Постанова

від 13.11.2012 по справі 5024/1862/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5024/1862/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. та рішеннягосподарського суду Херсонської області від 28.11.2011р. у справі№ 5024/1862/2011 господарського суду Херсонської області за позовомДержавного підприємства "Дельта-Лоцман" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" простягнення 34830,59грн.,

За участю представників:

- позивача: Демидов В.О., дов. №11 від 30.12.2011р.;

- відповідача: Кутковський А.П., директор;

- третьої особи: Петровський Д.О., дов. №364 від 28.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом, заявою №7112 від 02.11.2011р. про збільшення позовних вимог та уточненнями позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача канальний збір та вартість послуг служби регулювання руху суден, які надавалися при проходженні Херсонським морським каналом суден "Баштанський", "Прибужанський", "Лідіївський", що належать третій особі і агентуються відповідачем, за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. на загальну суму 34830,59грн., а саме: основний борг на суму 32784,12грн., пеню на суму 1094,45грн., штраф на суму 952,02грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.11.2011р. у справі №5024/1862/2011 (суддя Клепай З.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Петрова М.С., суддів Разюк Г.П., Колоколова С.І.), в задоволенні позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. та рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2011р. у справі №5024/1862/2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Третьою особою та відповідачем подані відзиви на касаційну скаргу, в яких вказали про необґрунтованість касаційної скарги та правомірність прийнятих у справі оскаржуваних судових актів.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з додатковими поясненнями, відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 01.01.2011р. між ДП "Дельта-лоцман" та ТОВ "СКЛ " було укладено договір №75/П-11, за умовами п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

За умовами п.4.1, 4.2.1, 4.2.2, 4.3, 4.4 договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. До подання заявки "Агент" здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані "підприємством" на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється "Агентом" на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними "агентом" з моменту зарахування грошових коштів на рахунок "підприємства". Сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Додатковою угодою від 15.04.2011р. до цього договору викладено п.4.2.1 договору в наступній редакції: "У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання Заявки на надання "Підприємством" послуг, "Агент" здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані "Підприємством" на підставі цієї Заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання "Підприємством" послуг та права проходження судна по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море здійснюється "Агентом" до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні послуги надаються на підставі Заявки і повинні бути оплачені "Агентом" не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту." Пункт 4.2.2 Договору в цій додатковій угоді викладено в такій редакції: "Остаточний розрахунок здійснюється "Агентом" на протязі десяти банківських дні з дати отримання від "Підприємства" рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку." З чого суди попередніх інстанцій зазначили, що заявляючи до стягнення вказані суми заборгованості по портовим зборам та канальним зборам, позивач зобов'язаний відповідно до вказаних пунктів договору надати докази подання відповідачем заявки на проходження суден каналом Херсонського морського порту, попередню оплату відповідачем послуг, на які він подав заявку, та на підставі актів звірки розрахунків залишок неоплачених сум, тобто заборгованості.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, впродовж січня-серпня 2011р. судна (баржі та буксири), що належать ТОВ СГП "Нібулон", проходили Херсонським морським каналом, за що позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки за спірний період на загальну суму 32784,12грн. Оскільки відповідач вказані рахунки не сплатив, позивач 26.09.2011р. направив йому претензію №6164, яка була залишена відповідачем без задоволення. Разом з цим, суди попередніх інстанцій вказали, що в підтвердження своїх вимог позивач надав квитанції служби регулювання руху суден, виписки та копії з вахтового журналу, записи радіолокаційного контролю за рухом суден, виписки з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Пославшись на приписи ст.ст.73, 74, 84 Кодексу торгівельного мореплавства України, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не є морським портом у розумінні ст.73 Кодексу торгівельного мореплавства України і не має території та акваторії морського порту, акваторія Херсонського морського каналу також не входить до акваторії будь-якого морського порту. Належні ТОВ СГП "Нібулон" буксир "Лідіївський", буксир-штовхач "Прибужанівський", буксир "Баштанський" відносяться до суден групи В згідно з п.1 Положення про портові збори, які відповідно до п.20 цього Положення звільнені від сплати канального збору. Водночас в обґрунтування того, що позивач не є морським портом, а судна ТОВ СГП "Нібулон" із осадкою до 4м відносяться до групи "В", суд апеляційної інстанції, пославшись на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. у справі №5016/1120/2011(16/81) за позовом ДП "Дельта-Лоцман" до ТОВ СГП "Нібулон", застосував ст.35 ГПК України, використав при розгляді спірних правовідносин обставини, встановлені у вказаній ним справі. При цьому, судами попередніх інстанцій вказано про недоведення позивачем виконання агентованими відповідачем суднами комерційних вантажних рейсів.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій зазначено про ненадання позивачем доказів проходження суден відповідача каналом, оскільки за свідоцтвами про право власності на судна, усі судна відповідача, відносно яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4м, а тому відповідно до п.3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за №1150/14417, дані судна зобов'язані рухатись у смузі 1 кабельтов завширшки ліворуч та праворуч від бровок 1 коліна каналу по всій його довжині, тобто не використовуючи всю довжину каналу, внаслідок чого дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що судна відповідача здійснювали проходження Херсонського морського каналу в один кінець. При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що усі судна ТОВ СГП "НІБУЛОН", відносно яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4м. Отже, зазначені судна зобов'язані рухатись, за бровками 1 коліна каналу, тобто не використовуючи весь канал.

Доводи позивача про те, що судна ТОВ "Нібулон", здійснюючи проходження Херсонського морського каналу, а не каналу Прорва, відповідно до п. 20 Положення про портові збори від сплати канального збору не звільняються, судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги, із зазначенням, що в п.20 цього Положення проходження каналом Прорва відноситься тільки до суден групи Г.

Разом з цим, пославшись приписи п.18 Положення про портові збори, суди попередніх інстанцій зазначили, що канальний збір сплачується виключно при проходженні судном каналу в один кінець (до кінця), а при проходженні судном частини каналу, проходження каналу в одні кінець (в тому числі транзитом) не відбувається, у зв'язку з чим судна ТОВ СГП "НІБУЛОН" проходять Херсонський морський канал тільки частково, нездійснюючи проходження каналу в один кінець (в тому числі транзитом) в розумінні п.18 Положення про портові збори.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збору за послуги служби регулювання руху суден, суди попередніх інстанцій послалися на наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №214 та вказали, що буксири "Баштанський", "Лідіївський", буксир-штовхач "Прибужанівський", що належать на праві власності ТОВ СГП "НІБУЛОН", не є суднами закордонного плавання, що підтверджується коносаментами, в яких вказано пункти відправлення та прибуття, а ТОВ СГП "НІБУЛОН" не є суб'єктом підприємницької діяльності, який виконує роботи та надає послуги у морських портах на причалах судноремонтних заводів України.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в позові щодо стягнення з відповідача канального збору та збору за послуги СРРС.

Однак вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій не враховано приписи статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України, за якою держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори", прийнятою відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно Примітки 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Крім того, згідно Примітки 3 пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори" для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту заводу "Азовсталь".

Водночас при розгляді заявлених позовних вимог, судами попередніх інстанцій не враховано положення п.1 Наказу Мінтрансу України від 15.04.2004р. №312 "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України", яким на державне підприємство "Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004р. функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Не врахувавши вищевказаних положень постанови Кабінету Міністрів України, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про звільнення відповідача, як агента судновласника -третьої особи, від сплати канального збору позивачу, вказавши про віднесення вказаних суден до групи В. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення, визначені приміткою 2 до пункту 1 вказаної постанови, за якою судна групи В (буксири та баржі), що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А, та відповідно повинні сплачувати канальний збір за визначеними ставками позивачу, який уповноважений Кабінетом Міністрів України за вказаною постановою отримувати цей збір за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб.м. об'єму судна.

Разом з цим, у відповідності до ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З огляду на зазначене, твердження суду апеляційної інстанції про нездійснення вказаними суднами "комерційних рейсів" є неправильними, не відповідають наведеним приписам ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України та не доведені матеріалами справи.

Твердження судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати здійснення проходження суднами, що належать на праві власності ТОВ СГП "НІБУЛОН", Херсонським морським каналом з посиланням на п.3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, із зазначенням про зобов'язання суден з осадкою (заглибленням) до 4м рухатись за бровками1 коліна каналу, невикористовуючи канал, не доведено матеріалами справи.

Одночасно, застосовуючи до спірних правовідносин пункт 3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, суди попередніх інстанцій всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не встановили, де фактично рухались вищезазначені плавзасоби у спірний період із зазначенням належних та допустимих доказів, підтверджуючих вказану обставину, та не врахували, що за приписами цього пункту Правил зони забровкового плавання на Херсонському морському каналі є лише на його першому коліні, тоді як на другому та третьому колінах Херсонського морського каналу рух суден здійснюється по каналу в обох напрямах.

Не з'ясування судами попередніх інстанцій вказаних обставин зумовило передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні з відповідача канального збору за спірний період.

Поряд з цим, вирішуючи позов щодо стягнення збору за послуги служби регулювання руху суден, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обов'язок з оплати збору за вказані послуги законом поставлено в залежність від того, чи звертався капітан судна до служби регулювання руху суден за послугами, виходячи з того, що відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами СРРС, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.

Водночас, пославшись на Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №214, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996р. за №374/1399, яким затверджені Збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, у тому числі і збір за користування послугами СРРС, суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що цим наказом Збори і плата встановлені тільки для суден закордонного плавання, тоді як положення цього нормативного акту стосуються і плаваючих споруд, що плавають під державним прапором України та іноземним прапором (п.1 Загальних умов вказаних Зборів і плат).

Крім того, при розгляді вказаних спірних правовідносин щодо збору за послуги служби регулювання руху суден суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 110 Кодексу торгівельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування. Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Міністерством транспорту та зв'язку України видано Наказ №340 від 28.05.2001р. "Про затвердження Положення про службу регулювання руху суден" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.06.2001р. за №545/5736. Відповідно до пункту 4.1 цього Положення про службу регулювання руху суден, СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюється Правилами плавання у цій зоні, що затверджено центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Водночас судами попередніх інстанцій не враховано приписів п.3.2.7 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. N655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за N1150/14417, що судна, що постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають. Судами попередніх інстанцій не з'ясовано наявності поданої заявки (усної чи письмової) агентованими відповідачем суднами у відповідності до вищезазначених положень Правил.

Крім того судами попередніх інстанцій не надана оцінка випискам переговорів між ЦРРС та капітанами суден, а також записам радіолокаційного контролю за рухом суден, квитанціям служби регулювання руху суден, випискам та копіям з вахтового журналу, які необхідні для з'ясування обставин щодо користування суднами відповідача послугами СРРС (зокрема, інформаційними послугами, навігаційною допомогою).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили в порушення ст.43 ГПК України, чи є можливим проходження суден, щодо яких виник спір, поза зоною дії Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007р. №655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007р. за №1150/14417, та чи підпадають вони під ознаки суден, яким послуги надаються безкоштовно.

Застосування судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин обставин, встановлених при розгляді справи №5016/1120/2011(16/81) за позовом ДП "Дельта-Лоцман" до ТОВ СГП "НІБУЛОН", з посиланням на ст.35 ГПК України не відповідає приписам, визначеним цією нормою процесуального права, за якою не доводяться знову при вирішенні інших спорів факти, встановлені рішенням господарського суду між тими ж сторонами, тоді як сторони, визначені ст.21 ГПК України, у вказаній судом апеляційної інстанції справі не та у даній справі не є тими самими.

Слід зазначити і про невірність тверджень суду апеляційної інстанції щодо ненадання позивачем доказів проходження суден відповідача каналом з посиланням на свідоцтва про власність на судна, відповідача, тоді як за вказаними судом апеляційної інстанції свідоцтвами вищезазначені судна належать на праві власності третій особі.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що судна ТОВ СГП "НІБУЛОН", здійснюючи проходження Херсонського морського каналу, а не каналу Прорва, відповідно до п.20 Положення про портові збори, від сплати канального збору не звільняються, вказав, що в п.20 вказаного Положення проходження каналом Прорва відноситься тільки до суден групи "Г". Однак вказані твердження суду апеляційної інстанції не відповідають положенням, визначеним цим пунктом вказаного Положення, за яким судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору. Судна групи А від сплати канального збору не звільняються.

Водночас, суди попередніх інстанцій вказав про агентування відповідачем у третьої особи вищезазначених суден, не зазначили всупереч ст.43 ГПК України доказів, які про це свідчать.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права: ст.ст.4 7 , 43 ГПК України, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція згідно зі ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, внаслідок чого рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги позивача, положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід стягнути з відповідача на користь позивача 402,38грн. судового збору за касаційний перегляд.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. та рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2011р. у справі № 5024/1862/2011 скасувати, справу № 5024/1862/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" (вул. Петренко, буд.18, м.Херсон, 73000; код ЄДРПОУ 33725957) на користь Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, буд. 27, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ 25374003) 402(чотириста дві)грн.38коп. судового збору за касаційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко