Рішення

від 22.11.2012 по справі 17/5007/1158/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" листопада 2012 р. Справа № 17/5007/1158/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Панченко О. С. дов. №26/417 від 25.05.2011р.

від відповідача: Іванчук В.М. дов. №840-19 від 01.03.2010р.

від третьої особи: не з'явився.

прокурор: Тарасюк В.С. посв. №003083 від 07.09.2012р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Житомирської міської ради (м.Житомир) за участю прокурора

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м. Луцьк) в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" (м. Житомир)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м. Житомир)

про визнання недійсними договорів іпотеки та застави

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про визнання недійсним договору іпотеки №192 від 30.08.2007р., укладеного між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТОВ в особі Житомирської філії банку, Житомирським підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Житомирською міською радою; визнання недійсним договору застави №192/1 від 30.08.2007р., укладеного між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТОВ в особі Житомирської філії банку, Житомирським підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Житомирською міською радою.

Прокурор в судовому засіданні 30.10.2012р. подав заяву №05/2/1-1964-12 від 29.10.2012р. про вступ у розгляд справи в порядку представництва інтересів держави на стороні Житомирської міської ради.

23.10.2012р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №313 від 23.10.2012р. (вх.№13903 від 23.10.2012р.) в якому просить прийняти ухвалу про передачу справи №17/5007/1158/12 до господарського суду Волинської області за місцезнаходженням юридичної особи.

02.11.2012р. представник позивача подав лист від 02.11.2011р. №21/7828, в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ "Західінкомбанк" про передачу справи до господарського суду Волинської області за підсудністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Позовні вимоги полягають у визнанні недійсними договорів іпотеки та застави, за якими саме Житомирська міська рада є тією стороною, яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони - ПАТ "Західінкомбанк" певні дії, такі як: передати майно, сплатити кошти. Місцезнаходження Житомирської міської ради згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: м. Житомир, Корольовський район, майдан ім. С. П. Корольова, буд. 4/2.

Враховуючи викладене, суд вважає що даний спір підсудний господарському суду Житомирської області.

В судовому засіданні 06.11.2012р. представник позивача подав письмові пояснення від 22.10.2012р. №21/7504 щодо залучення до участі у справі Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Згідно з оспорюваними договорами іпотеки №192 від 30.08.2007р. та застави №192/1 від 30.08.2007р. позивач передав майно комунальної власності м. Житомир для забезпечення виконання зобов'язань ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" за кредитним договором №300807/2063-192 від 30.08.2007р., укладеним між відповідачем та ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго". У зв'язку з тим, що прийняття рішення у справі може вплинути на права та інтереси ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" суд залучає до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 48, ідентифікаційний код 05478806).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.11.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 48, ідентифікаційний код 05478806).

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2012р. подав клопотання в якому просить суд прийняти ухвалу про зупинення провадження у господарській справі №17/5007/1158/12 до вирішення Вищим адміністративним судом України пов'язаної з нею адміністративної справи №2а-2628/11 за позовом в.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави до Житомирської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення №343 від 17.08.2007р. "Про надання дозволу на отримання кредиту". На підтвердження подав копію листа Корольовського райсуду м. Житомир №2а-2628/11 від 13.06.2012р.

Представник позивача та прокурор заперечили щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі як необґрунтоване.

13.11.2012р. на адресу суду від ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненрго" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказала, що є орендним підприємством, тобто не належить до комунальної власності територіальної громади міста. Вважає, що позов міської ради підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 22.11.2012р. представник позивача та прокурор підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2012р. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог та просить суд в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання 22.11.2012р. не з'явився.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2007р. Житомирська міська рада прийняла рішення №343 "Про надання дозволу на отримання кредиту" (а.с. 24), відповідно до якого вирішено надати дозвіл на відкриття кредитної лінії в сумі 10,0млн.грн. терміном на 5 років орендному підприємству теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в установі банку, яка запропонує найвигідніші умови кредитування, із заставою майна комунальної власності міста; забезпеченням кредитної лінії орендному підприємству теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" в сумі 10,0млн.грн. вважати котельню за адресою вул. Жуйко, 12, балансовою вартістю 14,728млн.грн.

30.08.2007р. між КБ "Західінкомбанк" у формі ТОВ, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" - кредитор (відповідач у справі), та Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго"- позичальник (третя особа у справі) укладено кредитний договір №300807/2063-192 (а.с. 14,15).

Відповідно до 1.1 вищезазначеного договору, відповідач надав третій особі кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності, на виплату заробітної плати та сплати обов'язкових платежів, з максимальним лімітом лінії у розмірі 10000000,00грн., на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 18% річних.

Термін користування кредитними коштами встановлюється до 29.08.2012р., а в разі невиконання (неналежного виконання) третьою особою будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги відповідача. Термін чергового траншу кредитування не повинен перевищувати три місяці (п.1.2 вищезазначеного договору).

30.08.2007р. між КБ "Західінкомбанк" ТОВ - іпотекодержатель (відповідач у справі), ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" - позичальник (третя особа у справі) та Територіальною громадою м.Житомира в особі міської ради - іпотекодавець (позивач у справі) укладено договір іпотеки №192, за умовами якого іпотекодавець передав нерухоме майно, а саме: котельню загальною площею 1103,10кв.м., насосну загальною площею 578,10кв.м. та склад солі, що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Жуйка, 12, для забезпечення зобов'язань за кредитним договором №300807/2063-192 від 30.08.2007р. (а.с. 16-19).

В цей же день, 30.08.2007р., в забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між КБ "Західінкомбанк" ТОВ- заставодержатель, ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго"- позичальник та Житомирською міською радою - заставодавець укладено договір застави №192/1 (а.с.20-23).

За умовами договору застави в забезпечення належного виконання всіх зобов'язань, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, заставодавець надав в заставу, як забезпечення повернення кредитних коштів наступне майно: обладнання котельної в м.Житомир. вул. Жуйка, 12.

Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини другої цієї ж статті ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

В свою чергу, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст.1 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсними договір іпотеки №192 від 30.08.2007р. та договір застави №192/1 від 30.08.2007р., укладені між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТОВ в особі Житомирської філії банку, Житомирським підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Житомирською міською радою.

Крім того, позивач наголошує, що рішення Житомирської міської ради №343 "Про надання дозволу на отримання кредиту", відповідно до якого Житомирська міська рада надала дозвіл на відкриття кредитної лінії в сумі 10,0млн. грн. терміном на 5 років орендному підприємству теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та на підставі якого укладені оспорювані договори застави та іпотеки, скасоване рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 07.09.2011р., як таке, що прийнято з порушенням чинного законодавства. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012р. рішення Корольовського районного суду залишено в силі. З огляду на цей факт, Житомирська міська рада не мала законних підстав та повноважень на укладення договорів іпотеки та застави майна.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, ч.ч. 1, 2, 4 цієї статті передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядуван ня і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спо сіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Це ж визначено і в ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве са моврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місце вого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до зако ну здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове кори стування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, ви користовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та пере даються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаб лювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Вимоги п.п.5,7 ст.60 Закону України "Про місцеве са моврядування в Україні" визначають компетенцію органів місцевого самоврядування в цілому і стосуються сільських, селищних, міських, районних та обласних рад. Кожен з ор ганів місцевого самоврядування діє в межах своїх повноважень, передбачених Конститу цією України та законами України, зокрема Законом України "Про місцеве самовряду вання в Україні".

За ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради, органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіа льні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцево го самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, та ст. 25 зазначеного закону, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Проте, ні Конституцією України, ні ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні будь-яким іншим законом, до компетенції міської ради передача комунального майна в іпотеку не віднесена.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплено за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, ор ганізацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку майна здійснюється піс ля отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи орга ну місцевого самоврядування, до сфери господарського відання, якого належить відпо відне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно ч. 4 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна", відчу ження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, ін ших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто дія цього закону розповсюджується також на майно комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти інженерної інфраструктури та благополуччя міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням води, газу, тепла, а також ві дведення і очищення стічних вод.

Отже, Житомирська міська рада, не мала законних прав передавати в іпотеку котельню, оскільки дана споруда має загальнодержавне зна чення, через те, що вона здійснює постачання тепла для населення.

Таким чином, Житомирська міська рада діяла за межами своїх повноважень, не на користь територіальної громади міста, а на користь ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго", яке не є комунальним підприємством, за виконан ня зобов'язань якого може виступати гарантом міська рада майном комунальної власно сті міста.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач не мав права передавати вка зані об'єкти комунальної власності в заставу і іпотеку як об'єкти загальнодержавного значення, що забезпечують життєдіяльність міста.

Слід зазначити, що Житомирська міська рада взагалі не мала права давати дозвіл на отримання кредиту суб'єкту господарювання, який не перебуває у комунальній власнос ті міста. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачені пов новаження міської ради на укладення договорів іпотеки, як не передбачено це і статтею 14 Закону України "Про іпотеку", в частині першій якої передбачено, що предметом іпо теки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної та комунальної власнос ті і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійсню ється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання, якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація.

Окрім цього, за ч.3 ст. 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", у 2007 році надання гарантій Ради міністрів АРК та гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями) не здійснюється. Таким чином, Законом України прямо заборонено органам місцевого самоврядування надавати гарантії за зобов'язаннями фізичних та юридичних осіб.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що із кредитного договору випливає виконання третьою особою грошового зобов'язання, отже, позивач надавши в заставу майно за грошове зобов'язання третьої особи, безперечно, буде зобов'язаний його виконати за рахунок заставного майна.

Отже, надання Житомирською міською радою комунального майна, а саме котельні по вул. Жуйко, 12 в м. Житомирі, як забезпечення перед банківською уста новою кредитної лінії, відкритої ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" та укладення договору іпотеки №192 від 30.08.2007р. і договору застави №192/1 від 30.08.2007р. суперечить зазна ченим вимогам Закону, тому зазначені договори слід визнати недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідач заперечив щодо позовних вимог (відзив на позовну заяву (а.с. 104-107), зазначивши, що позовні вимоги заявлені з пропуском терміну позовної давності.

Суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 07.09.2011р. по справі №2-2628/11 рішення 14 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 17.08.2007р. №343 "Про надання дозволу на отримання кредиту" - визнано протиправним та скасовано (а.с. 27,28).

Отже, як зазначив позивач, саме з цього моменту Житомирська міська рада дізналася про порушення свого права та інтересів територіальної громади м.Житомира.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

За таких обставин посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтовані заявлені у відповідності до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 2 Закону України "Про судовий збір, судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру встановлюється у 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2146,00грн., хоча в силу положень ст. 2 Закону України "Про судовий збір" повинно бути сплачено 1073,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1073,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір іпотеки №192 від 30.08.2007р., укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТОВ, Житомирським підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Житомирською міською радою.

3. Визнати недійсним договір застави №192/1 від 30.08.2007р., укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТОВ, Житомирським підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Житомирською міською радою.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", 10003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, 9, ідентифікаційний код 36699312 на користь Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 04053625 -1073,00грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Повернути Житомирській міській раді, 10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 04053625 через управління Державного казначейства у Житомирській області, м.Житомир, бульвар Новий, 5 - 1073,00грн., як зайво сплачений за платіжним дорученням №446 від 02.04.2012р. судовий збір.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.11.12

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-трет. особі рек. з пов..