Рішення

від 14.11.2012 по справі 5011-36/12183-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12183-2012 14.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний

банк"

про стягнення 274 694,14 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Бардацький Т.Г. -директор.

Від відповідача: Донченко Т.Г. -по довіреності № 65 від 07.02.2012р.

Кириленко О.П. -по дов. №436 від 10.10.2012р.

В судовому засіданні 12.11.2012р. оголошувалась перерва до 14.11.2012р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 274 694, 14 грн. із яких: 105 688, 95 грн. заборгованість по орендній платі, 169 005, 19 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01.03.2010р. між сторонами було укладено оренди №01/03/10, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежилі приміщення площею 300,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Горького, 43, літера «А».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задоволені.

Суд вирішив:

Розірвати договір оренди (найму) №01/03/10, укладений 01.03.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк".

Зобов'язав публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 квадратних метри.

Стягнув з публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки на час звернення з позовом до суду відповідач рішення суду не виконав, орендоване приміщення не звільнив та не передав по акту прийому -передачі, позивач на підставі договору та ст. 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з березня 2010 року по 20 липня 2011 року та неустойку за користування річчю в період з 20 липня 2011 року по 27серпня 2012 року.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві та представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заперечення мотивовані тим, що в обгрунтування позовних вимог позивач не надав суду оригіналів договору оренди №01/03/10 від 01 березня 2010 року та акт прийому передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 к.м.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк Позивачем був укладений договір № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького 43 літера А площею 300,2 кв.м.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не сплатив орендну плату за період з березня 2010 року по 20 липня 2011 року та не виконав рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2011 року, орендоване приміщення не звільнив та не передав по акту прийому - передачі, а тому позивач на підставі п. 29 договору та ст. 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку за користування річчю в період з 20 липня 2011 року по 27серпня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р. по справі №23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р., розірваний договір оренди (найму) №01/03/10, укладений 01.03.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк".

Суд зобов'язав публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м.

Даним рішенням суд встановив, що між позивачем та відповідачем 01.03.2010 року укладено договір № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького 43 літера А площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 року по 25.02.2013 року.

Статтею 11 договору №01/03/10 від 01.03.2010 року встановлено, що Відповідач сплачує Позивачу за перший місяць оренди 6 349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р. по справі №23/76 встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час судового розгляду справи склала 86349,53 грн. Доказів погашення боргу у повному обсязі або розрахунків помилковості нарахування цієї суми боргу Відповідачем суду не надано. Однак, у судовому засіданні представник Відповідача долучив до матеріалів справи платіжне доручення №2807955 з якого вбачається, що Відповідач 23 червня перерахував на рахунок Позивача суму боргу лише частково у розмірі 6 349,53 грн.

За таких обставин, суд встановив факт порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором № 01/03/10 від 01.03.2010 року в частині своєчасної та у повному обсязі перерахування на поточний рахунок позивача встановленої договором орендної плати, а тому позов про розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити приміщення був задоволений.

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р. по справі №23/76 встановлено факт укладенням між сторонами договору оренди № 01/03/10 від 01.03.2010 року та передачу позивачем відповідачу в орендне користування нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького 43 літера А площею 300,2 кв.м.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч.1та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 11 договору №01/03/10 від 01.03.2010 року встановлено, що відповідач сплачує позивачу за перший місяць оренди 6 349,53 грн. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування плати попереднього місяця пропорційно до зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця.

Крім того, відповідно до пункту 11.5 укладеного сторонами у справі договору, Відповідач зобов'язався авансовим платежем перерахувати Позивачу плату за користування приміщеннями за останній місяць оренди, яка визначається на рівні плати за перший місяць.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних та інших платежів в період з квітня 2010 року по 20 липня 2011 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 99 339, 42 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 99 339,42 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 6349, 53 грн. вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р. по справі №23/76 встановлено факт перерахування відповідачем 23 червня 2011 року на рахунок позивача суму у розмірі 6 349,53 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 167 955,31 грн. відповідно до ст.. 785 ЦК України та неустойки в сумі 1 049, 88 грн. відповідно до п. 29 договору.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При розгляді справи судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2011р. по справі №23/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р., були видані 26.09.2011року відповідні накази.

21.06.2012р. державними виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу №23/76 від 26.09.2011 року про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м.

31.07.2012р. державними виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про накладення штрафу на боржника у зв'язку з тим, що станом на 31.07.2012р. боржник рішення суду не виконав, нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 43, літера "А", площею 300,2 кв.м. не звільнені.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України .

В п. 28.2 договору сторони визначили, що у випадку розірвання договору чи його припинення по інших підставах зобов'язання сторін припиняються в дату з якої договір є розірваним або припиненим.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір є припиненим у зв'язку із розірванням договору оренди.

Відповідно до пункту 29.1 договору по закінченню договору, орендар зобов»язаний повернути приміщення орендодавцю протягом 3 робочих днів, у стані, не гіршому, ніж воно було отримане в оренду і з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 29.2 договору передбачено, що повернення приміщення відповідачем і його передача орендодавцю здійснюється на підставі акту прийому -передачі , що підписується сторонами.

Згідно п. 29.3 договору у випадку прострочення виконання зобов»язання повернути приміщення орендодавцю (позивачу) в зазначений у даній статті термін орендар (відповідач) зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку за кожен день прострочення у розмірі 5 відсотків від розміру орендної плати за останній місяць та неустойку в розмірі, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Судом встановлено, що після винесення судом рішення про розірвання договору та зобов'язання повернути приміщення відповідач нежитлове приміщення не звільнив.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання .

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 21.07.2011р. по 27.08.2012р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 167 955, 31 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки на підставі п. 29.3 договору підлягають задоволенню частково в сумі 204, 82 грн. В іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до п. 29.3 договору відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розміру 5 відсотків від розміру орендної плати за останній місяць.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (01103, місто Київ, вул. Підвисоцького, 7-А, ідентифікаційний код 33402143) 99 339 грн. 42 коп. заборгованості по орендній платі, 168 200 грн. 13 коп. неустойки, 5 351 грн. 05 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 .11.2012р.

Суддя Трофименко Т.Ю.