Постанова

від 22.04.2014 по справі 13/170

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 13/170

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від заявника: Хуторянець О.В. - представник за дов. б/н від 25.03.2014

від позивача: не з'явились;

від відповідача не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія"

про заміну стягувача,

у справі № 13/170 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Палац-Сервіс"

про стягнення 74086,58 грн.,

В судовому засіданні 22.04.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Палац-Сервіс" (далі - ТОВ "Авто-Палац-Сервіс", відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (далі - ТОВ "Українська лізингова компанія", позивач) основний борг у сумі 24488,30 грн., три проценти річних в сумі 552,93 грн., інфляційні втрати у сумі 2645,35 грн., штраф в сумі 46400,00 грн. та судові витрати: державне мито в сумі 740,87 грн. та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На виконання рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 18.06.2010р.

11.02.2014р. від ТОВ "Українська боргова компанія" надійшла заява про заміну стягувача його правонаступником на підставі ст. 25 ГПК України.

Заява обґрунтована тим, що 29.03.2013р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНСУ" був укладений договір факторингу №29-13, також 01.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНСУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (далі - ТОВ "Українська боргова компанія", заявник) був укладений договір №04/2013-1 про відступлення права вимог, відповідно до умов якого ТОВ "Українська боргова компанія" набуло право вимоги до відповідача суми заборгованості за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у задоволенні заяви про заміну стягувача - ТОВ "Українська лізингова компанія" на ТОВ "Українська боргова компанія" відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р., ТОВ "Українська боргова компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р., задовольнити заяву та замінити сторону (стягувача) у даній справі, а саме змінити ТОВ "Українська лізингова компанія" його правонаступником - ТОВ "Українська боргова компанія" у зв'язку з переходом до ТОВ "Українська боргова компанія" прав кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги № 04/2013-1 від 01.04.2013р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, дійшов помилкового висновку стосовно того, що у заявника відсутнє право на заміну його в якості стягувача у справі, а також не дослідив, що процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. апеляційна скарга ТОВ "Українська боргова компанія" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.04.2014р.

У судовому засіданні 22.04.2014р. представник заявника підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу місцевого суду та замінити сторону у справі № 13/170, а саме ТОВ "Українська лізингова компанія" на ТОВ "Українська боргова компанія" у зв'язку з переходом до останнього прав кредитора.

Представник позивача у судове засідання 22.04.2014р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить витяг з офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпоша» про вручення 12.04.2014 р. позивачу копії вищезазначеної ухвали.

Представник відповідача у судове засідання 22.04.2014р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411605270620, про повернення вищезазначеної ухвали без вручення у зв'язку з закінченням терміну її зберігання. В свою чергу, правильність адреси відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру ДП «ІРЦ» (який наявний в матеріалах справи).

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 зазначає, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників учасників апеляційного провадження, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення заявника, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви, встановивши, зокрема, той факт, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3.2. Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 по справі № 1-12/2012 встановлено, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, згідно з якою, положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

На підставі вищенаведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість апеляційного перегляду ухвали місцевого суду у даній справі, оскільки законодавством не встановлена заборона на таке оскарження.

Як видно з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 30.10.2012р. Відділом Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 18.06.2010р. у справі № 13/170 Господарського суду міста Києва.

Постановою від 26.06.2013р. про повернення виконавчого документа Відділом Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві з підстав п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з не виявленням боржника та його майна і грошових коштів виконавчий документ - наказ №13/170 від 18.06.2010р. Господарського суду міста Києва повернуто стягувачу.

Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується той факт, що 29.03.2013р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНСУ" було укладено договір факторингу №29-13, відповідно до умов якого ТОВ "Українська лізингова компанія" передало ТОВ "АНСУ" право вимоги за договором № 01-72/07-авт фінансового лізингу від 25.06.2007р.

Місцевим судом правомірно встановлено, що 01.04.2013р. між ТОВ "АНСУ" та ТОВ "Українська боргова компанія" було укладено договір №04/2013-1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Українська боргова компанія" набуло право вимоги до відповідача суми заборгованості за договором № 01-72/07-авт фінансового лізингу від 25.06.2007р.

Відмовляючи в задоволенні вищезазначеної заяви, місцевий суд виходив із того, що заміна стягувача може відбуватися виключно в межах виконавчого провадження.

Так, суд першої інстанції зауважив, що в наказі № 13/170 від 18.06.2010р. визначено, що він дійсний для пред'явлення до виконання до 14.06.2013р., а відтак, з врахуванням дати подачі заяви про заміну стягувача (11.02.2014р.), строк пред'явлення вказаного наказу до виконання пропущено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що правонаступник, пропустивши строк пред'явлення наказу господарського суду до виконання, позбавив себе процесуальної можливості на заміну стягувача як сторони виконавчого провадження.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого суду враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було вищезазначено, наказ про примусове виконання рішення у даній справі було видано місцевим судом 18.06.2010р. (з приміткою «наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 14.06.2013»).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час видачі місцевим судом наказу (та визначення строків для його подання в органи ДВС) діяла відповідна редакція Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), норми якого слід також застосовувати при розгляді спірного питання.

Як в редакції, яка діяла під час видачі наказу, так і в чинній редакції Закону зазначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В свою чергу ст. 25 ГПК України зазначає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України по справі № 6-122цс13 від 20.11.2013).

Стосовно висновку суду першої інстанції в частині того, що правонаступник, пропустивши строк пред'явлення наказу господарського суду до виконання, позбавив себе процесуальної можливості на заміну стягувача як сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону (в редакції, яка діяла на час видачі наказу), виконавчі документи (виконавчі листи та інші судові документи) можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI (яким було затверджено нову (чинну) редакцію Закону України «Про виконавче провадження») зазначає, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 23 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (отже, 26.06.2013).

Таким чином, враховуючи, що строк пред'явлення вищезазначеного наказу до виконання переривався пред'явленням його позивачем до органів ДВС (з подальшим поверненням виконавчого документа постановою від 26.06.2013р. Відділом Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві), висновок місцевого суду про втрату чинності наказу у зв'язку з закінченням строку для його пред'явлення, а відтак про відсутність процесуальної можливості на заміну стягувача як сторони виконавчого провадження, є передчасним.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Українська боргова компанія" підлягає задоволенню, оскільки при перевірці ухвали по даній справі було встановлено, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні заяви про заміну стягувача - ТОВ "Українська лізингова компанія" на ТОВ "Українська боргова компанія" .

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України, а заява ТОВ "Українська боргова компанія" - задовленню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги заявника відшкодовуються йому судом за рахунок відповідача в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 13/170 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 13/170 скасувати.

3. Замінити сторону (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" у справі № 13/170 Господарського суду міста Києва, його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Палац-Сервіс" (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27, код 32595360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 37535394) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 13/170 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 23.04.2014 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова