Постанова

від 21.11.2012 по справі 43/269пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2012 р. справа №43/269пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівМартюхіної Н.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Іващук П.В. -довіреність №103/2011 від 30.12.2011р.; від відповідача: Скородумов Д.С. -довіреність №б/н від 04.01.2012р.; Бойчук В.Г. -довіреність №б/н від 29.08.2012р.; Келембет М.В. -довіреність №б/н від 06.09.2012р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 10.09.2012р. (повний текст підписано 14.09.2012р.) у справі№43/269пд (суддя Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Інститут Донбасреконструкція", м. Донецьк про розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. та стягнення суми збитків у розмірі 121 007грн.58коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №43/269пд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Інститут Донбасреконструкція", м. Донецьк про розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. та стягнення суми збитків у розмірі 121 007грн.58коп. відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що наведене рішення не відповідає встановленим ним фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є неповним та необґрунтованим. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо обґрунтованості вимог розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. на підставі ст.651, ст.852 Цивільного кодексу України та стягнення прямих збитків. Також скаржник зазначає, що судом необґрунтовано взято до уваги експертний висновок.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення скасувати, а скаргу задовольнити.

Відповідач проти скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 13.11.2012р. позивачем заявлене усне клопотання про виклик експерта у судове засідання для надання пояснень. Вказане клопотання апеляційним судом залишене без задоволення, оскільки необхідність виклику експерта у судове засідання не обгрунтована позивачем, у зв'язку з чим є недоцільним.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Проектно-виробниче підприємство "Донбасреконструкція", м. Донецьк про розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р.; стягнення суми авансових платежів за контрактом №42 від 03.08.2007р. у розмірі 121007грн.58коп.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив здійснювати розгляд справи за наступними позовними вимогами: розірвати контракт на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р., укладений між ТОВ "Український рітейл"та АТЗТ ПВП "Донбасреконструкція" та стягнути з відповідача суму прямих збитків у розмірі авансових платежів за контрактом №42 від 03.08.2007р. у сумі 121 007,58грн.

Позовні вимоги до Акціонерного товариства закритого типу "Проектно-виробниче підприємство "Донбасреконструкція", м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за контрактом на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. в частині надання продукції (науково-технічної документації) на продовольчі супермаркети "Брусниця", які знаходяться за адресою: м. Єнакієве, вул. Єрмішина 5а/1 та вул. Брайляна, 15а, внаслідок чого, на думку позивача, у останього виникли підстави вимагати стягнення з відповідача суму прямих збитків у розмірі авансових платежів за контрактом №42 від 03.08.2007р. у сумі 121 007,58грн. та розірвання контракту №42 від 03.08.2007р.

Ухвалами господарського суду Донецької області по справі призначались судові експертизи та зупинялось провадження у справі.

Місцевий господарський суд визнав недоведеними ті обставини, на які посилався позивач, та відмовив у позовних вимогах повністю.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 03.08.2007р. між ТОВ "Український рітейл" (замовник) та Єнакіївським відділом комплексного проектування АТЗТ ПВП "Донбасреконструкція" (виконавець) укладено контракт на створення науково-технічної продукції №42 (далі -Контракт), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання науково-технічної продукції (проектної документації) на продовольчі супермаркети "Брусниця" по вул. Єрмишина, 5а/1 та вул. Брайляна, 15а м. Єнакієве (п.1.1. Контракту).

За приписом ч.1 ст.887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч.2 ст.887 Цивільного кодексу України до договору підряду на проведення проектних робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт та підпадає під регулювання статей 887-891 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту п.1.2. Контракту зміст та строки виконання основних етапів визначається календарним планом, який є невід'ємною частиною цього контракту.

Cторонами узгоджений календарний план до Контракту, який передбачав строк виконання робіт з серпня 2007р. по грудень 2007р.

21.03.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Контракту, предметом якої є виконання проектних та вишукувальних робіт, збір та систематизація матеріалів, комплексна геодезична робота по вивченню земельної ділянки, креслення топографічного плану м 500 м. Єнакієве - продовольчі супермаркети "Брусниця".

У зв'язку із зазначеним, сторонами були узгоджені зміни до календарного плану, які передбачали зміну строку виконання з вересня 2007р. по березень 2008р.

За приписами п.2.1. Контракту за виконану науково-технічну продукцію, згідного цього контракту замовник перераховує виконавцю 196 392,00грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.2.3. Контракту виконавець приступає до виконання проектно-вишукувальних робіт за умови оплати авансу за 10 днів до початку робіт за графіком.

Як встановлено господарським судом, позивачем було здійснено виплату авансу у розмірі 121 007,58грн., про що свідчить платіжні доручення №0000007927 від 06.09.2007р., №0000011050 від 22.10.2007р., №0000013837 від 27.11.2007р., №0000000667 від 14.01.2008р., №0000008416 від 28.03.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

У відповідності до п.3.1. Контракту при закінчені робіт виконавець надає акт здачі-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього: комплект наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами контракту.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний видати проектно-дослідницькі роботи у встановлений графіком строк за умови оформлення Контракту та перерахування авансу замовником протягом 10 днів.

За твердженням позивача, передбачені умовами Контракту роботи відповідачем виконані не були, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога №1891 від 08.11.2010р. про повернення суми авансу в розмірі 121 007,58грн., який відповідачем отриманий 09.11.2010р. (про що свідчить печатка та підпис відповідача). Як зазначає позивач, до теперішнього часу своїх зобов'язань за контрактом відповідач не виконав, аванс не повернув.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. та стягнення суми збитків у розмірі 121 007грн.58коп.

Проте, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неможливість закінчити роботи за Контрактом у зв'язку із ненаданням позивачем необхідних даних.

Відповідно до ч.1 ст.888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного встановлення всіх фактичних обставин справи, судом першої інстанції призначена судова експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та на вирішення експертної установи були поставлені питання щодо наявності істотного порушення стороною умов контракту в частині представлення вихідних даних або в частині належного виконання проектних робіт.

Так, згідно висновку судової експертизи, експертом встановлено, що загальна вартість фактично виконаних робіт, прийнятих до виконання за контрактом №42 від 03.08.2007р. та додаткової угоди №1 від 21.03.2008р. до нього складає 116 322,00грн.

Крім того, експертом встановлено, що позивачем не був наданий весь комплект вихідних даних, необхідних для виконання відповідачем робіт, прийнятих до виконання за контрактом №42 від 03.08.2007р. та зазначено, що ненадання всіх вихідних даних впливає на можливість відповідача виконати спірні роботи.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами велось листування, предметом якого були питання стосовно необхідності надання позивачем відповідачу вихідних даних та вирішення позивачем технічних питань, необхідних для виконання відповідачем проектних робіт.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За приписом ст.613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що прострочення виконання робіт відповідачем мало місце через ненадання позивачем вихідних даних, необхідних для виконання робіт, передбачених Контрактом та Додатковою угодою до нього.

Крім того, щодо вимог позивача про розірвання контракту, судова колегія зазначає наступне:

Так, згідно до ч.2 ст.852 Цивільного кодексу України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 3 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку, аналізуючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що істотним порушенням умов договору є зміна обставин.

В свою чергу, частиною 1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Одночасно, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Також можливість зміни та розірвання договору на підставі ст.652 Цивільного кодексу України може мати місце лише за виключних обставин, у разі істотної зміни обставин. Ускладнення, є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, зокрема, ускладненням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки позивач посилається на відповідні обставини, то обов'язок з доказування істотного порушення договору відповідачем покладається саме на позивача. Наразі, позивачем не надано суду доказів на підтвердження зазначеного, тобто істотного порушення відповідачем умов контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. та настання істотної зміни обставин в розумінні ст.652 Цивільного кодексу України, неналежного виконання відповідачем умов наведеної угоди. Навпаки, як встановлено місцевим судом, відповідач належним чином виконував умови контракту, а прострочення виконання робіт відповідачем мало місце через ненадання позивачем вихідних даних, необхідних для виконання робіт, передбачених Контрактом та Додатковою угодою до нього.

При цьому, обумовлене позивачем прострочення виконання робіт відповідачем, не може вважатися істотним порушенням умов контракту та настання істотної зміни обставин в розумінні ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України, а відтак і підставою для розірвання контракту. Контракт на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. повністю відповідав законодавству, яке діяло на момент його укладення.

З огляду на вищевикладене, оскільки доводи позивача не підтверджують істотного порушення відповідачем контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України та настання істотної зміни обставин в розумінні ст.652 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що у позовних вимогах позивача щодо розірвання контракту на створення науково-технічної продукції №42 від 03.08.2007р. слід відмовити.

Наразі, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 121 007,58грн., завданих простроченням виконання робіт з боку виконавця, судова колегія має зазначити наступне:

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: а) вид (склад) збитків; б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, позивачем в порушення приписів ст.888 Цивільного кодексу України не було надано відповідачу вихідних даних, необхідних для закінчення робіт, у зв'язку із чим вина відповідача у завданні позивачу збитків у розмірі 121 007,58грн. відсутня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, а саме: відсутня протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Крім того, позивачем не доведена вина відповідача щодо заподіяння збитків.

На ряду з зазначеним, позивачем не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 121 007,58грн. взагалі є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст.33-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано збитки в розмірі 121 007,58грн., господарський суд дійшов правомірного висновку, який підтримує судова колегія, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк щодо стягнення збитків в розмірі 121 007,58грн. є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №43/269пд, з урахуванням мотивів, наведених апеляційним судом, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами -без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №43/269пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 13.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 16.11.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -ГСДО;

1 -ДАГС.