Ухвала

від 06.11.2012 по справі 39/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

06.11.12 р. Справа № 39/229

Суддя господарського суду Донецької області Морщагіна Н.С.,

при секретарі Чергинець І.В.

розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», с.Новоолександрівська, Донецька область

про: розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі № 39/229

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Компанія "РАЙЗ", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", с.Олександрівка

про: стягнення 1 123 944,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (стягувач) - не з'явився;

від відповідача (боржник) - Байбуртцян Г.М. за довіреністю №01-10 від 24.10.2012р.

ВСТАНОВИВ

Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», с.Новоолександрівська, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі № 39/229

Представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи до суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні заяви, через канцелярію суду надав додаткові документи до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та представлені докази, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду від 20.12.2010р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ", м. Київ задоволені частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", с.Олександрівка на користь Публічного акціонерного товариства Компанія "РАЙЗ", м. Київ стягнуто основний борг в сумі 107 439,82 грн., проценти за товарним кредитом в сумі 11233,10грн., пеню в сумі 51 133,82грн., 28% річних в сумі 69 264,30грн., курсову різницю 66973,83грн., витрати за державним митом в сумі 3 060,25грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78,17грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 116 ГПК України, 10.01.2011р. господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ.

29.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська" в порядку ст. 121 ГПК України звернулось до господарського суду з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду від 20.12.2010р. у справі № 39/229, якою просить ухвалити наступний порядок погашення заборгованості: 24 місяця сплати рівними платежами по 8 405 грн. на місяць.

Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, може у виняткових випадках, відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В розумінні наведеної норми розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наявність таких виняткових обставин заявник пов'язує з несприятливими погодними умовами, що мали місце в 2012 році, що, з огляду на специфіку господарської діяльності, негативно вплинуло на фінансовий стан Товариства та можливість проводити розрахунки з контрагентами. Крім того, заявник посилається на той факт, що внаслідок зміни стягувачем розрахункових реквізитів, він не мав змоги в добровільному порядку погасити наявну заборгованість.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження викладених в заяві обставин заявник представив суду копії актів про списання посівів, датованих 29.06.2012 р., постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2011 р., довідку відділу державної виконавчої служби Красноармійського міжрайонного управління юстиції про наявність відкритих у відношенні боржника виконавчих проваджень, довідку про штатну чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська".

Досліджуючи зміст поданих заявником документів господарський суд зазначає наступне.

- рішення у справі № 39/229 прийняте судом 20.12.2010 р. (повний текст підписано 27.12.2010 р.), не оскаржене, та набуло законної сили з 10.01.2011 р. За період з 10.01.2011 р. по 06.11.2012 р. рішення господарського суду боржником в повному обсязі не виконане.

- представлені заявником акти про списання посівів датовані 29.06.2012 р.

- посилання заявника на неможливість виконання рішення, у зв'язку зі зміною стягувачем розрахункових реквізитів, не може розглядатися як виключні у розумінні ст. 121 ГПК України обставини, що надають право господарському суду розстрочити виконання рішення суду, оскільки, по-перше, заявником не надано доказів, що ним здійснювалися будь-які заходи спрямовані на уточнення реквізитів стягувача, по-друге, відсутність платіжних реквізитів не позбавляла боржника можливості виконати свій обов'язок в порядку, передбаченому ст. 537 ЦК України, шляхом внесення боргу на депозитний рахунок нотаріуса (нотаріальної контори), або розрахуватися з боржником в інший, не заборонений законом, спосіб.

- з представлених суду доказів не вбачається, що у заявника відсутні фінансові можливості розрахуватися зі стягувачем, зокрема, господарському суду не представлені документи відносно фінансового стану Товариства, які б підтверджували наявність/відсутність грошових коштів (або інших засобів платежу), за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги стягувача;

- так само суду з представлених суду доказів не вбачається, що при наданні розстрочки рішення господарського суду буде виконане боржником з дотримання встановленого графіку погашення заборгованості.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, необхідно враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Оцінюючи доводи заявника в світлі наведених обставин, господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини стосовно тривалості виконання судових актів в Україні.

Так, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що в силу ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Заявник не представив господарському суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів, які б свідчили про наявність таких виключних обставин та могли бути враховані судом як підстава, що ускладнює виконання рішення суду у даній справі.

З урахуванням викладених обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», с.Новоолександрівська, Донецька область про розстрочення виконання рішення від 20.12.2010 р. по справі № 39/229, за висновком суду, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», с.Новоолександрівська, Донецька область про розстрочення виконання рішення від 20.12.2010 р. по справі № 39/229 залишити без задоволення

Суддя Морщагіна Н.С.