Постанова

від 29.06.2006 по справі 22/188

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/188

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 червня 2006 р.                                                                                   № 22/188  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. –головуючого, Козир Т.П., Кота О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернешнл” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі №  22/188 господарського суду міста Києва за позовом Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернешнл” до Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс” про примусове виконання обов'язку в натурі, за участю представників:

від позивача: Овчиннікової В.В., Тихонюк М.В. – довіреності від 01.02.2006 р.;

від відповідача: Галкіна О.О. –директора; Демидюк О.Б. –довіреність від

      27.06.2006 р. за № 2006-06/421,  

Ухвалою від 25.05.2006 р. колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернешнл” прийнята до провадження, розгляд справи було призначено на 27.06.2006 р. Оскільки наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання від 05.05.2006 р про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188 до закінчення її перегляду в касаційному порядку касаційною колегією визнані необґрунтованими, Товариству було відмовлено у задоволенні  зазначеного клопотання.

До початку розгляду скарги по суті 23.06.2006 р. через відділ документального забезпечення Вищого  господарського суду України надійшло клопотання представника Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернешнл” про прийняття Вищим господарським судом України висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм цивільного законодавства України про право власності. Зазначене клопотання заявлене з метою додаткового обґрунтування правової позиції скаржника.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Отже, клопотання ЗАТ “Гефес Інтернешнл” від 23.06.2006 р. задоволенню не підлягає.

До початку розгляду скарги по суті у судовому засіданні 27.06.2006 р. представником позивача подана заява про відвід колегії у складі суддів Шульги О.Ф. (головуючий), Козир Т.П., Кота О.В. Для вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід колегії суддів справа № 22/188 була передана керівництву суду, у зв'язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 29 червня 2006 року.

Оскільки ухвалою від 27.06.2006 р. Першого заступника Голови Вищого господарського суду України заявлений представником позивача відвід було відхилено, розгляд касаційної скарги продовжено о 11 год. 00 хв. 29 червня 2006 року. Після перерви у судовому засіданні 29.06.2006 р. відводів складу колегії суддів не заявлено.

Вищий господарський суд України

встановив:

ЗАТ “Гефес Інтернешнл” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс” про зобов'язання виконати умови договору від 14.03.1994 р. та стягнути з останнього нафтопродукти, а саме: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон та мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.

09.06.2005 р. Господарським судом міста Києва винесено рішення про стягнення з Науково-виробничого об'єднання “Агрокомплекс” (03035, м. Київ, пр-т Науки, буд. 1, п/р 318107064 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ЗКПО/ЄДРПОУ 13669236) на користь Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” (117909, Російська Федерація, м. Москва, МСП-1, Вт. Спасоналивковський пров., 6, п/р 40702810638000110055 в ЦВ Сбербанку Росії № 8641, м. Москва) наступні нафтопродукти: дизельне паливо ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензин А-80 в кількості 10 000 тон; мазут М-100 в кількості 15 000 тон. На виконання зазначеного рішення судом 21.06.2005 р. видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2005 р. було частково змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188 шляхом стягнення з ЗАТ “НВО “Агрокомплекс” на користь Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” вартості нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазуту М-100 в кількості 15 000 тон в сумі 132 020 000 грн. за рахунок майна боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2005 р. було повторно змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 22/188 від 9 червня 2005 року в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895,00 грн., шляхом списання цінних паперів - простих іменних акцій емітента ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” в кількості 90 983 077 штук, вартість яких згідно експертного висновку складає 92 108 895,00 грн., з особового рахунку Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс" (код 13669236, м.Київ, пр-т Науки, буд. 1) та зарахування на особовий рахунок Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” (115522, Російська Федерація, м. Москва, вул. Луганська, буд. 4, корп. 1, код 1047724047470) у системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” що веде спеціалізований реєстратор –ТОВ “Трансферт” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21-Б, код 23389974). Цією ж ухвалою в частині стягнення вартості нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазуту М-100 в кількості 15 000 тон у сумі 39 911 105 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот одинадцять тисяч сто п'ять) грн. 00 коп. за рахунок майна боржника залишено в силі спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188, встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 22 серпня 2005 року № 22/188.

18 квітня 2006 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 22/188 було скасовано повністю рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2005 р. про заміну способу виконання рішення, а також ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2005 р. про заміну способу і порядку виконання рішення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року, ЗАТ “Гефес Інтернейшнл” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., а також ухвали суду від 22.08.2005 р. та 23.12.2005 р. про заміну способу виконання рішення. Позивач обґрунтовує свою скаргу тим,  що постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята з порушеннями норм матеріального (ч. 1 ст. 328 та ч. 1,2 ст. 334 ЦК України в редакції від 16.01.2003 р., ст. 220 ЦК України в редакції від 18.07.1963 р.) та процесуального права (ч.1 ст. 43 ГПК України).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.1993 р. між сторонами в м. Москві укладено Генеральний договір № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність між AT “Гефес Інтернейшнл” LTD та ТОВ “НВО  “Агрокомплекс”.

Відповідно до Декларації, підписаної сторонами 29.07.1993 р., зазначений Генеральний договір є невід'ємною частиною Декларації і вступає в силу після підписання AT ФКК “Росконтракт” контракту на поставку нафти в Республіку Україна.

Судами встановлено, що на виконання Генерального договору № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність від 29.07.1993 р. між позивачем та відповідачем 02.08.1993 р. був укладений Договір про надання послуг по купівлі продукції. В подальшому до цього договору вносились зміни та доповнення шляхом підписання його сторонами додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року.

Фактичне виконання робіт, передбачених Договором про надання послуг по купівлі продукції від 2 серпня 1993 року, підтверджено Актом прийому-здачі № 1 виконання послуг по поставці нафти сирої від 31 серпня 1993 року.

Згідно з п. 2 Акта виконання взаємних зобов'язань від 01 жовтня 1995 року сторони констатували повну відсутність фінансових, матеріальних, моральних та інших претензій по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року та додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року до обох сторін. На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року зі змінами та доповненнями, передбаченими додатковими угодами від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року, сторонами повністю виконані, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо безпідставності твердження позивача про наявність у відповідача зобов'язань по передачі у власність позивача нафтопродуктів з посиланням на умови Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14 березня 1994 року, з огляду на таке.  

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими доказами, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст.36 ГПК України).

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач під час розгляду справи в апеляційному суді заперечував проти існування Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14 березня 1994 року. В зв'язку з цим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 р. позивача було зобов'язано надати суду для огляду оригінал спірного договору. Позивач означену вимогу суду не виконав, пояснивши це відсутністю зазначеного договору у зв'язку з вилученням останнього в ході проведення виїмки згідно Постанови слідчого 1-го відділу СЧ Головного слідчого управління при ГУВС м. Москви від 23.10.2001 р. в рамках розслідування кримінальної справи № 151681. Неможливість надати оригінал договору зумовлена тим, що кримінальна справа закрита, а всі матеріали передані до архівів ГІЦ ГУВС м. Москви (т. 2, а.с. 128-129).

За таких обставин апеляційним судом цілком обґрунтовано поставлено під сумнів належність залученої позивачем до матеріалів справи нотаріальної копії Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14 березня 1994 року, посвідченої 04.04.2005 р. нотаріусом м. Москви Катіним Ю.А., за відсутності оригіналу договору

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Враховуючи викладене, висновок суду про те, що позивач не довів належними засобами доказування факт існування  Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14 березня 1994 року, а відтак, і наявність відповідних зобов'язань відповідача по передачі права власності на заявлену кількість нафтопродуктів, є обґрунтованим. За таких обставин посилання позивача в його касаційній скарзі на незастосування судом попередньої інстанції при вирішенні справи норм ст. 220 ЦК УРСР та ст.ст. 328, 334 ЦК України є безпідставними.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи копії Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14 березня 1994 року (п. 2) з усього, що не передбачено цим договором, будуть діяти умови Генерального договору про спільну діяльність між позивачем і відповідачем. Відповідний Генеральний договір № 7/079 від 29.07.1993 р. та укладені на його підставі угоди були виконані сторонами у повному обсязі, про що 01.10.1995 р. складено акт виконання взаємних зобов'язань.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188 залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” - без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                       О. Шульга

Суддя                                                                                                                        Т. Козир

Суддя                                                                                                              О. Кот