Рішення

від 22.11.2012 по справі 12/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.12 р. Справа № 12/330

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного сільськогосподарського підприємства «Расмус», сел. Можняківка, Новопсковського району, Луганської обл.

до відповідача: Приватного підприємства «Київська Русь», м. Донецьк

про стягнення 27175грн.28коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Расмус», сел. Можняківка, Новопсковського району, Луганської обл. (далі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Київська Русь», м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення 27175грн.28коп.

Ухвалою від 14.09.2006р. господарський суд Луганської області, керуючись ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, надіслав зазначену позовну заяву за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 22.09.2006р. суд (суддя Склярук О.І.) порушив провадження по справі № 12/330.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позові посилається на те, що за видатковими накладними № 14 від 29.03.2006р. та № 30 від 13.04.2006р. здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція була оплачена покупцем лише частково.

У зв'язку із тим, що відповідач категорично заперечував проти поставки товару (пшениці) за накладною № 30 від 13.04.2006р. на суму 26983грн.37коп., суд хвалою від 15.11.2006р. надіслав матеріали справи № 12/330 до УМВС України Донецької області для проведення перевірки щодо встановлення обставин: чи отримував відповідач (як юридична особа) пшеницю по накладній № 30 від 13.04.2006р. в кількості 58,66тн на суму 26983грн.37коп., а також для з'ясування питання: хто саме здійснив підпис на вищевказаній накладній про отримання пшениці з боку відповідача.

Листом Вх. 4406 від 18.06.2007р. начальник Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області повідомив господарський суд, що в ході проведення перевірки матеріалів справи № 12/330 фактів противоправних дій посадових осіб ПП «Київська Русь» при виконанні договірних зобов'язань перед ПСП «Расмус» не виявлено, в результаті чого матеріали справи № 12/330 направляються на адресу господарського суду Донецької області.

За змістом листа від 30.07.2007р. суд дійшов до висновку про необхідність повторного надсилання матеріалів справи до УМВС України в Донецькій області.

20.09.2007р. листом № 6491 від 10.09.2007р. начальник Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області повідомив суд, що в ході перевірки факти противоправних дій з боку посадових осіб ПП «Київська Русь» при виконанні договірних зобов'язань з ПСП «Расмус» не підтвердилися, матеріали справи № 12/330 надійшли до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 23.03.2011р. справа № 12/330 передана на автоматичний розподіл, яким призначено для розгляду вищевказаної справи суддю Іванченкову О.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 17.06.2011р. справа № 12/330 передана на повторний автоматичний розподіл, яким призначено суддю Макарову Ю.В.

Ухвалою від 11.10.2012р. суд поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 06.11.2012р.

Після поновлення провадження, у зв'язку з неявкою сторін та не виконанням ними вимог суду, справа слуханням відкладалась на 22.11.2012р., але сторони у судові засідання так не з'явилися, вимог ухвал суду не виконали, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судових засідань.

Ухвали суду направлялися позивачу за адресами, зазначеними в позові та Витягу з ЄДР станом на 12.10.2012р. - 92326, Луганська обл., Новопсковський район, село Можняківка; 92326, Луганська обл., Новопсковський район, село Можняківка, вул. Червоноармійська, будинок 79. Факт обізнаності позивача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал суду.

Ухвали суду направлялися відповідачу за адресами, зазначеними в позові, Витягу з ЄДР станом на 12.10.2012р. та вказаною представником відповідача (що відображено в ухвалі та протоколі судового засідання від 12.10.2006р.) - 83052, м. Донецьк, б-р. Шахтостроітелів, будинок 44, квартира 84; м.Донецьк, вул. Лівобережна, 62. Конверт, надісланий за адресою, вказаною у позові, повернувся на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами, неявка в судові засідання сторін істотним чином не впливає на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За змістом позовної заяви, між Приватним сільськогосподарським підприємством «Расмус» та Приватним підприємством «Київська Русь» було досягнуто згоду про поставку на адресу останнього продукції - пшениці.

Як стверджує позивач, він здійснив поставку товару Приватному підприємству «Київська Русь» за видатковими накладними № 14 від 29.03.2006р. кількістю 616,3цн на суму 28349грн.56коп., № 30 від 13.04.2006р. в кількості 586,6цн на суму 26983грн.37коп.

Для оплати товару, поставленого за накладною № 30 від 13.04.2006р. позивачем був виставлений рахунок № 28 від 13.04.2006р. на суму поставки 26983грн.37коп.

В позовній заяві позивач вказує на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого за вказаними накладними товару, за останнім станом на 01.08.2006р. утворилась заборгованість у сумі 27175грн.28коп.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 08.08.2006р. № 213, яким просив відповідача погасити виниклу станом на 01.08.2006р. заборгованість у сумі 27175грн.28коп., на який відповідач листом б/н від 18.08.2006р. повідомив, що станом на 01.08.2006р. заборгованість відповідача на користь позивача згідно з актом звірки на 01.08.06р. становить 191грн.99коп.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Як свідчать матеріали справи, під час слухання справи та в ході перевірки правоохоронними органами матеріалів справи № 12/330 по факту встановлення противоправних дій посадових осіб ПП «Київська Русь» при виконанні договірних зобов'язань, відповідач категорично заперечував проти отримання товару за накладною № 30 від 13.04.2006р. в кількості 58,66тн, вартістю 26983грн.37коп., посилаючись на те, що особа, яка підписала вказану накладну йому невідома, довіреністю на отримання матеріальних цінностей не уповноважувалась, проти отримання товару за накладною № 14 від 29.03.2006р. не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27175грн.28коп.

Підставою позову є поставка товару за видатковими накладними № 14 від 29.03.2006р. та № 30 від 13.04.2006р.

Отже, позивач стверджує, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу за видатковими накладними.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином між сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

З приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язаннь, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт купівлі-продажу, тобто отримання товару покупцем у означеній позовній заяві кількості та за вказаною ціною.

Як вже зазначалося, в якості таких доказів позивач посилається на наступні видаткові накладні: № 14 від 29.03.2006р. та № 30 від 13.04.2006р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач під час слухання справи визнав поставку товару за накладною № 14 від 29.03.2006р.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів звірки взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. та з 01.01.2006р. по 01.08.2006р., скріплених печаткою Приватного підприємства «Київська Русь», двостороннього акту звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2006р. по 01.09.2006р. за бухгалтерським обліком підприємств, враховуючи раніше здійснені між сторонами господарські операції з поставки товару та здійснені відповідачем оплати, сума боргу за накладною № 14 від 29.03.2006р. складає 191грн. 99коп.

В свою чергу із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 29.09.2006р. були перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 191грн.99коп., позивач довідкою за підписом головного бухгалтера № 330 від 25.10.2006р. підтвердив надходження вищевказаної суми на розрахунковий рахунок ПСП «Расмус».

Таким чином, враховуючи, що відповідач вже після порушення провадження по справі в добровільному порядку 29.09.2006р. погасив залишок суми боргу у сумі 191грн.99коп. за товар, отриманий за накладною № 14 від 29.03.2006р, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в цій частині вимог на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відносно отримання товару від позивача за накладною № 30 від 13.04.2006р. в кількості 58,66тн, вартістю 26983грн.37коп. відповідач категорично заперечував.

На спірні правовідносини розповсюджуються дії Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, як вже було зазначено Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Дослідивши наявну в матеріалах справи видаткову накладну № 30 від 13.04.2006р. суд не приймає її як належний доказ поставки товару ПП «Київська Русь», оскільки вона не містить будь-яких відомостей щодо особи, отримувача спірної продукції, адже містить тільки підпис невідомої особи без зазначення її прізвища, довіреності або будь-яких додаткових відомостей того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача, підпис цієї особи також не скріплений печаткою юридичної особи ПП «Київська Русь».

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. та з 01.01.2006р. по 01.08.2006р., скріплених печаткою Приватного підприємства «Київська Русь», в бухгалтерському обліку відповідача не відображена спірна господарська операції з прийняття товару від позивача за видатковою накладною № 30 від 13.04.2006р., станом на 01.01.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги як належні та допустимі докази отримання товару відповідачем наявні в матеріалах справи пояснювальні записки за підписом головного агронома, заступника директора ПСП «Расмус» стосовно відвантаження 13.04.2006р. особі Абрамову Олександру Вікторовичу пшениці кількістю 58,66тн, так як в матеріалах справи відсутні докази того, що товар для юридичної особи (відповідача) отримувався особою, уповноваженою на це ПП «Київська Русь».

Факт отримання товару відповідачем, як і наявність противоправних дій з боку посадових осіб ПП «Київська Русь» при виконанні договірних зобов'язань з ПСП «Расмус» під час проведеної правоохоронними органами відповідної перевірки на вимогу ухвали суду від 15.11.2006р. не підтверджений.

Внаслідок недоведеності належними доказами у справі в порядку ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України факту передачі товару та його отримання саме відповідачем по справі, на відповідача не може бути покладений обов'язок його сплатити, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 26983грн.29коп.

Відповідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки оплата заборгованості в сумі 191грн.99коп. була здійснена відповідачем вже після порушення провадження по справі, в цій частині судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства «Расмус», сел. Можняківка, Новопсковського району, Луганської обл. до Приватного підприємства «Київська Русь», м. Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 26983грн. 29коп. - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 191грн.99коп. - припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Приватного підприємства «Київська Русь» (83052, м. Донецьк, б-р. Шахтостроітелів, будинок 44, квартира 84) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Расмус» (юридична адреса: 92326, Луганська обл., Новопсковський район, село Можняківка, вул. Червоноармійська, будинок 79) витрати по сплаті державного мита в сумі 1грн.92коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 0,83грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 27.11.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.

надруковано примірників - 5:

1 - Господарському суду Донецької області,

2,3 - Позивачу на адреси: вул. Червоноармійська, буд. 79, село Можняківка, обл. Луганська, 92326; р-н Новопсковський, с. Можняківка , обл. Луганська 92326.

4,5 --Відповідачу на адреси: 83052, м. Донецьк, б-р. Шахтостроітелів, будинок 44, квартира 84; м.Донецьк, вул. Лівобережна, 62