Рішення

від 26.11.2012 по справі 21/84-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.12 р. Справа № 21/84-63

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Бокової Ю.В., Левшиної Г.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Стоик»

про стягнення 3 742,20 грн.

За участю представників учасників судового процесу:

Від позивача: Гусаченко І.А. за довіреністю.

Від відповідача: Гарбузова Т.О. за довіреністю.

Від третьої особи-1: Зінченко Є.В. за довіреністю.

Від третьої особи-2: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

26.11.2012р. з 14.30 год. по 14.40 год.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод"звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 3 742,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недоотримання ним товару вартістю 3 742,20 грн., перевезення якого здійснювалось відповідачем.

Ухвалою суду від 20.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №21/84-63.

04 січня 2011р. відповідачем наданий відзив на позов №2007/М-900 від 04.01.2011р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в акті про технічний стан вагону №75 від 15.08.2010р. зазначено про можливість витікання вантажу через щілину розміром 1000-30мм 2-3 люка, проте вантажовідправником не вжито заходів для схоронності вантажу, тому відповідальність за недостачу вантажу має покладатись на нього.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 31.01.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Асоціацію фінансових, промислових та торговельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр».

З огляду на невиконання третьою особою вимог суду, викладених в ухвалах від 31.01.2011р., 14.02.2011р., господарським судом на адресу Прокуратури м.Донецька надіслано повідомлення від 22.02.2011р. про наявність в діях Асоціації фінансових, промислових та торговельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» ознак злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим провадження по справі №21/84-63 зупинялось згідно з п.2 ч.2 ст.79 ГПК України.

01 березня 2011р. третьою особою надані пояснення №229 від 28.02.2011р., в яких він повідомив про відсутність в нього інформації щодо вартості вугільної продукції за накладною №52547532.

Ухвалою суду від 17.09.2012р. до участі у справі №21/84-63 залучено третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Стоик».

Ухвалою суду від 09.10.2012р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог по справі №21/84-63 - Асоціацію Фінансових, промислових та торговельних підприємств "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" її правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська».

16 жовтня 2012р. від третьої особи-1 надішли пояснення від 16.10.2012р., в яких він наполягав на здійсненні у відповідності до встановлених норм завантаження вагону №66764150, в якому виявлено недостачу.

За клопотанням позивача, строк розгляду справи №21/84-63 продовжувався відповідно до ст.69 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008р. між Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь - металургійний завод» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» (далі - продавець) укладений договір №18э, за умовами п.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціни, строки та умови поставки якого узгоджуються сторонами в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з додатковою угодою №87 від 30.07.2008р. до договору №18э від 01.02.2008р., продавець у серпні 2010р. зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору вугільний концентрат, в тому числі - марки «Г» (ЦОФ «Комсомольська», ЗАТ «Криворізьке») в кількості 20 000,00 т за ціною 825,00 грн./т буз урахування ПДВ за наступних показників якості: зола - 7,2%, волога - 10,0%, сірка - 1,6%. При цьому, постачання здійснюється на умовах FCA станція відправника (Інкотермс 2000 року).

На виконання умов вищевказаних договорів, 13 серпня 2010р. Асоціація Фінансових, промислових та торговельних підприємств "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" на адресу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" у п'яти вагонах, серед яких №66764150, за залізничною накладною №52546261 (досилання до накладної №52547532) зі станції Красноармійськ Донецької залізниці на станцію Донецьк Донецької залізниці відвантажило концентрат вугільний масою 70 000,00 кг.

На станції призначення Донецьк Донецької залізниці на підставі на підставі акту загальної форми №4174 від 14.08.2010р. здійснено перевірку маси вантажу і встановлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, а саме зменшення на 3 860 кг, про що складений комерційний акт БК №255875 від 16.08.2010р.

За відомостями зазначеного комерційного акту, після прибуття потягу виявлено завантаження нижче бортів 200 мм, вирівняне та не марковане, зліва не щільне прилягання 2-3 люків до ребра жорсткості, воронкоподібне заглиблення 1 500*1500 мм до підлоги вагона, зазор 1 000*30 мм ущільнили дрантям; течії вантажу немає; технічно справний.

В силу ст.306 ГК України, ст.ст. 908, 920 ЦК України, загальні умови перевезення та відповідальність за порушення зобов'язань, визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п.2 ст.924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" , ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Обґрунтовуючи заперечення проти покладення на нього відповідальності за нестачу вантажу позивача, відповідач посилається на акт про технічний стан вагону від 15.08.2010р., відповідно до якого вагон є технічно справним, проте виявлено нещільне прилягання 2-3 люку, зазор 1000*30 мм, втрата вантажу є можливою, вантажовідправник мав змогу це виявити, однак не вжив заходів щодо усунення зазорів.

Згідно з п.15 Правил складання актів (стаття 129 Статуту, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №334 від 28.05.2002р., у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті. Перший примірник акта про технічний стан вагона (контейнера) додається до першого примірника комерційного акта, другий залишається на станції.

Проте, в комерційному акті БК №255875 від 16.08.2010р. відсутні посилання на акт про технічний стан вагону від 15.08.2010р. Разом з цим, в обох документах містяться відомості про технічну справність вагону, а актом загальної форми від 14.08.2010 року та комерційним актом БК №255875 від 16.08.2010р. зафіксовано відсутність течії.

Крім зазначеного, в судовому засіданні 16.10.2012 року на запитання суду до представника відповідача про причину відсутність в комерційному акті посилання на складання акту про технічний стан вагону, за яким встановлено можлива втрата вантажу пояснив, що наразі відповідач не заперечує проти відсутності фактів втрати вантажу через обставини, зазначені в акті про технічний стан вагону.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає в якості належного доказу відсутності вини перевізника у нестачі вантажу акт про технічний стан вагону від 15.08.2010р., тому відхиляє заперечення відповідача, як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Визначаючи вартість нестачі вантажу позивач виходить з ціни вугільного концентрату марки «Г», узгодженої додатковою угодою №87 від 30.07.2008р. до договору №18э від 01.02.2008р., а саме - 825,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судом проаналізовано зміст правових відносин, що склались між сторонами, та встановлено, що ціна вантажу, стягнення вартості нестачі якого є предметом спору по справі №21/84-63, не може бути визначена вантажовідправником, оскільки останній не виступає його власником, а є лише особою, якою надані послуги з збагачення вугільної продукції ТОВ «ФК Стоик» за договором №193 від 01.07.2010р. На підставі договору №193 від 01.07.2010р. Асоціація Фінансових, промислових та торговельних підприємств "Донбаський розрахунково-фінансовий центр", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» здійснювало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Стоик» переробку для збагачення на ЦОФ «Комсомольська» рядового вугілля, зазначеного в додатку №1 - концентрат Г 0-100. До матеріалів справи долучено письмові пояснення третіх осіб, які підтверджують факт відвантаження на адресу позивача вугільного концентрату з/д квитанцією № 52547532 , який був збагачений ЦОФ «Комсомольська» на виконання зазначеного договору № 193 від 1.07.2010 року.

Як зазначає відповідач, відсутність майнової цінності вантажу для відправника, унеможливлює покладення на перевізника відповідальності за його нестачу.

Проте, як зазначалось вище, постачання вантажу здійснювалось позивачу на підставі додаткової угоди №87 від 30.07.2008р. до договору №18э від 01.02.2008р. на умовах FCA станція відправника (Інкотермс 2000 року).

Згідно з п.А.4. Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року, визначених багатосторонньою угодою №560 від 01.01.2000р., поставка на умовах FCA вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Водночас, продавець зобов'язаний з урахуванням застережень ст.Б-5 нести всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту його постачання у відповідності до статті А.4.

Виходячи зі змісту вищевикладеного, після передання перевізнику вантажу, позивач набув на нього право власності на підставі договору поставки №18э від 01.02.2008р. та додаткової угоди №87 від 30.07.2008р. до нього. Крім того, 2 вересня 2010 року здійснив оплату вартості вугілля на користь ТОВ «Група « Єнерго».

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ст. 1 Протоколу від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом України « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11» ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до підпункту b пункту С рішення Європейського суду з прав людини від 02.07.200р. по справі "Гайдук та інші проти України", поняття «майно» в розумінні статті 1 Протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може охоплювати як «фактичне майно» (як-то у рішенні по справі «Ван дер Муселе проти Бельгії» від 23.11.1983р.), так і майнові цінності, в тому числі, боргові вимоги, у відповідності до яких заявник може претендувати якнайменш на «законне очікування» фактичного використання права власності (рішення по справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії" от 29.11.1991р., «Пресе Компанія Навієра СА проти Бельгії» від 20.11.1995р.).

Встановлене діючим законодавством право позивача на відшкодування з боку перевізника шкоди, заподіяної незбереженням вантажу, з огляду на запроваджену практику Європейського суду з прав людини та загальні принципи ст. 1 Протоколу від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в межах зазначеної справи свідчать про те , що не вирішення по суті зазначеного спору стане порушенням прав власності позивача на майнові цінності ( «боргові вимоги, у відповідності до яких заявник може претендувати якнайменш на «законне очікування» фактичного використання права власності» ) та порушить принцип, покладені в основу ст.6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий розгляд справи судом ).

З урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеної правової позиції Європейського суду з прав людини та конституційного встановлення абсолютного характеру права власності, в умовах верховенства права суд, вважає неприйнятною та неприпустимою неможливість відшкодування управненій стороні, в даному випадку - вантажоотримувачу, яким виступає позивач, вартості нестачі вантажу у випадку не визначення його грошової вартості для вантажовідправника.

До того ж суд приймає до уваги, що до матеріалів справи контрагентом вантажовідправника - ТОВ «ФК Стоик» , надано листа, згідно якого останній підтвердив вартість вугільного концентрату марки Г, який був перероблений вантажовідправником на виконання договору № 193 від 1.07.2010 року та який був відвантажений за з/д квитанцією № 52547532 вагоном № 66764150 позивачеві. За довідкою ТОВ «ФК Стоик» №62/11 від 12.11.2012р., вартість 1 тони вугільного концентрату Г (0-100), який перевозився вагоном №66764150 за залізничною накладною №52547532 в кількості 70 т складає 976,14 грн. (з ПДВ). Отже, вартість нестачі вантажу, яка має розраховуватись саме за наведеними даними ТОВ «ФК Стоик», складає 3 689,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним розрахунок вартості нестачі вантажу, виходячи з ціни товару, як вона визначена особою, що передала вантаж відправнику для подальшого скерування отримувачу. Аналогічна за змістом практика міститься в постанові Вищого господарського суду від 11.10.2012 року справа № 5006/23/11/2012.

Беручи до уваги, що залізниця не довела виникнення нестачі з незалежних від перевізника причин, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вантажу правомірними, тому задовольняє їх в обґрунтованій частині - в сумі 3 689,81 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.8, 42, 129 Конституції України, Главою 64 Цивільного кодексу України, Главою 32 Господарського кодексу України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами складання актів (ст.129 Статуту), ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод", м. Донецьк до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Стоик» про стягнення 3 742,20 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, ЄДРПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30939178) вартість нестачі вантажу в сумі 3 689,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 100,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 27.11.2012р.

Головуючий суддя Демідова П.В.

Суддя Бокова Ю.В.

Суддя Левшина Г.В.