

- ЯЖ № 232947;

- ЯЖ № 232946;

- ЯЖ № 232945;

- ЯЖ № 232943;

- ЯЖ № 232944

на право власності на земельні ділянки, площею:

- 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035;

- 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034;

- 0,3394 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064;

- 0,3892 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0063;

- 1,0531 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067;

- 1,1828 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065;

- 6,7823 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066;

- 0,1697 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036, відповідно, що розташовані в с. Горенка Київської обл.

Посилаючись на те, що ухвала господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/126-98/3/14/18 не може бути підставою для набуття права власності на спірні земельні ділянки, оскільки суд при затвердженні зазначеної мирової угоди будь-яких висновків щодо переліку, кадастрових номерів, площ, місць розташування земельних ділянок, відносно яких видані державні акти відповідачу 1, в ухвалі не зазначив, що свідчить про безпідставність видачі спірних актів відповідачу 1, а тому позивачі просять суд, зокрема, визнати недійсними вищезазначені державні акти на право власності.

Також, в обґрунтування заявленої позовної вимоги, позивачі посилаються на те, що згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду Київської області від 22.01.2007р. у справі №К-3784/07, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008р., ці ж самі земельні ділянки, на які відповідачу 1 були видані спірні державні акти, належать до відання Горенської сільської ради, а отже передача їх відповідачу 1 порушує права та охоронювані законом інтереси територіальної громади с. Горенка в особі позивача 2 - Горенської сільської ради.

До того ж, обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним державного акту ЯЖ № 232944 (земельна ділянка площею 0,1697 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036) позивачі посилались на те, що при оформленні зазначеного акту в порушення вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України, відстані від урізу води в ставі не встановлювались, окремий проект землеустрою щодо відведення прибережних захисних смуг у порядку, встановленому законодавством України не погоджувався.

Крім того, на земельній ділянці земельній ділянці площею 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034, щодо якої відповідачу 1 було видано державний акт ЯЖ № 232949, розташоване нежитлове приміщення площею 201,4 м 2 , яке належить на праві власності Поліщуку О.П. на підставі договору купівлі-продажу, що на думку позивачів, є додатковою підставою для визнання вищезазначеного акту недійсним, як такого, що виданий всупереч вимогам ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2011р. у справі №2/47 позовні вимоги Горенської сільської ради до Управління земельних ресурсів у Київській області та ТОВ «ВВ-Брік Траст» в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки:

- ЯЖ № 232949;

- ЯЖ № 232948;

- ЯЖ № 232947;

- ЯЖ № 232946;

- ЯЖ № 232945;

- ЯЖ № 232943;

- ЯЖ № 232944, виданих ТОВ «ВВ Брік-Траст» на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/12б-98/3/14/18 та повернення у розпорядження Горенської сільської ради до земель запасу земельних ділянок:

- площею 0,1697 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036;

- площею 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034;

- площею 0,3394 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064;

- площею 0,3892 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0063;

- площею 1,0531 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067;

- площею 1,1828 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065;

- площею 6,7823 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066;

- площею 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035, які розташовані в с. Горенка Київської області, задоволені.

У задоволенні решти первісних позовних вимог про визнання недійсним виданого ТОВ «ВВ-Брік Траст»державного акту на право власності ЯЖ № 232950 (земельна ділянка площею 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035) судом відмовлено.

Крім того, зазначеним рішенням позовну вимогу ФОП Явеця О.А. до Управління земельних ресурсів у Київській області та ТОВ «ВВ-Брік Траст», як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсним, виданого ТОВ «ВВ-Брік Траст»державного акту на право власності ЯЖ № 232950 (земельна ділянка площею 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035) задоволено, у той час як у задоволенні вимоги останнього про повернення зазначеної земельної ділянки у розпорядження Горенської сільської ради до земель запасу судом відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ухвала господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/126-98/3/14/18 не є підставою для набуття права власності на спірні земельні ділянки і в оспорюваних актах про це зазначено неправомірно. При цьому при оформленні державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1697га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036 в порушення вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України не встановлювалось відстані від урізу води в ставі та не погоджувався окремий проект землеустрою щодо відведення прибережних захисних смуг, в порядку, передбаченому законодавством України. До того ж, оформлення та видача державного акту на право власності на земельну ділянку, яка зареєстрована у реєстрі за кадастровим №3222482400:03:002:0035, і на якій розташоване належне фізичній особі на праві власності нежиле приміщення порушує право власності останньої на вказане майно, оскільки належність земельної ділянки іншій юридичній особі порушує його права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, що на спірній земельній ділянці розташовано, та право переоформити вказану земельну у встановленому законом порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012р., рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011р. у справі №2/47 скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами відмовлено повністю.

При прийнятті зазначеної постанови судом апеляційної інстанції було встановлено, що у відповідності до статей 7, 6, 14 Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спеціальним законодавством, а саме ст. 116 Земельного кодексу України, передбачені підстави набуття права на землю громадянами і юридичними особами.

Разом з тим, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статей 35, 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство; мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Спірні державні акти на право власності на земельні ділянки були видані ТОВ «ВВ Брік-Траст»на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/12б-98/3/14/18.

Відповідно до п. 10 ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Оскільки ухвала про затвердження мирової угоди господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/126-98/3/14/18 є чинною, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними державних актів.

Щодо встановлення наявності у позивача права розпорядження спірними земельними ділянками, то судом апеляційної інстанції встановлено, що до моменту укладення мирової угоди від 18.01.2008р. та її затвердження ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008р. були відсутні підстави, визначені ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 140 чинного Земельного кодексу України, які б свідчили про припинення права власності у КСП АК «Бучанський»на спірні земельні ділянки з їх передачею до земель державної або комунальної власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності в момент, коли КСП АК «Бучанський»отримало державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований 31.03.2000 за № 117. І як вбачається з матеріалів справи, після цього вказані земельні ділянки не переходили в державну або комунальну власність.

З огляду на набрання постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. у справі №2/47 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеною постановою мають преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребують доказуванню.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи те, що ухвала господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/12б-98/3/14/18 про затвердження мирової угоди господарського суду Київської області від 28.01.2008р. у справі №182/126-98/3/14/18, на підставі якої відповідачу 1 були видані спірні державні акти, є чинною і, відповідно, обов'язковою до виконання на всій території України, а також враховуючи преюдиціальність фактів, встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. у справі №2/47, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України про визнання недійсними, виданих ТОВ «ВВ-Брік Траст»державних актів на право власності на земельні ділянки: ЯЖ № 232950, ЯЖ № 232949, ЯЖ № 232948, ЯЖ № 232947, ЯЖ № 232946, ЯЖ № 232945, ЯЖ № 232943, ЯЖ № 232944.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2012р. у справі №2/47.

Водночас, виходячи з системного аналізу суб'єктного складу, предмету та підстав позову даної справи та справи №2/47, розглянутої господарським судом міста Києва, суд дійшов висновку, що позовна вимога Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними вищезазначених державних актів вже була предметом розгляду у справі №2/47 за позовом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ «ВВ-Брік Траст».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині позовної вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними вищезазначених державних актів в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена позовна вимога між тими ж сторонами і з тих же підстав вже була розглянута по суті в межах справи господарського суду міста Києва №2/47.

Крім того, враховуючи той факт, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними виданих ТОВ «ВВ-Брік Траст»державних актів на право власності на земельні ділянки: ЯЖ № 232950, ЯЖ № 232949, ЯЖ № 232948, ЯЖ № 232947, ЯЖ № 232946, ЯЖ № 232945, ЯЖ № 232943, ЯЖ № 232944 відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про визнання відсутнім у ТОВ «ВВ-Брік Траст»права власності на земельні ділянки площею:

- 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035;

- 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034;

- 0,3394 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064;

- 0,3892 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0063;

- 1,0531 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067;

- 1,1828 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065;

- 6,7823 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066;

- 0,1697 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036, що розташовані в с. Горенка Київської обл., які перебувають у власності відповідача 1 на підставі спірних вищезазначених державних актів, як і вимога про витребування з незаконного володіння ТОВ «ВВ-Брік Траст»на користь Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вищезазначених земельних ділянок задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2007р. у справі №9/1-05-32.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-35, 49, 66, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України про визнання актів недійсними відмовити повністю.

2. Провадження у даній справі в частині позовної вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання актів недійсними припинити.

3. У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України та Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права відсутнім та витребування майна відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.11.2012р.

Суддя В.А. Ярема