Рішення

від 07.11.2012 по справі 5023/4068/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/4068/12 вх. № 4068/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Полякова М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Федорова Ю.О. (дов. від 31.10.2012 року);

3-ї особи - Пономаренко А.Е. (дов. від 11.06.2012 року);

першого відповідача - Талоконов К.В. (дов. № 1101/11-1 від 11.01.2011 року);

другого відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна Нова", с. Закутнівка

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпропетровськ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс", м. Харків

про стягнення 151487,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс" заборгованість у розмірі 151487,48 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 135626,18 грн., інфляційних втрат за час прострочення платежу у розмірі 1630,77 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 4013,05 грн., відсотків за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 10217,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем зобов'язань щодо повернення передплати за недопоставлені запчастини та на договір поруки від 01.11.2011 року, укладений між ТОВ "Базис" та ТОВ "Новаагро". Судові витрати просить суд покласти на відповідачів солідарно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2012 року за вищезазначеним позовом було порушено провадження у справі № 5023/4068/12 та розгляд справи було призначено на 09 жовтня 2012 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника першого відповідача, розгляд справи № 5023/4068/12 було відкладено на 24.10.2012 року об 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2012 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника першого відповідача, було залучено до участі у справі № 5023/4068/12 в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна Нова". Цією ж ухвалою розгляд справи № 5023/4068/12 було відкладено на 07.11.2012 року о 10:00.

Позивач надав суду заяву (вх. № 18122 від 07.11.12) про відмову від частини позовних вимог в порядку ч. 3 ст. 22 ГПК України, в якій відмовляється від позовних вимог про стягнення коштів відносно другого відповідача ТОВ "Базіс".

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Враховуючи прийняту судом заяву про відмову про стягнення коштів відносно другого відповідача ТОВ "Базіс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

01.11.2011 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Агротек" зобов'язань з повернення передплати за запчастини у сумі 135626,18 грн., у тому числі зобов'язань з оплати фінансових та штрафних санкцій, передбачених діючим законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно суми заборгованості у розмірі 151487,48 грн., яка виникла у зв'язку із на неналежним виконанням першим відповідачем зобов'язань щодо повернення передплати за недопоставлені запчастини. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з ТОВ "Базіс" та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до другого відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п. 20.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. за № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що уразі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні та у наданих до суду поясненнях, зазначив, що у відповідності до норм цивільного законодавства та умов договору СТОВ агрофірма "Україна Нова" передало ТОВ "Новаагро Україна" повний пакет документів, що підтверджують виникнення заборгованості та її наявності на час укладення договору про відступлення права вимоги, що підтверджується актом приймання-передачі документів, підписаним СТОВ агрофірма "Україна Нова" та ТОВ "Новаагро Україна" 12.10.2011 року; 22 грудня 2011 року позивачем, платіжним дорученням № 333, було сплачено СТОВ агрофірма "Україна Нова" суму боргу в повному обсязі, як то було передбачено п. 2.1. договору про заміну кредитора від 01.11.2011 року в розмірі 135626,18 грн., а також повідомив, що зобов'язання ТОВ "Агротек" по сплаті боргу в сумі 135626,18 грн. перед СТОВ агрофірма "Україна Нова", як перед первісним кредитором, не виконувались ніяким чином.

Представник першого відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 22.10.2012 р. за вх. № 3698 та уточненнях до відзиву на позовну заяву, наданих до суду 07.11.2012 р. за вх. 1812, та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документам.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 жовтня 2012 року між СТОВ Агрофірма "Україна НОВА" (первісний кредитор) та ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (Новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) за умовами якого 3-я особа 9первісний кредитор) передав належне йому право вимоги грошових коштів здійснених як передплата на банківський рахунок ТОВ "Агротек" (відповідача) за запасні частини та послуги сервісного обслуговування техніки, що не були поставлені та не були надані і право вимоги штрафних та фінансових санкцій, передбачених чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а позивач (новий кредитор) прийняв право вимоги, належне Первісному кредитору за Основним Договором та право вимоги по отриманню штрафних та фінансових санкцій, передбачених договором та чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Як вказано позивачем у позовній заяві та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, з 2009 року СТОВ Агрофірма "УКРАЇНА НОВА" (позивач) на умовах передплати, отримував від ТОВ "АГРОТЕК" (відповідачем) запасні частини до сільськогосподарської техніки.

З лютого 2009 року по липень 2010 року відповідач поставив на адресу позивача запасних частин на суму 313 344,43 грн., а позивач, за цей же період, сплатив на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 444 266,85 грн.

03.09.2009 р. проведено повернення запасних частин - Вилки крестовини Н121681-Н158816 на загальну суму 6 335,76 грн.

Крім того, у 2009 року відповідач надавав СТОВ "Україна Нова" послуги на загальну суму 1632,00 грн., які підтверджуються актом виконаних робіт УСОЦ-00057 від 01.07.2009 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між сторонами, відповідачем було здійснено передплату за запасні частини у розмірі 444266,85 грн., а позивачем було отримано запасні частини та послуги на загальну суму 308640,67 грн.

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі-продажу (поставки).

Враховуючи здійснення передплати у розмірі більшому ніж поставлено продукції, на думку позивача, у відповідача перед первісним кредитором (3-ю особою) виникла заборгованість у розмірі 135626,18 грн. (здійсненої передплати), яку з урахуванням укладеного між СТОВ Агрофірма "Україна НОВА" (первісний кредитор) та ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (Новий кредитор) договору про заміну кредитора від 01.10.2011 року, підлягає стягнути на користь ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" з урахуванням штрафних та фінансових санкцій.

Проте такі твердження позивача не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та у взаємовідносинах, які склались між сторонами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (Стаття 514. ЦК України).

Згідно до вимог ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Заперечуючи проти позовних вимог перший відповідач, вважає вимоги позивача необґрунтованими та зазначає, що між ним та 3-ю особою (первинним кредитором) було укладено договір купівлі-продажу в усній формі, що не має наслідком недійсність такого договору згідно зі ст.ст. 218, 712 ЦК України та посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає, що строк виконання обов'язку по передачі товару покупцю є таким, який не настав.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк виконання обов'язку передати товар визначений п. 1 ст. 663 ЦК України, згідно якого продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та виходячи з відносин, що склались між першим відповідачем та СТОВ агрофірмою "Україна Нова", строк виконання обов'язку першого відповідача передати товар СТОВ агрофірмі "Україна Нова" не встановлений.

Отже, оскільки СТОВ агрофірма "Україна Нова", відповідно до умов усного договору не пред'являв жодної вимоги до першого відповідача щодо передачі товару (запасних частин до сільськогосподарської техніки) у його власність, то суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання по передачі товару у власність покупця є таким, що не настав.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст. 693 ЦК України, та враховуючи обставини справи, а саме те, що строк виконання зобов'язання по передачі запасних частин до сільськогосподарської техніки у власність СТОВ агрофірма "Україна Нова" домовленістю між сторонами не встановлений та СТОВ агрофірма "Україна Нова" не звертався до відповідача з вимогою такої поставки, у СТОВ агрофірма "Україна Нова" на час укладення договору уступки права вимоги, не виникло право вимоги повернення суми попередньої оплати, а відповідно у позивача на час звернення з цим позовом відсутня доказова база на підтвердження факту порушення прав позивача з боку відповідача.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 135626,18 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими. А відсутність у першого відповідача грошового зобов'язання перед СТОВ Агрофірмою "Україна Нова", а відповідно і перед позивачем, виключає підстави притягнення першого відповідача до відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними позивачем та такими, що не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до ТОВ "Базис".

В частині позовних вимог до ТОВ "Базис" провадження у справі припинити.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" відмовити.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя Шатерніков М.І.