Ухвала

від 14.11.2012 по справі 13/170

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 33844/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову господарського суду Чернівецької обл. від 05.10.2010р. в адміністративній справі за позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької обл. в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької обл. до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги),-

В С Т А Н О В И Л А:

11.07.2008р. прокурор Новоселицького району Чернівецької обл. звернувся в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Чернівецької обл. до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи /СПД/ ОСОБА_2 в дохід бюджету суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1317 грн. 50 коп., а також судові витрати по справі (а.с.3-4).

Постановою господарського суду Чернівецької обл. від 05.10.2010р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача СПД ОСОБА_2 у дохід відповідного бюджету в особі Новоселицької МДПІ штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1317 грн. 50 коп. (а.с.56).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач СПД ОСОБА_2, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.60).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що проведена перевірка здійснена працівниками ДПА в Чернівецькій обл.; судом не в повній мірі вивчена обґрунтованість висновку про порушення ним вимог чинного законодавства та не досліджений акт перевірки; також податковим органом не надано повного розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами ДПА у Чернівецькій обл. проведена перевірка відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівково обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено Акти перевірки № 240005502304 від 31.03.2008р. (а.с.7-8).

Проведеною перевіркою виявлені порушення відповідачем вимог п.п.1, 2, 5, 9, 10 ст.3 та ст.8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг».

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 0000471000425/23 від 11.04.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1317 грн. 50 коп. (а.с.9).

Задовольняючи заявлений прокурором позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи стверджується наявність у відповідача несплаченої заборгованості по сплаті нарахованих податковим органом штрафних санкцій; постановою господарського суду Чернівецької обл. від 07.10.2008р. відмовлено у задоволенні позову СПД ОСОБА_2 про визнання незаконною розглядуваної перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розглядуваного позову є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг».

При цьому під час розгляду вказаного позову суд перевіряє правильність обчислення штрафних (фінансових) санкцій; питання правомірності винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також наявності допущених порушень законодавства, яке регулює порядок проведення розрахункових операцій за товари (послуги), складають предмет окремого позову.

Відповідачем не оскаржувалося в установленому порядку вказане рішення податкового органу, а позов останнього про визнання проведеної перевірки незаконною залишений судом без задоволення (а.с.40-41, 49).

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у розмірах, встановлених ст.17 наведеного Закону.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.

У випадку несплати порушником застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку, останні стягуються за позовом податкового органу в судовому порядку.

З огляду на викладене, податковим органом правомірно проведена перевірка відповідача, результати цієї перевірки зафіксовані в складеному Акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки позивачем в установлені строки застосовані штрафні (фінансові) санкції не сплачені, податковий орган підставно звернувся до суду із розглядуваним позовом.

За таких обставин сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій вірно обчислена податковим органом, остання не сплачена до бюджету відповідачем, також ним не оскаржено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому заявлений податковим органом позов є обґрунтованим.

В частині покликань апелянта про відсутність детального розрахунку штрафних санкцій колегія суддів враховує, що наведені в Рекомендованому розрахунку суми санкцій застосовані на підставі п.п.1, 3, 4, 5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із зазначенням по кожному допущеному порушенню відповідної суми санкції (а.с.10).

Наведений розрахунок є детальним та обґрунтованим, а тому останній правомірно покладений позивачем в основу винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та стягнення останніх в судовому порядку.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг», який встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб'єктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу /ГК/ України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Приписами ст.239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із суб'єкта господарювання до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 250 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги) є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

При цьому строк звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення вказаних санкцій визначений ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції).

Оскільки рішення № 0000471000425/23 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1317 грн. 50 коп. прийнято податковим органом 11.04.2008р., позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом 11.07.2008р., у зв'язку з чим строк звернення до суду із позовними вимогами про стягнення цих санкцій податковим органом не пропущений.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин загальна сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій склала 1317 грн. 50 коп., така на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплачена відповідачем до бюджету, винесене позивачем рішення про застосування фінансових санкцій є чинним на час розгляду справи, не скасовано судом чи іншим уповноваженим органом, а тому заявлений позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Факт сплати відповідачем фінансових санкцій після прийняття судом першої інстанції відповідного рішення про їх примусове стягнення не впливає на правильність та законність прийнятого судового рішення, оскільки таке рішення ґрунтується на доказах, які досліджувалися під час розгляду справи в суді першої інстанції; також перевірка вказаного рішення здійснюється судом в межах доводів апеляційної скарги, яка на зазначену обставину не наголошує.

Окрім цього, сплата вказаних санкцій в добровільному порядку відповідачем не відноситься до підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачені приписами ст.ст.201, 202 КАС України.

Також клопотання позивача про закриття провадження через добровільну сплату відповідачем санкцій не підлягає задоволенню, оскільки норми КАС України не передбачають таку підставу для закриття провадження у справі як відсутність предмету спору (а.с.74-75).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову господарського суду Чернівецької обл. від 05.10.2010р. в адміністративній справі № 13/170/5027 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний